Рішення

від 11.06.2015 по справі 904/3278/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.15р. Справа № 904/3278/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-3000", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 276 642,49 грн.

Суддя Бєлік В.Г.

Представники:

від позивача: Гудейчук І.В., договір про надання правової допомоги № б/н від 01.04.2015 р., адвокат;

від відповідача: Ланчковський Ю.В., дов. № 36 від 23.04.2015р.. представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 276 642,49 грн., який складається з сум: 164 173,02 грн. - основний борг, 49 841,94 грн. - пеня, 6 009,50 грн. - 3% річних, 56 618,03 грн. - інфляційні збитки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору ТФ № 47 від 10.01.2013р., позивачем поставлено відповідачу товар, за який відповідач не розрахувався, що і стало причиною спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав відповідний відзив в якому зазначив, що ним не отриманий повний пакет документів необхідний для здійснення розрахунку, що є простроченням кредитора та договором не визначено розміру штрафних санкцій.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" (покупець) укладений договір поставки ТФ № 47 від 10.01.2013р.

На умовах викладених в розділах цього договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення, що надалі іменується товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є невід'ємною його часткою(п.1.1.договору).

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільний кодекс України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив відповідачу товар на підставі наступних накладних: ТК 2054 та ТК 2056 від 05.09.2013; ТК 2393, ТК 2394, ТК 2397, ТК 2398 від 10.10.2013 р. ТК 2393, ТК 2394, ТК 2397, ТК 2398 від 10.10.2013 р.; ТК 2773 від 13.11.2013р.; ТК 3175 від 16.12.2013р.; ТК 33 від 22.01.2014р., ТК 69 від 11.02.2014 р.

Загальна вартість поставленого товару складає 164 173,02грн .

Товар був прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень в повному обсязі, без претензій, що підтверджено засвідченим печаткою товариства підписом повноважного представника відповідача у видаткових накладних та довіреностями на отримання товаро-матеріальних цінностей (а.с.29-36).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.1. договору розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані в Специфікаціях до договору.

Відповідно до Специфікації № 10/47 від 31.10.2013р., №12/47 від 29.11.2013р., №14/47 від 22.01.2014р., 15/47 строк оплати поставленого товару загальною вартістю грн., складає 60 календарних днів після факту здійснення поставки.

Відповідно до Специфікації № 11/47, 13/47 строк оплати поставленого товару загальною вартістю грн., складає 60 календарних днів після факту здійснення поставки.

За поставлений товар позивачем пред'явлено для оплати відповідачу рахунки-фактури (а.с. 37-46), факт отримання яких не спростовано відповідачем.

У встановлений договором термін відповідач за поставлений позивачем товар не розрахувався,

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо прострочення кредитора в зв'язку з неотриманням ним рахунків на оплату отриманого товару з огляду на таке.

Договором не визначений особливий порядок передачі рахунків. За твердженням позивача, весь пакет документів був наданий разом з товаром, як це передбачено в п. 3.3. договору. Доказів звернення до позивача щодо відсутності рахунків або інших документів без яких відповідач не може здійснити оплату отриманого ним товару суду не надано. Більш того позивач звертався до відповідача з претензією від 26.11.2014р. в якій вимагав сплати суми боргу за спірними поставками, що підтверджено копіями фіскального чеку то опису вкладень (а.с.84-91), відповідь на претензію надана не була. Накладні на відпуск товару містять всю необхідну інформацію для здійснення оплати та посилання на видані рахунки на оплату товару. Тобто, доказів неможливості виконати зобов'язання з оплати отриманого товару без отримання рахунку відповідачем не надано

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 164 173,02 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.5. договору у разі несвоєчасного здійснення розрахунків за цим договором, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми кожен день прострочення.

Таке визначення розміру пені в договорі відповідає вимогам п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, яким встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань в період з 19.11.2013р. по 03.04.2015р. у загальній сумі 49 841,94грн.

Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Судом встановлено, що зобов'язання з оплати отриманих послуг мало бути виконано відповідачем ще в 2013 році, вимога про стягнення пені заявлена позивачем у 2015 році. Тобто, така вимога заявлена з пропущенням встановленого строку спеціальної позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Відповідачем такої заяви зроблено не було. Отже суд розглядає вимогу позивача. Перевіривши розмір нарахованої позивачем пені та період за який її було нараховано, визнав розрахунок пені невірним та таким, що не відповідає вимогам закону виходячи з наступного.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського суду України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем в порушення цих вимог розраховано пеню за 339 днів і більше.

За розрахунком суду, за неоплачений товар має бути сплачено пеню в таких сумах:

- поставка від 05.09.2013р. на загальну суму 54 070,38 грн., має бути нарахована пеня за період з 20.11.13р. по 20.05.2014р. в сумі 3 807,15 грн.

- поставка від 10.10.2013р. на загальну суму 42 594,06 грн., має бути нарахована пеня за період з 25.12.13р. по 25.06.2014р. в сумі 3 244,16 грн.

- поставка від 13.11.2013р.. на загальну суму 7 257,00 грн., має бути нарахована пеня за період з 28.01.2014. по 28.07.2014р. в сумі 605,22 грн.

- поставка від 13.11.2013р.. на загальну суму 13 947,90 грн., має бути нарахована пеня за період з 13.01.2014. по 13.07.2014р. в сумі 1 105,90 грн.

- поставка від 16.12.2013р. на загальну суму 15 730,26 грн., має бути нарахована пеня за період з 02.03.2014. по 02.09.2014р. в сумі 1 493,3 грн.

- поставка від 16.12.2013р. на загальну суму 228,00 грн., має бути нарахована пеня за період з 15.02.2014. по 15.08.2014р. в сумі 20,36 грн.

- поставка від 22.01.2014р. на загальну суму 12 893,22 грн., має бути нарахована пеня за період з 15.02.2014. по 15.08.2014р. в сумі 1380,81 грн.

поставка від 11.02.2014р. на загальну суму 17 452,20 грн., має бути нарахована пеня за період з 28.04.2014. по 28.10.08.2014р. в сумі 1 958,00 грн.

Загальна сума пені складає 3 807,15 грн. + 3 244,16 грн. + 605,22 грн. + 1 105,90 грн. + 1 105,90 грн. + 1 493,3 грн. + 1380,81 грн. + 1 958,00грн. = 13 614,90 грн.

З огляду на викладене суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення пені частково у розмірі 13 614,90 грн.

Статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача за період прострочення з 19.11.2013р. по 03.04.2015р. 3% річних у розмірі 6 009,50 грн. та за період прострочення з грудня 2013р. по березень 2015р. інфляційні збитки у розмірі 56 618,03 грн.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних, суд знайшов його вірним, у зв'язку з чим задовольняє цю вимогу позивача у розмірі визначеному позивачем.

При перевірці правильності розрахунку інфляційних збитків, суд знайшов його вірним, виконаним з урахуванням порядку встановленого "Рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", які викладені в листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. Враховуючи зазначене, вказана вимога підлягає задоволенню у розмірі визначеному позивачем.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового доказу.

Відповідачем не надано доказів оплати отриманого товару в повному обсязі період з моменту його отримання до дати слухання справи.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частково у загальному розмірі 240 415,45 грн., який складається з сум: 164 173,02 грн. - основний борг, 13 614,90 грн. - пеня, 6 009,50 грн. - 3% річних, 56 618,03 грн. - інфляційні збитки.

Відповідно до ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується витрат на послуги адвоката, то вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Послуги адвокатом за цією справою надавались згідно Договору про надання правової допомоги № 122/76/КАУ від 12.11.2014р., укладеного між адвокатським об'єднанням "Колегія адвокатів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-3000".

Позивач оплатив встановлену договором суму в розмірі 27 664,25грн., що підтверджено копією платіжного доручення № 4798 від 07.04.2015р.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Правила адвокатської етики, затверджені Вищою кваліфікаційно дисциплінарною комісією адвокатури, Установчим З'їздом адвокатів України 17.11.2012, визначають уніфіковане тлумачення норм адвокатської етики, у тому числі відносно винагороди адвоката за виконані ним дії за подання правової допомоги.

Згідно ст. 14 Правил адвокатської етики адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ст. 28 Правил адвокатської етики, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Тобто, гонорар адвоката за надання правової допомоги у будь-якій справі повинен бути розумно обґрунтованим за розміром.

Приймаючи до уваги, що при визначених позивачем позовних вимогах 276 642.49 грн., витрати по оплаті юридичних послуг оцінені адвокатським об'єднанням у розмірі 27 664,25 грн. суд не вважає такий гонорар розумно обґрунтованим за розміром. До того ж, справа не є складною (судова практика з цього питання є сталою та стабільною), позов містить правові помилки (адвокатом не враховано вимоги ст. 232 Господарського кодексу України під час визначення розміру пені). За таких обставин, з урахуванням місцезнаходження позивача (м. Харків) та кількості судових засідань, в яких був присутній адвокат, розумними є витрати на послуги адвоката в сумі 10 000,00грн., які підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" (53201, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, пр. Трубніков, буд. 56, код ЄДРПОУ 35537363, ІПН 355373604071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" (61010, м. Харків, вул. Греківська, буд.25, код ЄДРПОУ 30752658, ІПН 307526520326, р/р 26000277732001 Харків ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК") 164 173,02 грн. - основний борг, 13 614,90 грн. - пеня, 6 009,50 грн. - 3% річних, 56 618,03 грн. - інфляційні збитки, 4 808,31 грн. - судового збору, 10 000,00 грн. - послуги адвоката.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено

17.06.2015р.

Суддя В.Г. Бєлік