Постанова

від 20.07.2015 по справі 916/1321/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р.Справа № 916/1321/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.

Суддів Гладишевої Т.Я., Діброви Г.І.

При секретарі судового засідання Бендерук Є.О.

За участю представників сторін:

Від позивача - Куприянський Б.О., за довіреністю б/н від 04.06.2015;

Від відповідача - Цимбал С.Ю., за довіреністю б/н від 12.05.2015;

Від третьої особи - не з'явився.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агентство з підбору автомобілів „Консалт-Авто", м. Київ

на рішення господарського суду Одеської області від 09.06.2015 року

у справі №916/1321/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агентство з підбору автомобілів „Консалт-Авто", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Свен Південь", м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Рометте", Івано-Франківська область, м. Калуш

про стягнення 87 560,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.06.2015 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Агентство з підбору автомобілів „Консалт-Авто", м. Київ (Далі - ТОВ „Консалт-Авто") до Товариства з обмеженою відповідальністю „Свен Південь", м. Одеса (Далі - ТОВ „Свен Південь") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Рометте", Івано-Франківська область, м. Калуш (Далі - ТОВ „Рометте") про стягнення 87 560,00 грн. було відмовлено.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд вказав на необґрунтованість позовних вимог ТОВ „Консалт-Авто" про стягнення за послуги перевезення товару з м. Валенсія (Іспанія) до м. Одеси (Україна).

Не погоджуючись із винесеним рішенням, 25.06.2015 року ТОВ „Консалт-Авто" звернулось із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення є необґрунтованим і незаконним, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та дав хибну оцінку наявним у справі доказам та фактичним обставинам справи.

ТОВ „Свен Південь" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники позивача та відповідача в судове засідання з'явились. Представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. За таких обставин, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.06.2015 року місцевий господарський суд відмовив ТОВ „Консалт-Авто" у задоволенні позову про стягнення з ТОВ „Свен Південь" 87 560,00 грн. заборгованості за договором про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.01.2015 року № 40 на виконання умов Заявки № 40 на транспортно - експедиційні послуги від 22.01.2015 року № 40.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2013 року між ТОВ „Свен Південь" та фірмою „STEELFIX INC" було укладено Контракт № 1/2013 від 01.06.2013 року

Згідно п. 1.1. даного Контракту Фірма „STEELFIX INC" зобов'язалась продати, а Товариство як покупець - оплатити і прийняти товар окремими партіями, в асортименті, кількості і ціні, вказаним в інвойсах на кожну конкретну партію поставки товарів, що являються невід'ємними частинами цього контракту. Інвойс може бути складений як на всю партію товару, так і на окремі товари, що входять до складу даної партії товарів.

Згідно п. 3,1, 3.2, 3.3, 3.4 Контракту сторонами погоджено, що умови поставки застосовуються згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010). При цьому продавець поставляє покупцю товар на умовах, зазначених в інвойсах на кожну партію товарів, що поставляється. Умови поставки по кожній окремій поставці товару зазначаються в інвойсах на кожну партію товару. Умови поставки на окремі партії товарів можуть змінюватися на вимогу однієї зі сторін, що оформлюється письмовим додатком до цього контракту.

12.01.2015 року сторони уклали додаткову угоду № 1 В до Контракту, в якій погодили поставку цитрусових на умовах СРТ (Інкотермс-2000) з м. Валенсія, Іспанія - Ягодин, Україна.

Згідно фактури-інвойсу № РМ15-007 від 21.01.2015 року ТОВ „Свен Південь" замовило у фірми „STEELFIX INC" відповідно до Контракту поставку цитрусових. У вказаному інвойсі визначено вид, кількість та вагу товару, а також умови поставки - СРТ - Ягодин, Україна.

Вищевказане також підтверджується вантажно-митною декларацією Ягодинської митниці № 27011505.

ТОВ „Свен Південь" було сплачено вказаний товар, у складі вартості якого входили витрати на його доставку до м. Ягодин. Даний факт він підтверджує тим, що за дорученням фірми „STEELFIX INC" відправником вказаного товару виступила фірма „Centro Agricola monduber S.L.", яка відповідно виставила йому інвойс (рахунок) № 273 від 21.01.2015 року на оплату витрат по транспортуванню товару в сумі 3900,00 євро.

Фірмі „Centro Agricola monduber S.L." виставлявся рахунок на оплату перевезення з боку перевізника PPHU „Trans-Kasia", що підтверджується інвойсом (рахунком) перевізника PPHU „Trans-Kasia" № 0015/01/2015 від 22.01.2015 року на суму 3100,00 євро.

21.01.2015 року, у зв'язку із поставкою придбаного ТОВ „Свен Південь" товару, була оформлена міжнародна товарно-транспортна накладна СМR № 000372, згідно до якої перевізником товару вказано „ROMETTE" Ltd. (ТОВ „Рометте)".

Проте, як вказує ТОВ „Консалт-Авто", на виконання умов заявки № 40 від 22.01.2015 року на транспортно-експедиційні послуги, ним, як експедитором, було організувано перевезення вантажу за маршрутом м. Валенсія (Іспанія) - м. Одеса (Україна) на суму 87 560,00 грн.

Крім того, ТОВ „Рометте" зазначило, що у відповідності до умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 40/1 від 22.01.2015 року, укладеного між ТОВ „Консалт-Авто" як експедитором та ТОВ „Рометте" як перевізником, та на виконання замовлення № 40/1, ним було здійснено перевезення вантажу (цитрусові, вагою брутто - 21 500 кг) за маршрутом: „Наквера (м. Валенсія), Іспанія - м. Одеса, Україна". Вантаж перевозився транспортними засобами, які належать ТОВ „Рометте" на праві приватної власності, а саме: Сідловий тягач марки „Мерседес Бенс", держ. номер АТ 5494 ВЕ та напівпричіп рефрижератор марки „Кьогель", держ. номер АТ 1294 ХТ. Зазначені вище транспортні засоби прибули під завантаження до Наквери (м. Валенсія) 21.01.2015 року, у той же самий день відбулось завантаження транспортних засобів та наданням перевізнику вантажовідправником вже заповнених примірників міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) № 000372.

Згідно приписів статті 908 Цивільного кодексу України вбачається, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Частинами 2, 6 статті 306 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 307 Господарського Кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України від 01.08.2006 року N 57-V "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", передбачено, що вказана Конвенція застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів автомобілем за винагороду, якщо зазначені у договорі місце прийняття до перевезення вантажу та місце доставки вантажу знаходяться на території двох держав, з яких хоча б одна приймає участь у Конвенції.

Відповідно до ст.ст. 4, 9 Конвенції передбачено, що договір перевезення вантажу підтверджується складанням вантажної накладної, яка в силу частини 1 зазначеної статті є первинним доказом укладання договору перевезення і прийняття вантажу перевізником. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову позивач визначив Договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.01.2015 року № 40 та заявку на транспортно-експедиційні послуги від 22.01.2015 року № 40.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Такої зміни підстави позову матеріали справи не містять. Посилання позивача, зроблені в судовому засіданні апеляційної інстанції на те, що існування договору, оригінал якого позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, підтверджується опосередковано тим, що в інших документах (СMR та рахунок) зазначається про назву підприємства перевізника та № заявки, судовою колегією розглянуті та відхилені, як необґрунтовані та не доведені належними і допустимими засобами доказування.

Зокрема, існування договірних правовідносин між експедитором та заявником транспортних послуг за нормами транспортного законодавства у міжнародних автомобільних перевезеннях підтверджується наявністю договору, оформленого тільки в письмовому вигляді, оскільки вантажна накладна є підтвердження існування взаємовідносин тільки між вантажовласником, вантажоотримувачем і перевізником, а не експедитором.

Оскільки в матеріалах справи не існує будь-яких належних та допустимих доказів в силу норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту укладання експедитором та вантажоодержувачем письмового договору № 40 від 22.01.2015 року та заявки № 40 від 22.01.2015 року, то відмова у позовних вимогах ТОВ „Консалт-Авто" про стягнення 87 560,00 грн. з ТОВ „Свен Південь" судом першої інстанції є правомірною та законною.

Так, у позовній заяві ТОВ „Консалт-Авто" вказує на існування між ним та ТОВ „Свен Південь" договору № 40 від 22.01.2015 року в одному випадку, а в іншому на договір між тими самими сторонами № 22/01-15 від 22.01.2015 року, при цьому до позовної заяви додано копію договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом за № 29/01-15 від 28.01.2015 року, в рахунку-фактурі № 34 підставою зазначено договір № 22/01-15 від 22.01.2015 року, а згідно CMR № 000372 завантаження вантажу взагалі відбулося 20.01.2015 року.

Одеський апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що саме на фірму „STEELFIX INC" був покладений обов'язок здійснення поставки обумовленого товару на адресу покупця шляхом надання товару перевізнику. При цьому з огляду на визначення умов поставки СРТ-Ягодин, Україна, витрати по перевезенню вказаного товару до обумовленого місця - Ягодин, Україна, покладались на продавця товару.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що своїми діями з часткової оплати рахунку-фактури № 34 від 29.01.2015 року відповідач нібито підтвердив існування договірних правовідносин між сторонами, судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки наявні ксерокопії матеріалів, доданих позивачем до позовної заяви викликають сумнів у їх достовірності з огляду на різні дати та номери договору, заявки, самого факту перевезення товару, яке відбулося раніше, ніж нібито оформлення заявки та т.і.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ „Консалт-Авто" задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Одеської області від 09.06.2015 р. по даній справі залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника .

Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агентство з підбору автомобілів „Консалт-Авто", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 09.06.2015 року у справі № 916/1321/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Т.Я. Гладишева

Г.І. Діброва