Постанова

від 08.06.2015 по справі 808/7762/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року Справа № 808/7762/14 ДО/808/858/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Запоріжжі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача зі складання податкового повідомлення-рішення № 0000542200 від 24.06.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" за податком на додану вартість на суму 636291 грн., в тому числі за основним платежем - 424194,00 грн. та за штрафними санкціями - 212097 грн.;

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0000542200 від 24.06.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" за податком на додану вартість на суму 636291 грн., в тому числі за основним платежем - 424194,00 грн. та за штрафними санкціями - 212097 грн.;

- скасувати повністю акт № 259/05-10-15/34283984 від 05.06.2014 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Дружківський вогнетривкий завод", код ЄДРПОУ 34283984, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Мираторис", код ЄДРПОУ 38846025, за період з 01.02.2014 по 31.03.2014.

12.02.2015 до суду надійшла уточнена позовна заява ТОВ "Дружківський вогнетривкий завод" в якій товариство просить скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 0000542200 від 24.06.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" за податком на додану вартість на суму 636291 грн., в тому числі за основним платежем - 424194,00 грн. та за штрафними санкціями - 212097 грн.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що висновок контролюючого органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.6 ст. 198 ПК України є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивач має і надавав до перевірки всі первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Мираторис". ТОВ "Дружківський вогнетривкий завод" зазначає, що твердження відповідача про те, що діяльність контрагента позивача - ТОВ "Мираторис" не має на меті фактичного здійснення господарської діяльності, а створене для прикриття незаконної діяльності, та є фіктивними, оскільки у ТОВ "Мираторис" відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб, відсутні основні фонди, та ТОВ "Мираторис" не знаходиться за місцезнаходженням - є безпідставним, оскільки при здійсненні товарно-господарських операцій з ТОВ "Мираторис" позивачу були наданні всі первинні документи необхідні для ведення податкового обліку на підприємстві та оприбуткування такого товару, а на час укладення договору між ТОВ "Дружківський вогнетривкий завод" та ТОВ "Мираторис" за договором по поставці продукції, останній був включений, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Також зазначає, що платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини. Позивач зазначає, що податковий орган довільно трактує встановлені норми цивільного та господарського права України, а також Податкового кодексу України. На думку позивача податкове повідомлення-рішення №0000542200 від 24.06.2014, винесене на підставі Акту перевірки №259/05-10-15/34283984 від 05.06.2014 - є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не прибув, до суду надійшло клопотання, в якому останній просить розглянути адміністративну справу за відсутністю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" у порядку письмового провадження.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях посилається на те, що висновки Акту перевірки №259/05-10-15/34283984 від 05.06.2014 є обґрунтованими з підстав викладених в акті, а податкове повідомлення-рішення №0000542200 від 24.06.2014 є таким, що винесене на правових підставах та не підлягає скасуванню.

25 лютого 2015 року від представника відповідача суду надійшло клопотання, в якому просить суд розглянути адміністративну справу за відсутності представника Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області у порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами статей 33, 35, 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" зареєстровано 08.06.2006 Реєстраційною службою Дружківського міського управління юстиції Донецької області, за адресою: 84201, Донецька область, м. Дружківка, вул. Привокзальна, буд. 8, - про що свідчить довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Товариство взято на податковий облік в органах ДПС 31.07.2007 за № 1788.

На підставі направлення від 23.05.2014 №204, виданого ДПІ у м. Дружківці ГУ Міндоходів у Донецькій області, Шевцовою Наталею Володимирівною головним державним ревізором - інспектором відділу податкового аудиту згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 VI відповідно до наказу ДПІ у м. Дружківці ГУ Міндоходів у Донецької області від 23.05.2014 №204 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальність "Дружківський вогнетривкий завод" щодо підтвердження реальності здійснення господарських взаємовідносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Мираторис", код за ЄДРПОУ 38846025, з урахуванням виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства, в результат отримання податкової інформації та за наслідками перевірки постачальника ТОВ "Мираторис" за період з 01.02.2014 по 31.03.2014.

За результатами перевірки податковим органом складено Акт перевірки №259/05-10-15/34283984 від 05.06.2014 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Дружківський вогнетривкий завод", код за ЄДРПОУ 34283984, щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Мираторис", код за ЄДРПОУ 38846025, за період з 01.02.2014 по 31.03.2014.

У висновках акту перевірки зазначено:

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів з 01.02.2014 по 31.03.2014, які підпадають під визначення п. 185.1 ст.185 вищезазначеного Податкового кодексу України.

1. абз. б) п. 185.1 ст. 185, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 424194 грн., у тому числі за лютий 2014 у сумі 414204 грн., за березень 2014 у сумі 9990 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 0000542200 від 24.06.2014, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" звернулося до суду із позовом про його скасування.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.п. 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 01 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мираторис" (Постачальник) укладено договір поставки №01/02-14.

Відповідно до п. 1.1 Договору "Постачальник" зобов'язується поставити "Товар", а "Покупець" прийняти його й сплатити вартість, зазначену в додатково узгоджених специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 3.1 поставка "Товару" здійснюється партіями на умовах передбачених в специфікаціях до його Договору з вказаними строками поставки.

Пунктом 4.1 "Покупець" здійснює передоплату в розмірі 20% вартості партії "Товару" на розрахунковий рахунок "Постачальника" в гривнях на підставі виписаного рахунку.

Відповідно до додатку №1 до договору поставки №01/02-14 від 02.02.2014 "Постачальник" поставляє "покупцю" наступні вироби виробничо-технічного призначення перелвчені в специфікації № 1.

Загальна сума поставки за Додатком №1 до договору поставки №01/02-14 від 01.02.2014 становить 2545162,85 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 424193,81 грн.

На підтвердження виконання умов договору поставки №12/02-14 від 01.02.2014 та товарності операцій, позивачем до суду надано видаткові та податкові накладні, які наявні в матеріалах справи.

Оплата позивачем вартості придбаного у контрагента товару здійснена безготівковим розрахунком відповідно до договору поставки, що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень №593 від 17.03.2014, №744 від 01.04.2014, № 813 від 07.04.2014, № 857 від 10.04.2014, № 864 від 11.04.2014, № 998 від 29.04.2014.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Крім того, ДПІ у м. Дружківці ГУ Міндоходів у Донецькій області ґрунтує свої висновки на Акті перевірки № 294/05-62-22-02/38846025 від 29.04.2014 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Мираторис" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками за період 01.02.2014 по 31.03.2014".

В Акті перевірки податковий орган робить висновок про те, що за період господарської діяльності станом на час перевірки ТОВ «Мираторис» має настпуні ознаки нереальності здійснення: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; платник не знаходиться за місцезнаходженням. Таким чином, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності. У зв'язку з тим, що підприємство не знаходься за податковою адресою, не надає податкову звітність у повному обсязі (декларації з податку на прибуток, фінансова звітність відсутня), неможливо зробити висновок про реальність здійснення операцій купівлі-продажу товарів за вказаний період. Відсутність підприємства за податковою адресою, відсутність первинних документів підтверджуючих фінансово-господарську діяльність підприємства за вказаний період - це ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій підприємством ТОВ "Мираторис".

Однак, суд зазначає, що відсутність у контрагента позивача необхідних основних фондів, кваліфікованого технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, вантажних транспортних засобів тощо, не є беззаперечним доказом того, що господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мираторис" не мали реального характеру.

Для адміністративного суду акт № 294/05-62-22-02/38846025 від 29.04.2014 є доказом, який підлягає оцінці в порядку статті 86 КАС України. Виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, а також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, наданий в обґрунтування доводів податкового органу акт не підтверджує наявність обставин, з яким відповідач пов'язує відсутність реального характеру господарської операції.

До того ж, нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум ПДВ, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагента позивача та іншій суб'єктів господарювання по ланцюгу постачання, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ встановлено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" та від 22.01.2009 "Булвес" АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 24 червня 2014 року №0000542200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 424194 грн. та штрафними санкціями у розмірі 212097 грн. слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000542200 від 24.06.2014 винесене Державною податковою інспекцією у м. Дружківка Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківський вогнетривкий завод» (ЄДРПОУ 34283984) суму судового збору у розмірі 488 грн. (чотириста вісімдесят вісім гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака