Рішення

від 18.06.2015 по справі 911/1487/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2015 р. Справа № 911/1487/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райтон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

про стягнення 68 560, 01 грн.

Представники:

від позивача: Бойчун Н.Д.

від відповідача: Корчук І.І.

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 68 560, 01 грн. заборгованості за договором поставки № 3502 від 01.05.2014, з яких: 18 542, 20 грн. - пені, 5 716, 08 грн. - 3 % річних та 44 301, 73 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.05.2015.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли супровідний лист вих. № 16/05 від 14.05.2015 (вх. № 11112/15 від 14.05.2015), до якого додано документи по справі та письмове підтвердження вих. № 14/05 від 14.05.2015 (вх. № 11113/15 від 14.05.2015) про відсутність аналогічного спору.

14.05.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 14.05.2015 (вх. № 11138/15 від 14.05.2015) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2015, за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/1487/15 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 08.06.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача і неналежним виконанням сторонами вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли супровідний лист вих. № 04/06 від 05.06.2015 (вх. № 13180/15 від 05.06.2015), до якого додано документи по справі та заява про уточнення (зменшення) позовних вимог вих. № 05/06 від 05.06.2015 (вх. № 13183/15 від 05.06.2015), у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 18 490, 00 грн. - пені, 5 642, 56 грн. - 3 % річних та 44 423, 67 грн. - інфляційних втрат, а всього 68 556, 23 грн.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву позивача про уточнення позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 490, 00 грн. - пені, 5 642, 56 грн. - 3 % річних та 44 423, 67 грн. - інфляційних втрат з підстав заявлених у позові.

08.06.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов супровідний лист б/н від 08.06.2015 (вх. № 13254/15 від 08.06.2015), до якого додано документи по справі та відзив на позовну заяву б/н від 08.06.2015 (вх. № 13253/15 від 08.06.2015), у якому він заперечує проти задоволення позову.

У судовому засіданні 08.06.2015 судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 18.06.2015.

Присутній у судовому засіданні 18.06.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог вих. № 05/06 від 05.06.2015 (вх. № 13183/15 від 05.06.2015), та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.06.2015 проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у його відзиві.

У судовому засіданні 18.06.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.05.2014 між сторонами укладено договір поставки № 3502, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору, у відповідності до замовлення, супровідної документації і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору кожен місяць до 20-го числа відповідач передає позивачу план поставок товару на наступний місяць, за формою встановленою у додатку № 7 до даного договору, на підставі якого позивач зобов'язаний здійснити поставки у вказаному об'ємі впродовж місяця.

Згідно з п. 2.2 договору кожну окрему поставку товару позивач здійснює на підставі замовлення відповідача, яке відповідач передає за формою, встановленою у додатку № 3 до даного договору.

Пунктом 2.10 договору передбачено, що передача товару позивачем та його приймання відповідачем за найменуванням та кількістю (вагою) проводиться на підставі товарно-транспортної накладної і тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення.

Відповідно до п. 2.19 договору перехід права власності за товар відбувається в момент підписання уповноваженими особами відповідача товарно-транспортної накладної.

Згідно з 3.1 договору ціна товару міститься у товарно-транспортних накладних, які надаються позивачем відповідачу разом із партією товару. Ціна договору складається з вартості поставленого та прийнятого відповідачем товару згідно відповідних накладних за цим договором.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що усі розрахунки за цим договором здійснюються винятково в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача на підставі наданих при поставці товарно-транспортних накладних, підписаних уповноваженими представниками позивача і відповідача згідно з замовленням. Датою приймання партії товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником відповідача. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку відповідача на рахунок позивача.

Відповідно до п. 3.4 договору обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у відповідача оформлених у встановленому чинним законодавством України та п. 4.2 цього договору порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені розділом 4 договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації.

Згідно з п. 3.5 договору оплата за товар проводиться протягом 30 календарних днів з дати поставки товару за умови, що позивач належним чином виконав вимоги п. 3.4 договору.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати товарів, передбачених цим договором, відповідач оплачує на користь позивача виключну неустойку в розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 11.1 договору даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині зобов'язань, що залишились невиконаними на вказану дату - до повного виконання таких зобов'язань сторонами.

На виконання умов договору поставки № 3502 від 01.05.2014 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 321 874, 56 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною № 0000044 від 23.05.2014 на суму 91 964, 16 грн., товарно-транспортною накладною № 0000044 від 23.05.2014 на суму 91 964, 16 грн., податковою накладною № 2 від 23.05.2014 на суму 91 964, 16 грн., видатковою накладною № 0000063 від 27.06.2014 на суму 137 946, 24 грн., товарно-транспортною накладною № 63 від 27.06.2014 на суму 137 946, 24 грн., податковою накладною № 12 від 27.06.2014 на суму 137 946, 24 грн., видатковою накладною № 0000107 від 11.07.2014 на суму 45 982, 08 грн., товарно-транспортною накладною № 0000107 від 11.07.2014 на суму 45 982, 08 грн., податковою накладною № 6 від 11.07.2014 на суму 45 982, 08 грн., видатковою накладною № 0000114 від 01.08.2014 на суму 45 982, 08 грн., товарно-транспортною накладною № 0000114 від 01.08.2014 на суму 45 0982, 08 грн. та податковою накладною № 1 від 01.08.2014 на суму 45 982, 08 грн. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар розрахувався з порушенням строків встановлених договором поставки № 3502 від 01.05.2014, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат є невірним та завищеним, оскільки позивачем не враховано точних дат оплат, здійснених відповідачем, та не враховано, що індекс інфляції нараховується щонайменше за місяць.

Щодо вищезазначених заперечень відповідача суд зазначає, що з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. При цьому суд звертає увагу, що відповідач, посилаючись на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем, власного контррозрахунку не надав.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивач просить суд, на підставі п. 7.2 договору, стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 24.06.2014 по 28.02.2015 складає 18 490, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.9 постанови пленум Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Судом перевірено розрахунок пені, поданий позивачем, та встановлено, що він є невірним, оскільки при нарахуванні пені на суму простроченого платежу позивачем не враховано дійсних періодів та дат проплат, що були здійснені відповідачем за період з 28.08.2014 по 17.02.2015 по 10, 00 грн.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням дійсних дат часткових оплат відповідача за період з 28.08.2014 по 17.02.2015 по 10, 00 грн., сума пені є більшою, ніж заявлена позивачем, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем, а саме - 18 490, 00 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 24.06.2014 по 28.02.2015 складають 5 642, 56 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за період з 24.06.2014 по 11.03.2015 складають 44 423, 67 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, поданий позивачем, та встановлено, що він є невірним, оскільки при нарахуванні 3 % річних та інфляційних втрат на суму простроченого платежу позивачем не враховано дійсних періодів та дат проплат, що були здійснені відповідачем за період з 28.08.2014 по 17.02.2015 по 10, 00 грн.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням дійсних дат часткових оплат відповідача за період з 28.08.2014 по 17.02.2015 по 10, 00 грн., сума 3 % річних є більшою, ніж заявлена позивачем, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем, а саме - 5 642, 56 грн.

Також, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за заявлений позивачем період, з урахуванням дійсних дат часткових оплат відповідача за період з 28.08.2014 по 17.02.2015 по 10, 00 грн., відповідно до якого інфляційні втрати підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 44 215, 70 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 3502 від 01.05.2014 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 68 348, 26 грн., з яких: 18 490, 00 грн. - пені, 5 642, 56 грн. - 3 % річних та 44 215, 70 грн. - інфляційних втрат.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райтон» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5, ідентифікаційний код - 32294926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райтон» (03039, місто Київ, вулиця Байкова, будинок 7, ідентифікаційний код - 38889027) 18 490 (вісімнадцять тисяч чотириста дев'яносто) грн. 00 коп. - пені, 5 642 (п'ять тисяч шістсот сорок дві) грн. 56 коп. - 3 % річних та 44 215 (сорок чотири тисячі двісті п'ятнадцять) грн. 70 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 22.06.2015.

Суддя Т.В. Лутак