Постанова

від 10.06.2015 по справі 910/26159/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа№ 910/26159/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Корсакової Г.В.

Хрипуна О.О.

представники сторін:

Прокурор: Винник О.О.;

Від позивача: Новак Є.Л..;

Від відповідача: Литвин В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автоводсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. у справі № 910/26159/14 (суддя: Шкурдова Л.М.)

за позовом Заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Автоводсервіс"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/26159/14 від 14.01.2015 позов було задоволено повністю, а саме: внесено зміни до п. 4.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між приватним акціонерним товариством "Автоводосервіс" та Київською міською радою, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 19.09.2005 за №82-6-00316 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його у такій редакції:

"п.4.2. Річна орендна плата за земельну ділянку, яка розташована по вул.Залізничне шосе, 45-а у Печерському районі м.Києва; розмір якої - 1,3814 (одна ціла та три тисячі вісімсот чотирнадцять десятитисячних) га; кадастровий номер - 8000000000:82:244:0101, відповідно до рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 року "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної оренди плата у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки".

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю законодавчо обумовлених підстав для внесення змін до договору оренди в частині зміни розміру річної орендної плати і встановлення її у розмірі 3 % (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/26159/14 від 14.01.2015 - скасувати та прийнято нове рішення про відмову у задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- відповідачем було направлено Київській міській раді запрошення з'явитись 28.11.2014 в приміщення Першої київської державної нотаріальної контори для підписання відповідних змін до Договору, яке було отримано останнім 25.11.2014, однак представник Київської міської ради не з'явився;

- публікація рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" в газеті «Хрещатик» не є належним повідомленням відповідача про прийняте рішення;

- Департамент земельних ресурсів повідомив відповідача листом від 23.03.2015 № 0570041-4988 про те, що Департаментом отримано лист відповідача від 28.11.2014 № 53, і підготовлено проект договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки на Залізничному шосе, 45-А у м.Києві (кадастровий номер 8000000000:82:244:0101), та запрошував відповідача отримати проект договору.

Відповідно до автоматичного розподілу справи №910/26159/14 між суддями, справу розподілено для розгляду судді - доповідачу Станіку С.Р. у складі сформованої колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Корсакова Г.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 поновлено Приватному акціонерному товариству"Автоводсервіс" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі № 910/26159/14, апеляційну скаргу прийнято до провадження, порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 10.06.2015.

В судовому засіданні 10.06.2015 представник відповідача (апелянта) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Крім того, представником відповідача було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказу - роздруківку з сайту газети «Хрещатик» рішення Київської міської ради № 253/1118 від 05.03.2015 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині приведення розміру орендної плати у відповідність до статті 288 Податкового кодексу України». Клопотання мотивоване посиланням на статтю 33 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників сторін стосовно заявленого клопотання, вирішила його відхилити як безпідставне та необґрунтоване з огляду на наступне.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною першою статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом дослідження при перегляді в апеляційному порядку справи № 910/26159/14 є рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яким зокрема встановлено внесення змін до договорів оренди. Подана відповідачем роздруківка з сайту газети «Хрещатик» рішення Київської міської ради № 253/1118 від 05.03.2015 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині приведення розміру орендної плати у відповідність до статті 288 Податкового кодексу України» не стосується правовідносин сторін, які виникли внаслідок укладення договору оренди землі. Крім того, наведена роздруківка містить рішення органу місцевого самоврядування, яке прийнято вже після винесення оскаржуваного відповідачем у справі рішення.

Прокурор в судовому засіданні 10.06.2015 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що його прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник Київської міської ради в судовому засіданні 10.06.2015 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що його прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд. З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об"єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, Київської та Севастопольської міської Ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень Ради.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ", місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч. 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Таким чином, прокурором вірно визначено позивача - Київську міську раду, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також наведено відповідні інтереси держави у сфері земельних відносин.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і підтверджується наявними матеріалами справи, 01.08.2005 між Київською міською радою, як орендодавцем, та відкритим акціонерним товариством "Автоводсервіс", як орендарем, укладено Договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 19.09.2005 за №82-6-00316 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - Договір).

Відкритим акціонерним товариством "Автоводсервіс" змінено організаційно-правову форму на приватне акціонерне товариство "Автоводсервіс" у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства", що відображено в статуті зазначеного товариства.

Відповідно до п.1.1. Договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 18.11.2004 за №823/2233 „Про передачу відкритому акціонерному товариству „Автоводсервіс" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування виробничого комплексу на Залізничному шосе, 45-а у Печерському районі м.Києва", за Актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне, користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.

Згідно з п.2.1. Договору, об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - Залізничне шосе, 45-а у Печерському районі м.Києва; розмір - 1,3814 (одна ціла та три тисячі вісімсот чотирнадцять десятитисячних) га; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування виробничого комплексу; кадастровий номер - 8000000000:82:244:0101.

Договір укладено на 25 років (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору визначено, що річна оренда плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.2.2 Договору згідно з витягом з технічної документації №Ю-33615/2005 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) від 09.06.2005 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5 735 860,60 грн.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 (однієї цілої і п'ять десятих) відсотка від її нормативної грошової оцінки.

Всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку (п.11.1 договору).

28.02.2013 Київською міською радою було прийнято рішення № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України», яким з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України, вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну орендну плату у трикратному розмірі земельного податку, встановленого Податковим кодексом України.

Так, в додатку до рішення Київської міської ради № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» від 28.02.2013, а саме порядковому №957 міститься земельна ділянка по Залізничному шосе, 45-а, що передана в оренду відповідачу по Договору, а розмір річної орендної плати для договору 82-6-00316 встановлено у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно п. 2 рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 орендарям земельних ділянок, вказаним у додатку до цього рішення, доручено забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок., а п.п. 3.1 пункту 3 наведеного рішення - доручено Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати про прийняття цього рішення орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення.

Також, суд враховує і те, що Київською міською радою до матеріалів справи додано лист Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 23.05.2013 № 05704-10398, яким повідомлено відповідача про необхідність приведення Договору у відповідність до вимог щодо розміру орендної плати, визначеного рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146, та зазначено про обов'язок орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. Крім того, повідомлено відповідача про офіційне оприлюднення прийнято рішення 02.04.2013 у Газеті «Хрещатик» Київської міської ради та на офіційному сайті Київської міської ради.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за в Відповідно до п. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з п. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 5 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно із ч.1 статті 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Крім того, відповідно до частини першої ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п.п. 34, 35 ч.1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України. У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно з частиною 2 Прикінцевих положень Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з п. 2.19 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 р. у справі №41/153пд, в постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 р. у справі №2-1/1006-200, від 30.05.2011 р. у справі №17/299-10, від 04.07.2011 у справі №41/81пд, від 23.05.2011 у справі №7/105-10 (30/234-09).

Крім того, доказів скасування рішення Київської міської ради № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» від 28.02.2013, зокрема і вчастині, що стосується відповідача, ні суду першої інстанції на час вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження - не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем покладеного на нього рішенням Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 обов'язку щодо забезпечення оформлення внесення відповідних змін до Договору - не виконано, за згодою сторін відповідних змін до договору оренди земельної ділянки внесено не було.

З урахуванням наведеного, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскільки розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, а тому наявні усі обумовлені законом підстави для зміни Договору у частині, що стосується розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, а саме викладення пункту 4.2 Договору в редакції «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки».

Довод апелянта про те, що публікація рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" в газеті «Хрещатик» не є належним повідомленням відповідача про прийняте рішення - судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки регуляторні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації. Матеріалами справи підтверджується, що рішення №89/9146 від 28.02.2013 Київської міської ради було опубліковане 02.04.2013 у випуску №33(1161) газети "Хрещатик", відповідна копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 145, т. 1).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що оскільки рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 було належним чином опубліковане та набрало чинності з дня його офіційного оприлюднення, і містить умову щодо внесення до договорів оренди земельних ділянок змін, встановлюючи річну орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а тому вказане рішення є пропозицією Київської міської ради щодо внесення змін в договір оренди земельної ділянки в розумінні ч.2 ст. 188 Господарського кодексу України.

Також, довод апелянта про те, що ним було направлено Київській міській раді запрошення з'явитись 28.11.2014 в приміщення Першої київської державної нотаріальної контори для підписання відповідних змін до Договору, яке було отримано останнім 25.11.2014, однак представник Київської міської ради не з'явився - судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки нез'явлення представників Київської міської ради до нотаріальної контори не скасовує і не звільняє відповідача від обов'язку здійснювати оплату за орендне використання земельної ділянки в законодавчо визначеному розмірі, а саме в розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки, що потребує приведення договору у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України.

Крім того, доводи апелянта про те, що Департамент земельних ресурсів повідомив відповідача листом від 23.03.2015 № 0570041-4988 про те, що Департаментом отримано лист відповідача від 28.11.2014 № 53, і підготовлено проект договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки на Залізничному шосе, 45-А у м.Києві (кадастровий номер 8000000000:82:244:0101), та запрошував відповідача отримати проект договору - судом апеляційної інстанції відхиляються з вищенаведених підстав, а також з урахуванням того, що вказаний лист було надіслано Департаментом земельних ресурсів в березні 2015 року, тобто вже після вирішення спору судом першої інстанції та винесення оскаржуваного рішення від 14.01.2015.

Враховуючи наведене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, оскілки останнє відповідає матеріальному та процесуальному праву.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процессуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автоводсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі № 910/26159/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі № 910/26159/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/26159/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.В. Корсакова

О.О. Хрипун