Постанова

від 17.06.2015 по справі 20/119

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. cправа №20/119

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Матущака О.І.

Юрченка Я.О.

при секретарі: Гарматі О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області

на ухвалу господарського суду Львівської області від 11.03.2015р. (головуючий суддя Бортник О.Ю., судді Пазичева В.М. та Шпакович О.Ф.) про відмову у задоволенні заяви Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області у справі №20/119 від 08.07.2010р. та додаткову ухвалу господарського суду Львівської області від 18.03.2015р.

у справі №20/119

за позовом: Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області

до відповідача-1: Релігійної громади Української Православної Церкви - Київський Патріархат в місті Мостиська Львівської області

до відповідача-2: Мостиської міської ради, м.Мостиська

до відповідача-3: Виконавчого комітету Мостиської міської ради, м.Мостиська

до відповідача-4: Комунального підприємства "Мостиське районне бюро технічної інвентаризації, м.Мостиська

третя особа: Товариство по будівництву церкви "Вознесіння Господнього", м.Мостиська

про визнання права власності на будівлю церкви та права постійного користування землею, визнання недійсними рішення, свідоцтва про право власності, витягу та скасування державної реєстрації

за участю представників сторін:

від позивача (скаржника): Моцяк В.Ю. згідно виписки з ЄДРЮОФОП

від відповідача 1: Тунський А.Р. по довіреності від 14.02.2015р.

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

від відповідача 4: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.07.2010р. (суддя Манюк П.Т.) провадження у справі в частині позовних вимог Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №137829, що видане Виконавчим комітетом Мостиської міської ради від 24.05.2007 року, припинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

У липні 2013 року Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області вперше подала заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області по справі №20/119 від 08.07.2010 р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.12.2013р. у справі №20/119, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2014р., за результатами розгляду заяви про перегляд рішення суду від 08.07.2010 р. заяву Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2010 р. задоволено частково. Рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2010р. по справі №20/119 - скасовано. Прийнято нове рішення, яким визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Мостиської міської ради №155 від 24.05.2007р. "Про оформлення права власності на завершену будівництвом Церкву Вознесіння Господнього релігійній громаді Української Православної Церкви Київського Патріархату в м.Мостиська по вул.Міцкевича.2". Визнано за Релігійною громадою Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області право постійного користування на земельну ділянку площею 0,30 га, що надана для будівництва та обслуговування Церкви Вознесіння Господнього, що знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, м.Мостиська, вул.Міцкевича,2. Визнано за Релігійною громадою Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області право власності на нежитлову будівлю - Церкву Вознесіння Господнього, загальною площею 863,1м.кв., яка знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул.Міцкевича,2. У скасуванні державної реєстрації права власності за Українською Православною Церквою Київського Патріархату в м.Мостиська Львівської області на нежитлову будівлю - Церкву Вознесіння Господнього (реєстраційний номер 19006848) загальною площею 863,1м.кв., яка знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, м.Мостиська, вул.Міцкевича,2 та у визнанні недійсним Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14700698, що виданий Комунальним підприємством "Мостиське районне бюро технічної інвентаризації" від 29.05.2007р. відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №137829, що видане Виконавчим комітетом Мостиської міської ради від 24.05.2007р., припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2014р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2014р. та рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2013 р. скасовано, справу №20/119 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У мотивувальній частині постанови Вищим господарським судом України зазначено, що прийнявши до провадження заяву релігійної громади УАПЦ м.Мостиська Львівської області від 06.07.2013р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2010р. за межами встановленого ч.1 та п. 1 ч. 2 ст. 113 ГПК України строку та розглянувши її по суті, місцевий господарський суд порушив норми процесуального права (частини 1, 2, 6 ст.113 ГПК України), оскільки обставина подання заяви з пропуском місячного процесуального строку зобов'язує суд вирішити питання про поновлення цього строку шляхом надання ретельної правової оцінки відповідному клопотанню заявника на предмет поважності причин його пропуску (за умови його подання).

Вищий господарський суд України також вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій, переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2010р. за нововиявленими обставинами в повному обсязі та дійшовши висновку про його скасування і часткове задоволення позову, не обґрунтували, яким чином обставини, зазначені як нововиявлені, впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у переглянутому судовому рішенні, зокрема, чи впливає факт скасування реєстрації змін до статуту УПЦ - КП щодо найменування постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2010р. у справі №2а-8423/10/1370 на статус релігійної громади УАПЦ м.Мостиська Львівської області як окремої юридичної особи, яка зареєстрована розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 01.03.2007р. №190, і яка не є правонаступником релігійної громади УАПЦ м.Мостиська Львівської області, зареєстрованої у 1991 році. Крім цього, суд касаційної інстанції вказав, що судами не з'ясовано правового статусу позивача та відповідача релігійної громади УПЦ - КП за даними Єдиного державного реєстру на час виникнення спірних правовідносин і не надано цим обставинам правової оцінки. Судами не було враховано, що на час прийняття рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2010р. розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 06.06.2013р. №322/0/5-13, яким зареєстровано зміни до статуту релігійної організації УАПЦ м.Мостиська Львівської області, не існувало. Допущені порушення вимог розділу ХІІІ ГПК України призвели, на думку Вищого господарського суду України, до прийняття необґрунтованих судових рішень за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 18.12.2014р. у порядку ст.111-12 ГПК України дав вказівку суду першої інстанції під час нового розгляду справи врахувати викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, доводи і заперечення сторін, та в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При новому розгляді заяви (головуючий суддя Бортник О.Ю., судді Пазичева В.М. та Шпакович О.Ф.) Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області у справі №20/119 від 08.07.2010р. прийнято ухвалу від 11.03.2015р., якою рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2010р. у справі №20/119 залишено без змін.

Додатковою ухвалою господарського суду від 18.03.2015р. стягнуто з Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області в доход Державного бюджету України 36 130,50 грн. судового збору за розгляд заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та 18 879 грн. судового збору за розгляд скарги судом апеляційної інстанції. Стягнуто з Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м. Мостиська Львівської області на користь Релігійної громади Української православної церкви-Київського патріархату в місті Мостиська Львівської області 37 758 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області, не погоджуючись з вказаними ухвалами господарського суду Львівської області, звернулась з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що ухвали суду першої інстанції винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, є необґрунтованими, незаконними та просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким скасувати рішення господарського суду від 08.07.2010р. та прийняти нове, яким:

- визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Мостиської міської ради №155 від 24.05.2007р. «Про оформлення права власності на завершену будівництвом Церкву Вознесіння Господнього релігійній громаді Української Православної Церкви Київського Патріархату в м.Мостиська по вул.Міцкевича,2»;

- визнати за Релігійною громадою Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області право постійного користування на земельну ділянку площею 0,30га, що надана для будівництва та обслуговування Церкви Вознесіння Господнього, що знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, м.Мостиська, вул..Міцкевича,2;

- визнати за Релігійною громадою Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області право власності на нежитлову будівлю - Церкву Вознесіння Господнього, загальною площею 863,1кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, м.Мостиська, вул..Міцкевича,2;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2010р. у справі №2а-8423/10/1370, яка набрала законної сили 08.12.2011р., визнано протиправним та скасовано пункт 4 розпорядження Голови Львівської обласної державної адміністрації №318/0/5-10 від 08.04.2010р. "Про реєстрацію статутів релігійних громад" стосовно реєстрації змін до Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області. За яким Статут у новій редакції викладено як Статут Релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату м.Мостиська Львівської області. Також вказаною постановою визнано протиправними повернення поданих для реєстрації змін до Статуту та бездіяльність Львівської обласної державної адміністрації щодо не проведення реєстрації вищезгаданих змін та зобов'язано Львівську обласну державну адміністрацію розглянути подані Релігійною громадою Української Автокефальної Православної Церкви в м.Мостиська Львівської області для реєстрації зміни до Статуту Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви в м.Мостиська, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради від 17.09.1991р. №495, і вирішити питання реєстрації змін до Статуту цієї релігійної громади. Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації №322/0/5-13 від 06.07.2013р. зареєстровано зміни до Статуту релігійної громади, створеної у 1991р., і релігійна громада знову стала називатись Релігійною громадою Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області. Відтак, апелянт вважає, що внаслідок прийняття вищезгаданого розпорядження від 06.07.2013р., останній став релігійною громадою, Статут якої зареєстровано 17.09.1991р. рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради за №495, яка і здійснювала будівництво нежитлової будівлі - церкви згідно з рішенням суду від 08.07.2010р.

З посиланнями на ст.ст.15, 87, 316, 321, 328, 331, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.35, 43, 112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та постанову Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» апелянт вважає, що зазначені вище обставини є нововиявленими, і тому, рішення суду має бути переглянутим з урахуванням вказаних нововиявленних обставин, які впливають на суть рішення, оскільки, на його думку, воно було прийняте на підставі сфальсифікованих документів.

Одночасно, скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права при винесенні додаткової ухвали від 18.03.2015р., зокрема, апелянт вважає, що перерахування судового збору має на меті знищити релігійну організацію Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області, позбавивши її права на об'єктивний та неупереджений захист своїх порушених прав та інтересів. Як вказує скаржник, відповідачем 1 є юридична особа з кодом ЄДРПОУ 23957456, який належить позивачу(апелянту), а з платіжного доручення №75283214 від 03.10.2014р., долученого до скарги вбачається, що оплату за розгляд справи здійснила інша юридична особа з кодом ЄДРПОУ 34736320, яка, на думку апелянта, зареєстрована п.Я.Качмаром 14.11.2006р. для убезпечення своїх коштів.

20.05.2015р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшов відзив Релігійної громади Української Православної Церкви - Київський Патріархат в місті Мостиська Львівської області, в якому відповідач 1 проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечує, вважає її необґрунтованою, не вмотивованою, і такою, що не містить мотивів повного або часткового скасування оскаржуваних ухвал господарського суду. Зокрема, відповідач 1 вказує на те, що обставина, на яку позивач посилається, як на нововиявлену, такою не може бути, оскільки на момент прийняття господарським судом Львівської області рішення від 08.07.2010р., Розпорядження голови ЛОДА №322/0/5-13 «Про реєстрацію змін до статут релігійної організації від 06.06.2013р.» не існувало, як і постанови Львівського окружного адміністративного суду по справі №2а-8423/10/1370 від 28.12.2010р. Також відповідач 1 зазначає, що позивач (заявник) не надає жодних доказів, що він є правонаступником Релігійної громади, яка була зареєстрована Львівською ОДА за №495 від 17.09.1991р. Відповідач 1 вважає, що господарський суд у своїй ухвалі обґрунтовано зазначив, що тотожність назв різних юридичних осіб, з різними ідентифікаційними кодами, подальше створення нової юридичної особи з назвою, яка тотожна назві вже існуючої юридичної особи, зміна назви юридичної особи на назву, яка тотожна назві новоствореної, проте іншої юридичної особи, не є підставою переходу права власності на майно від однієї до іншої і не тягне за собою автоматичної зміни власника майна, тому відповідач 1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу від 11.03.2015р. та на додаткову ухвалу від 18.03.2015р.

Судове засідання, призначене на 20.05.2015р., за клопотанням позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги було перенесено на 17.06.2015р.

У судовому засіданні 17.06.2015р. представником позивача (апелянта) повторно заявлено клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на серпень місяць у зв'язку з перебування адвоката у щорічній відпустці.

Враховуючи те, що клопотання є необґрунтованим, зокрема, до нього не додано доказів перебування адвоката скаржника у відпустці, а також процесуальні строки перегляду ухвали суду в суді апеляційної інстанції, встановлені ст.102 ГПК України, вказане клопотання скаржника залишено судом без задоволення.

У судовому засіданні 17.06.2015р. представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити і скасувати ухвалу суду від 11.03.2015р. та додаткову ухвалу від 18.03.2015р.

Представник відповідача 1 проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просив відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги і залишити ухвалу суду від 11.03.2015р. та додаткову ухвалу від 18.03.2015р. без змін.

Відповідно ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Дослідивши докази матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, господарським процесуальним кодексом України передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема є : істотні для справи обставини , що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення. Судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили. Строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами у випадку, встановленому п.1 ч.2 ст.112 ГПК України, обчислюється з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи.

В оскаржуваній ухвалі суду зазначено, що заявник стверджував у судових засіданнях про те, що ним не порушено строків, встановлених ст.113 ГПК України, оскільки заяву про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.112 ГПК України, подано не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили. Відтак, заявником не подано клопотання про відновлення вищезгаданого строку. Однак, господарський суд вірно зазначив, що з аналізу ст.113 ГПК України вбачається, що судові рішення господарського суду можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами за заявою, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин , що стали підставою для перегляду судових рішень. Цей строк може бути відновлено судом. При цьому для заяв про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.112 ГПК України, додатково встановлено ще один строк її подання. Вона може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили. Вказаний строк відповідно до п.8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р. є присічним . Його порушення тягне за собою повернення відповідної заяви без права на її повторне подання.

Згідно ст.111 12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Вищим господарським судом України у його постанові від 18.12.2014р. у справі №20/119 встановлено, що заява УАПЦ м.Мостиська Львівської області від 06.07.2013р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від 08.07.2010р. подана з пропуском місячного процесуального строку , який щодо встановлення обставин, викладених у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2010р. у справі № 3331/11/9104, яка набрала законної сили 08.12.2011р., сплив у січні 2012 р. Вказана обставина в силу приписів ст.35 ГПК України не доказується знову при розгляді інших справ , у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, нормами ГПК України не надано суду, який здійснює новий розгляд справи, права не приймати та повертати заявникові заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами з підстав, встановлених ст.113 ГПК України, оскільки такі заяви уже були прийняті до розгляду відповідною ухвалою, яка є чинною і знаходиться у матеріалах справи, судом, котрий перед цим здійснював розгляд заяви. ГПК України також не надано права суду, який здійснює новий розгляд справи за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, залишати такі заяви без розгляду, чи припиняти провадження у справі з їх перегляду на підставі статей 80 та 81 ГПК України у випадку встановлення при новому розгляді справи обставин, передбачених ч.6 ст.113 ГПК України.

Господарський суд Львівської області вірно зазначив, що заявником не порушено строку, встановленого ст.113 ГПК України щодо подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в частині обставин, які, на його думку, встановлені Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації №322/0/5-13 від 06.07.2013р. про реєстрацію змін до Статуту Релігійної громади УАПЦ м.Мостиська Львівської області 1991р. утворення. Однак, на час прийняття рішення господарським судом Львівської області у справі №20/119 вказаного розпорядження не існувало. Тоді як відповідно до п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:

- по-перше, їх існування на час розгляду справи ,

- по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи,

- по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними , що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені , тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Відтак, правильним є висновок господарського суду, що обставини, встановлені вищезгаданим розпорядженням не є нововиявленими , оскільки їх не існувало на час розгляду справи № 20/119 . З огляду на викладене, необґрунтованими є посилання представників заявника у судових засіданнях на постанову Верховного Суду України від 10.11.2009р. (том справи V, а.с.16-19), оскільки цей доказ знаходився у матеріалах справи на момент винесення рішення судом 08.07.2010р. (том справи V, а.с.102-114). Йому надавалась оцінка судом, який приймав рішення у справі №20/119. Цей доказ не може переоцінюватись судом при перегляді рішення суду за нововиявленими обставинами.

Крім цього, як обставини, встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2010 р., так і обставини, встановлені Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації № 322/0/5-13 від 06 липня 2013 р., не є істотними для розгляду справи . Врахування їх судом не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте, виходячи з наступного. Обставини, встановлені згаданим судовим рішенням та розпорядженням стосувались неправомірності зміни найменування та подальшої самої зміни найменування юридичної особи відповідача 1 з Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області на Релігійну громаду Української Православної Церкви - Київський патріархат в м.Мостиська Львівської області. Сама юридична особа відповідач 1 була створена та пройшла державну реєстрацію у 1991р. і їй за наслідками державної реєстрації, присвоєно ідентифікаційний код 23957456. Відповідно до п.п.5, 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р., присвоєння ідентифікаційних кодів з Реєстру здійснюється державними реєстраторами. Він зберігається за суб'єктом, якому його присвоєно, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. Присвоєння ідентифікаційного коду припиненої юридичної особи новоствореним суб'єктам забороняється. Відповідно до п.15 цього Положення, в редакції, чинній станом на 22.01.1996р. у разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Львівський окружний адміністративний суд при прийнятті рішення у справі виходив з того, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів будівництво спірної церкви у м.Мостиська здійснювалось юридичною особою відповідача 1 у справі , який був зареєстрований у 1991р. і якому було присвоєно ідентифікаційний код 23957456. Встановлення неправомірності внесення змін до установчих документів юридичної особи в частині зміни її назви (переходу у іншу конфесію, тощо) відповідно до законодавства України не є підставою переходу права власності на майно до іншої юридичної особи з тотожною назвою, чи конфесійною приналежністю. Юридичну особу позивача (заявника), ідентифікаційний код якої 35156771 , як вбачається з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.01.2015р., зареєстровано та внесено до згаданого Єдиного державного реєстру 01.03.2007р. з іншим ідентифікаційним кодом, а саме: 35156771. Тоді як спірна будівля церкви у м.Мостиська загальною площею 863,1м.кв. відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта була закінчена будівництвом цього ж місяця, 30.03.2007р. Тобто на початок виконання будівельних робіт (згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта початок будівельно-монтажних робіт: вересень 1994р., закінчення будівельно-монтажних робіт: березень 2007р.) юридичної особи позивача не існувало . На момент затвердження 30.03.2007р. вищезгаданого Акта державної приймальної комісії юридична особа позивача існувала неповний місяць.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Львівської області надав належну оцінку всім наявним у справі доказам, повною мірою дослідив всі обставини справи, дотримався вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України під час нового розгляду справи, і дійшов вірного висновку про те, що заява Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області у справі №20/119 від 08.07.2010р. задоволенню не підлягає, оскільки тотожність назв різних юридичних осіб, з різними ідентифікаційними кодами, подальше створення нової юридичної особи з назвою, яка тотожна назві уже існуючої юридичної особи, зміна назви юридичної особи на назву, яка тотожна назві новоствореної, проте іншої юридичної особи, не є підставою переходу права власності на майно від однієї з них до другої та не тягне за собою автоматичної зміни власника майна . Зміни установчих документів в частині зміни назви юридичних осіб, їхньої конфесійної приналежності відповідно до законодавства України не свідчать про те, що одна з них, уже існуюча юридична особа з тотожною назвою, є правонаступником прав та обов'язків іншої юридичної особи , а саме тої, яка змінила в черговий раз своє найменування, в частині майнових прав на нерухоме майно. Вищезгадані зміни не свідчать також про те, що будівництво нерухомого майна здійснено іншою юридичною особою, ніж та, яка зазначена у рішенні суду від 08.07.2010р. , а також про відчуження цього майна позивачу у справі до прийняття рішення, тому відсутні підстави для висновку про те, що власником спірного майна станом на день прийняття рішення у справі була інша юридична особа, ніж та, яка встановлена у рішенні суду.

Додатковою ухвалою від 18.03.2015р. господарським судом Львівської області було розподілено судовий збір. При прийнятті оскаржуваної ухвали господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з п.2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 ЦК України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, з акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого розпорядженням голови Мостиської районної державної адміністрації від 30.03.2007р. №181 вбачається, що вартість нежитлової будівлі - Церкви Вознесіння Господнього, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Мостиський район, м.Мостиська, вул.Міцкевича,2, складає 4 050 тис. грн . Інших доказів, які б підтверджували вартість нежитлової будівлі, на яку просить визнати право власності заявник, особами, які беруть участь у справі, не подано. Тому господарський суд при визначенні суми судового збору, належної до сплати заявником, брав за основу саме цю вартість спірного майна.

Згідно з п.п.2.10., 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру , пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог .

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вірним розрахунок суми судового збору, зроблений господарським судом, яка належить до сплати заявником за подання заяви, що є предметом розгляду у справі, щодо вимоги майнового характеру (вартість спірного майна - 4 050 тис. грн.) та чотирьох вимог немайнового характеру становить 36 704 грн. (34410 грн. + 573,5 грн. + 573,5 грн. + 573,5 грн. + 573,5 грн.).

Відповідно до п.2.23. вказаної вище постанови Пленуму, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

В матеріалах справи наявна лише квитанція №23758.281.1 від 06.07.2013р. про сплату судового збору в сумі 573,50 грн., інші докази сплати решти суми судового збору відсутні. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що з урахуванням відсутності рішення щодо стягнення з заявника недоплаченої суми судового збору, прийнятої ухвали суду від 11.03.2015р., на підставі ст.49 ГПК України, сума судового збору, що підлягає до стягнення з заявника в дохід Державного бюджету України, становить 36 130,50 грн.

Одночасно, відповідно до п.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат

Судом першої інстанції встановлено, що наказ господарського суду Львівської області, виданий 30.07.2014р. про стягнення з Релігійної громади Української православної церкви-Київського патріархату в м.Мостиська Львівської області 18 879 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України за розгляд апеляційної скарги не виконано в зв'язку з її скасуванням Вищим господарським судом України постановою від 18.12.2014р., тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені судові витрати за розгляд апеляційної скарги підлягають стягненню з заявника в дохід Державного бюджету України. Також, з заявника на користь Релігійної громади Української православної церкви-Київського патріархату в місті Мостиська Львівської області підлягають стягненню 37 758 грн. судового збору, сплаченого останнім квитанцією №к111/Q/33 від 26.08.2014р. та платіжним дорученням №75283214 від 03.10.2014р. за подання касаційної скарги.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду перевіривши розрахунки сум судового збору, які підлягають до стягнення, за подання заяв про перегляд рішення суду за нововиявленними обставинами, апеляційне та касаційне провадження, вважає, що господарський суд Львівської області, відповідно до ст.49 ГПК України, зробив вірний перерахунок сум судового збору.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.ст.33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи та твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеними вище нормами законодавства, і всупереч норм ГПК України апелянтом не подано доказів, які б їх спростовували, а твердження, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваних ухвалах суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області, а ухвала господарського суду Львівської області від 11.03.2015р. та додаткова ухвала господарського суду Львівської області від 18.03.2015р. по справі №20/119 підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви м.Мостиська Львівської області - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 11.03.2015р. та додаткову ухвалу від 18.03.2015р. по справі №20/119 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Львівський апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Повний текст постанови складено 18.06.2015р.

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Судді О.І. Матущак

Я.О. Юрченко