Постанова

від 11.06.2015 по справі 911/4443/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Справа № 911/4443/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Міщенка П.К., суддів:Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАО-2013" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 року у справі№ 911/4443/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом" 2. Ліквідатора ТОВ "Автодом" арбітражного керуючого Богомазова Павла Сергійовича 3. Приватного підприємства "Торги. УА" 4. Приватного підприємства "ТАО-2013" За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Приватного підприємства "Бюро комерційної нерухомості Зіневича" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К" провизнання результатів аукціону та договору купівлі-продажу недійсним За участю представників: ТОВ "Артур К"- Хорунжого Ю.А., ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"-Фурсова В.В., ТОВ "ТАО-2013"-Канцурака О.В., арбітражного керуючого Віскунова О.В., ліквідатора ТОВ "Автодом" арбітражного керуючого Богомазова П.С.та його представника Филика А.І.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Київської області від 24.12.2014 року у справі №911/4443/14 (Суддя - Конюх О.В.) у задоволенні позовних вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ТОВ "Автодом" від 16.05.2014 року і договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах від 16.05.2014 року між ТОВ "Автодом" в особі ліквідатора Богомазова П.С. та ТОВ "ТАО-2013" відмовлено.

Не погодившись з винесеним рішенням, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", як іпотекодержатель частини майна спірного майнового комплексу, та ліквідатор ТОВ "Автодом" Богомазов П.С. звернулись до Київського апеляційного господарського суду зі скаргами, у яких просили рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та визнати результати аукціону з продажу майна ТОВ "Автодом" від 16.05.2014 року і договір купівлі-продажу від 16.05.2014 року недійсними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 року (колегія суддів: Пантелієнко В.О., Шипко В.В., Доманська М.Л.) апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" і арбітражного керуючого Богомазова П.С. на рішення господарського суду Київської області від 24.12.2014 року у справі №911/4443/14 задоволено повністю. Рішення господарського суду Київської області від 24.12.2014 року у справі №911/4443/14 скасовано і прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено повністю, визнано результати аукціону з продажу майна ТОВ "Автодом" від 16.05.2014 року і договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах від 16.05.2014 року між ліквідатором ТОВ "Автодом" Богомазовим П.С. та ТОВ "ТАО-2013" недійсними. Розподілено судові витрати.

Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, ПП Приватне підприємство "ТАО-2013" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 року та залишити в силі рішення господарського суду Київської області від 24.12.2014 року.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення та невірне застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 203, 215 Цивільного кодексу України (Далі - ЦК України), статей 42, 49, 65, 66 та пункту 1-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України, що набула чинності після 19.01.2013 року ) (Далі - Закон про банкрутство) та ст. ст. 35, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України (Далі - ГПК України)

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 22.08.2007 ВАТ "Укрексімбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Автодом" (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір № 151307Z118 (далі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого іпотекою забезпечені вимоги іпотекодержателя, що випливають з Генеральної угоди від 09.09.2005 № 5105N2 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди їй підпорядковуються та є додатками до Генеральної угоди, за кредитами, отриманими ТОВ "Артур-К" (боржник), відповідно до якої банком здійснено фінансування боржника в межах кредитного договору з загальним лімітом, еквівалентним 20 300 000,00 євро, на умовах, передбачених кредитним договором, зі строком погашення 31.12.2012 року.

Відповідно до п. 1.3. Іпотечного договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов'язань боржника, є нерухоме майно - нежитлові приміщення та земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Чайки Валентини, буд. 4, а саме:

- нежиле приміщення, що складається з виробничої бази зі складами (літ. А) загальною площею 10 707, кв.м.; навісу (літ. Г); свердловини (№1); замощення (№11);

- земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222485900:04:001:0013 (цільове призначення - розміщення виробничої бази).

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2011 року порушено провадження у справі №Б3/128-11 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом" (іпотекодавець) про його банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство (у редакції, що діяла до 19.01.2013 року).

Постановою господарського суду Київської області від 15.11.2011 року у справі № Б3/128-11 ТОВ "Автодом" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Отже, до боржника ТОВ "Автодом" застосовуються положення законодавства щодо формування ліквідаційної маси у ліквідаційній процедурі згідно Закону про банкрутство в редакції, що діяла до 19.01.2013року, згідно якої заставне майно включалося до ліквідаційної маси боржника, а кошти від його реалізації використовувалися для задоволення вимог кредитора-заставодержателя.

Судами встановлено, що в ході ліквідаційної процедури, яка тривала з 15.11.2011року, цілісний майновий комплекс боржника, до складу якого входили і предмети застави, реалізований не був станом на 19.01.2013року (том 2, а.с.37-38).

Відтак, реалізація такого цілісного майнового комплексу повинна була здійснюватися із субсидіарним застосуванням положень Закону про банкрутство, що регулюють продаж майна у ліквідаційній процедурі, в редакції, яка набрала чинності з 19.01.2013року ( пункт 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону №4212-УІ від 22.12.2011року)

Суди встановили, що Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2014 року у справі №Б3/128-11, зокрема, зобов'язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Богомазова П.С. узгодити з заставним кредитором порядок реалізації та вартість заставного майна при продажу; за клопотанням ліквідатора банкрута визнано організатора аукціону - ПП "Торги.УА" учасником провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року у справі №Б3/128-11 ухвала господарського суду Київської області від 12.02.2014 року була скасована в частині зобов'язання ліквідатора банкрута узгодити з заставним кредитором порядок реалізації та вартість заставного майна при продажу. Однак Постановою ВГСУ від 17.06.2014року у зазначеній справі було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014року, ухвалу господарського суду Київської області від 12.02.2014року залишено в силі (том 2 , а.с.39-48).

Судами встановлено, що 01.11.2013 року ліквідатором Богомазовим П.С. укладено договір №01/011113 про проведення прилюдних торгів у формі аукціону з виконавцем - організатором аукціону ПП "Торги.УА", відповідно до умов якого виконавець за свій рахунок зобов'язався провести аукціони з продажу майна замовника.

Пунктом 2.2 Договору сторони передбачили, що виконавець проводить аукціон з продажу цілісного майнового комплексу та/або окремих лотів без можливості зниження початкової вартості.

Додатком №1 до договору № 01/011113 від 01.11.2013 року сторони погодили найменування об'єкту аукціону - цілісний майновий комплекс - нежиле приміщення, що складається з виробничої бази зі складом-магазином літ. "А", навісу літ. "Г", свердловини №1, замощення №ІІ загальною площею 11868,4 кв.м., земельна ділянка загальною площею 20000,00 кв. м., кадастровий номер 3222485900:04:001:0013), частка (1/3) в праві спільної часткової власності на трансформаторну підстанцію літ. "Б", частка (1/3) в праві спільної часткової власності на станцію зовнішнього пожежогасіння, що знаходиться за адресою 08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул.. Валентини Чайки буд.4 літера А. Початкову вартість продажу сторони визначили в сумі 234000737,86 грн. (пункт 1 Додаткової угоди), продаж без можливості зниження початкової вартості (пункт 4 Додаткової угоди).

Також судами встановлено здійснення публікації про продаж з публічних торгів майна боржника саме як цілісного майнового комплексу на сайті ВГСУ та Мінюсту України, про що зазначав позивач у поданій ним позовній заяві та додатках до неї (том 1, а.с. 15, 49-51).

Судами встановлено, що 16.05.2014 року, згідно Протоколу №1 з проведення другого повторного аукціону Приватного підприємства "Торги УА", проведено другий повторний аукціон із продажу цілісного майнового комплексу банкрута - ТОВ "Автодом" за адресою Києво-Святошинський район, с Чайки, вул. Валентини Чайки, 4, до складу якого ввійшли об'єкти нерухомого майна, заставодержателем яких був позивач у справі. За результатами проведеного аукціону за ціною продажу цілісного майнового комплексу 1 170 737, 86грн. переможцем було визнано ТОВ "ТАО-2013", з відображенням у протоколі про фактичну сплату покупцем зазначеної ціни згідно платіжного доручення №1 від 13.05.2014року, як гарантійного внеску на рахунок організатора торгів (запис 2017, том 1, а.с. 120-177).

Судами встановлено фактичну передачу за Актами №№ 1, 2 передавання права власності на нерухоме майно (передавальними актами) від 19.05.2014року об'єктів цілісного майнового комплексу від ліквідатора ТОВ "Автодом" Богомазова" до переможця торгів ТОВ "ТАО-2013", підписаними ліквідатором, переможцем торгів та організатором торгів (том 1, а.с. 66-71) .

Звертаючись до суду із позовом, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" посилався на те, що проведення другого повторного аукціону 16.05.2014 року та подальше укладення за результатами цього аукціону договору купівлі-продажу відбулось з порушенням прав заставного кредитора, без надання його згоди на продаж заставного майна, а також, продаж майна єдиним лотом, без визначення вартості складових цілісного майнового комплексу порушує приписи ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство (в редакції, що діє з 19.01.2015 року).

Крім того, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" посилався на те, що на момент проведення аукціону та укладення договору купівлі-продажу у ліквідатора Богомазова Павла Сергійовича завершився строк повноважень, визначений ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2014 року у справі № Б3/128-11 до 12.05.2014 року, відповідно, ліквідатор не був вправі вчиняти будь-які дії від імені ТОВ "Автодом", зокрема укладати оскаржуваний правочин.

Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та виходячи із заявлених підстав позову, не встановив обставин, які б свідчили про неправомірність та невідповідність законодавству України проведення спірного аукціону, тому залишив без задоволення вимогу про визнання недійсним Договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), укладеного 16.05.2014 року ТОВ "Автодом" та ТОВ "ТАО-2013". При цьому суд першої інстанції виходив з того, що на момент проведення аукціону була чинною постанова апеляційного суду від 09.04.2014року у справі №Б3/128-11, а відтак, ліквідатор Богомазов П.С. на момент проведення торгів з реалізації спірного майнового комплексу не був зобов'язаний оцінювати та узгоджувати з банком-заставодержателем порядок продажу окремих його частин, які були предметом іпотеки.

Апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд справи у повному обсязі встановив обставини скасування постанови апеляційного суду від 09.04. 2014року у справі №Б3/128-11, дійшов протилежних висновків про проведення торгів з реалізації майна з порушенням процедури та задовольнив позовні вимоги, виходячи з такого.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, в порушення ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство (в редакції, що діє з 19.01.2013 року), ліквідатором TOB "Автодом" Богомазовим П.С. спільно з організатором аукціону ПП "Торги.УА", в порушення прав та охоронюваних законом інтересів заставного кредитора, було організовано проведення 26.03.2014 року повторного, та в подальшому, 16.05.2014 року, проведення другого повторного аукціону із продажу майна Боржника без отримання відповідної згоди ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та без виокремлення заставного майна із складу ліквідаційної маси боржника.

За результатами другого повторного аукціону ліквідатором без отримання попередньої згоди заставного кредитора - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" 16.05.2014 року підписано Договір купівлі - продажу майна банкрута на відкритих торгах, предметом якого є цілісний майновий комплекс Боржника, в тому числі майно, що є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору №151307Z118 від 22.08.2007 року. В подальшому, 19.05.2014 року та 19.06.2014 року між ліквідатором та переможцем аукціону - ТОВ "ТАО-2013" підписано акти про передання права власності на нерухоме майно (передавальні акти).

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції відзначила, що в порушення ч. 3 ст. 65 Закону про банкрутство (в редакції, яка діє з 19.01.2013 року) повторний аукціон та другий повторний аукціон проведено без зниження початкової ціни, хоча умовами Договору №01/011113 про проведення прилюдних торгів від 01.11.2013 року не було передбачено інших особливих умов формування початкової вартості майна, відмінних від передбачених ч. 3. ст. 65 Закону про банкрутство, відтак, на думку колегії суддів, початкова вартість запропонованого до продажу майна під час організації повторного та другого повторного аукціону мала постійно зменшуватись на 20 відсотків від попередньої вартості.

Також, суд апеляційної інстанції погодився із доводами позивача щодо відсутності під час проведення оспорюваних торгів у арбітражного керуючого Богомазова П.С. повноважень ліквідатора TOB "Автодом", оскільки відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 12.02.2014 року повноваження останнього продовжено лише до 12.05.2014 року, отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, ліквідатор Богомазов П.С., без продовження його повноважень відповідною ухвалою суду, не мав права 16.05.2014 року укладати зазначений вище Договір купівлі-продажу майна за результатами проведеного аукціону, а також завіряти своїм підписом від імені банкрута інші документи про передачу права власності на його майно.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із наведеними висновками Київського апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013 року положення цього Закону, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цього Закону. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, як вірно встановлено попередніми судовими інстанціями, під час здійснення ліквідаційної процедури ТОВ "Автодом" застосуванню підлягали норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013 року і лише процедура продажу майна боржника в ліквідаційній процедурі після 19.01.2013року повинна здійснювався за приписами вказаного Закону в редакції чинній після 19.01.2013 року.

Відтак, формування ліквідаційної маси із включенням до неї забезпечених заставою об'єктів повинно відбуватися за Законом, в редакції до 19.01.2013року, що й було прийнято до уваги судом першої інстанції.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року внесених змін), усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції, станом на 19.01.2013 року, коли набула чинності нова редакція Закону про банкрутство, ліквідаційна маса ТОВ "Автодом" вже була сформована та до неї увійшло, зокрема, майно яке було предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору №151307Z118 від 22.08.2007 року, оскільки Закон про банкрутство (у редакції, яка діяла до 19.01.2013 року) будь-яких обмежень щодо включення заставного майна до ліквідаційної маси не встановлював.

Відтак, висновки апеляційного суду про застосування щодо спірного майна положень частини 4 статті 42 Закону в редакції після 19.01.2013року та обов'язкове виключення об'єктів заставного майна із складу ліквідаційної маси цілісного майнового комплексу боржника, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковими з огляду на дію Прикінцевих та перехідних Положень Закону, згідно до пункту 1-1 за якими до ТОВ "Автодом" застосовуються норми ліквідаційної процедури щодо формування ліквідаційної маси в редакції Закону, яка була чинною до 19.01.2013року, оскільки боржника визнано банкрутом 15.11.2011року, до набрання чинності нової редакції Закону.

Відповідно до частини 5 статті 44 Закону, в редакції чинній з 19.01.2013року ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Отже, у процедурах продажу майна боржника в час дії нової редакції закону про банкрутство, ліквідатор зобов'язаний розпочати реалізацію майна боржника саме шляхом його продажу як цілісного майнового комплексу, до складу якого можуть входити окремі об"єкти, які є предметами застави (іпотеки). При цьому законом про банкрутство не передбачено обов'язкового узгодження із заставодержателем умов продажу та порядку реалізації предметів застави, які входять до складу цілісного майнового продажу. Тільки після того, коли ліквідатор приймає рішення про продаж майна боржника, як окремих об'єктів майнового права, він зобов'язаний відповідно до частини 4 статті 42 Закону здійснити продаж предметів забезпечення за згодою кредитора, вимоги якого він забезпечує, або за згодою суду.

З огляду на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин проведення аукціону з продажу цілісного майнового комплексу боржника, колегія суддів касаційного суду вважає помилковими висновки апеляційного суду про обов'язковість застосування в даному випадку частини 4 статті 42 Закону в новій редакції з обов'язковим погодженням заставодержателем умов та порядку продажу окремих частин (об"єктів) у складі цілісного майнового комплексу, обтяжених заставою. В спірному випадку переважному застосуванню підлягають приписи частини 5 статті 44 Закону, які є імперативними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ліквідатора Богомазова П.С. на момент проведення публічних торгів, складення протоколу №1 та передавального акта, якими оформлено укладання спірного правочину, з огляду на те, що закінчення строку ліквідаційної процедури не може бути додатковою підставою припинення повноважень Богомазова П.С. як ліквідатора боржника, оскільки відповідно до положень Закону про банкрутство, повноваження ліквідатора не припиняються автоматично зі спливом строку на який його було призначено. Ліквідатор припиняє виконувати свої повноваження лише з моменту винесення відповідної ухвали судом у справі про банкрутство №Б3/128-11. Судом першої інстанції встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази винесення судом ухвали про припинення повноважень ліквідатора Богомазова П.С. як на момент проведення публічних торгів, так на момент складання передавальних актів.

Щодо висновків апеляційного суду про порушення під час продажу спірного майнового комплексу приписів частини 3 статті 65 Закону про банкрутство (в редакції, що набула чинності з 19.01.2013 року), слід відзначити таке.

Відповідно до наведеної норми, якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону.

Як встановлено судом першої інстанції, Договором № 01/011113 від 01.11.2013року та Додатком №1 до нього об'єктом продажу було визначено цілісний майновий комплекс боржника з відповідною ідентифікацією його складових частин та місця розташування, початкова вартість продажу відповідала сукупності визнаних вимог кредиторів ( 234 000 737грн. 86 коп.), без можливості зниження початкової вартості при проведенні аукціону. Відповідно до Протоколу №1 про проведення другого повторного аукціону судом першої інстанції було встановлено початок торгів відповідно до початкової вартості 234 000 737грн. 86 коп., зазначеної у Договорі № 01/011113 від 01.11.2013року та опублікованому оголошенні про проведення публічних торгів (рядок 5 Протоколу) із застосування кроку аукціону 0,1 % від початкової вартості лоту - 234 000грн. (рядок 6 Протоколу) (том 1, а.с. 122).

Відтак, висновки апеляційного суду про те, що під час проведення другого повторного аукціону стартова ціна продажу цілісного майнового комплексу мала бути обов'язково знижена на 20% від ціни майнового комплексу на попередньому аукціоні, суперечать приписам частини 3 статті 65 Закону, які дозволяють не знижувати стартову ціну на початку проведення аукціону, якщо це передбачено умовами договору про проведення аукціону, що й мало місце у договорі № 01/011113, укладеному ліквідатором боржника та організатором аукціону в даному випадку. Отже, посилання апеляційного суду на те, що умовами наведеного договору не передбачено інших особливих умов формування початкової вартості майна, відмінних від передбачених ч. 3. ст. 65 Закону про банкрутство, не відповідає дійсності, спростовується матеріалами справи та спростовується обставинами укладення договору № 01/011113 на умовах заборони зниженні стартової ціни продажу цілісного майнового комплексу, що було встановлено судом першої інстанції та не спростовано встановленням інших обставин в апеляційному суді.

Доводи позивача в засіданні суду касаційної інстанції про необхідність вчинення ліквідатором боржника Богомазовим П.С. дій з погодження порядку реалізації та вартості заставного майна при його продажі, як окремих об'єктів, згідно висновків Постанови ВГСУ від 17.06.2014 року та ухвали господарського суду Київської області від 12.02.2014року у справі №Б3/128-11, колегія суддів касаційного суду вважає такими, що не спростовують правильності дій організатора торгів, який здійснював продаж майна боржника, як цілісного майнового комплексу, відповідно до особливостей визначених частиною 5 статті 44 Закону.

Разом з тим, якщо б ліквідатор боржника Богомазов П.С. перейшов до продажу майна окремими частинами (лотами),- то він був би зобов'язаний виконати вимоги частини 4 статті 42 Закону та зазначених судових рішень у справі про банкрутство №Б3/128-11 щодо погодження умов продажу заставного майна із позивачем, як його заставодержателем, або звернутися до суду про надання згоди на реалізацію предметів застави за відсутності згоди заставодержателя на продаж майна з публічних торгів.

Згідно із статтею 51 Закону про банкрутство (в редакції, що діє з 19.01.2013 року), за договором про проведення аукціону організатор аукціону зобов'язується за свій рахунок провести аукціон та укласти договір з його переможцем, а замовник - сплатити організаторові аукціону обумовлену договором винагороду.

Частиною 5 названої статті визначено, що організатор аукціону виконує такі функції: опубліковує і розміщує повідомлення про продаж майна боржника і повідомлення про результати проведення торгів; приймає заявки на участь в аукціоні; укладає із заявниками договори про завдаток; визначає учасників торгів; здійснює проведення торгів; визначає переможця торгів і підписує протокол про результати проведення торгів; повідомляє учасників торгів про результати проведення торгів.

Відповідно до частини 3 статті 55 Закону про банкрутство, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Отже, підставою для визнання результатів аукціону недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Законом про банкрутство, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону.

Таким чином, до предмету доказування недійсності результатів аукціону входять встановлення обставин недотримання організатором аукціону вимог, які ставляться Законом про банкрутство до його проведення, зокрема, щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (стаття 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63 Закону); порядку проведення аукціону (статті 64-68 Закону).

Законом про банкрутство також визначено в якій саме спосіб підлягають відновленню порушені під час продажу нерухомого майна банкрута права та законні інтереси зацікавлених осіб.

Так, в разі незгоди з організацією та проведенням аукціону зацікавлена особа має право оскаржити до суду рішення організатора аукціону про скасування аукціону, про анулювання результатів аукціону, про визнання або про відмову у визнанні заявника учасником торгів, а також результати аукціону.

Судом першої інстанції встановлено дотримання вимог Закону про банкрутство під час процедури проведення оспорюваного аукціону організатором аукціону з належним оформленням протоколу про проведення аукціону та передавальних актів .

Згідно статті 4 7 ГПК України, судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Відповідно до стаття 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтею 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Приймаючи до уваги зазначені норми законодавства про банкрутство та встановлені під час здійснення судового провадження фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови неправильно застосував норми законодавства про банкрутство та дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям власного рішення про визнання недійсними результатів торгів з продажу цілісного майнового комплексу згідно Протоколу №1 від 16.05.2014року та договору купівлі- продажу від 16.05.2014року та стягнення з відповідачів на користь позивача 609 грн. судового збору. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне залишити його в силі.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАО-2013" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі №911/4443/14 скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 24.12.2014 року у справі №911/4443/14 залишити в силі.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Ю. Поліщук