ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2015 року Справа № 804/4687/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Ляшко О.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН" (далі - ТОВ "ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Жовтневому районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у задоволенні позову ТОВ "ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН" відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН" залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року - залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2015 року Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН" задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року скасовано. Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та дповідні їм правовідносини.
ДПІ у Жовтневому районі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з купівлі-продажу цінних паперів (векселів) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року. За результатами перевірки складено акт №2977/223/37148997 від 28 вересня 2012 року.
Перевіркою встановлено заниження ТОВ "ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН" доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та відображаються в рядку 03 "Інші доходи" декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ-ІV квартали 2011 року на загальну суму 15137864, 00 грн., у т.ч. за ІV квартал 2011 року на суму 15137864, 00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за ІІ-ІV квартал 2012 року у сумі 3481708, 72 грн.
На підставі акта перевірки ДПІ у Жовтневому районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0001962200 від 18 жовтня 2012 року, яким ТОВ "ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3481708, 72 грн.
29 вересня 2011 року між ТОВ «Інтер Стіл Корпорейшн» (покупцем) та ПАТ «Дніпровський завод «Комінмет» (продавцем) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №Б39-2009-7Д, відповідно до п.п.1.1 - 1.3 якого продавець передав, а покупець оплатив (від імені якого на підставі договору доручення №539-2909-7 від 29.09.2011р. діяло ТОВ «Фондова компанія» Ескорт Капітал) 3 простих векселя загальною номінальною вартістю 17 000 000,00грн. (емітент ТОВ «Монтажбудстрой») за ціною продажу 15 111 960,00грн.
Відповідно до акту прийому-передачі цінних паперів від 29.09.2011р. до договору купівлі-продажу цінних паперів №Б39-2909-7/1 приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод «Комінмет», в особі в.о. директора ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності б/н від 14.01.2011р., передало, а ТОВ «Інтер Стіл Корпорейшн», в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, прийняло наступні цінні папери: всього три простих векселя загальною номінальною вартістю 17 000 000,00грн. Загальна сума договору складає 15 111 960,00грн.
03 жовтня 2011 року між ТОВ «ТПК» СЛАЙДЕН» (первісним кредитором) та ТОВ «Інтер Стіл Корпорейшн» (новим кредитором) був укладений договір 031011 про відступлення права вимоги, відповідно до п.п.1.1-1.4 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором комісії №2-к від 04.01.2011р., укладеного між первісним кредитором та приватним акціонерним товариством Дніпровський металургійний завод «КОМІНМЕТ». За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.
За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п.2.1 цього Договору. Допускається розрахунок у вексельній формі, що складається у видачі простого векселя на суму, рівну сумі заборгованості за договором, зі строком платежу «за пред'явленням». Факт передачі векселя засвідчується актом приймання-передачі векселів. До нового кредитора переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення Основного договору боржником.
Відповідно до повідомлення про відступлення права вимоги від 03.10.2011р. ТОВ «ТПК» «СЛАЙДЕН» повідомляло ПАТ «Дніпровський металургійний завод «КОМІНМЕТ» про відступлення права вимоги в сумі 15137863,78грн. ТОВ «ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН».
Відповідно до акту прийому-передачі векселів від 11.10.2011р. ТОВ «ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН», в особі директора ОСОБА_2, іменоване надалі «Платник», з однієї сторони й ТОВ «Торгівельно-промислова Компанія «СЛАЙДЕН», в особі директора ОСОБА_3, іменоване надалі «Одержувач», з іншого боку, склали даний акт у тім, що «Платник» у рахунок погашення заборгованості за відвантажений товар згідно Договору №031011 про відступлення права вимоги від 03.10.2011р. передав, а «Одержувач», як спосіб платежу прийняв 3 простих векселя згідно реєстру на загальну суму 15 111 960,00грн.
Розрахунки з ТОВ «Торгівельно-промислова Компанія «Слайден» ТОВ «Інтер Стіл Корпорейшн» здійснено цінними паперами на підставі акту у рахунок погашення заборгованості за відвантажений товар згідно Договору №031011 про відступлення права вимоги від 03 жовтня 2011р., як спосіб платежу простими векселями згідно реєстру на загальну суму 15 111 960,00грн.
Згідно інформаційних баз даних ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ТОВ «Монтажбудстрой» станом на момент складання акту перебуває на обліку у ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська та директором підприємства є ОСОБА_4
В матеріалах адміністративної справи міститься власноручні пояснення ОСОБА_4, з яких вбачається, що з моменту реєстрації ТОВ «Монтажбудстрой» вона є директором та засновником цього підприємства, і з моменту реєстрації підприємства по 26.09.2012 року вона, як директор ТОВ «Монтажбудстрой» векселя або інші цінні папери не підписувала.
Крім того, судом встановлено, що вироком у кримінальній справі № 1-702/14 від 07.11.2011р. Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, який вступив в законну силу 23.11.2011р., ОСОБА_4 була визнана винною за ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України.
З огляду на зазначене, у акті перевірки зроблено висновки, що векселі ТОВ «Монтажбудстрой» не мають властивостей, визначених статтею 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» і видані в порушення вимог статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», та відповідно до норм підпункту 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України не є товаром. Таким чином, при набутті права вимоги боргу у сумі 15137864 грн. згідно договору № 031011 від 03.10.2011, укладеного з ТОВ «ТПК Слайден», підприємство позивача не понесло витрати з придбання цього права вимоги боргу, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за ІІ-ІV квартал 2012 року у сумі 3481708,72 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням остережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 p.), а також Законами України від 5 квітня 2001 p. № 2374-ІІІ «Про обіг векселів в Україні» (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 p. № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок», від 6 липня 1999 p. № 826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» від 6 липня 1999 p. № 827-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», від 6 липня 1999 p. № 828-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів».
Необхідно також врахувати, що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України (далі -ЦК)). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.
Відповідно до ст. 194 ЦК цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Виходячи з цього визначення здійснення або передача посвідчених цінним папером прав можливі тільки за умови його пред'явлення.
Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 p. № 3480-IV вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.
Статтею 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» і ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що векселі (переказні та прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма і порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).
Відповідно до норм ст. 4 видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.
Слід зазначити, що вексельне зобов'язання - це цивільне правовідношення, що виникає з векселя, змістом якого є суб'єктивне право вимоги будь-якого добросовісного векселенабувача і кореспондуючий йому юридичний обов'язок особи, що підписала вексель, сплатити певну суму на умовах, установлених векселем.
Абстрактність вексельного зобов'язання полягає в тому, що до тексту векселя не включаються причини його появи, тобто видача його юридично не прив'язується до конкретного договору. Вексель містить у собі лише просте і нічим не обумовлене зобов'язання або пропозицію сплатити певну суму.
З цього випливає, що з моменту видачі векселя припиняється зобов'язання, на погашення якого був виданий документ, і виникає зобов'язання абсолютно нового характеру - зобов'язання за векселем - борг, що цілком не залежить від підстав свого виникнення. Таким чином, юридичними наслідками факту видачі векселя будуть погашення заборгованості, що раніше існувала, за придбані товари (виконані роботи, надані послуги), отриманий кредит і виникнення зовсім нового зобов'язання - боргу за векселем. Тому умови угоди, що була підставою видачі векселів не відображаються на подальшому обігу векселів (тобто виникненні прав та обов'язків за векселями при їх передачі-індосаменті, авалюванні, протесті) і реалізації прав за векселями, зокрема стягненні боргів за ними.
Перелік обов'язкових реквізитів для переказного векселя наведено у ст. 1, а простого - у ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон). Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 ЦК України і статей 2, 76 Уніфікованого законудокумент, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого закону, не є пінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в абзацах 2 - 4 ст. 2, абзацах 2 - 4 ст. 76 Уніфікованого закону.
Статтею 75 Уніфікованого Закону, встановлено обов'язкові реквізити простого векселя, якими є: найменування "простий вексель"; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця владання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
За вимогами ч.1 ст.76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з вказаних реквізитів, не має сили простого векселя за винятком випадків, зазначених у частинах другій-четвертій цієї статті.
Отже, Уніфікований закон про переказні та прості векселі, пов'язує визнання векселів такимим, що не мають вексельної сили, у випадках, якщо вони видані з дефектом форми.
Суд встановив, що векселі, емітовані від імені ТОВ «Монтажбудстрой» заповнені з дотриманням всіх вимог, встановлених ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» та ст. 75, 76 Уніфікованого і не містять дефекту форми, які б позбавили їх вексельної сили.
Крім того, слід звернути увагу на ст. 8 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, яка вказує на неприпустимість ототожнювати дійсність векселя із неналежністю підписанта. Так, згідно даної статті кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке саме правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.
Згідно ст.7 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все-таки юридично дійсними.
Стаття 11 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі визначає, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.
Якщо трасант помістив у переказному векселі слова "не за наказом" або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії.
Індосамент може бути вчинений навіть на користь трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта, або на користь будь-якої іншої особи зобов'язаної за векселем. Ці особи можуть реіндосувати вексель.
Відповідно до норм статті 77 до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).
До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» від 08.06.2007 5 зазначив, що за наявності на переказному або простому векселі підписів осіб, не здатних брати зобов'язання за векселем, або підроблених підписів, або підписів вигаданих осіб, або підписів, що з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на векселі чи від імені яких він був підписаний, то згідно зі статтями 7, 77 Уніфікованого закону зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є юридично дійсними. Отже, підписи векселедавця та індосантів, що не можуть зобов'язувати тих осіб, від імені яких вони поставлені, не створюють підстав для недійсності векселя та не переривають ряду індосаментів.
Правочини, на підставі яких було видано (передано) вексель, можуть бути визнані судом недійсними у випадках, передбачених статтями 215-236 ЦК, із застосуванням між сторонами загальних правових наслідків недійсності правочинів. Визнання судом зазначених правочинів недійсними не спричиняє недійсність векселя як цінного папера та не перериває індосаментний ряд.
Отже, вексельне законодавство фактично формулює правило, за яким дійсність векселя не залежить від обставин, при яких на векселі поряд із неналежними чи підробленими підписами існують належні чи дійсні підписи інших осіб учасників вексельного обігу.
Крім того нормами чинного законодавства не визначені в якості підстави недійсності векселя або переривання індосаментного ряду обставини недотримання обов'язку щодо товарності векселя (право видачі векселя тільки за отримані товари, роботи послуги) при видачі останнього.
Судом встановлено, що зазначені вище векселі не визнані судом недійсними, обіг останніх не припинений, у вироку Ленінського районного суду м. Запоріжжя по справі №1-702/11 від 07.11.2011 p., яким засуджено гр. ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 205 КК України (на який посилається відповідач) не досліджувались та не встановлювались обставини пов'язані із видачею векселів від імені підприємства ТОВ «Монтажбудстрой». Правовідносини між ТОВ «Монтажбудстрой» та першими векселедержателями, між Позивачем та іншими суб'єктами господарської діяльності, у тому числі індосантами-продавцями та індосатами-покупцями цінних паперів (векселів), не були предметом дослідження у кримінальній справі № 1-702/11 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст. 205 Кримінального кодексу України, або предметом інших судових розслідувань.
Відтак факт здійснення гр. ОСОБА_4 реєстрації ТОВ «Монтажбудстрой» без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність її керівництва цим товариством, встановлена у кримінальній справі, не перериває індосаментного ряду та не є підставою недійсності векселів (втратою ними вексельної сили), що є предметом договорів купівлі-продажу цінних паперів у спірних господарських операціях.
Отже, посилання податкового органу на вищезазначений вирок як на підставу про недійсність або фіктивність векселів емітованих ТОВ «Монтажбудстрой» є необґрунтованими та не відповідають нормам чинного законодавства. У зв'язку з чим вказані векселі, емітовані від імені ТОВ «Монтажбудстрой», є дійсними та не припиняють обов'язків осіб, що підписали вексель при його видачі та індосаменті.
Таким чином, на підставі зазначеного, суд робить висновок про те, що оскільки Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не надала доказів в підтвердження своїх доводів, що містяться у висновках акту перевірки, останні є неправомірними та необґрунтованими, а тому у суду є всі підстави стверджувати, що правочини, на підставі яких складено первинні документи позивача щодо купівлі-продажу цінних паперів (векселів), суми по яких відображено у складі доходів та витрат відповідних звітних періодів, вчинені з дотриманням вимог податкового, господарського та цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти позову, відповідач, який за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність прийнятого рішення належним чином не довів.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються належними та достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача.
З огляду на викладені вище обставини, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001962200 від 18.10.2012р.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 2146,00 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути зазначену суму з Державного бюджету України на користь ТОВ «ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН».
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001962200від 18.10.2012р. - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0001962200 від 18.10.2012р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР СТІЛ КОРПОРЕЙШН» (код ЄДОРПОУ 37148977) судовий збір у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.).
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя О.Б. Ляшко
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.06.2015 |
Оприлюднено | 25.06.2015 |
Номер документу | 45360287 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Бишевська Н.А.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Бишевська Н.А.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Бишевська Н.А.
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Бишевська Н.А.
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Ляшко Олег Борисович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Ляшко Олег Борисович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Ляшко Олег Борисович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Ляшко Олег Борисович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні