Постанова

від 17.06.2015 по справі 813/1713/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року № 813/1713/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Бегей О.Р.,

представник позивача Коцовського В.С.,

представник відповідача Баланди І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватної агрофірми "Бережниця" до управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області про визнання протиправними і скасування розрахунків,

в с т а н о в и в:

Приватна агрофірма «Бережниця» звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області, в котрому просить визнати протиправними та скасувати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення " №439/04-36/2 від 21.01.2015 року та №1849/04-36/2 від 10.03.2015 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що законодавче виключення з Податкового кодексу України фіксованого сільськогосподарського податку з переліку податків та зборів, не встановлює обов'язку по відшкодуванню витрат на виплату доставку пільгових пенсій, адже такі законодавчі зміни не торкнулись Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», згідно котрого об'єктом оподаткування для платників збору є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, однак такі не є об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку. А оскільки такі зміни не зачепили Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», то під платниками фіксованого сільськогосподарського податку вважає, що слід розуміти 4 групу платників єдиного податку, котра не повинна відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, так як до неї віднесені сільськогосподарські товаровиробники, котрі до внесення змін у ПК України являлись платниками фіксованого сільськогосподарського податку. Окрім цього, як підставу позову наводить ту обставину, що його пенсіонерам пенсія була призначена відповідно до пункту «в» та «д» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а згідно ж норм абз. 5 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України. Відтак, вважає що правових підстав для виставлення оскаржуваних розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у відповідача не було, у зв'язку з чим просить позовні вимоги задовольнити, скасувавши дані розрахунки.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив такий задовольнити в повному обсязі, покликаючись на викладені у ньому обставини.

Відповідач проти позову заперечив, надавши письмові заперечення, в котрих заявляє про безпідставність заявлених вимог, оскільки підставою виставлення оскаржених вимог слугувало те, що у позивача з січня 2015 року виник обов'язок по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, так як в силу законодавчих змін не являється платником фіксованого сільськогосподарського податку, та у зв'язку з такими змінами позивач віднесений до 4 групи платників єдиного податку. Також зазначає, що підприємства та організації, на яких набуто пільговий стаж, з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відтак, відповідач вважає, що мав усі правові підстави для надіслання позивачу розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у зв'язку з чим просить в позові відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав наведених у письмових заперечення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з довідки від 03.03.2014 року Миколаївської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №988/10/15-0/307 позивач у 2014 році набув статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Довідкою від 27.03.2015 року №1396/10/13-18-15-00/394 Миколаївської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області стверджується, що позивач з 2015 року як сільськогосподарський товаровиробник рахується платником єдиного податку 4 групи.

Так судом встановлено, що у січні 2015 року на адресу позивача управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі надіслало розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення " №439/04-36/2 від 21.01.2015 року.

Також у березні 2015 року позивачем отримано було розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1849/04-36/2 від 10.03.2015 року.

Позивач твердить, що хоча й фіксований сільськогосподарський податок виключено з загальнодержавних податків, а його платників віднесено до платників єдиного податку 4 групи, проте дана обставина не включила у нього обов'язку по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки 4 група платників єдиного податку включає колишніх платників фіксованого сільськогосподарського податку, а саме сільськогосподарських товаровиробників, котрі як платники фіксованого сільськогосподарського податку не відшкодовували фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Зазначене вважає підтверджується тим, що законодавець виключив фіксований сільськогосподарський податок з переліку податків та зборів, що передбачено у ПК України, однак не вніс відповідних змін, зокрема до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у спосіб виключення словосполучення з ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" «крім, тих які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку».

Суд з наведеною підставою для задоволення позову не погоджується та зазначає про таке.

Згідно п. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, зокрема визначених п. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тобто з наведених норм вбачається, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, котрі в свою чергу являлись платниками фіксованого сільськогосподарського податку, не повинні були здійснювати відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Поруч з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII, внесено зміни до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи. Ці зміни торкнулись і платників фіксованого сільськогосподарського податку. Главу 2 "Фіксований сільськогосподарський податок" виключено з Податкового кодексу України. З 01.01.2015 року, платники фіксованого сільськогосподарського податку автоматично стали платниками єдиного податку четвертої групи.

Так зокрема, фіксований сільськогосподарський податок законодавець виключив з передбаченого ст. 9 ПК України переліку загальнодержавних податків, котрий суд зазначає існував при наявності і єдиного податку (платником котрого і став позивач), котрий у свою чергу віднесений до місцевих податків. Тобто суд звертає увагу позивача на те, що ще до внесення відповідних змін фіксований сільськогосподарський податок та єдиний податок існували як два окремі види податків, перший з яких законодавцем було віднесено до загальнодержавних податків, а другий до місцевих, однак у зв'язку з законодавчими змінами такий вид податку як фіксований сільськогосподарський податок законодавець виключив з переліку податків та зборів.

Суд звертає увагу позивача, що лише ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, ним і визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та в даному випадку він виступає спеціальним законом, по відношенню до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

А відтак, не приведення законодавцем у відповідність Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування ", а саме не виключення словосполучень «платників фіксованого сільськогосподарського податку» з нормами ПК України, на переконання суду, не виключає обов'язку колишніх платників такого податку, котрі тепер являються ж платниками 4 групи єдиного податку, відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, адже з січня 2015 року у ПК України не передбачено такого виду податку як фіксований сільськогосподарський податок, відповідно й не має платників такого виду податку.

Отже, суд вважає, що зміна режиму оподаткування не звільняє такого платника податків від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Щодо наявності підстави для задоволення позовних вимог з тієї підстави, що пенсії пенсіонерам позивача про покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій виставлено спірні розрахунки, призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, та відповідно такі з 2005 року виплачуються з державного бюджету, то і витрати на виплату та доставку здійснюються за рахунок державного бюджету, то така підстава, на переконання суду, слугує підставою для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи згідно пункту «в» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Згідно пункту «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Як вбачається з матеріалів справи, право на пільгову пенсію за Списком №2 за період роботи у позивача набули ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, пенсії котрим було призначено відповідно до п. «в» та п. «д» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В абзаці п'ятому підпункту 1 пункту 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Таким чином, оскільки пенсіонерам позивача пенсії призначені відповідно до пунктів «в»-«е» статті 13 Закону № 1788-XII та виплата таких з 01.01.2015 року здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відповідно покриваються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Судом не беруться до уваги посилання позивача на постанову Верховного суду України від 12.06.2012 року, так як обставини справи, що розглядається, різняться з обставинами, відображеними у постанові Верховного суду України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд згідно ч. 6 ст. 71 КАС України вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, суд прийшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, адже як з'ясовано судовим розглядом, пенсії пенсіонерам позивача з 2005 року виплачуються за рахунок коштів державного бюджету, що є наслідком того, що й витрати на виплату зазначених пенсій повинні покриватись за рахунок коштів державного бюджету, що відповідно свідчить про безпідставність виставлення до відшкодування відповідачем позивачу спірних розрахунків, а відтак такі належить скасувати.

На підставі ст. 94 КАС України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати виставлений управлінням Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення " №439/04-36/2 від 21.01.2015 року.

Визнати протиправним та скасувати виставлений управлінням Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення " №1849/04-36/2 від 10.03.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватної агрофірми "Бережниця" (81743, Львівська область, Жидачівський район, с. Бережниця ЄДРПОУ 25230824) судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.