Постанова

від 17.06.2015 по справі 910/24037/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 910/24037/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л. Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представника відповідача - Костюк К.О. дов. № 545/12 від 23 жовтня 2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 березня 2015 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Ліана-СП-Плюс" до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", третя особа - Приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентина Петрівна, про зняття обтяження з майна,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року ТОВ "Ліана-СП-Плюс" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - відповідач), третя особа - Приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентина Петрівна, з позовом про зобов'язання у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили, подати до відповідних органів, уповноважених проводити державну реєстрацію прав на нерухоме майно, заяву відповідно до затвердженої законодавством форми для проведення державної реєстрації припинення обтяження на нерухоме майно позивача, а саме, майновий комплекс - будівлі та споруди загальною площею 3380,2 кв.м., що знаходяться за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, с. Половинчик, вул. Леніна, буд. 3-А, та майновий комплекс - будівлі та споруди загальною площею 4370, 8 кв.м., що знаходяться за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, м. Монастирище, вул. Чапаєва, буд. 34.

Позовні вимоги обгрунтовано припиненням іпотеки за договорами іпотеки № 010/02-29/50-09 від 22 вересня 2009 року та № 010/02-29/50-09 з-1 та відмовою відповідача у вчиненні дій щодо зняття обтяження з належного позивачу майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено повністю.

Зобов'язано ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у зв'язку з припиненням іпотеки за договорами іпотеки № 010/02-29/50-09 від 22 вересня 2009 року та №010/02-29/50-09 з-1 у строк, що не перевищує 10 (десять) календарних днів з дня набрання рішенням законної сили, подати до відповідних органів, уповноважених проводити державну реєстрацію прав на нерухоме майно, заяву відповідно до затвердженої законодавством форми для проведення державної реєстрації припинення обтяження на нерухоме майно позивача, а саме: майновий комплекс - будівлі та споруди загальною площею 3380,2 кв.м., що знаходяться за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, с.Половинчик, вул. Леніна, буд. 3-А та майновий комплекс - будівлі та споруди загальною площею 4370, 8 кв.м., що знаходяться за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, м. Монастирище, вул. Чапаєва, буд. 34.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 березня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 березня 2015 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На його думку, до спірних правовідносин мала бути застосована норма ч.2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Вважає судовою помилкою застосування до спірних правовідносин норм п.9 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", посилається порушення апеляційним господарським судом ч. 1 ст. 4-7, ч. 1 ст. 43, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України.

Стверджує про відсутність у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" правового статусу іпотекодержателя, що унеможливлює його звернення як іпотекодержателя до реєстраційної служби.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги позивач та третя особа повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 вересня 2009 року між ТОВ "Ліана-СП-Плюс" (іпотекодавець) та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 010/02-29/50-09, посвідчений 22 вересня 2009 року приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П., та зареєстрований в реєстрі за № 2625, який забезпечував вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № 010/02-29/50-09 від 11 вересня 2009 року, укладеного між іпотекодержателем та боржником (Приватне підприємство "Хвиля-V"), а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 3598713 гривень, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

За умовами договору іпотеки № 010/02-29/50-09 від 22 вересня 2009 року іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором від 11 вересня 2009 року отримати задоволення за рахунок предмета іпотеки - належного іпотекодавцю на праві власності майнового комплексу: будівель та споруд загальною площею 3380,2 кв.м, що знаходяться за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, с. Половинчик, вул. Леніна, буд. 3-А, щодо якого приватним нотаріусом були внесені відповідні записи до державного реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження на підставі договору іпотеки від 22 вересня 2009 року.

22 вересня 2009 року між ТОВ "Ліана-СП-Плюс" (іпотекодавець) та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 010/02-29/50-09 з-l, посвідчений 22 вересня 2009 року приватним нотаріусом Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П., та зареєстрований в реєстрі за № 2622, який забезпечував вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № 010/02-29/50-09 від 11 вересня 2009 року, укладеного між іпотекодержателем та боржником, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 3598713 гривень, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

За умовами договору іпотеки № 010/02-29/50-09 з-l від 22 вересня 2009 року іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок предмета іпотеки - належного іпотекодавцю на праві власності майнового комплексу: будівель та споруд загальною площею 4370,8 кв.м, що знаходяться за адресою: Черкаська область, Монастирищенський район, м. Монастирище, вул. Чапаєва, буд. 34, та щодо якого приватним нотаріусом внесено відповідні записи до державного реєстру іпотек та реєстру заборон відчуження на підставі договору іпотеки № 010/02-29/50-09 з-l від 22 вересня 2009 року.

Вказані договори іпотеки визнані недійсними з моменту укладення постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2012 року у справі № 07/5026/1244/2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20 лютого 2013 року.

Листом від 19 вересня 2014 року відповідачем відмовлено позивачу у знятті обтяження з предметів іпотеки у зв'язку з тим, що борг за кредитним договором сплачений не був, відповідно, на думку відповідача, у нього не виник обов'язок із припинення обтяження.

Згідно ч. 9 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Разом з тим, за правилом ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі, зокрема, визнання іпотечного договору недійсним.

Враховуючи, що іпотека за вказаними договорами іпотеки припинена у зв'язку з визнанням судом недійсними договорів іпотеки, суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин ч. 9 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та дійшли юридично обгрунтованих висновків про те, що норми чинного законодавства не пов'язують припинення іпотеки виключно з фактом погашення боргу за кредитом; визнання судом вказаних договорів іпотеки недійсними є самостійною підставою для звернення обтяжувача із заявою про припинення обтяження до державного реєстратора, отже, відмова банку є безпідставною, а тому позов має наслідком спонукання відповідача до вчинення відповідних дій.

Суд касаційної скарги відхиляє посилання заявника касаційної скарги на те, що до спірних правовідносин підлягала застосуванню ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень", за якою запис про скасування державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вноситься у разі скасування рішення про державну реєстрацію прав на підставі рішення суду.

За змістом вимог наведеної норми підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації обтяження є саме судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Проте, позовна вимога про скасування обтяження спірного майна не заявлялась, відповідне рішення судом не приймалось, а тому, враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин вимоги п. 9 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень", яка визначає обов'язок обтяжувача звернутись із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні та, відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З огляду на викладене, ухилення відповідача від добровільного виконання обов'язкового в силу вищеописаних норм законодавства припису провести всі необхідні дії для зняття обтяження з належного позивачу на праві власності майна порушує право власності позивача на це майно, а саме, право вільного користування та розпорядження ним.

За таких обставин доводи заявника касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, не спростовують висновків, покладених в основу судових рішень, прийнятих за повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки, вірного застосування норм процесуального та матеріального права, зокрема, п. 9 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень", що регулюють спірні правовідносини.

З огляду на викладене, рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 березня 2015 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир