Ухвала

від 17.06.2015 по справі 813/104/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 876/6502/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Гінди О.М.., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Волошин М.М.,

представника позивача- Грунського В.О.,

представника відповідача - Рибака Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів (правонаступник - Львівська митниця ДФС) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ-СЕРВІС" до Львівської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

в с т а н о в и в :

Позивач- ТОВ «ТМ-Сервіс» звернувся в суд з позовом до відповідачів - Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, в якому просив (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000006/2013/900120/2 від 10 грудня 2013 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00637, яка оформлена Львівською митницею.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року позов задоволено. Скасовано рішення Львівської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 209000006/2013/900120/2 від 10 грудня 2013 року. Скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00637.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості було виявлено, що: підпис та печатка відправника в сертифікаті про походження товарів відрізняється від підпису відправника у фактурі, контракті та додатках; прайс-лист виданий 10 вересня 2013 року терміном дії 10 днів, отже на момент подання митної декларації прайс-лист був недійсний; наданий до митного оформлення коносамент (Bill of Lading) №CNSHA047072 від 23 жовтня 2013 року не відповідає коносаменту, зазначеному в митній декларації країни відправлення (Китаю) №223120130812467239 від 18 жовтня 2013 року та не був наданий до митного оформлення. Апелянт також звертає увагу на те, що наданий позивачем контракт з компанією перевізником (договір №398/12 від 01 серпня 2012 року про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів морським, автомобільним, авіаційним та залізничним транспортом) не містить заявки на перевезення. Разом з тим, згідно з п.2.1 контракту, відповідно до якого постачався імпортований товар, організація виконання експедитором визначених договором послуг здійснюється на підставі заявки на організацію транспортно-експедиційних послуг, яка оформляється та узгоджується сторонами на кожне перевезення, що є додатком №1 до цього договору та його невід'ємною частиною. Таким чином, судом першої інстанції зроблено помилкові висновки про те, що позивачем надані всі документи передбачені п.п.2,3 ст.53 МК України. Враховуючи наведене, митна вартість імпортованих товарів не була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ста.53 МК України. Тому посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України прийняті правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача (апелянта) - Рибак Н.Я. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача - Грунський В.О. подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Представник відповідача - ГУ ДКС України у Львівській області в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 червня 2012 року між ТОВ "ТМ-Сервіс" (покупець) та компанією NINGBO EXACT FASTENERS CO., LTD (продавець) укладено контракт № 12EXTMS-01, відповідно до п. 1.1 якого покупець купує кріпильні елементи у продавця на умовах FОВ порт Китаю (відповідно ГМКОТЕК.М8 2000), згідно з додатками, які є невід'ємною частиною контракту.

Розрахунки за вказаним контрактом проводено виключно в безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахункові рахунки компанії NINGBO EXACT FASTENERS CO., LTD, що підтверджується платіжним дорученням № 76 від 13 вересня 2013 року на суму 2000,00 доларів СШ та платіжним дорученням № 891 від 18 листопада 2013 року на суму 50886,93 доларів США.

Для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України згідно з вказаним контрактом позивач подав митну декларацію №209120000/2013/846555 на вантаж: гвинти самонарізні з чорних металів (нелегована сталь), з головками, з хрестоподібним шліцом "під потай", фосфатовані, в асортименті, згідно з електронним інвойсом, із заявленою митною вартістю 52886,93 долари США.

На підтвердження задекларованої митної вартості ТОВ "ТМ-Сервіс" долучено: акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 500060702/2013/б/н від 03 грудня 2013 року; накладна ЦІМ/УМВС № 42061002 від 04 грудня року; іменний коносамент № CNSHA047072 від 23 жовтня 2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті № 76 від 13.09.2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті № 891 від 18 листопада 2013 року; рахунок-фактура (інвойс) № 13EXTEEM016 від 25 вересня 2013 року; пакувальний лист від 25.09.2013 року; додаток № 8/1 від 05 листопада 2013 року; договір про перевезення № 398/12 від 01 серпня 2012 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; сертифікат походження № ССРІТ123873715 від 23 жовтня 2013 року; витяг про вартість сировини від 09 грудня 2013 року; прайс від 09 жовтня 2013 року; митну декларацію країни відправника № 223120130812467239 від 18 жовтня 2013 року.

Під час розгляду поданих декларантом ТОВ "ТМ-Сервіс" документів на підтвердження заявленої митної вартості контролюючий орган на підставі ч. 3 ст. 53 МК України виставив декларанту вимогу про необхідність подання додаткових документів, а саме: транспортні (перевізні) документи (договір перевезення); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація біржових організацій про вартість або сировини; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартсіть товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезенного товару та повідомлено, що у Львівської митниці відсутня інформація щодо вартості подібних чи ідентичних товарів.

Вказані документи декларант не представив, покликаючись на те, що ним подано всю наявну інформацію для визначення митної вартості за основним методом.

10 грудня 2013 року Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 209000006/2013/900120/2, яким визначила митну вартість імпортованого товару за шостим (резервним) методом.

На підставі вказаного рішення Львівська митниця також оформила картку картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/0063.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що використані декларантом відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірно, всі складові митної вартості, які обов'язкові при її обчисленні, містяться у поданих до митного оформлення документах. При цьому, наведені відповідачем відомості митних оформлень не можуть бути беззаперечним доказом заниження митної вартості, а тому митним органом не доведено неможливість визнання митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, оскаржувані рішення про коригування заявленої митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України прийняті неправомірно.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами п.2 ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Ч.4 ст.52 МК України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Ст.53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з вимогами ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок про те, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою передбачено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Ч.3 ст.53 МК України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного ч.2 цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.4, 5 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13 липня 2012 року № 362.

Згідно з приписами п.6 вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та числового значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим ч.5-8 ст.58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (п.7 Методичних рекомендацій).

Ч.1 ст.55 МК України передбачено, що рiшення про коригування заявленої митної вартостi товарiв, якi ввозяться на митну територiю України з помiщенням у митний режим iмпорту, приймається митним органом у письмовiй формi пiд час здiйснення контролю правильностi визначення митної вартостi цих товарiв як до, так i пiсля їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статтi 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв, у тому числi невiрно визначено митну вартiсть товарiв.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може вiдмовити у митному оформленнi товарiв за заявленою декларантом митною вартiстю виключно за наявностi обґрунтованих пiдстав вважати, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв, у тому числi невiрно визначено митну вартiсть товарiв, у разi: невiрно проведеного декларантом розрахунку митної вартостi; неподання основних документiв, якi пiдтверджують вiдомостi про заявлену митну вартiсть товарiв (згiдно з перелiком та вiдповiдно до умов, наведених у ч.2 ст.53 цього Кодексу); невiдповiдностi обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартостi товару умовам, наведеним у гл.9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально пiдтвердженої офiцiйної iнформацiї митних органiв iнших країн щодо недостовiрностi заявленої митної вартостi.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач для митного оформлення та митного контролю імпортованого товару - кріпильні елементи у продавця на умовах FОВ порт Китаю (відповідно ГМКОТЕК.М8 2000) надано ряд документів, які містять усю необхідну інформацію про вартість товарів та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів. Крім того, вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем.

Покликання митного органу на розбіжності підпису на фактурі відправника відрізняється від підпису відправника у контракті, що викликають сумніви правильності визначення митної вартості декларантом, є безпідставними, оскільки такі стосуються внутрішньої діяльності контрагента позивача за згаданим зовнішньоекономічним контрактом, розподілу обов'язків між його працівниками, а митним органом не досліджувалось питання відповідальних та повноважних осіб, які працюють на підприємстві контрагента позивача за згаданим зовнішньоекономічним контрактом, тому висновки про розбіжності чи ознаки підробки ґрунтуються на припущеннях та нічим не обґрунтовані.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що специфікація на товар виписана після виставлення інвойсу та відправлення товару, оскільки вказана обставина не впливає на визначення ціни товару.

Колегія суддів також вважає безпідставними покликання апелянта на те, що в платіжних дорученнях № 76 від 13 вересня 2013 року та платіжним дорученням № 891 від 18 листопада 2013 року містять посилання лише на контракт, не дозволяє ідентифікувати оплату за товар, придбаний згідно з контрактом від 15 червня 2012 року, оскільки в них чітко вказано, що здійснена оплата ТОВ "ТМ-Сервіс" на користь нерезидента NINGBO EXACT FASTENERS CO. LTD у відповідних сумах згідно з контрактом від 15 червня 2012 року. Не зазначення в платіжних реквізитах додатку № 8.1 від 05 листопада 2013 року не свідчить про неможливість ідентифікації оплаченого товару, оскільки всі інші реквізити дають можливість встановити, за що проведено оплату.

Колегія суддів звертає увагу на те, що митний орган має право запитувати додаткову інформацію і це право повинно використовуватися для уточнення усієї необхідної для митного оформлення інформації. У разі сумніву щодо ідентифікації поставки та розрахунків за неї, митний орган може витребовувати додаткові документи. Норми МК України зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

В судовому засіданні встановлено, що митним органом не було дотримано цієї процедури.

Також в обґрунтування правомірності оскаржуваних рішень представник Львівської митниці в судовому засіданні зазначив, що з декларантом проводилися консультації щодо застосування інших методів визначення митної вартості з причин відсутності вартісної основи для розрахунку вартості товару. Вважає, що про проведення консультацій свідчить скерування йому в електронному вигляді повідомлення-вимоги.

Представник ТОВ "ТМ-Сервіс" заперечувив факт проведення будь-яких консультацій та вказав, що ТОВ "ТМ-Сервіс" не зверталося до митного органу з метою проведення консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів вважає, що доводи Львівської митниці про те, що така консультація проводилась у вигляді надіслання декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимоги про надання додаткових документів, є необґрунтованими, оскільки право вимоги таких документів передбачено у ч.3 ст.53 МК України, і не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених ч. 4 ст. 57 МК України.

Таким чином, Львівською митницею не дотримано процедури при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта.

Щодо покликань апелянта на неподання декларантом додаткових документів, то в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 11 вересня 2012 року справа №21-262а12), а в силу вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, заявлена декларантом митна вартість імпортованих товарів є достовірною та базується на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Львівська митниця не довела наявність обгрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, а тому відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними та такими, що піддаються обчисленню і підтверджуються документально, тобто відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості.

ТОВ "ТМ-Сервіс" при здійсненні митного оформлення товарів правомірно визначило їх митну вартість за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартістю операції), тому відповідач не мав правових підстав застосовувати наступні після основного методів визначення митної вартості товару.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) є необґрунтованим, тому визначення митної вартості Львівською митницею та коригування її у бік збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що свідчить про неправомірність рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а відтак такі підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року у справі № 813/104/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді О.М. Гінда

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 19 червня 2015 року.