Рішення

від 22.06.2015 по справі 907/502/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.2015 Справа № 907/502/15

Суддя Ващиліна Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Техноарт", м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Грушово Тячівського району Закарпатської області

про стягнення суми 108798,64 грн.,

Представники:

від позивача - Підлісний В.О., представник за довіреністю від 23.04.2015;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю „Техноарт", м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області заявлено позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Грушово Тячівського району Закарпатської області про стягнення суми 108798,64 грн.

У судовому засіданні 22.06.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Представник позивача подав для огляду в судовому засіданні оригінали рахунків-фактур, видаткових накладних, довіреності, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) витребуваних ухвалами суду; копію довіреності № 52 від 03.08.2012 подав для доручення до матеріалів справи. Подав також копію договору поставки № 4 від 10.01.2012, який сторони зазначили в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг). Пояснив, що між сторонами укладено договір № 4 від 10.01.2012 на поставку товару, однак оскільки в рахунках-фактурах підставою відпуску товару договір не вказано, вважає, що поставка відбулась на підставі усної домовленості.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не подав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (повідомлення про вручення поштового відправлення міститься у матеріалах справи - а.с. 2).

Письмових пояснень по суті спору з доказами в обґрунтування відповідач не подав, у зв'язку з чим справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

СУД ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Техноарт" (позивачем) за період з серпня 2012 по вересень 2012 згідно видаткових накладних № ТА0-001194 від 03.08.2012, №ТА0-001391 від 30.08.2012, №ТА0-001628 від 27.09.2012 поставлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (відповідачеві) товар на загальну суму 289391,76грн. в кількості, асортименті та за цінами, що вказані у видаткових накладних, а також виконало роботи (послуги) згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ТА0-000055 від 03.08.2012, №ТА0-000065 від 30.08.2012, №ТА0-000078 від 27.09.2012 на загальну суму 15055грн.

За твердженням позивача, не спростованим відповідачем, отриманий згідно зазначених видаткових накладних товар та виконані роботи відповідачем оплачено частково на суму 195659,12 грн.

Факт часткової оплати відповідачем отриманого товару та виконаних робіт підтверджено долученими позивачем до матеріалів позову копіями банківських виписок від 28.08.2012, 29.08.2012, 31.08.2012, 28.09.2012, 09.10.2012, 15.10.2012, 26.10.2012 на суму 195 658,88 грн. (а.с. 13-15, 19, 23-25).

У відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Листом-вимогою № 72 від 16.12.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити погашення заборгованості за відпущений товар та виконані роботи в сумі 108798,88 грн.

Вимога позивача відповідачем залишена без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача суму 108798,64 грн. заборгованості в примусовому порядку.

Здійсненим судом перерахунком встановлено, що заборгованість за поставлений товар та виконані роботи становить 108787,88грн. (289391,76грн. (поставлений товар на загальну суму) + 15055грн. (виконані роботи (надані послуги)) - 195 658,88грн. (часткова оплата отриманого товару та виконаних робіт)).

Відповідач не подав письмових пояснень по суті спору, не подав докази погашення заборгованості, у зв'язку з чим сума 108787,88 грн. заборгованості за поставлений товар та виконані роботи (надані послуги) підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку; позов належить задоволити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 цього кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2175,75 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (90570, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техноарт" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 29, код 31704469) суму 108 787,88 грн. (сто вісім тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 88 коп.) заборгованості за поставлений товар, а також суму 2175,75грн. (дві тисячі сто сімдесят п'ять гривень 75 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.06.2015.

Суддя Н.М. Ващиліна