Рішення

від 09.06.2015 по справі 916/1321/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р.Справа № 916/1321/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - Куприянський Б.О.,

від відповідача - Цимбал С.Ю.,

від третьої особи - Куприянський Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агентство з підбору автомобілів „Консалт-Авто" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Свен Південь", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальність „Рометте", про стягнення 87560,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агентство з підбору автомобілів „Консалт-Авто" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Свен Південь" про стягнення заборгованості за договором про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 40 від 22.01.2015 р. в сумі 87560,00 грн., посилаючись на наступне.

22 січня 2015 року між ТОВ „Агентство з підбору автомобілів „Консалт-Авто" (експедитор) та ТОВ „Свен Південь" (клієнт) було укладено договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 40, у відповідності до п. 2.1. якого експедитор зобов'язався за плату і за рахунок клієнта організувати перевезення вантажу клієнта автомобільним транспортом відповідно до умов чинного законодавства України, положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, Конвенції про транспортування небезпечних вантажів, а також на підставі погодженої сторонами заявки на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка є невід'ємною частиною даного договору. Згідно з п. 3.1 договору на кожне перевезення оформлюється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою клієнта із проставлянням відбитка круглої печатки клієнта, і передається експедитору за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.2 договору клієнт оплачує послуги експедитора на підставі погодженої сторонами заявки, згідно з виставленим рахунком.

Згідно з положеннями п. 5.3 договору остаточні розрахунки між сторонами з урахуванням положень п. 5.1 даного договору здійснюються на підставі акта наданих послуг протягом 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплекту документів.

За умовами п. 10.3 договору, якщо заявка та договір містять зобов'язання, які суперечать одне одному, то в такому випадку пріоритет мають умови, визначені у договорі.

Як вказує позивач, на виконання умов заявки № 40 на транспортно-експедиційні послуги від 22.01.2015 р. експедитор організував перевезення вантажу за маршрутом м. Валенсія (Іспанія) - м. Одеса (Україна) на суму 87560,00 грн.

Так, позивач стверджує, що ТОВ „Агентство з підбору автомобілів „Консалт-Авто" було належним чином виконано обов'язки за договором про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 22/01-15 від 22.01.2015 р. та заявкою № 40 від 22.01.2015 р.

Як вказує позивач, 04 лютого 2015 року на адресу відповідача було направлено пакет документів для здійснення оплати наданих позивачем послуг. За даними офіційного сайту „Українське державне підприємство поштового зв'язку „Укрпошта" відповідач одержав пакет документів 13 лютого 2015 року. Так, виходячи з умов договору, позивач вважає, що відповідач повинен був здійснити оплату за надані послуги не пізніше 24 лютого 2015 року.

Наразі позивач посилається, що 27.02.2015 р. на адресу відповідача було направлено претензію, однак на день подачі позову відповідач не надав відповіді на претензію і заборгованість за надані послуги не сплатив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2015 р. позовну заяву ТОВ „Агентство з підбору автомобілів „Консалт-Авто" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1321/15-г, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність жодних господарських відносин з ТОВ „Агенство з підбору автомобілів „Консалт-Авто". Так, відповідач вказує, що ТОВ „Свен Південь" має господарські відносини з фірмою „STEELFIX INC", що підтверджується контрактом № 1/2013 від 01.06.2013 р. При цьому відповідач стверджує, що наявні в матеріалах справи заявка на транспортно-експедиційні послуги № 40 від 22.01.2015 р. та договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 29/01-15 від 28.01.2015 р. не підписувалися від імені ТОВ „Свен Південь" ані директором, ані іншою уповноваженою на те особою. Крім того, в наданих позивачем копіях наявні розбіжності, а саме: згідно СМR № 000372 від 21.01.2015 р. (графа 4 місце та дата завантаження вантажу) товар завантажений 20.01.2015 р. у м. Валенсія (Іспанія), а заявка на транспортно-експедиційні послуги № 40, яка начебто підписувалась з ТОВ „Свен Південь", датується 22.01.2015 р. До того ж в пункті 16 СМR №000372 перевізником зазначено „ROMETTE" Ltd, в свою чергу ТОВ „Агенство з підбору автомобілів „Консалт-Авто" не надало жодних доказів, які б підтверджували господарські відносини між цими підприємствами. При цьому за умовами контракту № 1/2013 від 01.06.2013 р. поставка товару здійснювалась на умовах Міжнародних правил Інкотермс 2010 CPT UA Yagodin (Ягодин), тобто у вартість товару оплаченого ТОВ „Свен Південь" входила доставка його до м. Ягодин. Зазначені обставини підтверджуються митною декларацією № 27011505 Ягодинської митниці (графа 20 умови поставки), СМР № 000372 від 21.01.2015 р. (графа 15 оплата, яка підлягає поверненню), фактурою - інвойсом № РМ15-007 від 21.01.2015 р., також підтверджується інвойсом (рахунком) № 273 від 21 січня 2015 р., на суму 3900,00 євро, інвойсом (рахунком) перевізника PPHU „Trans-Kasia" №0015/01/2015 на суму 3100,00 євро, згідно яких відправнику товару „Centro Agricola monduber S.L." виставлялися рахунки. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що ТОВ „Свен Південь" не повинно виконувати зобов'язання по оплаті товару, оскільки воно покладене на компанію „Centro Agricola monduber S.L.". Згідно СМR № 000372 від 21.01.2015 р. (графа 3 місцем розвантаження вантажу є м. Рівне, пров. Робочій 5. Україна). З метою перевезення вантажу з митного поста Ягодин до м. Рівне, ТОВ „Свен Південь" уклало договір перевезення з ТОВ „Максан-Транс", однак ТОВ „Агенство з підбору автомобілів „Консалт-Авто" самостійно без згоди ТОВ „Свен Південь" здійснило перевезення вантажу з митного поста Ягодин до м. Рівне. В послідуючому ТОВ „Свен Південь" було вимушене сплатити 4800,00 грн. за вищезазначений відрізок перевезення, оскільки ТОВ „Агенство з підбору автомобілів „Консалт-Авто" погрожувало ТОВ „Свен Південь" не віддати вантаж, допоки не оплатиться перевезення.

Наразі, як з'ясовано судом під час розгляду справи, перевізником за вантажу за спірною міжнародною накладною № 000372 виступало саме Товариство з обмеженою відповідальністю„Рометте". З огляду на вказане, ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2015 р. до участі у справі № 916/1321/15-г було залучено Товариство з обмеженою відповідальність „Рометте" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Третя особа позовні вимоги підтримує, про що зазначено у наданих до суду письмових поясненнях (а.с. 109-110). Зокрема, третя особа вказує, що відповідно до умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 40/1 від 22.01.2015 р., укладеного між позивачем та третьою особою, на виконання замовлення № 40/1 ТОВ „Рометте" здійснило перевезення вантажу (цитрусові, вагою брутто - 21 500 кг) за маршрутом: „Наквера (м. Валенсія), Іспанія - м. Одеса, Україна". Вантаж перевозився транспортними засобами, які належать ТОВ „Рометте" на праві приватної власності, а саме: Сідловий тягач марки „Мерседес Бенс", держ. номер АТ 5494 ВЕ та напівпричіп рефрижератор марки „Кьогель", держ. номер АТ 1294 ХТ. Зазначені вище транспортні засоби прибули під завантаження до Наквери (м. Валенсія) 21.01.2015 р. у той же самий день також відбулось завантаження транспортних засобів та наданням перевізнику вантажовідправником вже заповнених примірників міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) № 000372. 29.01.2015 р. вантаж був доставлений перевізником до місця розвантаження, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Сонячна, 5 та переданий уповноваженому представнику відповідача, що підтверджується наявністю печатки ТОВ „Свен Південь" у гр. 24 „Вантаж одержано" міжнародної ТТН (СМR) № 000372. Відповідач прийняв вантаж у повному обсязі без жодних претензій та зауважень. Наразі представник вказує, що той факт, що відомості, відображені у графі 3 „Місце розвантаження вантажу" та графі 4 - „Місце та дата завантаження вантажу" міжнародної ТТН (СМR) № 000372, не відповідають фактичним обставинам справи та умовам замовлення, водій перевізника помітив вже під час проходження вантажем митного контролю на посту Ягодинської митниці у Волинській області. З метою підтвердження (чи спростування) актуальності даних щодо фактичного місця розвантаження вантажу, погодженого у замовленні (тобто, м. Одеса), адреса якого, можливо, могла помінятись за вказівкою відповідача безпосередньо під час виконання перевезення, водій ТОВ „Рометте" зателефонував позивачу. Позивач в свою чергу повідомив, що жодних змін в адресі місця доставки не сталось, вантаж має бути доставлений саме до м. Одеса, будь-яких вказівок щодо зміни місця розвантаження вантажу, окрім погодженого у замовленні, позивач від відповідача не отримував. Однак, оскільки міжнародна ТТН (СМR) №000372 заповнювалась вантажовідправником, тому представник вважає, що вантажовідправник або просто помилився, або можливо умисно за проханням відповідача вніс недостовірну інформацію, щоб останній зміг це використати в якості засобу для уникнення майнової відповідальності за несплату отриманих від позивача послуг. Виклад неправдивих обставин відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву та копії наданих ним (очевидно, сфальсифікованих) Інвойсі (на суми 3 900 та 3 100 Євро) яскраво демонструють його недобросовісні наміри уникнути від виконання свого обов'язку з оплати отриманих від позивача транспортно-експедиторських послуг. Внаслідок таких дій відповідача порушуються також законні майнові права та інтереси ТОВ „Рометте", оскільки останній згідно умов п. 6.2. договору № 40/1 отримує від позивача оплату за свої послуги лише після одержання позивачем грошових коштів безпосередньо від замовника, у даному випадку від відповідача. Також третя особа посилається на те, що відповідно до Порядку проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Європейської Конференції Міністрів Транспорту (ЄКМТ), затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004 р. № 757, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.08.2004р. за №1076/9675, ТОВ „Рометте" отримано багаторазовий дозвіл ЄКМТ № 01289 на здійснення вантажних перевезень територією іноземних держав - членів ЄКМТ протягом 2015 р. Представник третьої особи пояснив, що відповідно до п. 1.8 Порядку: дозвіл ЄКМТ - документ, який надає право на використання автомобільного транспортного засобу автомобільного перевізника - резидента для міжнародного автомобільного перевезення вантажу або проїзду без вантажу територією іноземних держав - членів ЄКМТ. Бортовий журнал - документ, форма якого встановлена відповідною резолюцією МТФ та який є невід'ємною частиною виданого автомобільному перевізнику дозволу ЄКМТ, що містить інформацію про виконані міжнародні перевезення вантажів за таким дозволом у хронологічному порядку, в тому числі поїздки з вантажем і без вантажу, та використовується для аналізу ефективності використання такого дозволу. Відповідно до п. 3.1 Порядку оформлення та видача дозволів ЄКМТ проводяться Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті. Відповідно до п. 4.1 Порядку дозволи ЄКМТ надають право на здійснення перевезень вантажів автомобільними транспортними засобами між пунктами завантаження і розвантаження, що розташовані в двох різних державах - членах ЄКМТ, та на здійснення перевезень вантажів в/з третіх країн, якщо всі три країни є членами ЄКМТ, а також на проїзд порожніх автомобільних транспортних засобів через територію держав - членів ЄКМТ. Відповідно до п. п. 4.3, 4.5 Порядку дозвіл ЄКМТ використовується, у тому числі разом з бортовим журналом; дозвіл ЄКМТ і бортовий журнал, у якому зазначається інформація про виконані міжнародні вантажні перевезення, що виконуються згідно з дозволом, повинні бути у водія автомобільного транспортного засобу протягом усього періоду перевезення, включаючи подачу порожнього автомобільного транспортного засобу на завантаження. На підставі договору від 10.01.2015 р. ТОВ „Рометте" отримано від Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних транспортних засобів „Укрінтеравтосервіс" бортовий журнал для міжнародних перевезень вантажів згідно дозволу ЄКМТ № 01289. На сторінці 0001 бортового журналу до дозволу № 01289 чітко відображені дані щодо маршруту переміщення т/з перевізника у період з 21.01.2015 р. по 29.01.2015 р., а саме: дата відправлення - 21.01.2015 р.; пункт завантаження Наквера; номер та країна реєстрації т/з-АТ5494ВЕ, АТ1294ХТ (UА); вага брутто вантажу - 21 500 кг: пункт розвантаження - Одеса; дата прибуття - 29.01.2015 р. Таким чином, третя особа вказує, що заявлені позивачем вимоги повністю підтверджуються наявними матеріалами справи доказами, а заперечення відповідача проти позовних вимог є безпідставними, у зв'язку з чим вимоги позивача мають бути задоволенні судом у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ „Свен Південь" (покупець) та фірмою „STEELFIX INC" (продавець) було укладено контракт № 1/2013 від 01.06.2013 р. (а.с. 63-66), за яким вказана Фірма зобов'язалась продати, а Товариство як покупець - оплатити і прийняти товар окремими партіями, в асортименті, кількості і ціні, вказаним в інвойсах на кожну конкретну партію поставки товарів, що являються невід'ємними частинами цього контракту.

В розділі 3 вказаного контракту його сторони обумовили умови поставки, що застосовуються згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010). При цьому продавець поставляє покупцю товар на умовах, зазначених в інвойсах на кожну партію товарів, що поставляється (п. 3.2 контракту). Умови поставки по кожній окремій поставці товару зазначаються в інвойсах на кожну партію товару (п. 3.3 контракту). Умови поставки на окремі партії товарів можуть змінюватися на вимогу однієї зі сторін, що оформлюється письмовим додатком до цього контракту (п. 3.4 контракту).

В додатковій угоді № 1 від 12.01.2015 р. до вказаного контракту (а.с. 101) сторони погодили поставку цитрусових на умовах СРТ (Інкотермс-2000) з м. Валенсія, Іспанія - Ягодин, Україна.

Як з'ясовано судом, згідно вказаного контракту відповідачем - ТОВ „Свен Південь" було замовлено у продавця - фірми „STEELFIX INC" поставку цитрусових, про що було оформлено фактуру-інвойс № РМ15-007 від 21.01.2015 р. (а.с. 58). У вказаному інвойсі визначено вид, кількість та вагу товару, а також умови поставки - СРТ - Ягодин, Україна. Зазначені умови поставки товару були вказані також у вантажно-митній декларації № 27011505 Ягодинської митниці в гр. 20 „Умови поставки" (а.с. 54).

Як вказує відповідач, що виступив покупцем придбаного за контрактом № 1/2013 від 01.06.2013 р. товару, останнім було сплачено вказаний товар, у складі вартості якого входили витрати на його доставку до м. Ягодин. При цьому відправником вказаного товару виступила фірма „Centro Agricola monduber S.L." (за дорученням фірми „STEELFIX INC"), яка виставила відповідачу інвойс (рахунок) № 273 від 21.01.2015 р. на оплату витрат по транспортуванню товару в сумі 3900,00 євро (а.с. 50).

Наразі слід зазначити, що умови СРТ (Інкотермс) передбачають, що продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників - першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду. Термін CPT зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.

Виходячи з викладеного, саме на продавця - фірму „STEELFIX INC" був покладений обов'язок здійснення поставки обумовленого товару на адресу покупця шляхом надання товару перевізнику. При цьому з огляду на визначення умов поставки СРТ-Ягодин, Україна, витрати по перевезенню вказаного товару до обумовленого місця - Ягодин, Україна, покладались на продавця товару.

Як вказує відповідач, відправнику товару - фірмі „Centro Agricola monduber S.L.", що діяла за дорученням фірми продавця, виставлялись рахунки на оплату перевезення з боку перевізника PPHU „Trans-Kasia", про що свідчить інвойс (рахунок) перевізника PPHU „Trans-Kasia" № 0015/01/2015 від 22.01.2015 р. на суму 3100,00 євро (а.с. 48).

Разом з тим матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з поставкою відповідачу вищевказаного придбаного останнім товару була оформлена міжнародна товарно-транспортна накладна СМR № 000372 від 21.01.2015 р. (а.с. 14, 57), перевізником товару в якій вказано „ROMETTE" Ltd.

Так, ТОВ „Рометте" (третя особа) під час судового розгляд справи зазначило, що у відповідності до умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 40/1 від 22.01.2015 р., укладеного між позивачем як експедитором та третьою особою як перевізником, та на виконання замовлення № 40/1, вказане Товариство здійснило перевезення вантажу (цитрусові, вагою брутто - 21 500 кг) за маршрутом: „Наквера (м. Валенсія), Іспанія - м. Одеса, Україна". Вантаж перевозився транспортними засобами, які належать ТОВ „Рометте" на праві приватної власності, а саме: Сідловий тягач марки „Мерседес Бенс", держ. номер АТ 5494 ВЕ та напівпричіп рефрижератор марки „Кьогель", держ. номер АТ 1294 ХТ. Зазначені вище транспортні засоби прибули під завантаження до Наквери (м. Валенсія) 21.01.2015 р., у той же самий день відбулось завантаження транспортних засобів та наданням перевізнику вантажовідправником вже заповнених примірників міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) № 000372.

В свою чергу позивач, який виступив експедитором, посилається на те, що 22 січня 2015 року між ним та відповідачем - ТОВ „Свен Південь" (клієнт) було укладено договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 40, відповідно до п. 2.1. якого позивач як експедитор зобов'язався за плату і за рахунок клієнта організувати перевезення вантажу клієнта автомобільним транспортом відповідно до умов чинного законодавства України, положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, Конвенції про транспортування небезпечних вантажів, а також на підставі погодженої сторонами заявки на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Як вказує позивач, на виконання умов заявки № 40 на транспортно-експедиційні послуги від 22.01.2015 р. він як експедитор організував перевезення вантажу за маршрутом м. Валенсія (Іспанія) - м. Одеса (Україна) на суму 87560,00 грн. Відтак, позивач стверджує, що ним було належним чином виконано обов'язки за договором про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 22/01-15 від 22.01.2015 р. та заявкою № 40 від 22.01.2015 р. (а.с. 13). При цьому позивач посилається на те, що 04 лютого 2015 року на адресу відповідача було направлено пакет документів для здійснення оплати наданих позивачем послуг, який був отриманий відповідачем 13 лютого 2015 року за даними офіційного сайту „Українське державне підприємство поштового зв'язку „Укрпошта". Тому, за ствердженнями позивача, у відповідача виник обов'язок оплатити вказані послуги перевезення не пізніше 24 лютого 2015 року.

Разом з тим позивачем не було надано до суду відповідного договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 22/01-15 від 22.01.2015 р., що був укладений між позивачем та відповідачем. При цьому наявність вказаного договору не було виявлено також судом під час розгляду справи. В свою чергу суд вважає безпідставними доводи позивача про виникнення у відповідача зобов'язань за договором про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 22/01-15 від 22.01.2015 р.

Натомість позивачем до позову додано електронну копію договору № 29/01-15 від 28.01.2015 р. (а.с. 8-12), що укладався між позивачем (експедитор) та відповідачем - ТОВ „Свен Південь" (клієнт).

Згідно з п. 3.1 договору № 29/01-15 на кожне перевезення оформлюється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою клієнта із проставлянням відбитка круглої печатки клієнта, і передається експедитору за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору.

За умовами п. 3.4. договору експедитор вправі в рамках договору залучати третіх осіб до виконання свого зобов'язання за договором. При цьому без спеціального доручення клієнта від свого імені чи від імені клієнта здійснювати юридично значимі і інші фактичні дії із третіми особами для належного виконання доручення клієнта з організації перевезення вантажів.

Згідно п. 4.1.1. договору клієнт зобов'язується своєчасно за три дні до початку запланованого перевезення надавати експедитору заповнену заявку на перевезення вантажу з зазначенням усіх реквізитів передбачених п. 3.2. цього договору та додатку 1 до нього, а також у випадку необхідності вичерпні доручення та інструкції, що забезпечують можливість організації перевезення і транспортно - експедиційного обслуговування вантажів.

Відповідн6о п. 4.1.3. договору клієнт зобов'язується забезпечити належне оформлення товаросупровідних документів (інвойс, пакувальний лист, фітосанітарний сертифікат та сертифікат здоров'я) на вантаж необхідних для законного перевезення вантажу за вказаним у заявці маршрутом в узгоджені сторонами терміни.

Згідно п. 4.1.7. договору направляти транспортний засіб лише за маршрутом, узгодженим з експедитором. Будь яка зміна адрес завантаження / розвантаження можлива лише після письмового узгодження з експедитором та внесення відповідних позначок до супроводжуючих документів (CMR, TIR-CARNET, TTH) що спричиняє зміну суми фрахту.

За умовами п. 4.2.7. договору експедитор зобов'язується оплачувати послуги перевізника, найнятого для виконання умов цього договору, на підставі окремого договору між перевізником та експедитором.

Згідно з п. 5.1. договору ціна договору складається із вартості наданих за договором послуг, яка обумовлюється сторонами в заявці, що є невід'ємною частиною договору, і коригується за фактично здійсненими обсягами перевезення та/або залежно від наявності додаткових документально підтверджених витрат експедитора, пов'язаних з виконанням даного договору, при підписанні акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 5.2 договору клієнт оплачує послуги експедитора на підставі погодженої сторонами заявки, згідно з виставленим рахунком.

Згідно з положеннями п. 5.3 договору, остаточні розрахунки між сторонами з урахуванням положень п. 5.1 даного договору здійснюються на підставі акта наданих послуг протягом 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплекту документів.

Відповідно п. 10.1. договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2016 року або до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов'язків. Строк дії договору автоматично пролонгується на один рік на тих же умовах за умови, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про припинення договору за тридцять днів до дати його закінчення.

За умовами п. 10.3 договору, якщо заявка та договір містять зобов'язання, які суперечать одне одному, то в такому випадку пріоритет мають умови, визначені у договорі.

Проте, як зазначено відповідачем та не спростовано позивачем, з боку відповідача вказаний договір № 29/01-15 від 28.01.2015 р. не укладався, такий договір у письмовій формі у сторін відсутній, до того ж на вимогу суду оригінал вказаного договору позивачем не було надано.

Враховуючи зазначене, судом оцінюються критично доводи позивача про можливість виникнення у сторін зобов'язань по перевезенню з м. Валенсія, Іспанія вищевказаного придбаного відповідачем товару у вказаній країні після того, як товар вже було доставлено на територію України 27.01.2015 р. згідно СМR № 000372 від 21.01.2015 р. Адже договір № 29/01-15 датовано 28.01.2015 р., а заявку на транспортно-експедиційні послуги № 40 - 22.01.2015 р., тоді як товар завантажено у м. Валенсія (Іспанія) 20.01.2015 р.

Посилання позивача на те, що дата договору є суто технічною помилкою судом до уваги не приймаються, оскільки наявність укладеного між сторонами договору по перевезенню товару з м. Валенсія (Іспанія) до м. Одеси (Україна) у встановленій законом формі судом не встановлено та факт укладання цього договору позивачем не доведено.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 цього Кодексу встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Дані приписи кореспондуються з положеннями статті 307 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 2 та 6 статті 306 вказаного Кодексу, суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.56 р., до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України від 01.08.2006 р. N 57-V "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", передбачено, що вказана Конвенція застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів автомобілем за винагороду, якщо зазначені у договорі місце прийняття до перевезення вантажу та місце доставки вантажу знаходяться на території двох держав, з яких хоча б одна приймає участь у Конвенції.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення вантажу підтверджується складанням вантажної накладної, яка в силу частини 1 зазначеної статті є первинним доказом укладання договору перевезення і прийняття вантажу перевізником.

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній (стаття 9 Конвенції).

З огляду на викладене, саме накладна СМR № 000372 від 21.01.2015 р. є належним доказом підтвердження перевезення спірного товару ТОВ „Рометте".

Як з'ясовано судом та було зазначено представником позивача під час судового засідання 25.05.2015 р., фактично перевезення придбаного відповідачем товару було здійснено до м. Рівне (Україна), як зазначено в графі 3 СМR № 000372 „Місце розвантаження вантажу": м. Рівне, пров. Робочий, 5. Україна). Доказів здійснення перевезення вантажу до м. Одеси, як вказує третя особа у своїх поясненнях, в матеріалах справи відсутні. До того ж відповідачем підтверджено факт здійснення перевезення вантажу ТОВ „Рометте" з митного поста Ягодин до м. Рівне, у зв'язку з чим відповідачем було сплачено 4800,00 грн. за вищезазначений проміжок перевезення, про що свідчать платіжні доручення № 171 від 20.03.2015 р., № 178 від 20.03.2015 р., № 213 від 05.05.2015 р. (а.с. 51-53).

За таких обставин, суд доходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ „Агенство з підбору автомобілів „Консалт-Авто" про стягнення за послуги перевезення товару з м. Валенсія (Іспанія) до м. Одеси (Україна). Адже, зобов'язання по перевезенню товару до митного посту було покладено на продавця товару згідно з контрактом № 1/2013, а в подальшому послуги перевезення товару з митного поста (Ягодинська митниця) до місця доставки - м. Рівне були оплачені відповідачем, що не спростовано позивачем. Тим більш, договірних відносин по перевезенню товару з м. Валенсія (Іспанія) до м. Одеси (Україна) між позивачем та відповідачем судом не було встановлено. Всі інші доводи позивача та третьої особи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вказаних висновків суду та суперечать встановленим обставинам справи. Ті обставини, що позивач та третя особа склали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РМ-0000040 від 29.01.2015 р. (а.с. 99) в межах договору № 40/1 від 22.01.2015 р., за яким позивач підтверджує надання третьою особою послуг перевезення вантажу з м. Валенсія (Іспанія) до м. Одеси (Україна), не свідчать про виникнення у відповідача обов'язку оплачувати вказане перевезення на користь позивача за відсутністю відповідного договору між сторонами по справі . Крім того, в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РМ-0000040 від 29.01.2015 р. вказана інша сума послуг перевезення, ніж заявлена до стягнення, також дату завантаження зазначено 21.01.2015 р., хоча в гр. 4 СМR № 000372 дата завантаження - 20 .01.2015 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агентство з підбору автомобілів „Консалт-Авто" є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Агентство з підбору автомобілів „Консалт-Авто" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Свен Південь", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальність „Рометте", про стягнення 87560,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 15 червня 2015 р.

Суддя В.С. Петров