Постанова

від 06.09.2006 по справі 15/177/147/14-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ

МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                      

тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С

Т А Н О В А

06.09.06 р.                                                                                                   

№ 15/177/147/14-06                                                                                

Київський міжобласний апеляційний

господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                               

Андрейцева  Г.М.

Судді                                                        

Фаловська  І.М.

     Рибченко А.О.

 розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського

суду Київської області від 08.06.2006 року

у справі № 15/177/147/14-06

(заступник Голови господарського суду Короткевич О.Є.)

за позовом

Відкритого акціонерного

товариства „Білоцерківський комбінат „Будіндустрія”, м. Біла Церква Київської

області

до

Суб'єкта підприємницької

діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Біла Церква Київської області

про

визнання недійсним договору

купівлі-продажу НОМЕР_1та зобов'язання повернути частину споруди складу

готової продукції

Обставини

справи:

До господарського суду Київської

області звернулося відкрите акціонерне товариство „Білоцерківський комбінат

„Будіндустрія” (далі -позивач) з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1 (далі -відповідач) про визнання недійсним договору

купівлі-продажу НОМЕР_1 та зобов'язання повернути частину споруди складу

готової продукції (склад залізобетонних виробів).

Рішенням господарського суду

Київської області від 08.06.2006 року у справі № 15/177/147/14-06 позовні

вимоги ВАТ „Білоцерківський комбінат „Будіндустрія” задоволені повністю.

Визнано недійсним договір НОМЕР_1 купівлі-продажу частини споруди складу готової

продукції (складу залізобетонних виробів) ІНФОРМАЦІЯ_1, укладений 04.02.2003

року, відповідача зобов'язано повернути позивачу предмет договору  купівлі-продажу, з відповідача на користь

позивача стягнуто судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням,

відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,

в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від

08.06.2006р. у справі № 15/177/147/14-06 та прийняти нове рішення про відмову в

задоволенні позовних вимог повністю. Відповідач зазначив, що рішення місцевого

господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального

права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.98 ГПК України за

апеляційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

Київським міжобласним апеляційним господарським судом, ухвалою від 12.07.2006р.

порушено апеляційне провадження у справі № 15/177/147/14-06.

Згідно Розпорядження голови

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.09.2006р.

розгляд справи здійснюється у іншому складі колегії суддів: головуючий суддя

Андрейцева Г.М., судді Рибченко А.О., Фаловська І.М.

Представник відповідача в судовому

засіданні апеляційного суду вимоги, викладені в апеляційній скарзі, підтримав.

Представник позивача проти вимог

апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив залишити

рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без

задоволення.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін, 

обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського

міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що

оспорюване рішення має бути залишене без змін, а апеляційна скарга -без

задоволення з таких підстав.

Згідно ч.2 ст.101 ГПК України

апеляційний господарський суд не зв'язаний  

доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість

рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що

04 лютого 2003 року сторони уклали договір НОМЕР_1 купівлі-продажу частини

споруди складу готової продукції (складу залізобетонних виробів)

ІНФОРМАЦІЯ_1Продаж майна здійснено в межах судової процедури санації боржника -

Відкритого акціонерного товариства «Білоцерківський комбінат

„Будіндустрія»відповідно до плану санації, який схвалено рішенням комітету

кредиторів від 11.01.2002р. та затверджено ухвалою господарського суду

Київської області від 12.02.2002р. у справі № 174/126-99.

Відповідно до п.3 таблиці 1 плану

санації об'єкт купівлі-продажу по договору входить в перелік об'єктів, які

підлягають продажу в межах процедури санації з метою задоволення вимог

кредиторів.

Частиною 1 ст. 20 Закону України

«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з

метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів

план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих

торгах. Керуючий санацією після проведення інвентаризації та оцінки майна

боржника має право почати продаж частини майна боржника на відкритих торгах.

Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка

підлягає продажу згідно з планом санації, скасовується ухвалою господарського

суду.

Відповідно до розділу «Заходи

відновлення платоспроможності комбінату»плану санації закріплена процедура

продажу майна боржника - згідно ст. 20 Закону України «Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»- на відкритих торгах.

Будь-які зміни щодо процедури продажу майна ВАТ «Білоцерківський комбінат

«Будіндустрія»комітетом кредиторів до плану санації не вносилися і

господарським судом не затверджувалися.

Продаж частини споруди складу

готової продукції (складу залізобетонних виробів) ІНФОРМАЦІЯ_1 було здійснено

без дотримання процедури, визначеної планом санації, тобто, не на торгах.

Крім того, на момент укладання

договору одним з кредиторів позивача була державна податкова інспекція у м.

Білій Церкві. Оскільки боржник мав податковий борг, порядок продажу активів

боржника регулюється Наказом Міністерства економіки України від 07.06.2001р. №

123 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.06.2001р. за №

536/5727 «Про затвердження порядку продажу активів у рахунок погашення податкового

боргу боржника в процедурах банкрутства».

Пунктом 1.3. зазначеного Порядку

визначено, що продаж активів платника податків може здійснюватися у формі

відкритих торгів, публічних торгів (аукціону) або конкурсу, якщо в них беруть

участь не менше двох учасників. Активи, не продані на перших торгах, конкурсі,

можуть виставлятися на повторні торги, конкурс. 

Відповідно до п. 1.4. цього Порядку, організатором торгів, конкурсу в

процедурах розпорядження майном, санації чи ліквідації боржника виступає

державна госпрозрахункова установа України з питань банкрутства.

Таким чином, на думку колегії

суддів місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що

договір НОМЕР_1 купівлі-продажу частини споруди складу готової продукції

(складу залізобетонних виробів) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.02.2003р., укладений без

проведення торгів, чим порушує вимоги законодавства України. Продаж майна

боржника без проведення торгів не відповідає меті процедури санації, яка

покликана оздоровити фінансово-господарське становище боржника, а також

задовольнити в повному обсязі або частково вимоги кредиторів, оскільки не дає

можливості отримати найбільш вигідну ціну та умови для продавця.

Згідно п. 4 Прикінцевих та

перехідних положень Цивільного кодексу України, він застосовується до цивільних

відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки спірний договір

укладений до набрання чинності ЦК України, до зазначених правовідносин слід

застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР.

Недійсною є та угода, що не

відповідає вимогам закону (ст. 48 ЦК Української РСР).

За правилами ст. 48 ЦК Української

РСР угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й

іншим актам виданим органами державної влади та управління в межах наданої їм

компетенції, як це передбачено п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України

від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод

недійсними»в редакції від 25.08.1998 року за №15.

Відповідно до п.10 Роз'яснення

Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 «Про деякі питання

практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», на підставі

статті 48 Цивільного кодексу недійсними можуть визнаватися не лише угоди, які

не відповідають закону, а й такі, що порушують вимоги указів Президента

України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих

державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому

порядку.

Оскільки договір купівлі-продажу

НОМЕР_1 було укладено з порушенням чинного законодавства, він має бути визнаний

недійсним на підставі ст.48 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент

укладення договору.

Відповідно до ч.2 ст.48 Цивільного

кодексу УРСР по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій

стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі

- відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не

передбачені законом.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму

Верховного Суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах

про визнання угод недійсними», визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не

передбачено законом, своїм рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій

стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі

(у разі втрати, псування, значного зносу майна, істотної його зміни та ін.) -

повернути його вартість у грошах. Перелічені наслідки визнання угоди недійсною

суд застосовує, якщо вона була виконана хоч би однією із сторін у будь-якій її

частині.

У разі задоволення позову

господарський суд може у резолютивній частині рішення зазначити про визнання

угоди недійсною і одночасно про застосування передбачених законом наслідків,

вказавши, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню та/або найменування

майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження (пункт 4 статті 84 ГПК),

як це зазначено в п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі

питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№

02-5/111 від 12 березня 1999 року.

З довідки Київської обласної філії

АКБ «Укрсоцбанк»від 13.03.2006р. вбачається, що кошти за продану нерухомість не

були перераховані позивачу.

Отже, й вимога позивача про

зобов'язання відповідача повернути частину споруди складу готової продукції

(складу залізобетонних виробів) ІНФОРМАЦІЯ_1, є обґрунтованою, документально

підтвердженою, правомірною, а тому такою, що підлягає задоволенню.

Твердження відповідача у

апеляційній скарзі про те, місцевим господарським судом не застосовано строк

позовної давності, не відповідають обставинам справи. Позовну заяву про

визнання недійсним договору НОМЕР_1 було подано до господарського суду

03.02.2006р., про що свідчить вхідний штамп канцелярії суду на позовній заяві.

Повноваження представника

позивачаОСОБА_2 на підписання позовної заяви передбачені довіреністю від

17.11.2005р., оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.21).

У апеляційній скарзі відповідач

посилається на недотримання норм процесуального права, яке полягає в тому, що

позивач оплатив державне мито лише за одну позовну вимогу в сумі 85 грн.

Апеляційний суд не вбачає у

зазначеному порушення норм процесуального права, оскільки застосування

реституції (повернення отриманого за недійсним правочином) є наслідком визнання

угоди недійсною, тому правомірною є оплата за основну вимогу -визнати договір

недійсним. 

Спірний договір не є договором

наміру про вчинення дій, як про це зазначив відповідач у апеляційній карзі,

оскільки угода сторін про наміри не породжує юридичних наслідків, а за спірним

договором визначено всі його істотні умови та вчинено дії на його виконання

(передано майно відповідачу).

Продаж відповідачем отриманого за

спірним договором майна не є підставою для визнання його дійсним, тому договір

купівлі-продажу від 25.12.2004р. не береться колегією суддів до уваги.

Приймаючи до уваги вищевикладене,

колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення

господарського суду Київської області від 08.06.2006р. у справі №

15/177/147/14-06 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства,

місцевим господарським судом повністю з'ясовано обставини, що мають значення

для справи і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги

відсутні.

Керуючись ст. ст. 33, 99, 101, п.1

ст.103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський

суд, -

П О С Т А Н О

В И В:

1. Рішення господарського суду

Київської області від 08.06.2006р. у справі № 15/177/147/14-06 залишити без

змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1  -без задоволення.

2.

Справу № 15/177/147/14-06 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий                                                                               

Андрейцева  Г.М.

Судді                                                                                          

Фаловська  І.М.

                         Рибченко

А.О.