Постанова

від 29.09.2015 по справі 904/3278/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015 року Справа № 904/3278/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Чимбар Л.О.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги б/н від 01.04.15, адвокат;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 року у справі № 904/3278/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-3000", м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 276642 грн. 49 коп.,

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 року (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" 164173 грн. 02 коп. основного боргу, 13614 грн. 90 коп. пені, 6009 грн. 50 коп. 3% річних, 56618 грн. 03 коп. інфляційних збитків, 4808 грн. 31 коп. судового збору і 10000 грн. витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" зазначає, що в порушення п.3.3 договору постачальник не передав покупцю оригінали рахунків і податкових накладних, у зв'язку з чим згідно п. 4.4 договору строк оплати, який відповідно до умов договору ще не настав, був збільшений. З огляду на вищезазначене, за твердженням відповідача, у товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" відсутнє право вимоги оплати товару по договору, а відповідно і підстава для нарахування інфляційних витрат, 3 % річних та штрафних санкцій. Відповідач також стверджує, що у позивача були відсутні підстави для нарахування пені, у зв'язку з тим, що сторонами у договорі не визначений конкретний її розмір. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" вважає необґрунтованим стягнення з нього витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатського об'єднання, посилаючись на неспіврозмірність обсягу виконаних робіт з розміром гонорару за надання правової допомоги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що весь пакет документів, у тому числі рахунки-фактури, було передано відповідачу. Також товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" вважає, що визначення розміру пені у п.7.5 договору відповідає вимогам ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, а отже позовні вимоги, пов'язані із її стягненням, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення в частині стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

10.01.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" (постачальник, позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" (покупець, відповідач) укладено договір поставки товару № 47.

За п.1.1 договору на умовах, викладених в розділах цього договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, що надалі іменується товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є невід'ємною його частиною

Пунктом 3.1 договору поставки встановлено, що товар за даним договором поставляється на умовах та у строки, погоджені сторонами у специфікаціях до цього договору.

Товар передається постачальником покупцю за підписаним сторонами актом приймання-передачі/ або товаросупроводжувальним документом з відміткою покупця про отримання товару. Датою поставки є дата підписання сторонами акту приймання-передачі або товаросупроводжувального документа (п.п. 3.6, 3.7 договору).

Відповідно п. 2.1. - 2.3. договору ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається в гривнях і вказана у специфікаціях до цього договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України. Ціна товару визначена з урахуванням умов постачання (згідно Інкотермс 2000), передбачених відповідною специфікацією до цього договору. Ціна товару, вказана в додатках до цього договору, є фіксованою і не підлягає збільшенню.

Шляхом підписання специфікацій сторони узгодили найменування, кількість, ціну товару, строк та умови поставки товару, умови оплати товару та інші умови поставки товару.

Сторонами підписано 6 специфікацій до договору поставки товару від 10.01.2013 року № 47, згідно яких позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 67508 грн. 58 коп., а саме:

- за специфікацією від 31.10.2013 року № 10/47 на загальну суму 7257 грн.;

- за специфікацією від 31.10.2013 року № 11/47 на загальну суму 13947 грн. 90 коп.;

- за специфікацією від 29.11.2013 року № 12/47 на загальну суму 15730 грн. 26 коп.;

- за специфікацією від 29.11.2013 року № 13/47 на загальну суму 228 грн.;

- за специфікацією від 22.01.2014 року № 14/47 на загальну суму 12893 грн. 22 коп.;

- за специфікацією від 03.02.2014 року № 15/47 на загальну суму 17452 грн. 20 коп. (а.с. 23, 24, 25, 26, 27, 28).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" виставило товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" рахунки-фактури від 30.07.2013 року №ТКо1832 на суму 19613 грн. 70 коп., від 20.08.2013 року №ТКо1999 на суму 38531 грн. 94 коп., від 04.089.2013 року №ТКо2132 на суму 2769 грн., від 05.09.2013 року №ТКо2143 на суму 8699 грн. 34 коп., від 19.09.2013 року №ТКо2265 на суму 24855 грн. 72 коп., від 26.09.2013 року №ТКо2343 на суму 6270 грн., від 29.10.2013 року №ТКо2750 на суму 21204 грн. 90 коп., від 29.11.2013 року №ТКо3108 на суму 15958 грн. 26 коп., від 24.12.2013 року №ТКо3375 на суму 12893 грн. 22 коп., від 30.01.2013 року №ТКо92 на суму 17452 грн. 20 коп. (а.с. 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46).

На виконання договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 168248 грн. 28 коп., що підтверджується наступними довіреностями на отримання товару, виданими ОСОБА_3, видатковими накладними та податковими накладними:

- довіреність від 04.09.2013 року № 7129; видаткові накладні від 05.09.20143 року № ТК2054 на суму 38531 грн. 94 коп., № ТК2056 на суму 19613 грн. 70 коп., податкові накладні від 05.09.2013 року №№ 45, 47 (а.с. 30, 29, 47,48);

- довіреність від 09.10.2013 року № 7342; видаткові накладні від 10.10.2013 року № ТК2397 на суму 2769 грн., № ТК2398 на суму 6270 грн., № ТК2393 на суму 8699 грн. 34 коп., № ТК2394 на суму 24855 грн. 72 коп., податкові накладні від 10.10.2013 року №121, 122, 119, 120 (а.с. 32, 31 у тому числі на звороті, 51, 52, 49, 50);

- довіреність від 11.11.2013 року № 7613; видаткова накладна від 13.11.2013 року № ТК2773 на суму 21204 грн. 90 коп., податкова накладна від 13.11.2013 року №120 (а.с. 33, 53);

- довіреність від 12.12.2013 року № 7863; видаткова накладна від 16.12.2013 року № ТК3175 на суму 13298 грн. 55 коп., податкова накладна від 16.12.2013 року №183 (а.с. 34, 54);

- довіреність від 22.01.2014 року № 8153; видаткова накладна від 22.01.2014 року № ТК33 на суму 12893 грн. 22 коп., податкова накладна від 22.01.2014 року №31 (а.с. 35, 55);

- довіреність від 11.02.2014 року № 8274; видаткова накладна від 11.02.2014 року № ТК69 на суму 17452 грн. 20 коп., податкова накладна від 11.02.2014 року №11 (а.с. 36, 56).

З огляду на викладене, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, передавши відповідачу товар на загальну суму 168248 грн. 28 коп.

Згідно п. 4.1. договору поставки розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і строки, передбачені відповідною специфікацією.

У специфікаціях сторони узгодили, що покупець здійснює розрахунок за даним договором на наступних умовах:

- згідно специфікацій від 31.10.2013 року № 10/47, від 29.11.2013 року № 12/47, від 22.01.2014 року № 14/47, від 03.02.2014 року № 15/47 на умовах 100% вартості партії товару протягом 75 календарних днів з моменту поставки партії товару.

- згідно специфікацій від 31.10.2013 року № 11/47, від 29.11.2013 року № 13/47 на умовах 100% вартості партії товару протягом 60 календарних днів з моменту поставки партії товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" виконало свої зобов'язання по поставці товару, втім відповідач, в порушення умов договору, товар оплатив частково, у зв'язку з чим прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару на суму 164173 грн. 02 коп.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач звернувся до відповідача з претензією від 26.11.2014 року № 1, в якій, у зв'язку з простроченням терміну оплати вартості товару, вимагав здійснити оплату 164173 грн. 02 коп. заборгованості та попередив, що у разі невиконання грошового зобов'язання підприємство буде змушено звернутись до суду щодо примусового стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних, а також судових витрат на послуги адвоката (а.с.84-89). Ця вимога була направлена на адресу відповідача 28.11.2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чека від 28.11.2014 року та опису вкладення у цінний лист від 28.05.2014 року (а.с. 90, 91).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" отримало претензію позивача 03.12.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 92), однак відповіді на неї відповідачем надано не було.

Доказів погашення заборгованості товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" не надано.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивачем порушено умови договору в частині надання документів, зокрема рахунків та податкових накладних, надання яких передбачено п.3.3 договору.

Відповідно до пункту 3.3 договору разом з товаром постачальник передає покупцю наступні товаросупроводжувальні документи:

- рахунок-фактуру;

- товарну накладну;

- товарно-транспортну накладну (у разі поставки товару залізничним або автомобільним транспортом);

- податкову накладну;

- сертифікат якості виробника.

При поставці продукції імпортного походження постачальник зобов'язаний вказати у податковій накладній код товару у відповідності з УКТ ВЕД.

Постачальник гарантує надання оригіналу податкової накладної не пізніше 5-ти робочих днів від дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у відповідності із ст. 187 Податкового кодексу України

У відповідності із п. 4.3 договору розрахунки по даному договору, за умови передплати, здійснюються при наданні постачальником до моменту оплати оригіналів рахунку, за умови оплати по факту поставки - оригіналів рахунку та податкових накладних. У разі надання постачальником оригіналів зазначених документів таким чином, що робить неможливим здійснення оплати покупцем у строки, встановлені даним договором, покупець звільняється від відповідальності за несвоєчасне здійснення платежу.

Покупець має право збільшити строк оплати поставленого товару співрозмірно часу прострочки надання всіх документів (п.4.4 договору).

Відповідач вважає, що за наявності факту постачання продукції та факту надання постачальником покупцю відповідних рахунків та податкової накладної, починає свій відлік строк оплати товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" в апеляційній скарзі зазначає, що порушення постачальником обов'язку щодо своєчасного надання рахунків та податкових накладних згідно з умовами п.п. 4.3, 4.4. договору звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасну оплату та дає право відповідачу збільшити строк оплати товару пропорційно часу прострочення надання усіх документів.

Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними доводами відповідача з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що товар був прийнятий відповідачем без будь-яких претензій та зауважень щодо його кількості, асортименту, якості, комплектності або відсутності необхідних документів, в тому числі рахунків та податкових накладних, що вбачається з видаткових накладних від 05.09.2013 року № ТК2054, від 05.09.2013 року № ТК2056, від 10.10.2013 року № ТК2397, від 10.10.2013 року № ТК2398, від 10.10.2013 року № ТК2393, від 10.10.2013 року № ТК2394, від 13.11.2013 року № ТК2773, від 16.12.2013 року № ТК3175, від 20.01.2014 року № ТК33, від 11.02.2014 року № ТК69.

У специфікаціях визначено конкретний термін оплати, протягом якого відповідач зобов'язаний був розрахуватись за поставлений товар.

У видаткових накладних від 05.09.2013 року № ТК2054, від 05.09.2013 року № ТК2056, від 10.10.2013 року № ТК2397, від 10.10.2013 року № ТК2398, від 10.10.2013 року № ТК2393, від 10.10.2013 року № ТК2394, від 13.11.2013 року № ТК2773, від 16.12.2013 року № ТК3175, від 20.01.2014 року № ТК33, від 11.02.2014 року № ТК69, які свідчать про отримання відповідачем товару, міститься посилання на договір від 10.01.2013 року № 47, а також рахунки-фактури від 30.07.2013 року №ТКо1832 на суму 19613 грн. 70 коп., від 20.08.2013 року №ТКо1999 на суму 38531 грн. 94 коп., від 04.089.2013 року №ТКо2132 на суму 2769 грн., від 05.09.2013 року №ТКо2143 на суму 8699 грн. 34 коп., від 19.09.2013 року №ТКо2265 на суму 24855 грн. 72 коп., від 26.09.2013 року №ТКо2343 на суму 6270 грн., від 29.10.2013 року №ТКо2750 на суму 21204 грн. 90 коп., від 29.11.2013 року №ТКо3108 на суму 15958 грн. 26 коп., від 24.12.2013 року №ТКо3375 на суму 12893 грн. 22 коп., від 30.01.2013 року №ТКо92 на суму 17452 грн. 20 коп. (а.с. 29, 31 у т.ч. на звороті, 33, 34, 35, 36).

У відповідності з ч.1. ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач з часу отримання товару не скористався передбаченим нормами ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити постачальнику строк для передачі необхідних документів.

Доказів відмови від договору та повернення товару відповідачем не надано.

За таких обставин посилання товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" на порушення постачальником обов'язку щодо своєчасного надання рахунків та податкових накладних є безпідставними.

У відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 7.5 договору сторони домовились, що в разі несвоєчасного здійснення розрахунків за цим договором покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 1, 4, 6 ст.231 Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" також визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, у законі йдеться про чітко визначений розмір пені, який мають визначити сторони у договорі. Натомість, з умов договору (п. 7.5.) вбачається, що сторони обмежили розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, але не визначили її конкретний розмір. Оскільки сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є неправомірним. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що підстави для стягнення пені з відповідача відсутні, оскільки фактично її розмір договором не врегульований.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача за період прострочення з 19.11.2013 року по 03.04.2015 року 3% річних у сумі 6009 грн. 50 коп. та за період прострочення з грудня 2013 року по березень 2015 року інфляційні збитки у сумі 56618 грн. 03 коп.

За результатами проведеного апеляційним господарським судом перерахунку за період прострочення оплати основного боргу з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" підлягає стягненню 6009 грн. 50 коп. 3% річних та 56618 грн. 03 коп. втрат від інфляції.

Крім того скаржник не погоджується з рішенням господарського суду в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката, посилаючись на неспіврозмірність обсягу виконаних робіт з розміром гонорару за надання правової допомоги та необґрунтованість прив'язки вартості адвокатських послуг до ціни позову.

Колегія суддів з такими твердженнями відповідача не погоджується виходячи з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

У п.6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У відповідності із ч.1,5 ст. 14 Закону України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

У статті 6 Закону України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором . До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору (ч.7 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).

В силу п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

12.11.2014 року між адвокатським об'єднанням В«Колегія адвокатів УкраїниВ» в особі голови адвокатського об'єднання ОСОБА_4 та клієнтом - товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, було укладено договір про надання правової допомоги №12-2/76/КАУ (а.с. 93).

01.04.2015 року адвокатським об'єднанням та клієнтом було складено завдання № 1 до договору про надання правової допомоги від 12.11.2014 року №12-2/76/КАУ (а.с. 94-96).

Згідно п. 1.1 вищезазначеного завдання адвокатське об'єднання «Колегія адвокатів України» в особі голови ОСОБА_4 доручає адвокату ОСОБА_6, що діє на підставі Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 14.02.2007 року № 1427, виданого на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14.02.2007 року № 15, та/або адвокату ОСОБА_1, що діє на підставі Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 18657, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Харківської області від 13.08.2014 року № 51, надання правової допомоги клієнту у вирішенні господарського спору в судовому порядку з товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" про стягнення заборгованості за договором поставки товару від 10.01.2013 року ФТ № 47, а клієнт надає згоду на надання правової допомоги та ведення даної справи вищезазначеними адвокатами.

Право ОСОБА_6 на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва від 14.02.2007 року № 1427, яке видане на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14.02.2007 року № 15 (а.с. 100).

Право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва від 13.08.2014 року № 1865, яке видане на підставі рішення Ради адвокатів Харківської області від 13.08.2014 року № 51 (а.с. 115).

Пунктом 1.3 завдання № 1 до договору про надання правової допомоги від 12.11.2014 року №12-2/76/КАУ передбачено, що адвокат здійснює виконання послуг з надання правової допомоги задля вирішення та ведення господарського спору про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" за договором поставки товару від 10.01.2013 року № 47 в господарському суді за нижченаведеними стадіями в такому порядку:

- аналіз та ознайомлення з документами та матеріалами наданими клієнтом;

- пошук та аналіз судової практики з питань щодо стягнення заборгованості за договором поставки товару у господарських справах, аналіз чинного законодавства з цього питання;

- підготовка та складання позовної заяви;

- оформлення пакету документів, необхідних для подання позовної заяви;

- участь у судових засіданнях в господарських судах по даній справі;

- представництво інтересів клієнта у господарських судах по даній справі: складання та подання клопотань, заяв тощо у справі;

- отримання ухвал, рішень господарського суду у справі.

Сторони узгодили, що адвокатські послуги за надання правової допомоги у вирішенні господарського спору клієнта в судовому порядку в господарському суді з товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" складатимуть 10% від ціни позову.

08.04.2015 року між клієнтом та адвокатським об'єднанням складено звіт № 1 наданих послуг адвокатом ОСОБА_7 за договором від 12.11.2014 року № 12-2/76/КАУ про надання правової допомоги (а.с. 97-98), який підписано з обох сторін без претензій клієнта до виконаних послуг.

У даному звіті визначено обсяг наданої правової допомоги та зазначено, що адвокат свої зобов'язання згідно завдання та умов договору виконав належним чином, клієнт здійснив оплату за адвокатські послуги на користь адвокатського об'єднання в повному обсязі в розмірі 10% від ціни позову, а саме 27664 грн. 25 коп. Претензій щодо виконання умов договору та завдання до договору від клієнта не надходило.

Адвокатське об'єднання «Колегія суддів України» виставило товариству з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" рахунок-фактуру від 06.04.2015 року №СФ-0000022 на суму 27664 грн. 25 коп. (а.с. 99).

Адвокатські послуги з надання правової допомоги сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 07.04.2015 року № 4798 (а.с. 101).

За ст. 30 В«Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 27664 грн. 25 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п.6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що гонорар за надані юридичні послуги, який оцінений адвокатським об'єднанням у сумі 27664 грн. 25 коп., не є розумно обґрунтованим за розміром, оскільки обсяг послуг, визначений у звіті № 1 наданих послуг адвокатом ОСОБА_7 за договором від 12.11.2014 року № 12-2/76/КАУ про надання правової допомоги, не є співрозмірним з визначеним за ці послуги гонораром, у тому числі через те, що дана справа не є складною.

Господарський суд, оцінивши правові послуги, надані товариству з обмеженою відповідальністю "ТК-3000", обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення судових витрат на послуги адвоката в сумі 10000 грн.

Посилання товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" в апеляційній скарзі на те, що договір про надання правової допомоги від 12.11.2014 року № 12-2/76/КАУ має ознаки фіктивності, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на те, що такі доводи не підтверджені належними доказами і суперечать матеріалам справи. Даний договір укладений без будь-яких претензій і зауважень жодної із сторін, в судовому порядку не оспорювався.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 року у справі № 904/3278/15 скасувати в частині стягнення 13614 грн. 90 коп. пені, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

В«Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ", м. Нікополь Дніпропетровської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-3000", м. Харків 164173 грн. 02 коп. основного боргу, 6009 грн. 50 коп. 3% річних, 56618 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 4536 грн. 01 коп. судового збору і 10000 грн. витрат на послуги адвоката, видавши наказ.

У стягненні пені відмовитиВ» .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-3000", м. Харків на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ТЬЮБ", м. Нікополь Дніпропетровської області 136 грн. 15 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, видавши наказ.

Виконання цієї постанови покласти на господарський суд Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя Л.О. Чимбар

повний текст постанови виготовлений 01.10.15р.