Постанова

від 21.10.2015 по справі 913/23/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 913/23/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Ходаківської І.П. перевіривши матеріали касаційної скаргиСєвєродонецької міської ради Луганської області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015 у справігосподарського суду Луганської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю ресторан "Северський Донець" доСєвєродонецької міської ради Луганської області провизнання недійсною додаткової угоди №441290004000112 від 30.06.2011 до договору оренди землі №040641900326 від 11.08.2006 в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: Сутковий А.М. - дов. №27 від 19.09.2014; від відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 15.06.2015 господарського суду Луганської області (суддя: Драгнєвіч О.В.) задоволено позовні вимоги. Визнано недійсною з моменту укладення додаткову угоду №441290004000112 від 30.06.2011 до договору оренди землі №040641900326 від 11.08.2006, який укладений ТОВ ресторан "Северський Донець" та Сєвєродонецькою міською радою. Стягнено з Сєвєродонецької міської ради на користь ТОВ ресторан "Северський Донець" 1218,00 судового збору.

Постановою від 20.07.2015 Донецького апеляційного господарського суду (судді: Сгара Е.В. - головуючий, Будко Н.В., Колодова О.В.) рішення від 15.06.2015 господарського суду Луганської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що оскільки рішення №431 від 29.03.2011 скасовано як протиправне, тому з моменту прийняття воно не може породжувати жодних правових наслідків.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Сєвєродонецька міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, посилаючись на те, що господарськими судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.202, 207, 215, 236, 251, 261, 267 Цивільного кодексу України; ст.4 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що рішення міської ради №431 від 29.03.2011 є скасованим з дати набрання законної сили ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 у справі №2а/1227/3807/2012, а на момент укладання спірної додаткової угоди рішення №431 від 29.03.2011 було чинним, тому підстави для скасування додаткової угоди до договору відсутні.

ТОВ ресторан "Северський Донець" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову від 20.07.2015 Донецького апеляційного господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що 11.08.2006 Сєвєродонецька міська рада (орендодавець) та ТОВ ресторан "Северський Донець" (орендар) на виконання рішення Сєвєродонецької міської ради № 2933 від 23.03.2006 уклали договір оренди землі, державна реєстрація №040641900326 від 21.08.2006. За умовами якого орендар передав орендарю земельну ділянку - землі комерційного використання (під не житлову будівлю), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, б.34, в розмірі 0,3260 га в тому числі ідеальна частка позивача складає 405,5/1000, що дорівнює 0,1322 га, що підтверджується актом передачі-прийняття земельної ділянки в натурі від 21.08.2006, підписаного сторонами без зауважень.

Договір оренди укладений на 25 років строком до 10.08.2031 включно, починаючи з дати державної реєстрації договору оренди (п.9 договору)

Відповідно п.6 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 952409 грн. 00 коп.

У пункті 10 договору сторони передбачили, що орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 5793 грн. 33 коп. на рік.

За п.13 договору розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема зміни індексації грошової оцінки земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавством.

Господарськими судами також встановлено, що 30.06.2011 на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" та керуючись рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради" №516 від 28.04.2011, відповідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 05.05.2011, сторони уклали спірну додаткову угоду, яка пройшла державну реєстрацію 30.06.2011 за №441290004000112.

Пунктом 1 додаткової угоди змінено п.5 розділу "Об'єкт оренди" на "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №4412900000:05:020:0025 становить: 1327354 грн. 10 коп.".

Внесено зміни до пунктів 9, 11 договору оренди землі, зокрема, змінено на: "Орендна плата вноситься "Орендарем" самостійно у грошовій формі в розмірі:

- з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 79641 грн. 25 коп. на рік, що складає 6% від нормативної грошової оцінки;

- з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 92914 грн. 79 коп. на рік, що складає 7% від нормативної грошової оцінки;

- з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 106188 грн. 33 коп. на рік, що складає 8% від нормативної грошової оцінки;

- з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 119461 грн. 87 коп. на рік, що складає 9% від нормативної грошової оцінки;

- з 01.01.2015 - 132735 грн. 41 коп. на рік, що складає 10% від нормативної грошової оцінки.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі: з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 6636 грн. 77 коп., з 01.01.2012 по 31.12 2012 - 7742 грн. 90 коп., з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 8849 грн. 03 коп., з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 9955 грн. 16 коп., з 01.01.2015 - 11061 грн. 28 коп., протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно п.3 додаткової угоди №441290004000112 від 30.06.2011 вона є невід'ємною частиною договору оренди та діє з 01.07.2011.

Пунктом 4 рішення сесії міської ради "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" №431 від 29.03.2011 визнано таким, що втратило чинність з 01.07.2011, рішення Сєвєродонецької міської ради від 19.01.1998 №1212 "Про затвердження грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецька, селища Синецький, селища Павлоград, села Воєводівка, селища Лісова Дача".

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 у справі №1227/3807/2012, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України №К/9991/65360/12 від 01.04.2014, визнано протиправним та скасовано вказане вище рішення Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011.

Відповідно ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, які у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Отже, до предмету доказування входить відповідність додаткової угоди від 30.06.2011 вимогам законодавства на момент її вчинення, тобто на 22.07.2011.

За ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно абзацу другого частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі" .

Також за підпунктом 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За п.п. 288.1., 288.4., 288.5.1., 288.5.2., п.288.5. статті 288 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів-чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" №2756-VI від 02.12.2010, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до ч.2 ст.21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, відповідно яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідно наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

За ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Частинами 1 та 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Як встановлено господарськими судами реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Сєвєродонецька міська рада прийняла рішення №431 від 29.03.2011.

Господарські суди дійшли висновку, що оскільки рішення №431 від 29.03.2011 скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України), а в разі визнання його недійсним судом, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України).

Щодо строку позовної давності, то господарські суди встановили, що відповідно до положень ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тому днем початку перебігу вказаного строку є не дата реєстрації спірної додаткової угоди у Держкомземі (30.06.2011), а дата набрання законної сили постановою суду, якою скасовано рішення №431 від 29.03.2011, що було підставою для укладення спірної додаткової угоди, а саме - 01.04.2014 (дата прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали, якою залишено в силі постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 про скасування рішення №431 від 29.03.2011), тому позовну заяву подано до місцевого господарського суду 16.04.2015 в межах встановленого ст.257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження позивача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку, відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.111 5 , п.1 ст.111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 20.07.2015 Донецького апеляційного господарського суду зі справи №913/23/15 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

І.П. Ходаківська