Постанова

від 19.06.2015 по справі 826/2276/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2015 року 10:00 № 826/2276/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПублічного акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2014 року № 0013232205 і № 0013242205, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (надалі - позивач або ПАТ КІЕП) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.09.2014 року № 0013232205 і № 0013242205.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.09.2014 року № 1386/26-59-22-05/16392628, складеного за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання ПАТ КІЕП вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, документально і нормативно не підтверджуються. На переконання представника позивача, хибність висновків контролюючого органу про нереальність («безтоварність») господарських операцій ПАТ КІЕП з контрагентами-постачальниками товарів і послуг (а саме: ТОВ «Східно-європейська паливна компанія», ТОВ «Інноваційна група ЛТД», ТОВ «Тех-Капітал», ТОВ «Торос-вік», ТОВ «Тех-протектіо», ТОВ «Укрпромтех» і ТОВ «Центр перекладів «Тріс») спростовується наявними у нього первинними документами та нормами чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання 23.04.2015 року з'явилися представники позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.

З огляду на викладене вище, суд у судовому засіданні 23.04.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

При цьому, 23.04.2015 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшли заперечення проти позову, в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та таким, що прийняті у межах та на підставі наявних у ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ПАТ КІЕП порушеннями вимог податкового законодавства.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ КІЕП з питання дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складений акт від 11.09.2014 року № 1386/26-59-22-05/16392628 (надалі - Акт перевірки).

У відповідності до змісту вищезазначеного акту перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про завищення ПАТ КІЕП , в порушення норм пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, показника валових витрат на загальну суму коштів 640 434,10 грн. (в т.ч. за 2-ий квартал 2011 року на суму 123 416,90 грн., за 3-ій квартал 2011 року - 136 590,50 грн., за 4-ий квартал року - 153 969,60 грн., за 1-ий квартал 2012 року - 38 197,10 грн., за 2-ий квартал 2012 року - 15 601,32 грн., за 3-ій квартал 2012 року - 116 696,40 грн., за 4-ий квартал 2012 року - 5 673,46 грн., за 2013 рік - 50 288,86 грн.) та про завищення ПАТ КІЕП податкового кредиту за квітень-грудень 2011 року, січень-квітень, липень, вересень і листопад 2012 року та липень і серпень 2013 року на загальну суму податку на додану вартість 53 726,73 грн., в порушення норм п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 зазначеного Кодексу.

Епізоди даних податкових правопорушень відповідач пов'язує з фактом неправомірного визначення ПАТ КІЕП об'єктів оподаткування податком на прибуток і податковим на додану вартість на підставі неналежних первинних документів, отриманих від контрагентів-постачальників ТОВ «Східно-європейська паливна компанія» (ідентифікаційний код 38273990), ТОВ «Інноваційна група ЛТД» (ідентифікаційний код 35525190), ТОВ «Тех-Капітал» (ідентифікаційний код 37500251), ТОВ «Торос-вік» (ідентифікаційний код 35012554), ТОВ «Тех-протектіо» (ідентифікаційний код 33229030), ТОВ «Укрпромтех» (ідентифікаційний код 32827028), ТОВ «Центр перекладів «Тріс» (ідентифікаційний код 31173039. )

Переліки наданих до перевірки договорів, видаткових накладних, актів наданих послуг і податкових накладних, виписаних названими контрагентами на адресу ПАТ КІЕП наведений в пп. 3.1.2 п. 3.1 розд.3 Акта перевірки.

При цьому, у ході проведеної документальної перевірки позивача перевіряючими були враховані висновки та обставини, наведені у наступних актах контролюючих органів: акті від 23.12.2013 року № 392/22-4/38273990 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Східно-європейська паливна компанія» з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ «Торгрембуд» та підприємствами-покупцями (в т.ч. ПАТ КІЕП) за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013 року; акті від 25.07.2012 року № 626/22-911/35525190 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інноваційна група ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Еко-Монтаж» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року; акті від 17.10.2012 року № 3618/22-222-37500251 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тех-Капітал» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за липень 2012 року; акті від 19.11.2012 року № 5326/22-222-37500251 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тех-Капітал» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - покупцями і продавцями за вересень 2012 року; акті від 24.05.2012 року № 1063/22-621/35012554 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Торос-вік» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Тех-Протектіо», їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад і грудень 2011 року, та з питань формування податкового кредиту з ПДВ за січень 2012 року, в частині включення до складу податкового кредиту податкових накладних, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не зареєстрованих за січень 2012 року; акті від 09.04.2012 року № 276/22-1/33229030 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тех-Протектіо» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2010 року по 31.10.2011 року; акті від 24.10.2013 року № 1549/26-59-22-01-18/31173039 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Центр перекладів «ТРІС» з контрагентами, з якими платником задекларовано взаємовідносини за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року; акті від 22.11.2013 року № 682/2655-22-08/32827028 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрпромтех» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року; акті від 22.11.2013 року № 682/2655-22-08/32827028 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрпромтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Сан Енд Фан» і ТОВ «Віннерком» за період діяльності з 01.11.2011 року по 31.12.2012 року, - за висновками яких господарські операції названих підприємств зі своїми контрагентами (в т.ч. позивачем) документально не підтверджені та встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), що задекларовані у податковій звітності.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві дійшла висновку про нереальність («безтоварність») правочинів між ПАТ «КІЕП і підприємствами ТОВ «Східно-європейська паливна компанія», ТОВ «Інноваційна група ЛТД», ТОВ «Тех-Капітал», ТОВ «Торос-вік», ТОВ «Тех-протектіо», ТОВ «Укрпромтех» і ТОВ «Центр перекладів «Тріс» та, як наслідок, про відсутність у позивача достатніх правових підстав для формування сум витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками цих господарських операцій.

За результатами проведеної документальної перевірки позивача перевіряючий дійшов висновку про заниження ПАТ КІЕП податку на прибуток на загальну суму 141 765 грн. (в т.ч. за 2 - 4-ий квартали 2011 року на суму 95 215 грн., за 2012 рік - 36 995 грн., за 2013 рік - 9 555 грн.) та податку додану вартість на загальну суму 53 726,73 грн.

29.09.2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі вказаного акта перевірки прийнято такі податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- № 0013232205, яким визначило ПАТ КІЕП до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 153 403 грн., в т.ч. 141 765 грн. за основним платежем, 11 638 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- № 0013242205, яким визначило ПАТ КІЕП до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67 158 грн., в т.ч. 53 726 грн. за основним платежем, 13 432 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, позивачем отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.11.2014 року № 1140/10/26-15-10-05-15 та рішення Державної фіскальної служби України від 02.02.2015 року № 2017/6/99-99-10-01-04-25, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг позивача, у відповідності до змісту яких податкові повідомлення-рішення від 29.09.2014 року № 0013232205 та № 0013242205 залишено без змін.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно, нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, у розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною..

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме: Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 «Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент існування спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу наведених норм у сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV в редакції на момент спірних правовідносин (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 в редакції на момент спірних правовідносин (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ КІЕП (Покупець, Замовник) і підприємствами ТОВ «Східно-європейська паливна компанія», ТОВ «Тех-Капітал», ТОВ «Торос-вік», ТОВ «Тех-протектіо», ТОВ «Укрпромтех» (Продавці), ТОВ «Інноваційна група ЛТД» і ТОВ «Центр перекладів «Тріс» (Виконавці) протягом 2011-2013 років укладено наступні письмові договори (усні угоди) купівлі-продажу товарів та усних угод щодо надання послуг (виконання робіт):

- 25.07.2011 року договору купівлі-продажу за № 25/07-11 з ТОВ «Укрпромтех», за умовами останнє (Продавець) зобов'язувалося здійснити поставку і передати у власність Покупця (позивача) витратні матеріали, запасні частини до електротехнічного обладнання, а Покупець, в свою чергу, своєчасно оплатити вартість товару.

Відповідно до пояснень позивача, викладених у позовній заяві, в експлуатації ПАТ КІЕП знаходиться власна електрична мережа, яка забезпечує енергоживлення двох багатоповерхових адміністративних будівель та експериментального цеху, які також є власністю позивача. Саме для належного функціонування даної мережі, заміна окремих електроприладів та підтримка їх у належному робочому стані позивач протягом 2011-2012 років здійснив закупівлю витратних матеріалів і запчастин у ТОВ «Укрпромтех». Отримані від зазначеного постачальника товарно-матеріальні цінності були оприбутковані на складі у підзвіт комірника, та, в подальшому, передані в експлуатацію для проведення робіт по обслуговуванню мережі. По факту використання тих чи інших ТМЦ складалися акти списання за підписами членів комісії. На підтвердження фактів отримання товарів від ТОВ «Укрпромтех» та оплати вартості таких товарів позивач надав до суду копії наступних документів: рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, що датовані листопадом, груднем 2011 року, січнем, лютим, березнем, квітнем і листопадом 2012 року, всього на загальну суму 87 350,88 грн. (з ПДВ); аркушів з журналу реєстрації довіреностей ПАТ КІЕП на отримання ТМЦ за відповідні дати 2011-2012 років та аркушів журналу прибутково-видаткових матеріалів з відмітками про оприбуткування партій певних ТМЦ; платіжних доручень і виписок АТ «КБ «Експобанк» (МФО 322294) по особовому рахунку ПАТ КІЕП з відомостями про перерахування на користь ТОВ «Укрпромтех» коштів за електротовари в повному обсязі; роздруківки електронних витягів з Єдиного реєстру податкових накладних та квитанцій № 1 щодо доставлення центрального податкового органу та реєстрації податкових накладних за 2012 рік;

- у квітні-травні, липні-вересні 2011 року усних угод щодо поставки ТОВ «Тех-Протектіо» на адресу ПАТ КІЕП паливно-мастильних матеріалів (бензин А-95, дизельне пальне).

Також, 01.06.2011 року ПАК КІЕП уклало однотипні за змістом письмові договір купівлі-продажу за № 44/2/144-11-Т з ТОВ «Торос-Вік», 05.03.2012 року - договір купівлі-продажу за № 4 з ТОВ «Тех-Капітал», 27.11.2013 року - договір купівлі-продажу за № 41 з ТОВ «Східно-європейська паливна компанія». За умовами цих договорів-купівлі продажу Продавці зобов'язані передати у власність Покупця (позивача) нафтопродукти (бензин А-98, А-95, А-92, А-80 (76) неетильований та дизпаливо) у вигляді бланків - дозволу, в кількості та асортименті зазначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних Продавців, а Покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити такі товари. Умови передачі товарів та отримання Покупцем безпосередньо ПММ в мережі автозаправних станцій постачальників наведені в п. 3 цих Договорів.

Відповідно до пояснень позивача, викладених в тексті позову, зазначений товар (бензин та дизпаливо) постачався названими контрагентами виключно у вигляді відповідних талонів, які фактично використовувалися у господарській діяльності ПАТ КІЕП під час заправки автотранспорту, що належить товариству, для його подальшої експлуатації. На підтвердження фактів отримання ПММ від ТОВ «Тех-Протектіо», ТОВ «Східно-європейська паливна компанія», ТОВ «Тех-Капітал» і ТОВ «Торос-вік» та оплати вартості таких товарів позивач надав до суду копії наступних документів: рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, що датовані квітнем, травнем, липнем-вереснем 2011 року, на загальну суму 284 150,02 грн. (з ПДВ) по операціях з ТОВ «Тех-Протектіо», датовані листопадом-груднем 2011 року, на загальну суму 144 080 грн. (з ПДВ) по операціях з ТОВ «Торос-Вік», датовані липнем і вереснем 2012 року, на загальну суму 122 623,20 грн. (з ПДВ) по операціях з ТОВ «Тех-Капітал», датовані серпнем 2013 року, на загальну суму 54 348 грн. (з ПДВ) по операціях з ТОВ «Східно-європейська паливна компанія»; аркушів з журналу реєстрації довіреностей ПАТ КІЕП на отримання ТМЦ за відповідні дати 2011-2013 років та аркушів журналу прибутково-видаткових матеріалів з відмітками про оприбуткування партій певних ТМЦ; платіжних доручень і виписок АТ «КБ «Експобанк» (МФО 322294) по особовому рахунку ПАТ КІЕП з відомостями про перерахування на користь ТОВ «Тех-Протектіо», ТОВ «Східно-європейська паливна компанія», ТОВ «Тех-Капітал» і ТОВ «Торос-вік» коштів за пальне в повному обсязі; роздруківки електронних витягів з Єдиного реєстру податкових накладних та квитанцій № 1 щодо доставлення центрального податкового органу та реєстрації податкових накладних за 2012 - 2013 роки;

- у липні 2011 року усної угоди з ТОВ «Інноваційна група ЛТД» щодо надання платних послуг з експлуатаційно-технічного обслуговування кліматичного обладнання, всього на загальну суму 1 050 грн. (з ПДВ). Відповідно до пояснень позивача, викладених у тексті позову, з метою забезпечення норм законодавства з питань охорони праці у відділі випуску проектної продукції на ПАТ КІЕП було встановлено обладнання кліматичної системи «Еліт» (кімнатний контролер), що має експлуатуватися згідно з інструкцією (зокрема, проходити періодично експлуатаційно-технічне обслуговування). Оскільки на підприємстві були відсутні спеціалісти з виконання робіт по обслуговуванню такого виду обладнання, то дані послуги замовлено у ТОВ «Інноваційна група ЛТД». На підтвердження фактів надання вказаним контрагентом послуг та проведення розрахунків за отримані результати таких послуг позивач надав до суду копії наступних документів: рахунку на оплату від 01.07.2011 року № 76, акта здачі-приймання робіт від 01.07.2011 року № 29, податкової накладної від 01.07.2011 року № 1, платіжного доручення від 04.07.2011 року № 2112 і виписки АТ «Експобанк» (МФО 322294) по особовому рахунку ПАТ КІЕП з відомостями про перерахування на користь ТОВ «Інноваційна група ЛТД» коштів за послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування кліматичного обладнання в повному обсязі;

- у липні 2013 року усної угоди з ТОВ «Центр перекладів ТРІС» щодо надання платних послуг з письмового перекладу текстів документів з англійської на українську мову та завірення документів, всього на загальну суму 623,52 грн. (з ПДВ). Відповідно до пояснень позивача, викладених у тексті позовної заяви, у ході здійснення господарської діяльності у ПАТ КІЕП виникла необхідність у перекладі документів з іноземної мови, а саме: довідки про статус податкового резидента компанії «Термофлоу ІНК» (США), у якої позивач придбав право користування програмним продуктом. На підтвердження фактів надання вказаним контрагентом послуг та проведення розрахунків за отримані результати таких послуг позивач надав до суду копії наступних документів: рахунків-фактур від 17.07.2013 року № 17/384-п-1 і від 30.07.2013 року № 17/407-п, актів здачі-прийняття робіт від 18.07.2013 року № 17/384-п-1 та 31.07.2013 року № 17/407-п , податкових накладних від 18.07.2013 року № 372 і від 31.07.2013 року № 588, платіжних доручень від 18.07.2013 року № 2374 і від 31.07.2013 року № 2484 та виписок АТ «Експобанк» (МФО 322294) по особовому рахунку ПАТ КІЕП з відомостями про перерахування на користь ТОВ «Центр перекладів «ТРІС» коштів за послуги письмового перекладу в повному обсязі; оригінальних документів на іноземній мові, текстів перекладу документів, засвідчених 13.07.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шаповаленко А.І.; платіжного доручення в іноземній валюті № 27 від 234.07.2013 року на суму 18 730 євро.

Додатково на обґрунтування наявності ділової мети при укладенні спірних правочинів позивач надав суду: копії свого статуту, довідки з органу статистики відносно ПАТ КІЕП станом 17.10.2012 року; копії наказів ПАТ КІЕП з питань організаційної структури та штатних розписів на 2011 - 2015 роки; копію положення про відділ випуску проектної продукції; копії свідоцтв про право власності на нежилі будинки, розташовані по м. Києву; копії інструкції користувача кліматичною системою «Elit»; відомість по субрахунку бухгалтерського обліку 106 «Інструменти, прилади та інвентар» в межах структурного підрозділу - відділу випуску проектної продукції; оборотно-сальдові відомості по субрахунку бухгалтерського обліку 203 «Паливо» за місяці квітень, травень, червень, серпень, вересень, листопад і грудень 2011 року, червень і вересень 2012 року, серпень 2013 року; оборотно-сальдові відомості по субрахунку бухгалтерського обліку 105 «Транспортні засоби» за 2011 - 2013 роки та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів за ПАТ КІЕП; відомості щодо обсягів використаного палива за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, 2012 - 2013 роки (у вигляді реєстрів); відомостей обліку видачі паливно-мастильних матеріалів на заправку транспортних засобів за квітень-червень 2011 року та серпень-жовтень 2013 року, відомостей обліку талонів на бензин марки А-95, дизельне пальне за липень-грудень 2011 року, січень-лютий, липень-грудень 2012 року, серпень-вересень 2013 року; копії актів на списання малоцінних предметів та швидкозношувальних предметів, затверджених 30.11.2011 роком, 30.12.2011 роком, 31.01.2012 роком, 30.04.2012 роком та 29.12.2012 роком; копії накладних на переміщення ТМЦ (електротовари, паливо) від 11.04.2011 року, від 27.04.2011 року, від 12.05.2011 року, від 25.05.2011 року, від 05.07.2011 року, від 26.08.2011 року, від 09.09.2011 року, 09.11.2011 року, від 21.11.2011 року, від 07.12.2011 року, від 19.12.2011 року, від 30.12.2011року, від 29.02.2012 року, від 30.03.2012 року, від 30.04.2012 року, від 13.07.2012 року, від 24.07.2012 року, від 03.09.2012 року, від 13.09.2012 року, від 21.09.2012 року, від 01.10.2012 року, від 30.11.2012 року, від 02.08.2013 року, від 16.08.2013 року, від 30.08.2013 року; реєстри шляхових листів автомобілів в розрізі по постачальникам пального та копії подорожніх листів легкового автомобіля з прикріпленими до них фіскальними чеками АЗС про відпуск пального за талонами; копії податкових декларацій ПАТ КІЕП з податку на прибуток за 2011 -2013 роки з усіма додатками до них

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів (коштів і матеріальних цінностей на підприємстві) з урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ПАТ КІЕП. Також, судом вбачається, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а також у повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Натомість, відповідачем не було надано до суду належних документальних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємств ТОВ «Східно-європейська паливна компанія», ТОВ «Інноваційна група ЛТД», ТОВ «Тех-Капітал», ТОВ «Торос-вік», ТОВ «Тех-протектіо», ТОВ «Укрпромтех» і ТОВ «Центр перекладів «Тріс» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Також, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема, того, що ці підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за перевіряємий період, цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

У силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 11.09.2014 року № 1386/26-59-22-05/16392628 не наведено правової норми, в силу якої на платника податку (покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

У ході розгляду даної справи відповідачем не було пред'явлено до суду будь-яких належних доказів нікчемності правочинів, укладених між ПАТ КІЕП і підприємствами ТОВ «Східно-європейська паливна компанія», ТОВ «Інноваційна група ЛТД», ТОВ «Тех-Капітал», ТОВ «Торос-вік», ТОВ «Тех-протектіо», ТОВ «Укрпромтех» і ТОВ «Центр перекладів «Тріс», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження факту підписання договорів купівлі-продажу, первинних документів неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в акті перевірки позивача також відсутні відомості про визначення контрагентам позивача сум податкових зобов'язань у зв'язку з ухиленням від сплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам ПАТ КІЕП і названих підприємств за фактами ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

У силу ч. 1 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач у ході судового розгляду даної справи будь-яких достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПАТ КІЕП та/або його контрагентів - ТОВ «Східно-європейська паливна компанія», ТОВ «Інноваційна група ЛТД», ТОВ «Тех-Капітал», ТОВ «Торос-вік», ТОВ «Тех-протектіо», ТОВ «Укрпромтех» і ТОВ «Центр перекладів «Тріс», - безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

Також, в контексті з вищевикладеним, суд не приймає до уваги посилання відповідача на обставини, встановлені в актах ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 25.07.2012 року № 626/22-911/35525190, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 20.11.2012 року № 5370/22-222-35012554 і ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.11.2013 року № 682/2655-22-08/32827028 (роздруківки з електронних копій яких наявні у матеріалах даної справи. Копії ж інших актів перевірок (щодо неможливості проведення зустрічних звірок контрагентів позивача), на які наявні посилання в тексті акта перевірки ПАТ КІЕП відповідач до суду не надав, що, відповідно, позбавляє суд можливості надати їм юридичну оцінку), оскільки, по-перше, останні не стосуються спірних господарських операцій позивача з названими контрагентами-постачальниками, по-друге, ймовірні порушення постачальниками правил оподаткування не позбавляють права добросовісного покупця на віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

З урахуванням того, що у справі встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток і податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 29.09.2014 року № 0013232205 та № 0013242205.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29.09.2014 року № 0013232205 і № 0013242205.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (ідентифікаційний код: 16392628, адреса: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 4) судові витрати у розмірі 4 411,22 грн. (чотирьох тисяч чотириста одинадцяти грн. 22 копійок) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок