Постанова

від 16.06.2015 по справі 910/6647/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа№ 910/6647/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Ярмак С.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2015 (Суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київспецтехнологія"

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"

про стягнення 99 240,00 грн.-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" прийнято до провадження та призначено на 16.06.2015.

В судове засідання, призначене на 16.06.2015 з`явився представник відповідача та надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

10.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київспецтехнологія" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" було укладено договір №ПЗ/Л-141921/НЮ від 10.09.2014, даний договір був підписаний уповноваженими представниками сторін.

Предметом даного договору є те, що позивач бере на себе зобов'язання по наданню послуги по миттю стелі та люстр конкорсу Центрального вокзалу станції Київ-Пасажирський за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1. (п. 1.1 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що послуги вважаються наданими позивачем і прийняті відповідачем на основі актів наданих послуг, які підписуються представниками обох сторін із обов'язковим зазначенням об'ємів.

У договорі визначено, що підставою для розрахунків між сторонами є даний договір і акти наданих послуг, підписані позивачем і відповідачем із зазначенням об'ємів наданих послуг (п. 4.4 договору).

Судом першої інстанції було вірно встановлено той факт, що позивачем надавались послуги по миттю стелі та люстр конкорсу Центрального вокзалу станції Київ-Пасажирський, про свідчить актом здачі-прийняття робіт № КС-0000020 від 01.10.2014, на суму 99 240 грн.

Відповідно до договору п. 4.6 відповідач проводить шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Вартість послуг визначена на підставі калькуляції, що є невід'ємною частиною договору (п. 3.1, п. 3.2 договору).

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України визначено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що акт здачі-прийняття робіт від 01.10.2014 № КС-0000020 не являється доказом про надання послуг за договором №ПЗ/Л-141921/НЮ від 10.09.2014, так як він не підписаний уповноваженою особою представника відповідача.

Дане твердження спростовується тим, що вказаний акт окрім підпису в графі від замовника затверджено заступником начальника вокзалу станції Київ-Пасажирський ДТГО "Південно-західна залізниця" ВПВ станції Київ-Пасажирський Козир С.Ф. та скріплений відповідною печаткою що є в свою чергу доказом прийняття послуг зазначених в акті.

В договорі визначено, що підставою для розрахунків між сторонами є даний договір і акти наданих послуг, підписані позивачем і відповідачем із зазначенням об'ємів наданих послуг.

Розрахунки по договору відповідач проводить шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача не пізніше 10 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг (п. 4.6 договору).

Згідно калькуляції до договору, що є його невід'ємною частиною, вартість наданих послуг складає 99 240 грн. з ПДВ.

Згідно акту № КС-0000020 від 01.10.2014 здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачем було виконано роботи на загальну суму 99 240 грн., в тому числі ПДВ - 16 540 грн. Даний акт затверджений уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних робіт, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за виконану роботу у розмірі 99 240 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2015 у справі № 910/6647/15-г не підлягає скасуванню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 у справі № 910/6647/15- г без змін.

2. Матеріали справи № 910/6647/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко