Рішення

від 15.06.2015 по справі 41/194

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015Справа №41/194

За позовомПриватного акціонерного товариства «Київенерго» ДоКомунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району міста Києва Простягнення 4 907 313,15 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Левченко В.І. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району міста Києва про стягнення 3 822 312,43 грн. - основного боргу, 935 039,61 грн. - інфляційних втрат, 149 961,11 грн. - 3 % річних.

Крім того позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору №024-0001 (відповідно до додаткової угоди від 01.10.2005 року номер договору змінено на 240001) від 01.07.1992 року позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену енергію не виконав.

Ухвалою від 03.04.2009 року було порушено провадження по справі №41/194 та призначено її розгляд на 21.04.2009 року.

В судовому засіданні 21.04.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті позовних вимог, а також додаткові документи по справі.

Представник відповідача надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 року провадження у справі № 41/194 зупинено до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 8/131.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 року провадження у справі №41/195 поновлено, справу призначено до розгляду на 29.05.2015 року.

Представник позивача 20.05.2015 року через канцелярію суду подав заяву про зміну найменування позивача, відповідно до якої просив суд змінити найменування Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», яке судом розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні 29.05.2015 року представник позивача подав заяву, відповідно до якої просив суд припинити провадження в частині суми основного боргу у розмірі 3 182 801,56 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача 639 510,87 грн. основного боргу, 935 039,61 грн. інфляційних втрат та 149 961,11 грн. 3? річних.

Також представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 29.05.2015 року не з'явився, проте 25.05.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та відхилено з огляду на те, що обставини, викладені відповідачем у даному клопотанні не є підставою для відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2015 року розгляд справи відкладено на 15.06.2015 року.

10.06.2015 року представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 15.06.2015 року надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги, з урахуванням поданої 02.06.2015 року заяви, підтримав, просив суд припинити провадження в частині суми основного боргу у розмірі 3 182 801,56 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача 639 510,87 грн. основного боргу, 935 039,61 грн. інфляційних втрат та 149 961,11 грн. 3? річних.

У судове засідання 15.06.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенеро» теплоенергію, відповідач сплатив позивачу суму основного боргу в розмірі 413 150,52 грн., а саме: до порушення провадження у справі - 7 000,00 грн., після порушення провадження у справі - 3 175 801,56 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про припинення провадження у справі щодо суми основного боргу підлягає задоволенню частково, провадження у справі - припиненню в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3 175 801,56 грн.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.06.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.1992 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», найменування якої було змінено на Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - постачальник, позивач) та ДК УЖГ Мінського району міста Києва, в результаті реорганізації якого було створене Комунальне підприємство «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району міста Києва (далі - споживач, відповідач) було укладено договір № 024-0001 на постачання теплової енергії у гарячій воді (відповідно до додаткової угоди від 01.10.2005 року номер договору змінено на 240001) (далі - договір).

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п.п. 2, 11 договору постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно додатку №1, яку споживач зобов'язався оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі, а також сплачувати заборгованість, що виникла раніше, за графіками, погодженими з енергопостачальною організацією.

Відповідно до п. 13 договору всі розрахунки по договору проводяться на підставі рахунків, виставлених споживачу постачальником та які представлені в Мінське відділення банку ЖСБ для оплати з рахунку споживача в безакцептному порядку.

Споживач зобов'язаний здійснювати своєчасну оплату теплової енергії до 10-13 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як зазначав позивач, за період з 01.11.2006 року по 01.03.2009 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 15 823 744,67 грн., проте, відповідач станом на день звернення позивача до суду, за поставлену енергію розрахувався частково на суму 12 001 432,24 грн., у зв'язку з чим у нього, станом на день звернення позивача до суду, виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 822 312,43 грн., заборгованість в розмірі 3 182 801,56 грн. була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.

Проте судом встановлено, що за період з 01.03.2006 року по 01.03.2009 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 15 823 744,67 грн., відповідач станом на день звернення позивача до суду, за поставлену енергію розрахувався частково на суму 12 008 432,24 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 175 801,56 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви табуляграмами, за спірний період, обліковими картками належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи та розрахунком позивача.

Отже, станом на день звернення з позовом до суду, сума боргу відповідача перед позивачем складала 3 175 801,56 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що суму основного боргу в розмірі 3 175 801,56 грн. відповідач сплатив після порушення провадження у справі, що підтверджується, довідкою позивача про надходження коштів за спожиту теплову енергію, яка міститься в матеріалах справи, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3 175 801,56 грн. підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, позовні вимоги не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в сумі 639 510,87 грн. (15 823 744,67 грн. (вартість спожитої теплової енергії) - 12 008 432,24 грн. (вартість оплаченої теплової енергії до порушення провадження у справі) - 3 175 801,56 грн. (вартість оплаченої теплової енергії після порушення провадження у справі).

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 935 039,61 грн. та 3 % річних в розмірі 149 961,11 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % підлягають частковому задоволенню в сумі 147 815,27 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 935 039,61 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Припинити провадження по справі в частині стягнення з Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району міста Києва суми основного боргу в розмірі 3 175 801,56 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району міста Києва (місцезнаходження: 04213, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, буд. 57, код ЄДРПОУ 05757498) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 639 510 (шістсот тридцять дев'ять тисяч п'ятсот десять) грн. 87 коп. - основного боргу, 935 039 (дев'ятсот тридцять п'ять тисяч тридцять дев'ять) грн. 61 коп. - інфляційних втрат, 147 815 (сто сорок сім тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 11 коп. - 3% річних, 25 452 (двадцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 48 коп. - державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 78 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повний текст рішення підписаний

19.06.2015 року.