Рішення

від 12.06.2015 по справі 910/12500/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2015Справа №910/12500/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче

підприємство «Трансприлад»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення вкладу та процентів в розмірі 1 034 931,50 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача - Мельник О.Д. - представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Трансприлад» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» про стягнення вкладу та процентів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору банківського вкладу №29ХМ/980 від 16.10.2014 року, після закінчення строку розміщення вкладного траншу, не повернув позивачу грошові кошти та на нараховані за договором відсотки.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 року порушено провадження у справі №910/12500/15. Розгляд справи призначено на 12.06.2015 року в режимі відеоконференції.

11.06.2015 року до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Трансприлад» про визнання договору недійним, яка судом повернута без розгляду.

В судовому засіданні 12.06.2015 року представник позивача надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.06.2015 року не з'явився, проте, 11.06.2015 року до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечував.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем було надіслано відповідачеві позовну заяву з доданими до неї додатками, представник відповідача був обізнаний про звернення позивача до суду з даним позовом, про дату та час слухання справи відповідач був повідомлений у встановленому законодавством порядку та мав можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді, зокрема, на ознайомлення з матеріалами справи та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 12.06.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Трансприлад» (клієнт, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (відповідач, банк) був укладений договір банківського вкладу «Класичний» № 29ХМ/980 за умовами якого клієнт зобов'язався надати банку грошові кошти (вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк зобов'язався виплачувати клієнту таку суму та нараховані на неї проценти (п.1.1).

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та умовах, передбачених цим договором та додатками, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємною частиною.

Строк дії договору у п. 1.3 встановлено до 17.10.2015 року.

У п. 1.4 договору сторони погодили, що в додатках, які укладаються сторонами на підставі цього договору, визначаються наступні умови: номер транзитного рахунку, який відкривається клієнту для розміщення вкладного траншу; сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума вкладного траншу); строк, на який розміщується транш; процентна ставка, яка нараховується на вкладний транш, розмір ставки у разі дострокового витребування вкладеного траншу за ініціативою клієнта та при наявності згоди банку; термін виплати процентів; іншу умови.

Згідно з п. 3.1 при закінченні строку розміщення вкладного траншу, його повернення здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний у розділі 7 цього договору або ж на інший поточний рахунок, вказаний у листі клієнта про повернення коштів.

Після закінчення строків надання вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в додатках та є невід'ємною частиною цього договору, банк зобов'язаний повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у цьому договорі та у додатках до цього договору (п. 4.2 договору).

16.10.2014 року сторонами було підписано додаток № 1 до договору, яким погоджено, що для розміщення вкладного траншу у банку клієнт не пізніше 17.10.2014 року здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок № 2909.4.346704.001 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», код банку 300131, на вкладний рахунок у банку № 2610.9.206920.01 у розмірі 1 000 000,00 грн.

Також, сторони погодили, що сума грошових коштів, вказаних в п. 1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 19.01.2015 року та на неї нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 23 % річних (п. п. 2, 3 додатку).

19.01.2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою продовжено розміщення коштів на вкладному рахунку банку до 20.04.2015 року та на неї нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 25,5 % річних (п. п. 2, 3 додаткової угоди).

Факт перерахування позивачем коштів на вкладний рахунок в установі відповідача на суму 1 000 000,00 грн. підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 16.10.2014 року по 22.10.2014 року, які наявні в матеріалах справи.

Як зазначав позивача, в порушення умов договору, після закінчення строку розміщення вкладного траншу - 20.04.2015 року, відповідач не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн., що підтверджується наявними виписками по рахунку позивача за період з 01.04.2015 року по 20.04.2015 року, а також не перерахував на користь позивача нараховані за договором проценти в розмірі 34 931,50 грн., що підтверджується наявними виписками по рахунку позивача за період з 01.04.2015 року по 21.04.2015 року.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ч. 1 та ч. 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України вказується, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Приписами ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Приписами ст. 1060 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Судом встановлено, що на виконання умов, укладеного 16.10.2014 року між сторонами, договору банківського вкладу «Класичний» № 29ХМ/980, позивач надав відповідачу у тимчасове користування до 20.04.2015 року 1 000 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача за період 0 16.10.2014 року по 22.10.2014 року.

Проте, як встановлено судом, відповідач, в порушення умов договору банківського вкладу «Класичний» № 29ХМ/980 від 16.10.2014 року у встановлений договором строк - до 20.04.2014 року, отримані від позивача кошти в розмірі 1 000 000,00 грн. та нараховані проценти в розмірі 34 931,50 грн. не перерахував на користь останнього, що підтверджується наявними в справі виписками по рахунку позивача за період з 01.04.2015 року по 20.04.2015 року та за період з 01.04.2015 року по 21.04.2015 року.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, позовні вимоги не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення банківського вкладу в розмірі 1 000 000,00 грн. та нараховані на вклад проценти в розмірі 34 931,50 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Трансприлад» 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп. - банківського вкладу, 34 931 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять одну) грн. 50 коп. - нарахованих на вклад процентів, 20 698 (двадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 63 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

17.06.2015 року.