Постанова

від 17.06.2015 по справі 911/3706/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 911/3706/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівАкулової Н.В., Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман-Стайл" та Дошкільного навчального закладу (ясла-садочок) комбінованого типу "Чебурашка" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у справі№ 911/3706/14 господарського судуКиївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Флагман-Стайл" доДошкільного навчального закладу (ясла-садочок) комбінованого типу "Чебурашка" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області простягнення заборгованості за участю представників:

позивача: Роспотнюк В.О., Мохонько О.А., дов. від 05.02.2015;

відповідача: Гонж Т.П., завідуюча; Цвід О.І., дов. від 27.01.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.09.2014 у справі №911/3706/14 (суддя Скутельник П.Ф.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко А.І., судді - Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2014 у справі №911/3706/14 змінено та резолютивну частину викладено в новій редакції.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині зменшення суми пені, яка підлягає до стягнення з відповідача. В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

З касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду звернувся і відповідач. У своїй скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу позивача від відповідача не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Відзив на касаційну скаргу відповідача від позивача не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають

задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ "Флагман-Стайл" (Підрядник) та ДНЗ (ясла-садок) комбінованого типу "Чебурашка" (Замовник) 23.10.2013 укладений договір підряду № 17, за умовами якого Підрядник зобов'язався за завданням Замовника в обсязі, визначеному у кошторисі, на свій ризик, власними силами та/або залученими силами та засобами виконати і передати Замовнику роботи по капітальному ремонту окремих приміщень ДНЗ "Чебурашка" за адресою: м. Вишневе, вул. Жовтнева, 41, у вигляді приміщення гладильні, сушарки, маніпуляційної, пральні (в т.ч. ремонт електромережі пральні) та заміні і опорядженню вікон, а Замовник зобов'язався прийняти від Підрядника виконані (закінченні) роботи та вчасно оплатити їх вартість.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що загальна вартість робіт на день укладання договору, що визначена сторонами у твердій договірній ціні становить 414737,00грн, в т.ч. ПДВ - 69122,83 грн.

Передплату в розмірі 30 % (124421,10 грн) від вартості робіт Замовнику необхідно сплатити після отримання спеціалізованої державної експертизи (п. 4.1 договору).

Замовник зобов'язаний протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дня відправлення повідомлення від Підрядника про закінчення робіт та готовності до передачі робіт Замовнику, сплатити решту, тобто 70 % (290315,90 грн), виконаних Підрядником робіт за цим договором. Підрядник зобов'язаний негайно повідомити Замовника про закінчення робіт та готовність до передачі робіт Замовнику, шляхом надсилання письмового повідомлення Замовнику (п. 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що оплата вартості за виконані роботи здійснюється Замовником шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, сума яких визначена у п. 3.1 цього договору, на поточний банківський рахунок Підрядника, що вказаний у розділі 17 цього договору.

Відповідно до п. 4.4 договору, виконані роботи вважаються оплаченими Замовником, з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника.

Строк виконання робіт становить приблизно 60 (шістдесят) календарних днів та не більше 2 (двох) місяців, від дня підписання сторонами акта приймання-передачі будівельного майданчика, згідно з графіком виконання робіт та діє до 31.12.2013 (п. 5.2 договору).

Сторонами без будь-яких зауважень та заперечень 29.10.2013 підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року та акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 414737,00 грн.

Проте, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач в порушення умов договору, прийнявши у позивача виконанні останнім за договором підрядні роботи без будь-яких зауважень щодо якості, вартості, обсягів та строків виконання підрядних робіт, в порушення вимог пунктів 2.1, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 вартість виконаних робіт не оплатив, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 414737,00 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Також, окрім суди основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 49823,35 грн, 3% річних в сумі 8181,11 грн та пеню в сумі 31849,53 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, ГК України та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Проте, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями п. 3 ст. 83, ст. 99, 101 ГПК України, зменшив суму пені, заявленої позивачем до стягнення до 1,00 грн, оскільки відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету міста Вишневе Києво-Святошинського району Київської області і заявлена до стягнення сума пені є значною для місцевого бюджету міста Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.

При цьому, суд виходив з того, що окрім зазначеного, 30.10.2013 Управлінням Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області були профінансовані видатки відповідача на оплату коштів по капітальному ремонту окремих приміщень ДНЗ "Чебурашка" та здано до виконання платіжне доручення від 30.10.2013 № 4, однак оплата вищезазначених видатків казначейською службою проведена не була, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 414737,00 грн.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

В силу ст. 626, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Оскільки, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, матеріалами справи доведено наявність непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем по спірному договору за виконані позивачем роботи, то позовна вимога про стягнення суми основного боргу є такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, апеляційний господарський суд звернув увагу, що умовами договору підряду не передбачено залежність оплати за виконані роботи від дій казначейської служби, а тому мотивовано відхилив такі посилання відповідача. Зазначене спростовує доводи відповідача про безпідставне незалучення до участі у справі державних установ.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши правильність нарахування позивачем до стягнення з відповідача 3% річних, а також суми інфляційних втрат та відповідність цього розрахунку наявним матеріалам справи, з урахуванням норм ст. 625 ЦК України, правильно дійшли висновку про задоволення таких вимог.

Водночас, доводи відповідача, що стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань не передбачені зазначеним договором, а тому не підлягають до стягнення, не беруться до уваги з наведених вище підстав.

Суд апеляційної інстанції, зважаючи на норми ст. 99, 101 ГПК України скористався своїм правом на зменшив розмір пені, яка підлягає до стягнення з відповідача (п. 3 ст. 83 ГПК України) до 1,00 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що у разі, якщо належна до сплати сума неустойки (штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання в строки, встановлені договором, надмірно велика порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваної суми на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України.

При вирішенні судом апеляційної інстанції питання щодо зменшення розміру пені, були взяті до уваги надмірно великий нарахований позивачем розмір пені, статус відповідача, як бюджетної установи, відсутність заподіяння збитків іншим учасникам господарських відносин внаслідок порушення відповідачем зобов'язання перед позивачем.

Таким чином, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано частково задоволено позовні вимоги.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не звернуто увагу на сплату 17.11.2014 за платіжним дорученням № 4 грошових коштів в сумі 405784,86 грн основного боргу, яка відповідає акту позапланової ревізії, яким, як стверджує відповідач встановлено завищення позивачем загальної суми капітального ремонту, судовою колегією відхиляється, оскільки в разі, якщо сторона у справі вважає, що такі обставини мають місце, то вона не позбавлена права звернутись до суду з відповідним позовом згідно чинного законодавства.

Проте, колегія суддів звертає увагу відповідача, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, зокрема, в частині стягнення основного боргу, виходили з первинних документів, які сторонами були погоджені та схвалені в межах даних правовідносин.

Не приймаються до уваги доводи позивача, викладені в касаційній скарзі з посиланням на практику судових інстанцій (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011, постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446) на безпідставність зменшення судом апеляційної інстанції суми пені, заявленої позивачем до стягнення.

В зазначених скаржником судових справах мова йшла про необґрунтованість звільнення відповідача від виконання основного зобов'язання з посиланням останнього на відсутність бюджетних коштів, оскільки відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 96, 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі (п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України" від 24.10.2011 № 11 (із змінами і доповненнями).

При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 10091,82 грн, що відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір" з огляду на заявлену до стягненню суму за позовними вимогами.

Однак, зменшуючи розмір пені в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України, апеляційний господарський суд не звернув увагу на те, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача, без урахування зменшення неустойки, (п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що п. 9.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України про відмову в позові в решті вимог.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що постанову апеляційного господарського суду слід змінити в частині відшкодування відповідачем витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору при зверненні до суду з позовом та в частині зазначення про відмову в позові в решті позовних вимог з огляду на часткове задоволення позову за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман-Стайл" та Дошкільного навчального закладу (ясла-садочок) комбінованого типу "Чебурашка" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у справі №911/3706/14 змінити, виклавши абзаци 5 та 10 резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу "ЧЕБУРАШКА" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (ідентифікаційний код: 20602286, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Жовтнева, буд. 41) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН-СТАЙЛ" (ідентифікаційний код: 37910026, місцезнаходження: 08741, Київська обл., Обухівський район, с. Халеп'я, вул.Комсомольська, буд. 137) заборгованість за договором підряду від 23.10.2013 № 17 у вигляді основного боргу в сумі 414737 (чотириста чотирнадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн 00 коп., пеню в сумі 1 (одна) грн 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 49823 (сорок дев'ять тисяч вісімсот двадцять три) грн 35 коп., три процента річних в сумі 8181 (вісім тисяч сто вісімдесят одна) грн 11 коп., 10091 (десять тисяч дев'яносто одна) грн 82 коп. судового збору за подачу позову."

"В іншій частині позовних вимог відмовити."

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 у справі №911/3706/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.В. АКУЛОВА

Т.П. КОЗИР