Постанова

від 18.06.2015 по справі 904/1057/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015 року Справа № 904/1057/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження секретаря судової палати від 10.06.2015р.)

при секретарі : Ситниковій М.Ю.

Представники сторін :

позивача - Гайворонський О.Г., довіреність № 708-О від 21.02.14р.;

відповідача - Земскова В.С., довіреність № 02/15 від 02.02.15р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство БЕРКАНА», м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2015 року по справі № 904/1057/15

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство БЕРКАНА», м.Дніпропетровськ

про стягнення 51 821,52 грн.

В судовому засіданні 11.06.2015р. було оголошено перерву до 18.06.2015р. (ст.ст.77 ГПК України).

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2015 року у справі № 904/1057/15 (суддя Петренко І.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство БЕРКАНА», м.Дніпропетровськ про стягнення 51 821,52 грн. позов було задоволено та стягнено з відповідача на користь позивача 31 524,50 грн. заборгованості за кредитом, 12090,36 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5914,62 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 2292,04 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 1827,00 грн. судового збору (а.с.65-67).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань по повній та своєчасній сплаті кредитних коштів; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 610, 611, 639, 1054 ЦК України.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство БЕРКАНА», м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом рішення було винесено за відсутності відповідача, який направляв до суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки станом на 03.03.2015р. ще не отримав копії позовної заяви та додатків до неї;

- також господарським судом не був перевірений розрахунок пені та стягнуто з відповідача суму, яка не відповідає вимогам ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань»;

- крім того, господарським судом не було застосовано до спірних відносин ст.188 Господарського кодексу України, ст.1055 ЦК України, оскільки, на думку скаржника, всі зміни, внесені банком в односторонньому порядку після 02.08.2013р., внесені в «Умови та правила надання банківських послуг» не відповідають чинному законодавству.

07.04.2015р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла від скаржника уточнена апеляційна скарга, в якій ТОВ «Сільгосппідприємство Беркана» також зазначило, що:

- копію позовної заяви з додатком було направлено на адресу відповідача, але було зазначено інший поштовий індекс, ніж у відповідача;

- претензія про досудове врегулювання спору також була надіслана на адресу відповідача з іншим поштовим індексом;

- зміни, внесені банком в односторонньому порядку в договір після 02.08.2013р. (дата підписання заявки на кредитну картку), не відповідають законодавству, тому, на думку скаржника, за умовами договору, які були чинні на 02.08.2013р. заборгованість за кредитом становить 10 892,43 грн.;

- крім того, скаржник вважає, що позивачем не доведене жодним доказом по справі право на стягнення комісії.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, який стосується іншого підприємства - ТОВ «ГОНТА», з розрахунком заборгованості зазначеного підприємства, тому апеляційний господарський суд не враховує поданий 02.06.2015р. відзив на апеляційну скаргу. Але в судовому засіданні 11.06.2015р. представник позивача надав пояснення, в яких заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що сума позову, стягнута за оскаржуваним судовим рішенням повністю відповідає вимогам договору, що регламентував правовідносини сторін та закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ст.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2013р . Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство Беркана» м.Дніпропетровськ («клієнт» за договором, відповідач по справі, скаржник) була підписана заява про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, заява на відкриття рахунку публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» м.Дніпропетровськ ("банк" за договором, позивач по справі) (а.с.31)).

Згідно цієї заяви «клієнт» (відповідач), підписавши її, надав свою згоду з Умовами і Правилами надання банківських послуг, які розміщені на сайті банку - www.pb.ua , Тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування ; крім того, своїм підписом, «клієнт» (відповідач) приєднувався і зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах «Приватбанку» - договору банківського обслуговування в цілому.

Підпунктом 3.2.1.2.2.2 п.3.2.1.2.2 Умов та правил надання банківських послуг сторони погодили, що «клієнт» зобов`язується: сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п.п.3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3; повернути кредит у строки, встановлені п.п.3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.17; сплатити «банку» винагороду відповідно до п.п.3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, 3.2.1.4.11 (а.с.32-43).

Підпунктами 3.2.1.4.1.2, 3.2.1.4.1.3 п.3.2.1.4.1 р.3.2.1.4 договору визначено, що у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню на протязі 90 днів* з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, «клієнт» сплачує «банку» за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню. У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні «клієнтом» будь-якого з грошових зобов`язань «клієнт» сплачує «банку» відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості; у разі порушення «клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права «банку» на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, «клієнт» сплачує «банку» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році; сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

Підпунктом 3.2.1.4.1.4 п.3.2.1.4 договору під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Підпунктом 3.2.1.4.4 п.3.2.1.4 договору сторони узгодили, що «клієнт» сплачує «банку» винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, першого числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, «банк» може за своїм розсудом не стягувати зазначену комісію у разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень.

Підпунктом 3.2.1.4.5 п.3.2.1.4 договору сторонами узгоджено, що «клієнт» сплачує «банку» винагороду за користування кредитом згідно з п.3.2.1.4.4; сплата винагороди здійснюється у гривні; у випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату зазначену в даному пункті строку; нарахування здійснюється в дату сплати.

Згідно з п.п.3.2.1.4.8, 3.2.1.4.9 п.3.2.1.4 договору погашення кредиту, сплата відсотків здійснюються у валюті кредиту; погашення винагороди, неустойки здійснюється у гривні відповідно до умов цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг; розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році; розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом; день повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається; нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

У витягу із Тарифів банку визначено, що «клієнт» сплачує «банку» за прострочення сплати відсотків за кредитом 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення, але не менше 1 гривні.

Крім того, Тарифами банку передбачена сплата комісії, яка зазначається в заяві «клієнта».

Докази визнання недійсними, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

На виконання умов договору «банком» (позивачем) був відкритий відповідачу поточний рахунок № 26004050232485 та картковий рахунок № 26055050224516 з лімітом коштів на 05.08.2013р. - 10 000 грн., на 22.11.2013р. - 20 000 грн., на 23.12.2013р. - 22 000 грн., на 31.01.2014р. - 34 000 грн., на 01.03.2014р. - 34 000 грн., на 02.03.2014р. - 33 105,51 грн., що підтверджується довідкою позивача № 08.7.0.0.0/150109164543 від 09.01.2015р. (а.с.47). Згідно виписки по рахунку станом з 01.05.2014р. по 19.12.2014р. відповідач отримав 31 524,50 грн. кредитних коштів (а.с.50).

В зв`язку з тим, що з 05.05.2014р. відповідач припинив виконувати свої договірні зобов`язання у останнього утворилась заборгованість по поверненню кредиту в сумі 31524,50 грн., що підтверджується розрахунком позову (а.с.48-49).

05.12.2014р . позивач звернувся до відповідача з претензією № Е0209DNRTO071 в якій просив сплатити 31 524,50 грн. заборгованості за кредитом, 11403,83 грн. - заборгованості по відсоткам, 2292,04 грн. - заборгованості зі сплати комісії, 5418,76 грн. заборгованості по пені, всього 50 639,13 грн. (а.с.52). Зазначену претензію направлено відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення, що підтверджено матеріалами справи (а.с.53, 54).

Відповідач відповіді на претензію не надав, свої договірні зобов`язання не виконав, суму боргу не сплатив, докази протилежного відсутні, в зв`язку з чим позивач був змушений звернутись до господарського суду (а.с.3-6).

З пояснень представника скаржника, наданих в суді апеляційної інстанції вбачається, що відповідач не спростовує жодним доказом по справі відповідно до ст..ст.32, 33, 36 ГПК України факт наявної заборгованості перед позивачем в сумі 31 524,50 грн.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 611 ЦК України регламентовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Частиною 3 ст.549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, за своєю правовою природою правовідносини сторін охоплюються §§ 1,2 глави 71 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Оскільки відповідачем не були повернуті кредитні кошти в строки обумовлені Умовами та Правилами надання банківських послуг, то господарським судом обґрунтовано задоволено позов та стягнуто з відповідача 31 524,50 грн. заборгованості за кредитом, 12090,36 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2292,04 грн. комісії.

При цьому колегія суддів зазначає, що збільшення розміру відсотків за користування кредитом передбачено п.п.3.2.1.4.1.3, 3.2.1.4.1.6 Умов та правил надання банківських послуг, а оплата комісійної винагороди на користь позивача та її розмір також встановлено п.п.3.2.1.4.4 Умов та правил.

У відповідності до ст..ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, пеня за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов»язання по поверненню кредитних коштів повинна розраховуватись саме з урахуванням норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та вимог ст..ст.1, 3 вищевказаного Закону, оскільки розмір пені, визначений Умовами та правилами перевищує розмір пені, який обчислюється у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. № 543/96-ВР.

Натомість, господарським судом не був перевірений розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, тому в цій частині рішення господарського суду слід змінити та позовні вимоги в цій частині задовольнити в сумі 3578,24 грн., виходячи із наступного розрахунку:

- за період з 05.05.2014р. по 16.07.2014р.: 31524,50 грн. х(9,5%х2):365х72 дні = 1181,52 грн.;

- за період з 17.07.2014р. по 05.11.2014р.: 31524,50 грн. х(12,5%х2):365х111 днів = 2396,70 грн.,

всього 3578,24 грн. При цьому колегія суддів враховує, що у відповідності до ст..ст.223, 232 Господарського кодексу України пеня нараховується за 6 місяців (ч.6 ст.232 ГК України) в межах річного строку позовної давності (ч.1 ст.223 ГК України).

За цих обставин рішення господарського суду від 05.03.2015р. по цій справі підлягає зміні, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Доводи скаржника про те, що згідно зі ст.1056-1 ЦК України умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною не приймаються колегією суддів, оскільки на зміну розміру відсотків, з визнанням кількості днів прострочення повернення кредитних коштів та зміною розміру відсотків в залежності від кількості днів прострочення не є такою односторонньою зміною умов договору в розумінні норми ст..1056-1 ЦК України, оскільки така зміна розміру відсотків від кількості днів прострочення (а.с.40-41, п.п.3.2.1.4.1.3, 3.2.1.4.1.6) була передбачена Умовами та правилами, до них приєднався відповідач шляхом підписання заяви від 02.08.2013р., докази протилежного або докази того, що відповідач заявою від 02.08.2013р. приєднався до Умов та правил в іншій редакції відсутні, не надавались скаржником судам обох інстанцій при розгляді справи.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство Беркана» м.Дніпропетровськ - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2015 року у справі № 904/1057/15 - змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство Беркана» м.Дніпропетровськ на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» м.Дніпропетровськ 31 524,50 грн. заборгованості за кредитом, 12090,36 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3578,24 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 2292,04 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 1744,60 грн. судового збору.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» м.Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство Беркана» м.Дніпропетровськ 41,68 грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів згідно зі ст.ст.116-117 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.06.2015р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко