Постанова

від 25.11.2015 по справі 813/1713/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 876/7177/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Коцовський В.С.;

від відповідача - Тимків О.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. в адміністративній справі за позовом Приватної агрофірми «Бережниця» до Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської обл. про визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И Л А:

06.04.2015р. позивач Приватна агрофірма /ПАФ/ «Бережниця» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати розрахунок № 439/04-36/2 від 21.01.2015р. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2015 року, та розрахунок № 1849/04-36/2 від 10.03.2015р. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з березня 2015 року, які прийняті відповідачем Управлінням Пенсійного фонду /ПФ/ України в Жидачівському районі Львівської обл.; стягнути з державного бюджету на користь позивача понесені судові витрати (а.с.5-6).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. заявлений позов задоволено; визнані протиправними та скасовані виставлені відповідачем Управлінням ПФ України в Жидачівському районі Львівської обл. розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 439/04-36/2 від 21.01.2015р. та № 1849/04-36/2 від 10.03.2015р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача судові витрати в розмірі 182 грн. 70 коп. (а.с.56-60).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Управління ПФ України в Жидачівському районі Львівської обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.65-67).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що у зв'язку із зміною законодавства з 01.01.2015р. у позивача виник обов'язок щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. При цьому, зміна режиму оподаткування не звільняє такого платника податків від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій. Також чинним законодавством не передбачено, що з 01.01.2015р. виплата пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється за рахунок державного бюджету.

За таких обставин ПАФ «Бережниця» зобов'язана відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, позивач ПАФ «Бережниця» зареєстроване в Управлінні ПФ України в Жидачівському районі Львівської обл. як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідачем було призначено пенсії на пільгових умовах працівникам підприємства (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.), а також здійснено доставку та виплату таких.

Управлінням ПФ України в Жидачівському районі Львівської обл. скеровано на адресу ПАФ «Бережниця» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 439/04-36/2 від 21.01.2015р. та № 1849/04-36/2 від 10.03.2015р. (а.с.7-8).

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із змінами податкового законодавства та виключення з переліку податків фіксованого сільськогосподарського податку, у позивача, який взамін цього податку набув статусу платника єдиного податку 4 групи, виник обов'язок по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, зміна режиму оподаткування не звільняє такого платника податків від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Разом з тим, оскільки пенсіонерам позивача пенсії призначені відповідно до п.п.«в»-«е» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та виплата таких з 01.01.2015р. здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, то і витрати на виплату і доставку пільгових пенсій відповідно покриваються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права, з огляду на наступне.

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду України та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затв. постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р., відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За приписами пункту 6.4 наведеної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 згаданої Інструкції.

Як слідує з матеріалів справи, що за ПАФ «Бережниця» рахується шість пенсіонерів-пільговиків, а саме:

ОСОБА_11, яка отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

ОСОБА_6, яка отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

ОСОБА_7, яка отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

ОСОБА_12, який отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

ОСОБА_9, який отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

ОСОБА_10, який отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі (п.«в» цієї статті); жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування (п.«д» цієї статті).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність у ПАФ «Бережниця» обов'язку відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «в», «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є помилковим.

Аналіз вказаних норм дає підстави суду дійти висновку, що у позивача наявний обов'язок на відшкодування понесених відповідачем витрат, зокрема на виплату та доставку пільгових пенсій.

Окрім цього, згідно п.1 ст.1 Закону України № 400/97-ВР від 26.06.1997р. «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (абз.4 п.1 ст.2 вказаного Закону).

Відповідно до ст.4 цього Закону на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах - 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України (ст.3 зазначеного Закону).

Також позивачем дотримані вимоги Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФ України, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки пенсійний орган протягом січня - березня 2015 року скеровував на адресу відповідача відповідні розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності та неправильності нарахування спірної суми заборгованості, також останнім не спростовано правильності нарахування розміру боргу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що позивач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якої призначено пільгову пенсію, зобов'язаний сплатити ПФ України збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто у повному розмірі відшкодувати відповідачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Окрім цього, Законом України № 71-VIII від 28.12.2014р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» главу 2 «Фіксований сільськогосподарський податок» виключено.

Цим Законом також у пп.4 п.291.4 ст.291 ПК України внесено зміни та викладено останній в наступній редакції: « 4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків».

Разом з тим, жодних змін до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» законодавцем не внесено, через що з 01.01.2015р. у позивача виник обов'язок щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З урахуванням наведеного, заявлений позов є безпідставним та необгрунтованим, а тому не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по наведеній категорії справ, яка викладена в постановах від 05.06.2012р. (№ 21-167а12) та 25.09.2012р. (№№ 21-251а12, 21-293а12, 21-294а12), 16.04.2013р., 10.09.2013р., 08.10.2013р. (№№ 21-12а13, 21-215а13, 21-310а13 відповідно), 11.02.2014р. (№ 21-471а13).

Згідно з ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Згідно роз'яснень, наведених у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 23.01.2015р. «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» решта розміру ставки судового збору (90 відсотків) підлягає стягненню до Державного бюджету України зі сторін (сторони) залежно від результатів розгляду справи.

Під час звернення до суду із розглядуваним позовом позивачем сплачено судовий збір за ставками адміністративного позову майнового характеру у загальному розмірі 182 грн. 70 коп., що стверджується квитанцією № 10 від 03.04.2015р. (а.с.4).

Вказана сума становить 10 відсотків розміру ставки судового збору, при цьому несплаченими залишається 90 відсотків цієї ставки, що становить 1644 грн. 30 коп. (1827 грн. мінімальна ставка збору - 182 грн. 70 коп. сплачена сума збору), яку належить стягнути з позивача на користь Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської обл. задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Приватної агрофірми «Бережниця» до Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської обл. про визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, - відмовити.

Стягнути з Приватної агрофірми «Бережниця» (81743, Львівська обл., Жидачівський район, с.Бережниця, код ЄДРПОУ 25230824) на користь Державного бюджету України 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. недоплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Бруновська