Рішення

від 11.06.2015 по справі 923/672/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 р. Справа № 923/672/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стоміль Санок Україна", м. Рівне

до товариства з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр", м. Херсон

про стягнення 56431 грн. 81 коп.,

за участі представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Юрковський С.Б., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 955 від 18.07.2012 р.

від відповідача - уповноважена особа Огурцов О.В., довір. від 02.06.2015 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоміль Санок Україна" (позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр" (відповідач) суму основного боргу в розмірі 47050 грн. 06 коп., пеню в розмірі 4836 грн. 06 коп., 3% річних в розмірі 518 грн. 20 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 4027 грн. 49 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору поставки №331/13 від 14.10.2014 р., положення ст.ст. 229, 625, 629, 662, 692 ЦК України та ст.ст. 193, 216, 232 ГК України.

Від представника позивача 11.06.2015 року у порядку ст. 22 ГПК України було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 47050 грн. 06 коп., пеню в розмірі 4872 грн. 58 коп., 3% річних в розмірі 522 грн. 06 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 4027 грн. 49 коп.

Відповідно до ст. 22 ГПК України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Позивачем не надано доказів направлення заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу у зв'язку з чим, вказана заява не підлягає задоволенню.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву позовні вимоги не визнає, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки у видатковій накладній відсутні посилання на договір, а тому вона не може бути доказом передачі товару на виконання умов саме цього договору.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 14.10.2014 р. було укладено договір № 331/13 (далі Договір), за умовами якого (п.1.1.) позивач зобов'язався постачати товар у власність відповідача, для використання у своїй підприємницькій діяльності товар, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати його на умовах даного Договору. Товар передається партіями на підставі замовлень відповідача.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника у розмірі повної вартості поставленої партії товару на умовах попередньої оплати.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками сторін.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

У відповідності до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За твердженням позивача, останній поставив відповідачу на підставі Договору поставки № 331/13 від 14.10.2014 р. товар на загальну суму 47 050 грн. 06 коп.

На підтвердження вказаного факту позивач надав суду видаткову накладну № 5017 від 16.12.2014 року (а.с.20).

Факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань відповідно до умов договорів, укладених цим суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими, у даному випадку, виступають накладні.

При проведенні аналізу первинних документів бухгалтерського обліку, господарським судом встановлено порушення умов п. 2, 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що у таких накладній № 5017 від 16.12.2014 р. відсутні посилання на договір поставки від № 331/13 від 14.10.2014 р., вона не може бути доказам передачі товару на виконання умов саме цього договору.

Також господарський суд, звертає увагу на той факт, що позивачем не надано суду довіреності на отримання товару по договору поставки № 331/13 від 14.10.2014 р., а є лише саме посилання на довіреність № 2342, тоді як відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну від 16.05.1996 року № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів факту отримання відповідачем товару саме за договором поставки № 331/13 від 14.10.2014 р.

З огляду на викладене, недоведеність позивачем тих обставин, на які він посилається в позові, а також враховуючи те, що позивач в межах даної справи не змінював в порядку ст. 22 ГПК України підставу або предмет даного позову, з огляду на той факт, що позивачем не доведено поставку товару на загальну суму 47050 грн. 06 коп. саме відповідно до договору поставки № 331/13 від 14.10.2014 р., господарський суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Суд звертає увагу позивача на те, що останній не позбавлений можливості пред'явити позов з інших підстав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 16.06.2015 р.

Суддя В.П.Ярошенко