Рішення

від 11.06.2015 по справі 910/11345/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2015Справа №910/11345/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 89 587,10 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Пшенична А.В. (дов. № 01/13 від 13.08.2013 року) від відповідача Гуляєва Ж.О. (дов. № 1304-ЖО від 27.05.2015 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11 червня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 89 587,10 грн., в тому числі 81 468,48 грн. інфляційних втрат, 8 118,62 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2015 року порушено провадження у справі № 910/11345/15 та призначено справу до розгляду на 28.05.2015 року.

27.05.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та відзив на позовну заяву. У поданому відзив представник відповідача зазначив, що погасив заборгованість у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 7106 від 30.12.2014 року на суму 413 197,54 грн. Грошове зобов'язання відповідача перед позивачем виконано належним чином.

28.05.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.05.2015 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.06.2015 року у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів по справі.

10.06.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача в судовому засіданні 11.06.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

В судовому засіданні 11.06.2015 року представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог, надав пояснення по суті спору.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року по справі № 910/10370/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення заборгованості в розмірі 405 411,95 грн. позов задоволено частково, а саме стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна" 360 480 грн. 00 коп. основного боргу, 23 110 грн. 22 коп. пені, 14 779 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 6 725 грн. 67 коп. 3% річних та 8 101 грн. 97 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2014 року рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року по справі № 910/10370/14 залишено без змін.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду вищевказаної справи Господарським судом міста Києва було встановлено, що 19.06.2013 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна" (далі - постачальник, позивач) було укладено Договір поставки № ПЗ/МЦРЗ-131323/НЮ (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю певну продукцію, далі - товар, відповідно до Специфікації (Додаток № 1), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору.

Відповідно до Специфікації до вказаного Договору, товаром є гідротерапевтичні ванни BTL-3000 Series System 2 Delta 20, 2013 року випуску, у кількості 2 шт., загальною вартістю 360 480,00 грн., разом з ПДВ 20 %.

Згідно з п. 4.1 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації.

Загальна сума Договору становить 360 480,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % 60 080,00 грн. (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків протягом 15 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару.

До рахунку додається акт прийому-передачі (п. 5.3 Договору).

Згідно з пунктами 8.1.1 та 8.1.2 Договору покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар згідно товаросупровідних документів, своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар.

Згідно з п. 14.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу узгоджений сторонами товар на загальну суму 360 480,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000163 від 22.08.2013 року та актом приймання-передачі товару від 22.08.2013 року, які скріплені підписами та печатками уповноважених представників сторін без заперечень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що борг, який виник у відповідача, був сплачений ним 29.01.2015 року. Оскільки позивачем у справі № 910/10370/14 було заявлено вимогу про стягнення заборгованості станом на квітень 2014 року, тоді як кошти були перераховані на рахунок позивача лише 29.01.2015 року, позивач просить стягнути з відповідача донараховані 81 468,48 грн. інфляційних втрат, 8 118,62 грн. 3 % річних.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що погасив заборгованість у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 7106 від 30.12.2014 року на суму 413 197,54 грн. Грошове зобов'язання відповідача перед позивачем виконано належним чином.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з пунктом 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року (далі - Постанова), господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 202 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 7.1 Постанови, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, заборгованість, яку було стягнуто за рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року по справі № 910/10370/14 є грошовим зобов'язанням за договором, на яке в силу статті 625 Цивільного кодексу України можуть бути нараховані три проценти річних та інфляційні втрати до повного виконання грошового зобов'язання.

Разом з тим, як вже було зазначено судом відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у позові, посилаючись на те, що погасив заборгованість у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 7106 від 30.12.2014 року на суму 413 197,54 грн.

Доводи відповідача не беруться судом до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, у даному випадку рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року по справі № 910/10370/14 вважається виконаним, і зокрема заборгованість вважається погашеною, лише після зарахування коштів на рахунок кредитора - позивача, тобто з 29.01.2015 року, що підтверджується наданою позивачем довідкою банку.

При цьому суд зазначає, що за наявності відповідного волевиявлення відповідача він міг самостійно погасити присуджену рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року по справі № 910/10370/14 суму коштів (в т.ч. основну заборгованість) добровільно.

Перевіривши доданий позивачем до позову розрахунок інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору, тому позовні вимоги про стягнення 81 468,48 грн. інфляційних втрат, 8 118,62 грн. 3 % річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код: 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ-Україна" (03150, м. Київ, вул. А. Барбюса, буд. 56, оф. 25; ідентифікаційний код: 36257851) 81 468 (вісімдесят одну тисячу чотириста шістдесят вісім) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 8 118 (вісім тисяч сто вісімнадцять) грн. 62 коп. 3 % річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.06.2015

Суддя С.В. Стасюк