Ухвала

від 09.09.2015 по справі 821/1629/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1629/15-а

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агро Лідер" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агро Лідер" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агро Лідер" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2015 року №0000302200.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки контролюючого органу стосовно неправомірності формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" у зв'язку з недоліками актів виконаних робіт є протиправними, оскільки підставою для віднесення сплаченого в ціні послуг податку на додану вартість до податкового кредиту є податкові накладні, до яких відповідач не має зауважень, а доводи ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про відсутність господарських операцій із надання маркетингових послуг не відповідають дійсності та спростовуються первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агро Лідер" відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агро Лідер" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позову в повному обсязі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у період з 19.12.2014 р. по 22.12.2014 р. відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТД "Агро Лідер" з питань дотримання вимог чинного законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ПП "Де-Бірс" за липень 2014 року та ПП "Таргет Плюс" за серпень 2014 року, за результатами якої було складено акт від 24.12.2014 р. № 472/21-03-22-05/31294081.

У висновках акту перевірки зазначені порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.2 ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України - підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 29941,24 грн., в тому числі за липень 2014 року у сумі 13183,16 грн., за серпень 2014 року у сумі 16758,08 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.01.2015 р. № 0000302200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 37426,55 грн., з яких за основним платежем на 29941,24 грн., за штрафними санкціями на 7485,31 грн.

Як вбачається з акту перевірки підставою для збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ "ТД "Агро Лідер" стали висновки ДПІ у м.Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області про документальне не підтвердження отримання представницьких послуг від ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс".

Зокрема, відповідач зазначає, що у актах виконаних робіт відсутня інформація щодо виконаних робіт, пов'язаних з реалізацією продукції, відсутні посади осіб, прізвища відповідальних за здійснення господарських операцій. З наданих ТОВ "ТД "Агро Лідер" документів неможливо встановити зв'язок отриманих послуг від даних контрагентів з господарською діяльністю позивача.

У зв'язку з цим, відповідач вказує на те, що задокументовані операції ТОВ "ТД "Агро Лідер" здійснювалися без мети реального настання правових наслідків, виключно з метою заниження об'єкта оподаткування.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог та зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) (далі - Закон) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у пальному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь іншої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Тому, аналіз даних правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Оскільки спірним у даній справі є саме підтвердження товарності та реальності господарських операцій, судова колегія вважає, що крім аналізу норм податкового законодавства, необхідно встановити дотримання вимог складання первинних документів, які обов'язкові за договором комерційного представництва.

Так з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ТД "Агро Лідер" декларувалося отримання від ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" представницьких послуг, пов'язаних з реалізацією продукції позивача.

Статтею 243 ЦК України передбачено, що комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

З наданих ТОВ "ТД "Агро Лідер" актів виконаних робіт, виписаних ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс", вбачається, що дані контрагенти надали позивачу "представницькі послуги, пов'язані з реалізацією продукції замовника". Однак дані акти не містять чіткого переліку виконаних робіт, не зазначено яку саме продукцію реалізовано внаслідок здійснення комерційного представництва цими контрагентами, що не дозволяє встановити їх зв'язок з отриманими доходами та задекларованими податковими зобов'язаннями ТОВ "ТД "Агро Лідер". З актів виконаних робіт неможливо встановити об'єм виконаних робіт (послуг), визначення затрат сторін, оскільки відсутні будь-які дані або звіти про здійсненні ПП "Де-Бріс", ПП "Таргет Плюс" роботи, при тому що абз."б" пп.2.1 п.2 договорів передбачено обов'язок комерційного агента повідомляти підприємство про кожен випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах підприємства угоду.

Крім того, відповідно до ст.243 ЦК України та абз."в" пп.2.2 п.2 договорів передбачено, що повноваження комерційного представника визначаються довіреністю. Однак позивачем як під час перевірки, так і до суду не надано такої довіреності.

Також згідно до пп.4.2 п.4 договорів визначено, що сума винагороди оговорюється у кожному окремому договорі, між тим позивач такі договори з ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" не укладав, і суму винагороди у актах виконаних робіт, на підставі яких виписувалися податкові накладні, визначав на власний розсуд без будь-якого обґрунтування та документального підтвердження.

Надані позивачем договори купівлі-продажу, укладені між ТОВ "ТД "Агро Лідер" та ПрАТ "Укрзерноімпекс", ФГ "Горбенко М.С.", СТОВ "Благовіщенка", ТОВ СП "Святовіт", СФГ "Золоте", ПСП "Зелена долина", на реалізацію продукції позивача, які нібито укладені завдяки здійсненню ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" представницьких послуг, судова колегія як суд першої інстанції вважає неналежними доказами, оскільки ні зі змісту цих договорів, ні з актів виконаних робіт неможливо встановити такий зв'язок. Підпунктом 1.3 пункту 3 договорів від 23.12.2013 р. № 23/12-13, від 21.07.2014 р. № 21/07-14 визначено, що реалізація продукції здійснюється шляхом укладення комерційним представником від імені підприємства відповідних договорів та угод. Однак у вищевказаних договорах купівлі-продажу ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" є не сторонами договорів.

Крім того, такі твердження позивача суперечать первинним документам, оскільки акти виконаних робіт між ТОВ "ТД "Агро Лідер" та ПП "Де-Бірс" складені 15.07.2014 р. та 24.07.2014 р., а договори купівлі-продажу між позивачем і ПрАТ "Укрзерноімпекс" № 37 та з ФГ "Горбенко М.С." № 39, які згідно пояснень представника позивача укладено завдяки комерційному представництву ПП "Де-Бірс", укладено 18.08.2014 р. та 31.07.2014 р., тобто, після складання актів виконаних робіт.

У зв'язку з цим ціна договорів купівлі-продажу від 18.08.2014 р. № 37 та від 31.07.2014 р. № 39 жодним чином не могла брати участь у визначенні розміру винагороди ПП "Де-Бірс", що є ще одним доказом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Де-Бірс". При цьому, керівником ПП "Де-Бірс", ПП "Таргет Плюс" є одна і та ж особа - Бец Ю.В.

Враховуючи вищенаведене судова колегія вважає, що в межах договорів, укладених з контрагентами підтверджується лише документування операцій з придбання послуг, а сам факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що поставки послуг мали місце, а тому фактичного здійснення господарських операцій позивачем не підтверджено.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агро Лідер" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик