Рішення

від 04.06.2015 по справі 910/7026/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2015Справа №910/7026/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІАГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" про стягнення 730 893,02 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Грищенко О.М. (дов. б/н від 22.12.2014 року) від відповідача не з'явився Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 04 червня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІАГРО" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 485 754,09 грн., в тому числі 422 410,74 грн. основного боргу, 5 078,92 грн. курсової різниці, 28 642,91 грн. пені, 11 458,26 грн. 10 % річних, 18 163,26 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 року порушено провадження у справі № 910/7026/15-г та призначено справу до розгляду на 30.04.2015 року.

08.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

29.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 30.04.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.03.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 30.04.2015 року представник позивача не заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи, надав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 30.04.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 09.05.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача, поданим клопотанням про відкладення розгляду справи та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

22.05.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви, позивач просить стягнути з відповідача 422 410,74 грн. основного боргу, 5 078,92 грн. курсової різниці, 104 665,25 грн. пені, 27 661,86 грн. 10 % річних, 171 076,25 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене суд розцінює подану позивачем заяву як збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

25.05.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору.

Представник відповідача в судове засідання 26.05.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 30.04.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.05.2015 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 04.06.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 04.06.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 04.06.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.05.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03055, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 7 на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІАГРО" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" (покупець) укладено Договір поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.2. Договору предметом договору є товар, який належить постачальнику на момент укладення Договору або буде набутий постачальником у майбутньому.

Згідно з пунктом 2.3. Договору загальна сума даного Договору визначається сукупністю додатків та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), які підписані у період дії даного Договору.

Відповідно до пункту 5.1. Договору покупець здійснює оплату партії товару в гривнях за ціною, вказаною в додатках та /або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього Договору із врахуванням положень пункту 2.4. та розділу 5 даного Договору. Оплата вартості товару здійснюється в гривнях, виходячи із курсу Міжбанку збільшений на 1 % на день, що передує дню здійснення платежу. Міжбанк - курс гривні для продажу Євро за гривні по міжбанківському курсу гривні, що визначається згідно даних з сайту http:minfin.com.ua/currency/mb/eur/, міжбанківський курс, продаж Euro/UAH зафіксований на момент закриття торгів. Таким чином, сума до сплати визначається на день платежу шляхом множення еквіваленту в Євро (що вказаний в додатку) на курс гривні на Міжбанку збільшений на 1 % на день, що передував дню здійснення платежу.

Пунктом 5.6. Договору сторони погодили, що оплата товару проводиться згідно додатків до даного Договору.

Відповідно до акту примання-передачі техніки постачальник передав, а покупець прийняв нову сільськогосподарську техніку, а саме: Рулонний прес-підбирач Round Pack 1550 МС, виробництва компанії Krone (КРОНЕ), Німеччина, новий.

Згідно з пунктом 2 Додатку № 1 до Договору вартість товару складає 726 931,92 грн.

Відповідно до пункту 3 Додатку № 1 до Договору розрахунок за товари проводиться в гривнях, шляхом зарахування коштів покупця на розрахункових рахунок постачальника наступним чином:

-перша оплата в розмірі 218 079,58 грн., еквівалент 12 870,00 Євро підлягає оплаті до 05.серпня 2014 року.

-друга оплата в розмірі 254 426,17 грн., еквівалент 15 015,00 Євро підлягає оплаті до 15.09.2014 року

-третя оплата в розмірі 254 426,17 грн., еквівалент 15 015,00 Євро підлягає оплаті до 15.10.2014 року.

Згідно з видатковою накладною № ПА-0000561 від 06.08.2014 року позивач постав відповідачу товар, саме: Рулонний прес-підбирач Round Pack 1550 МС, загальною вартістю 724 872,50 грн.

Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині здійснення оплати за поставлений товар виконав частково сплативши позивачу 302 461,76 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки сільськогосподарської техніки № ПА-048 від 05.08.2014 року в частині здійснення оплати за поставлений товар. Внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 422 410,74 грн. основного боргу.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 422 410,74 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.6. Договору сторони погодили, що оплата товару проводиться згідно додатків до даного Договору.

Відповідно до пункту 3 Додатку № 1 до Договору розрахунок за товари проводиться в гривнях, шляхом зарахування коштів покупця на розрахункових рахунок постачальника наступним чином:

-перша оплата в розмірі 218 079,58 грн., еквівалент 12 870,00 Євро підлягає оплаті до 05.серпня 2014 року.

-друга оплата в розмірі 254 426,17 грн., еквівалент 15 015,00 Євро підлягає оплаті до 15.09.2014 року

-третя оплата в розмірі 254 426,17 грн., еквівалент 15 015,00 Євро підлягає оплаті до 15.10.2014 року.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 5.6. Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 422 410,74 грн. за поставлений на підставі Договору товар.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 422 410,74 грн. основного боргу є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 078,92 грн. курсової різниці, 104 665,25 грн. пені, 27 661,86 грн. 10 % річних, 171 076,25 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 5.5. Договору у тому випадку, якщо курс Євро до гривні на день оплати вище, ніж курс Євро до гривні на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(А1/А2)*В, де S - ціна в гривнях на день перерахування грошей. В - ціна в гривнях на момент підписання даного договору. А2 - курс Євро до гривні, що сформувався на момент закриття торгів на Міжбанківському валютному ринку, на день підписання даного договору. А1 - курс Євро до гривні, що сформувався на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку, на день, попередній дню перерахування грошей.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок дооцінки вартості товару (курсової різниці) суд вважає його арифметично вірним, а тому заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 078,92 грн. підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в тому числі у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає сума пені в розмірі 77 931,89 грн. нарахована за період з 16.10.2014 року по 16.04.2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4. Договору сторони погодили, що згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами постачальника сплачує на користь останнього 10 % річних.

Здійснивши перерахунок 10 % річних з урахуванням умов договору та періоду прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню 24 187,35 грн. 10 % річних за розрахунком суду.

Щодо стягнення з відповідача 171 076,25 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Сторони пунктом 5.5. Договору вже передбачили компенсацію знецінення гривні України.

Таким чином, стягнення відкоригованої суми боргу з урахуванням індексу інфляції неможливе, оскільки суд покладе обов'язок з подвійної компенсації позивачу втрат, пов'язаних із знеціненням гривні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково в розмірі 422 410,74 грн. основного боргу, 5 078,92 грн. курсової різниці, 77 931,89 грн. пені, 24 187,35 грн. 10 % річних.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІАГРО" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ РУНО" (03055, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 7, ідентифікаційний код 32736177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІАГРО" (04176, м. Київ, вулиця Електриків, будинок 26, ідентифікаційний код 37332646) 422 410 (чотириста двадцять дві тисячі чотириста десять) грн. 74 коп. основного боргу, 5 078 (п'ять тисяч сімдесят вісім) грн. 92 коп. курсової різниці, 77 931 (сімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 89 коп. пені, 24 187 (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят сім) грн. 35 коп. 10 % річних, 10 592 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 18 коп. судового збору.

3.В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.06.2015

Суддя С.В. Стасюк