Рішення

від 11.06.2015 по справі 904/2923/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.15р. Справа № 904/2923/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", м. Дніпропетровськ

до

відповідача-1 Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ,

відповідача-2 Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

за участю прокуратури м. Дніпропетровська Дніпропетровської області

про внесення змін до договору

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від прокуратури: Каюк М.С., довіреність №101 К від 14.01.2015 року, прокурор

від позивача: Шульженко Д.В., довіреність 05/588 від 15 липня 2014 року, представник;

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Вовкотеча А.В., довіреність №10/15-16 від 14.01.2015 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить внести зміни у договір про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська № 72/3 від 13.04.2009 року наступного змісту:

- із п. 2.1 до договору про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська № 72/3 від 13.04.2009 року виключити речення : "Забудовник зобов'язаний перерахувати обов'язковий внесок у сумі 77 240,74 грн. на умовах, визначених у цьому договорі";

- викласти п. 2.1 договору про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська № 72/3 від 13.04.2009 року у наступній редакції: "Забудовник звільняється від сплати обов'язкового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська у розмірі 54068,52 грн.";

- із додатку № 1 до договору про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська № 72/3 від 13.04.2009 року виключити текст: "зобов'язання по сплаті, до прийняття рішення виконкому міської ради про затвердження акта державної приймальної комісії по об'єкту", 54 068,52".

Позовні вимоги мотивовані тими обставинами, що об'єктом будівництва позивача є автостанція, яка відноситься до транспортної інфраструктури, на підставі чого, за приписами положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" позивач не повинен бути залученим до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Позивач зазначає, що відповідач відмовляється вносити зміни до договору про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська № 72/3 від 13.04.2009 року щодо звільнення позивача від сплати пайового внеску, внаслідок чого позивач звернувся до суду.

Також, позивач подав до суду клопотання про об'єднання однорідних справ, у якому просить об'єднати справу, яка розглядається, № 904/2923/15 та справу № 904/3360/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" до відповідача-1 Дніпропетровської міської ради, відповідача-2 Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради, про внесення змін до договору.

Відповідач-1 та відповідач-2 проти позову заперечують та зазначають, що об'єкт будівництва позивача (автостанція) не є державним підприємством та на даному об'єкті здійснюється комерційна діяльність, тому позивач повинен оплатити пайовий внесок, передбачений спірним договором.

Окрім того, у відзиві на позов відповідач-1 зазначає, що позивач звертався до Дніпропетровської міської ради про звільнення останнього від сплати пайового внеску та на підставі даного звернення Фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради був підготовлений відповідний проект, однак в даний проект були внесені зауваження та на розгляд Дніпропетровської міської ради винесено не було.

Також, відповідач-1 та відповідач-2 подали до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 904/2923/15 до вирішення спору по справі № 904/3360/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" до відповідача-1 Дніпропетровської міської ради, відповідача-2 Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради, про внесення змін до договору.

Прокуратура м. Дніпропетровська Дніпропетровської області заперечення відповідачів підтримує, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розгляд справи був відкладений з 23.04.2015 року на 14.05.2015 року та з 20.05.2015 року по 04.06.2015 року. Ухвалою господарського суду від 20.05.2015 року строк розгляду спору продовжений на 15 днів.

Під час розгляду справи оголошувалася перерва з 14.05.2015 року на 20.05.2015 року та з 04.06.2015 року на 11.06.2015 року.

У судовому засіданні 11.06.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2009 року між Управлінням економіки Дніпропетровської міської ради (відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 20/54 від 23.07.2014 року, правонаступником якого є Фінансово-економічний департамент Дніпропетровської міської ради) (управління економіки) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій", державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 18.08.2011 року) (забудовник) уклали договір про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська № 72/3 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого предметом цього Договору є сплата забудовником обов'язкового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпропетровська (далі - обов'язковий внесок), у зв'язку з вирішенням питань щодо дозволу на проектування та будівництво автостанції по вул. Героїв Сталінграда (далі - об'єкт).

Згідно п. 6.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його реєстрації в Управлінні економіки та діє до повного його виконання.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що розмір обов'язкового внеску, згідно з розрахунком, що є невід'ємною частиною цього Договору, становить 77 240,74 грн. (без ПДВ).

Забудовник зобов'язаний перерахувати обов'язковий внесок у сумі 77 240,74 грн. (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому Договорі, а управління економіки зобов'язане в порядку, визначеному цим Договором, видати забудовнику довідку про виконання вимог по сплаті обов'язкового внеску (п.п 2.1., 2.2. Договору).

За умовами п. 3.1. Договору забудовник сплачує обов'язковий внесок, вказаний у п. 2.1. цього Договору, у строки згідно з графіком (додаток № 2 до цього Договору) на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: одержувач: цільовий фонд міської ради; банк одержувача: ГУДКУ у Дніпропетровській області; МФО: 805012; код ЄДРПОУ: 23928791; р/р: 31510931700002.

Після надходження повної суми обов'язкового внеску, за вказаними в. п. 3.1. реквізитами, Управлінням економіки протягом трьох робочих днів з моменту отримання звернення забудовника видається довідка про виконання ним вимог по обов'язковому внеску. У випадку порушення забудовником графіку сплати обов'язкового внеску, довідка про виконання вимог по обов'язковому внеску видається забудовнику після сплати повної су3ми обов'язкового внеску, а також усіх нарахованих штрафних санкцій (п.п. 3.2., 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору, у разі зміни даних, вказаних у техніко-економічних показниках, наданих забудовником для розрахунку обов'язкового внеску, сума обов'язкового внеску коригується виходячи з фактичних показників.

Сторони Договору передбачили у п. 5.1. Договору, що Договір може бути змінено за згодою сторін, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Позивачем був сплачений внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська у розмірі 23 172,22 грн., підтвердженням чого слугує наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 482 від 04.06.2009 року на суму 23 172,22 грн.

Позивач просить звільнити Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" від сплати обов'язкового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська у розмірі 54068,52 грн. посилаючись на положення ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", за якими до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Позивач зазначає, що є забудовником автостанції, яка відноситься до об'єктів транспортної інфраструктури, тому позивач повинен бути звільнений від сплати пайового внеску.

У зв'язку з наведеними обставинами позивач звертався до відповідача-2 із пропозицією внесення змін до спірного договору та просив звільнити ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" від сплати пайового внеску.

Однак, відповідачем-2 додаткова угода про звільнення позивача від сплати пайового внеску підписана не була, що і є причиною виникнення спору.

Відповідачі проти позову заперечують, наполягають на виконанні обов'язку позивача щодо сплати пайового внеску у зв'язку з тим, що збудованій позивачем автостанції, окрім надання транспортних послуг, здійснюється інша комерційна діяльність.

Також, відповідачі зазначають, що на звернення позивача про звільнення від сплати пайового внеску відповідачем-2 був підготовлений відповідний проект рішення міської ради, однак даний проект завізований із зауваженнями і на розгляд Дніпропетровської міської ради винесений не був.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автостанція - споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під'їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів.

Статтею 28 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачені вимоги до автостанції та визначено, що на автостанціях забезпечується: прийом та відправлення автобусів і пасажирів; організація продажу квитків населенню; диспетчерське управління і регулювання руху автобусів; контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації водіїв та дотримання визначеного режиму роботи підприємств, установ і організацій, розташованих на їх території; організація побутового обслуговування пасажирів і водіїв.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва, зокрема, об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Відповідно до наданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 694947, видами діяльності Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" є, зокрема, допоміжне обслуговування наземного транспорту (п. 52.21 за КВЕД-2010), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (п. 52.29 за КВЕД-2010).

Згідно наказу Держспоживстандарту України № 457 від 11.10.2010 року, яким затверджена Класифікація видів економічної діяльності, клас 52. Складське господарство та допоміжна діяльність у сфері транспорту включає зберігання на складах і допоміжну діяльність під час транспортування, у т. ч. функціонування транспортної інфраструктури (наприклад, аеропортів, причалів, портів, тунелів, мостів тощо), а також діяльність транспортних агентств і транспортне оброблення вантажів.

Клас. 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту включає: діяльність, пов'язану із перевезенням пасажирів, тварин або вантажів наземним транспортом; діяльність терміналів, таких як залізничні вокзали, автостанції, автовокзали, перевантажувальні товарні станції; діяльність залізничної інфраструктури; функціонування доріг, мостів, тунелів, паркувальних майданчиків, платних автостоянок або гаражів, стоянок для велосипедів, зберігання житлових автофургонів і причепів у зимовий період; маневрові роботи та формування потягів; буксирування та надання допомоги на шляхах; утримання та поточний ремонт мереж електротранспорту: трамвайних, тролейбусних, фунікулерних, метро тощо; поточний ремонт і утримання автодоріг, мостів, тунелів тощо.

Нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" чітко визначено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування.

Аналогічну позицію у наданих відповідачами до суду листах висловили Департамент розвитку будівельної діяльності, ціноутворення та економіки будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та управління ціноутворення, економіки та договірних відносин у будівництві Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (а.с. 118, а.с. 120).

Для з'ясування приналежності об'єкту будівництва до транспортної інфраструктури судом було зобов'язано сторін здійснити огляд об'єкту зі складанням відповідного акту, з прикладенням фототаблиці, щодо цільового використання об'єкту (зазначити які площі використовуються для діяльності об'єкту транспорту інфраструктури і які - для іншої комерційної діяльності: торгівлі, інші послуги, дорожній сервіс тощо).

На виконання вимог суду відповідачі надали до суду Акт обстеження земельної ділянки № 8/1-0515 від 20.05.2015 року, відповідно до якого здійснене обстеження спірного об'єкту та встановлено, що на земельній ділянці розташовано одноповерхову капітальну будівлю із ґанками, навісом та пандусом (у приміщенні будівлі розташовано діючу перукарню, магазин продовольчих товарів, касу з продажу автобусних та залізничних квитків, місця для відпочинку та очікування, холодильник з продажу морозива та санвузол).

У свою чергу, позивач надав до суду Висновок будівельно-технічного експертного дослідження № 1091-06 від 09.06.2015 року, складений Івченко В.В., відповідно до якого земельна ділянка, на якій розташований спірний об'єкт по справі, відноситься до земель автомобільного транспорту та не відноситься до земель дорожнього господарства; будівлі та споруди авто станційного комплексу - автостанції, яка є спірним об'єктом по справі, є об'єктом транспортної інфраструктури та не можуть бути віднесені до об'єктів дорожнього сервісу.

У зв'язку з наведеним, суд зазначає, що проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Особа, яка проводить судову експертизу (судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час, позивачем наданий висновок судового експерта, процесуальний статус якого судом не визначений, тому викладені у висновку обставини не можуть бути належними доказами по справі.

Також, даний висновок не може бути розцінений судом і як письмовий доказ, оскільки містить саме висновок.

Суд звертає увагу, що в об'єкті нерухомості, побудованому позивачем, крім автостанції містяться також інші об'єкти - перукарня та об'єкти торгівлі. Отже, об'єкт нерухомості позивача в цілому не відноситься до транспортної інфраструктури. З точки зору розумності, добросовісності та справедливості, неможливо, наприклад, торговий комплекс назвати «автостанцією» та отримати пільги щодо сплати внеску.

Перукарня, яка знаходиться на даній автостанції є закладом звичайного обслуговування будь-яких осіб, і не пов'язана безпосередньо з наданням послуг пасажирського транспорту, тобто перукарня не є необхідною складовою транспортної інфраструктури та не відноситься до останньої .

Під автостанцією використовується лише частина приміщення спірного об'єкту, інша ж частина використовується для названої перукарні, магазину продовольчих товарів.

Мета положень чинного законодавства щодо звільнення від сплати внеску - це вчинення замовником будівництва дій щодо розвитку транспортної інфраструктури, і таке звільнення може бути розповсюджене виключно на об'єкти такої інфраструктури.

Як вбачається з матеріалів справи, автостанція займає лише частину приміщень . При цьому, готовність об'єкту до експлуатації була визначена після набрання чинності нормою закону про звільнення від сплати внеску замовників будівництва об'єкту транспортної інфраструктури, і на об'єкті були збудовані інші приміщення (наприклад, перукарня). Пайовий внесок у розмірі 23 172,22 грн. вже реалізований у 2009 році як часткова оплата пайового внеску у загальну розмірі 77240,74 грн. Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передбачено повернення вже оплаченого пайового внеску. Тому пайовий внесок повинен бути оплачений у повному обсязі принаймні пропорційно до площ вказаних об'єктів. Отже звільнення від сплати внеску у повному обсязі неможливе.

При цьому, суд звертає увагу, що як зазначає позивач у своїх досить суперечливих поясненнях, побудова другої черги об'єкту нерухомості лише розпочалася. Виходячи з того, що позивачем у вже побудованому приміщенні, яке повинно бути виключно автостанцією, розміщено також об'єкти, що не є транспортною інфраструктурою , друга черга будівництва взагалі може не мати будь-якого стосунку до транспортної інфраструктури.

На запитання суду представник позивача не зміг надати відповідь які ще об'єкти автостанції будуть побудовані у другій черзі будівництва . При цьому у судовому засіданні була оглянута фототаблиця автостанції, з якої випливає, що всі об'єкти автостанції вже побудовані , більш того, приміщень вистачило навіть на інші об'єкти (перукарня та об'єкти торгівлі). Отже, питання про те, чи так звана друга черга будівництва взагалі буде мати хоч найменше відношення до транспортної інфраструктури, з урахуванням поведінки позивача , можна вирішити виключно після завершення будівництва .

Отже, на даний час відсутні підстави для звільнення позивача у повному обсязі від сплати внеску.

Суд зазначає, що суперечливі пояснення позивача щодо розпочатої другої черги будівництва об'єкту мають значення лише для визначення строків оплати пайового внеску, а не для існування самого обов'язку щодо сплати даного внеску за договором.

Згідно п. 9.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" господарські суди повинні зазначати у рішенні зі спору, що виник при укладенні або зміні договору, - рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору.

З наведених положень законодавства вбачається, що суд повинен або погодитися із редакцією пункту договору, яка міститься у позовні вимозі, або ні, встановлення редакції договору на розсуд суду законом не передбачено.

Отже, звільнити ПАТ "Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій" у повному обсязі від сплати пайового внеску неможливо. Для розгляду питання про внесення змін до договору, позивач повинен визначити розмір пайового внеску, від сплати якого він не може бути звільнений і запропонувати нову редакції спірних пунктів договору із зазначенням розміру пайового внеску, і лише після цього можливе внесення змін до договору. Однак захист такого права можливий виключно шляхом подання нового позову.

Крім того, у запропонованій позивачем редакції договору (у випадку задоволення позову) буде відсутня істотна умова договору - обов'язок по сплаті внеску. Тобто позивач просить внести такі зміни до договору, внаслідок яких "договір" ("правочин") у розумінні чинного законодавства взагалі не буде існувати у звязку з відсутністю істотної умови . Вказане також унеможливлює задоволення позову.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про об'єднання однорідних справ, а саме справи № 904/2923/15 та справи № 904/3360/15, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд об'єднує кілька вимог, що випливають з корпоративних відносин і пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

У той же час положеннями п. 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

У зв'язку з обставинами того, що справа № 904/3360/15 перебуває у провадженні судді господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду, суд позбавлений права об'єднувати справи №904/2923/15 та справи № 904/3360/15, тому клопотання позивача про об'єднання справ задоволенню не підлягає

Також, відповідачі подали до суду клопотання про зупинення провадження справи №904/2923/15 до вирішення справи № 904/3360/15.

Відповідачі зазначають, що у справі № 904/3360/15 позивач просить внести у договір про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська № 72/3 від 13.04.2009 року зміни наступного змісту: із пункту 1.3. до договору про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська № 72/3 від 13.04.2009 року виключити речення: "Розмір обов'язкового внеску, згідно з розрахунком, що є його невід'ємною частиною цього договору, становить 77 240,44 грн. (без ПДВ)" і викласти пункт 1.3. договору про обов'язковий внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська № 72/3 від 13.04.2009 року у наступній редакції: "Невиконані за даним договором зобов'язання на момент внесення змін в цей договір, виконанню не підлягають".

На думку відповідачів вимоги, заявлені у справі №904/3360/15 вимоги пов'язані із вимогами, заявленими у справі № 904/2923/15, так як виключення умов щодо розміру пайового внеску тягне за собою відсутність юридичних наслідків спірного договору.

Позивач проти заявленого відповідачами клопотання заперечує, посилається на обставини того, що у справі № 904/2923/15 надано більше доказів та розгляд справи №904/3360/15 стосується саме розміру пайового внеску, його кількісного вираження, а не звільнення від його сплати, тому просить у задоволення заяви про зупинення провадження у справі № 904/2923/15 відмовити.

Стосовно заявленого відповідачами клопотання про зупинення провадження у справі № 904/2923/15 суд зазначає наступне.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Підпунктом 3.16 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" визначено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи те, що позивача у будь-якому разі звільнити від сплати пайового внеску у повному обсязі неможливо, відповідно вирішення справи №904/3360/15 не може вплинути на результати розгляду справи № 904/2923/15, тому клопотання про зупинення провадження справи № 904/2329/15 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача.

Повне рішення складено - 18.06.2015 року.

Суддя О.М. Крижний