Постанова

від 17.06.2015 по справі 821/1629/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/1629/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Дудар Е.І.,

за участю:

представника позивача - Загорулька Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агро Лідер" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агро Лідер" (далі - позивач, ТОВ "ТД "Агро Лідер") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2015 р. № 0000302200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 37426,55 грн., з яких за основним платежем на 29941,24 грн., за штрафними санкціями на 7485,31 грн.

Свої вимоги мотивує протиправністю висновків контролюючого органу стосовно неправомірності формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" у зв'язку з недоліками актів виконаних робіт, оскільки підставою для віднесення сплаченого в ціні послуг податку на додану вартість до податкового кредиту є податкові накладні, до яких відповідач не має зауважень. Доводи ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про відсутність операцій із надання маркетингових послуг не відповідають дійсності та спростовуються первинними бухгалтерськими документами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з вказаних підстав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Положеннями ч.4 ст.128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 19.12.2014 р. по 22.12.2014 р. відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТД "Агро Лідер" з питань дотримання вимог чинного законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ПП "Де-Бірс" за липень 2014 року та ПП "Таргет Плюс" за серпень 2014 року, за результатами якої складено акт від 24.12.2014 р. № 472/21-03-22-05/31294081.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.2 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України - підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 29941,24 грн., в тому числі за липень 2014 року у сумі 13183,16 грн., за серпень 2014 року у сумі 16758,08 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.01.2015 р. № 0000302200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 37426,55 грн., з яких за основним платежем на 29941,24 грн., за штрафними санкціями на 7485,31 грн.

Як вбачається з акту перевірки підставою для збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ "ТД "Агро Лідер" стали висновки ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про документальне не підтвердження отримання представницьких послуг від ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс". Зокрема, відповідач зазначає, що у актах виконаних робіт відсутня інформація щодо виконаних робіт, пов'язаних з реалізацією продукції, відсутні посади осіб, прізвища відповідальних за здійснення господарських операцій. З наданих ТОВ "ТД "Агро Лідер" документів неможливо встановити зв'язок отриманих послуг від даних контрагентів з господарською діяльністю позивача.

У зв'язку з цим, відповідач вказує на те, що задокументовані операції ТОВ "ТД "Агро Лідер" здійснювалися без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою заниження об'єкта оподаткування.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з встановлених фактичних обставин справи та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 вищевказаного Закону, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до ч.1 ст.138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів (робіт, послуг) (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару (послуг) з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст.3 ГК України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків.

Таким чином, про відсутність реального характеру господарських операцій в залежності від їх предметності можуть свідчити доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Обов'язкове встановлення факту надання послуг як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту, відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема, в постанові від 22.10.2010 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Балтімор" до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З метою дослідження реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" судом встановлено наступне.

Упродовж липня, серпня 2014 року позивач декларував отримання від ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" представницьких послуг, пов'язаних з реалізацією його продукції.

На підтвердження своїх доводів щодо реальності господарських операцій позивачем надано з: ПП "Де-Бірс" - договір комерційного представництва від 23.12.2013 р. № 23/12-13, акти виконаних робіт від 15.07.2014 р., від 24.07.2014 р., податкові накладні від 15.07.2014 р. № 40, від 24.07.2014 р. № 66, платіжні доручення від 16.07.2014 р. № 20, від 24.07.2014 р. № 725; ПП "Таргет Плюс" - договір комерційного представництва від 21.07.2014 р. № 21/07-14, акти виконаних робіт від 21.08.2014 р., від 29.08.2014 р., від 21.08.2014 р. № 33, від 29.08.2014 р. № 40, платіжні доручення від 21.08.2014 р. № 763, від 29.08.2014 р. №№ 23, 779.

Дослідивши зазначені документи, суд вважає, що вони не спростовують доводи відповідача про безтоварність господарських операцій ТОВ "ТД "Агро Лідер" з вищевказаними контрагентами.

Так, ТОВ "ТД "Агро Лідер" декларувалося отримання від ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" представницьких послуг, пов'язаних з реалізацією продукції позивача.

Статтею 243 ЦК України передбачено, що комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

Зі змісту договорів комерційного представництва, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами, слідує, що ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" зобов'язуються здійснювати комерційне представництво ТОВ "ТД "Агро Лідер" відносно третіх осіб, яке полягає у здійсненні юридичних дій від імені позивача відносно реалізації наступної продукції: регулятор росту рослин "СИЗАМ-НАНО", "Грейнатив-С" та мінерального добрива "НUМІN РLUS" для сільськогосподарських підприємств, а також іншої продукції (п.п1.1, 1.2 п.1 договорів від 23.12.2013 р. № 23/12-13, від 21.07.2014 р. № 21/07-14).

Пунктом 2 договорів визначено обов'язки сторін, відповідно до яких комерційний агент зобов'язаний: виконувати всі надані йому доручення; повідомляти підприємство про всі випадки його посередництва в укладенні угод та про всі укладені ним в інтересах підприємства угоди; виконувати дії, зазначені у п.п.1.1, 1.2 даного договору; реалізовувати продукцію по ціні підприємства; намагатися сконцентрувати максимально необхідну кількість споживачів за рахунок збільшення об'ємів продажу регулятора росту рослин "СИЗАМ-НАНО", "Грейнатив-С" та мінерального добрива "НUМІN РLUS"; проводити рекламу регулятора росту рослин "СИЗАМ-НАНО", "Грейнатив-С" та мінерального добрива "НUМІN РLUS", у тому числі по реалізації продукції і товарів, які поставляються; а підприємство зобов'язано: поставляти продукцію, яка відповідає специфікації, належної якості (з сертифікатом), в установлених об'ємах і строках; виплачувати комерційному представнику винагороду; видати комерційному представнику довіреність на повноваження, які випливають із даного договору.

З наданих ТОВ "ТД "Агро Лідер" актів виконаних робіт, виписаних ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс", вбачається, що дані контрагенти надали позивачу "представницькі послуги, пов'язані з реалізацією продукції замовника". Однак дані акти не містять чіткого переліку виконаних робіт, не зазначено яку саме продукцію реалізовано внаслідок здійснення комерційного представництва цими контрагентами, що не дозволяє встановити їх зв'язок з отриманими доходами та задекларованими податковими зобов'язаннями ТОВ "ТД "Агро Лідер". З актів виконаних робіт неможливо встановити об'єм виконаних робіт (послуг), визначення затрат сторін, оскільки відсутні будь-які дані або звіти про здійсненні ПП "Де-Бріс", ПП "Таргет Плюс" роботи, при тому що абз."б" пп.2.1 п.2 договорів передбачено обов'язок комерційного агента повідомляти підприємство про кожен випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах підприємства угоду.

Крім того, як вже зазначалося, як ст.243 ЦК України, так і абз."в" пп.2.2 п.2 договорів передбачено, що повноваження комерційного представника визначаються довіреністю. Однак позивачем як під час перевірки, так і до суду не надано такої довіреності.

Також суд акцентує увагу на тому, що пп.4.2 п.4 договорів визначено, що сума винагороди оговорюється у кожному окремому договорі, між тим позивач такі договори з ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" не укладав, і суму винагороди у актах виконаних робіт, на підставі яких виписувалися податкові накладні, визначав на власний розсуд без будь-якого обґрунтування та документального підтвердження.

Надані позивачем договори купівлі-продажу, укладені між ТОВ "ТД "Агро Лідер" та ПрАТ "Укрзерноімпекс", ФГ "Горбенко М.С.", СТОВ "Благовіщенка", ТОВ СП "Святовіт", СФГ "Золоте", ПСП "Зелена долина", на реалізацію продукції позивача, які нібито укладені завдяки здійсненню ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" представницьких послуг, суд вважає неналежними доказами, оскільки ні зі змісту цих договорів, ні з актів виконаних робіт неможливо встановити такий зв'язок. Підпунктом 1.3 пункту 3 договорів від 23.12.2013 р. № 23/12-13, від 21.07.2014 р. № 21/07-14 визначено, що реалізація продукції здійснюється шляхом укладення комерційним представником від імені підприємства відповідних договорів та угод. Однак у вищевказаних договорах купівлі-продажу ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" є не сторонами договорів.

Крім того, такі твердження позивача суперечать первинним документам, оскільки акти виконаних робіт між ТОВ "ТД "Агро Лідер" та ПП "Де-Бірс" складені 15.07.2014 р. та 24.07.2014 р., а договори купівлі-продажу між позивачем і ПрАТ "Укрзерноімпекс" № 37 та з ФГ "Горбенко М.С." № 39, які згідно пояснень представника позивача укладено завдяки комерційному представництву ПП "Де-Бірс", укладено 18.08.2014 р. та 31.07.2014 р., тобто, після складання актів виконаних робіт. У зв'язку з цим ціна договорів купівлі-продажу від 18.08.2014 р. № 37 та від 31.07.2014 р. № 39 жодним чином не могла брати участь у визначенні розміру винагороди ПП "Де-Бірс", що є ще одним доказом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Де-Бірс". При цьому, суд відмічає, що керівником ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" є одна і та ж особа - Бец Ю.В.

Згідно абз.11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразу), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Також, залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами п.п.2.15, 2.16 Положення визначено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Тобто, факт надання послуг повинен бути оформлений первинними бухгалтерськими документами та для набуття статусу первинних документів містити всі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, порядок ведення податкового обліку вимагає встановлення зв'язку проведених операцій з господарською діяльністю підприємства. Відсутність необхідних даних в актах виконаних робіт не дає можливості зробити висновок щодо фактичного отримання ТОВ "ТД "Агро Лідер" представницьких послуг від ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс".

На підставі викладеного, суд погоджується з доводами відповідача про те, що акти виконаних робіт, складені між позивачем та ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс", не містять вичерпної інформації щодо таких послуг та стосовно факту виконання робіт, що б свідчило про зв'язок таких послуг з веденням господарської діяльності ТОВ "ТД "Агро Лідер".

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операцій з придбання у ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" послуг, а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що поставки послуг мали місце, тому наявні у позивача первинні документи, зокрема, податкові накладні, акти виконаних робіт не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи наявні у справі докази суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "ТД "Агро Лідер" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки ТОВ "ТД "Агро Лідер" просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2015 р. № 0000302200 на суму 37426,55 грн., то судовий збір за адміністративний позов майнового характеру складає 1827 грн. (мінімальний розмір судового збору).

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, при подачі адміністративного позову товариством сплачено судовий збір у сумі 182,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.05.2015 р. № 1102.

Судом за результатами розгляду справи відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з чим з ТОВ "ТД "Агро Лідер" підлягає стягненню решти судового збору в сумі 1644,30 грн. (1827 грн. - 182,70 грн.).

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агро Лідер" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агро Лідер" (код ЄДРПОУ 38387366) судовий збір у сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 червня 2015 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.2