Рішення

від 15.06.2015 по справі 913/23/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

15 червня 2015 року Справа № 913/23/15

Провадження №33/913/23/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ресторан "Северський Донець", м.Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача - Сєвєродонецької міської ради, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання недійсною додаткової угоди №441290004000112 від 30.06.2011 до договору оренди землі №040641900326 від 11.08.2006, державна реєстрація від 21.08.2006 №040641900326.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Сутковий А.М. - представник за довіреністю б/н від 19.09.2014;

від відповідача - представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ресторан "Северський Донець" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди №441290004000112 від 30.06.2011 до договору оренди землі №040641900326 від 11.08.2006, державна реєстрація від 21.08.2006 №040641900326.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірна додаткова угода була підписана сторонами на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 р. "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", яке в подальшому було скасовано постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 р. у справі № 1227/3807/2012 (ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 р. №К/9991/65360/12 зазначену постанову суду залишено в силі).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.04.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 12.05.2015.

Відповідач в судове засідання не прибув, через відділ документального забезпечення суду (канцелярію) подав відзив б/н від 06.05.2015, яким вимоги позову відхилив, посилаючись на наступне: рішення Сєвєродонецької міської ради №431 було чинним протягом певного проміжку часу - з 01.07.2011 по 01.04.2014; на час укладення сторонами спірної додаткової угоди №441290004000112 від 30.06.2011 рішення №431 було чинним та діяло, і його дія не була зупинена та/або припинена; скасування акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням; в рішеннях судів першої та касаційної інстанцій не сказано, що рішення №431 скасоване з моменту його прийняття; спірна додаткова угода набрала чинності 30.06.2011, а отже позовна давність щодо визнання її недійсною сплила 30.06.2014.

У відзиві б/н від 06.05.2015 відповідач повідомив також про відсутність належного фінансування, неможливість забезпечення явки в судове засідання повноважного представника, а тому просив суд розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Поясненнями б/н від 12.05.2015 позивач заперечив проти обставин викладених у відзиві відповідача та просив суд задовольнити позов, визнати недійсною додаткову угоду №441290004000112 від 30.06.2011 до договору оренди землі №040641900326 від 11.08.2006.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.05.2015 розгляд справи відкладено на 08.06.2015. В судове засідання від 08.06.2015 з'явилися повноважні представники обох сторін та надали пояснення з приводу заявлених правових позицій у даній справі, а також додаткові докази.

У судовому засіданні від 08.06.2015 у відповідності до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.06.2015.

В судове засідання від 15.06.2015 повноважний представник відповідача не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на заявлене раніше відповідачем у відзиві б/н від 06.05.2015 клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, а також прибуття повноважного представника в минуле судове засідання від 08.06.2015 та висвітлення власної правової позиції з приводу заявленого позову, надання додаткових документів в обґрунтування заявлених заперечень, а також враховуючи те, що явка представника відповідача у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, розгляд справи в судовому засіданні від 15.06.2015 було судом продовжено за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні від 15.06.2015 представником позивача надані письмові пояснення на заперечення відповідача, висвітлені в минулому судовому засіданні, а також додаткові документи. Крім того, на запитання суду представник позивача пояснив, що просить визнати спірну додаткову угоду до договору оренди недійсною саме з моменту її укладення.

У судовому засіданні 15.06.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Встановивши обставини та дослідивши зібрані у справі матеріали, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сєвєродонецької міської ради № 2933 від 23.03.2006 вирішено передати Товариству з обмеженою відповідальністю ресторан "Северський Донець", Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛД", Товариству з обмеженою відповідальністю "Сігма" ЛТД, гр. Соловйовій О.О. в довгострокову оренду, строком на 25 років земельну ділянку кадастровий №4412900000:05:020:0025, площею 0,3260 га, яка знаходиться за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул.Леніна, б.34, із земель комерційного використання під нежитлову будівлю (а.с. 86).

11.08.2006 між Сєвєродонецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ресторан "Северський Донець" укладено договір оренди землі №040641900326 (а.с.9-10).

21.08.2006 договір оренди землі №040641900326 від 11.08.2006 був зареєстрований у Сєвєродонецькому міському реєстраційному офісі Луганської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис за №040641900326.

У відповідності до укладеного між сторонами договору оренди земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул.Леніна, б.34, в розмірі 0,3260 га, в тому числі ідеальна частка позивача складає 405,5/1000, що дорівнює 0,1322 га, була передана у користування Товариству з обмеженою відповідальністю ресторан "Северський Донець", що підтверджується актом передачі-прийняття земельної ділянки в натурі від 21.08.2006, підписаного сторонами без зауважень (а.с.11).

Відповідно до п.1 договору оренди сторонами було погоджено, що орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №2933 від 23.03.2006 надає, а орендар приймає в строкове платне користування зазначену земельну ділянку - землі комерційного використання (під не житлову будівлю).

В п.2 договору сторони визначили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3260 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 952409 грн 00 коп. (п.6 договору).

З огляду на матеріали справи, на час укладення сторонами вищевказаного договору діяла нормативна оцінка земель, затверджена рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.01.1998 р. №1212 "Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка".

Згідно п.9 договору оренди він укладений на 25 років строком по 10.08.2031 включно, починаючи з дати державної реєстрації договору оренди. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.10 договору орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 5793 грн 33 коп. на рік.

Договором, у п.13 передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі:

- зміни індексації грошової оцінки земельної ділянки;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору оренди.

Зокрема, сторонами була укладена додаткова угода №1 від 19.03.2008 до договору оренди землі №040641900326 від 11.08.2006, якою сторони внесли зміни в п.п.5, 9, 11 договору оренди землі, зокрема, п.5 змінили на «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 0,1322 га становить 397115,58 гривень» (а.с.109).

20.04.2009 між сторонами була укладена додаткова угода №2, якою сторони внесли зміни в п.п.5, 9, 11 договору оренди землі, зокрема, п.5 змінили на «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 457478,10 гривень» (а.с.111).

Як вбачається з примірників додаткових угод, наданих суду для огляду, вони не проходили державну реєстрацію в установленому законом порядку. Згідно наданих в судовому засіданні представником позивача пояснень протягом тривалого часу реєстрація додаткових угод до договорів оренди землі Сєвєродонецькою міською реєстраційною філією Державного підприємства Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах не здійснювалася.

30.06.2011 між сторонами була укладена спірна додаткова угода №441290004000112, яка пройшла державну реєстрацію 30.06.2011 за №441290004000112 (а.с. 12).

В цій угоді зазначено, що вона укладена на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" та керуючись рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради" від 28.04.2011 за №516, відповідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 05.05.2011.

Згідно з п.1 вказаної додаткової годи п.5 розділу "Об'єкт оренди" змінено на "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №4412900000:05:020:0025 становить: 1327354 грн 10 коп.".

Пункти 9, 11 договору оренди землі змінено на: "Орендна плата вноситься «Орендарем» самостійно у грошовій формі в розмірі:

- з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 79641 грн 25 коп. на рік, що складає 6% від нормативної грошової оцінки;

- з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 92914 грн 79 коп. на рік, що складає 7% від нормативної грошової оцінки;

- з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 106188 грн 33 коп. на рік, що складає 8% від нормативної грошової оцінки;

- з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 119461 грн 87 коп. на рік, що складає 9% від нормативної грошової оцінки;

- з 01.01.2015 - 132735 грн 41 коп. на рік, що складає 10% від нормативної грошової оцінки.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі: з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 6636 грн 77 коп., з 01.01.2012 по 31.12 2012 - 7742 грн 90 коп., з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 8849 грн 03 коп., з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 9955 грн 16 коп., з 01.01.2015 - 11061 грн 28 коп., протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до п.3 додаткової угоди №441290004000112 від 30.06.2011, державна реєстрація від 30.06.2011 №441290004000112, вона є невід'ємною частиною договору оренди і діє з 01.07.2011.

Під час розгляду спору господарським судом встановлено, що 20.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю ресторан "Северський Донець" зверталося до Сєвєродонецької міської ради з клопотанням б/н, в якому просило внести зміни до договору оренди землі №040641900326 від 11.08.2006, державна реєстрація від 21.08.2006 №040641900326, в частині зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки в зв'язку з прийняттям постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 у справі №1227/3807/2012, ухвали Вищого Адміністративного Суду України від 01.04.2014 у справі К/9991/65360/12, за результатами розгляду якої було скасовано рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 р. "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" (а.с. 89).

За результатами поданого звернення відповідного рішення з цього питання відповідачем прийнято не було, листом Сєвєродонецька міська рада від 20.03.2015 №10-УНАП запропонувала позивачу наступного разу звернутися з належним чином оформленим проектом угоди про внесення змін до договору оренди землі (а.с. 90).

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких в т.ч. відноситься і визнання правочину недійсним.

Предметом розгляду даної справи є питання недійсності правочину - додаткової угоди №441290004000112 від 30.06.2011 до договору оренди землі №040641900326 від 11.08.2006, державна реєстрація від 21.08.2006 №040641900326.

Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно правової позиції, викладеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», у розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі, коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи зазначене, до предмету дослідження належить з'ясування відповідності спірної додаткової угоди №441290004000112 від 30.06.2011 вимогам законодавства, що діяло на момент її укладення, тобто на 30.06.2011, а також з'ясування питання щодо дійсності на вказаний час рішення №431 від 29.03.2011, яке було визнане протиправним та скасоване постановою суду в адміністративній справі, яка набрала чинності 01.04.2014.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до абзацу 2 ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам ч.1 ст.15, ст.21 Закону України "Про оренду землі".

У відповідності до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.288.1., 288.4. ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.4., пп.288.5.1., 288.5.2. п. 288.5. ст.288 Податкового кодексу України (в редакції на дату звернення позивача з позовом до місцевого господарського суду) розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів-чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, з наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди.

Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; частинами 1, 2 ст.20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

У відповідності до положень ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Як встановлено приписами ч.1 ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Сєвєродонецька міська рада прийняла рішення №431 від 29.03.2011, яке було визнано протиправним та скасовано постановою суду в адміністративній справі, що набрала чинності 01.04.2014.

01.04.2014 ухвалою Вищого адміністративного суду України залишено в силі судове рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 в адміністративній справі №2а/1227/3807/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011, на підставі якого було укладено свого часу спірну додаткову угоду №441290004000112 від 30.06.2011.

Оскільки рішення №431 від 29.03.2011 було скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що в рішенні Сєвєродонецької міської ради №3980 від 12.06.2014 "Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка", яке набрало чинності з 01.01.2015, зазначено, що рішення №1212 від 19.01.1998 визнано таким, що втратило чинність лише з 01.01.2015, хоча у рішенні №431 від 29.03.2011 зазначалося, що вищевказане рішення №1212 від 19.01.1998 втрачає чинність з 01.07.2011.

Таким чином, самим відповідачем фактично визнано, що рішення ради №431 від 29.03.2011 не мало правових наслідків у вигляді зміни нормативно-грошової оцінки землі та втрати чинності попереднім відповідним рішенням ради №1212 від 19.01.1998.

В п.п. 2.29 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз'яснено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою.

У відповідності до положень ст.207 Господарського кодексу України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє.

Предметом розгляду в даній справі є вимога не щодо визнання недійсним договору оренди в цілому з моменту його укладення (мова не іде про повернення здійсненого користування земельною ділянкою), а визнання недійсними фактично окремих умов вказаного договору, викладених спірною додатковою угодою №441290004000112 від 30.06.2011, а саме щодо збільшення нормативно-грошової оцінки землі, та відповідно, розміру орендної плати.

Підставою для визнання недійсною додаткової угоди, як було зазначено, стало визнання адміністративним судом протиправним та скасування рішення №431 від 29.02.2011, яке не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

У відповідності до положень ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, та в разі визнання його недійсним судом, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди №441290004000112 від 30.06.2011 до договору оренди землі №040641900326 від 11.08.2006.

З приводу доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відтак, днем початку перебігу вказаного строку є дата набрання законної сили постановою суду, якою скасовано рішення №431 від 29.03.2011, що було підставою для укладення спірної додаткової угоди, а саме - 01.04.2014 (дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали, якою залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 про скасування рішення №431 від 29.03.2011).

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю ресторан "Северський Донець" звернулось до місцевого господарського суду із позовною заявою 16.04.2015, тобто, в межах встановленого ст.257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності.

Необґрунтованими суд визнає також доводи відповідача відносно того, що рішення Сєвєродонецької міської ради №431 було чинним протягом певного проміжку часу - з 01.07.2011 по 01.04.2014, оскільки воно було скасоване як протиправне, а відтак з моменту його прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди землі в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та відповідно, розміру орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 31.03.2015 у справі №922/4505/14, від 14.04.2015 у справі №922/4130/14, від 13.05.2015 у справі №922/4310/14.

За таких обставин господарський суд вважає заявлений позов обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню повністю.

У відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ресторан "Северський Донець" до Сєвєродонецької міської ради задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду №441290004000112 від 30.06.2011 до договору оренди землі №040641900326 від 11.08.2006, державна реєстрація від 21.08.2006 №040641900326, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ресторан "Северський Донець" та Сєвєродонецькою міською радою.

3. Стягнути з Сєвєродонецької міської ради, вул.Леніна, 32, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 26204220, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ресторан "Северський Донець", вул. Леніна, 34, м.Сєвєродонецьк Луганської області, код ЄДРПОУ 13409073, судовий збір у сумі 1218 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2015.

Суддя О.В. Драгнєвіч