Постанова

від 11.06.2015 по справі 910/29805/14-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа№ 910/29805/14-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від позивача: Іщенко Ю.В.;

від відповідача: Іщенко Д.А.;

від третьої особи: не з'явився;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-70"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.03.2015р.

у справі №910/29805/14-г (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-70"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Комунальне підприємство "Головний інформаційно-

обчислюваний центр"

про стягнення 36 528,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-70" (далі - відповідач) заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення №02973/4-09 від 22.08.2003р. у загальній сумі 36 528,27 грн. (з них: 30 102,06 грн. - основний борг, 3 602,18 грн. - інфляційні втрати, 1 048,30 грн. - 3% річних, 270,63 грн. - пеня, 1 505,10 грн. - штраф), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- обсяги споживання холодної води, що йде на підігрів, вказані позивачем, не підтверджені первинними документами;

- відповідачем та мешканцями будинку, який ним обслуговується було проведено оплату за спожиту холодну воду для підігріву у складі оплати за спожиту гарячу воду;

- заборгованість відповідача перед позивачем відсутня;

- надані позивачем Акти зняття показань з лічильників, що здійснюють облік спожитої холодної води (за лічильниками №9-805-73, №9-805-74) не містять дані про споживання відповідачем питної води (вода і стоки): в обсязі 802,00 м. куб. вартістю 2 406,00 грн. за грудень 2011 року, в обсязі 888,00 м. куб. вартістю 2 664,00 грн. за січень 2012 року; в обсязі 1 061,00 м. куб. вартістю 3 183,00 грн. за лютий 2012 року;

- відомості по оплаті відповідачем послуг позивача, надані Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислюваний центр», та відомості, надані позивачем, не співпадають.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2015р. (том справи - 2, аркуші справи - 45-46), на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислюваний центр" (далі - третя особа).

Третя особа надала пояснення, в яких зазначила наступне:

- у м. Києві не визначено виробника комунальної послуги «гаряче водопостачання», а тому платежі населення (споживачів) за цю спожиту послугу надходять на розподільчий рахунок третьої особи у вигляді однієї суми з призначенням платежу «за гарячу воду» за тарифом, встановленим Київською міською державною адміністрацією за 01 м. куб. гарячої води і розщеплюються третьою особою на розподільчому рахунку на підставі листів Головного управління цінової політики Київської міської державної адміністрації на три складові: холодна вода для підігріву - 11,40% платежу; теплова енергія для приготування гарячої води - 76,0% платежу; витрати з утримання та обслуговування бойлера - 8,20% платежу;

- складова «холодна вода для підігріву» направляється третьою особою на рахунок позивача, складова «теплова енергія для приготування гарячої води» - на рахунок ПАТ «Київенерго»;

- платежі з транзитного рахунку третьої особи на рахунок позивача та рахунки інших суб'єктів господарювання є поточними платежами, якщо призначення платежу не змінено відповідачем;

- в якості оплати послуг з водопостачання позивач отримує кошти від управління пільг та субсидій, щодо обсягу яких у третьої особи відсутні відомості.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/29805/14-г від 17.03.2015р. позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 30 102,06 грн. основного боргу, 1 048,30 грн. 3% річних, 3 602,18 грн. інфляційних втрат, 270,63 грн. пені, 1 505,10 грн. штрафу та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/29805/14-г від 17.03.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані наступним:

- оскільки позивач не направляв платіжних вимог до банківської установи, в якій обслуговується відповідач, останній не володів інформацією про ті суми, які на думку позивача мав сплатити відповідач і відповідно висловити свої заперечення щодо кількості і вартості наданих позивачем послуг;

- фактичним споживачем послуг з гарячого водопостачання є не відповідач, а мешканці будинку, який обслуговує відповідач, у зв'язку з чим оплата такої послуги здійснюється мешканцями будинку відповідно до показань засобів квартирного обліку або за затвердженими нормами споживання і згідно із затвердженими тарифами на гаряче водопостачання;

- обрахування обсягів споживання холодної води, яка йде на підігрів, здійснено позивачем у спосіб, не передбачений жодним нормативно-правовим документом і не підтверджено первинними документами;

- частина наданих позивачем Актів підписані не представником відповідача, а двірником в будинку, який обслуговує відповідач.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2015р.

13.05.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу.

18.05.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

В судове засідання 18.05.2015р. з'явилися лише представники сторін. Представник третьої особи не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Окрім того, в процесі розгляду справи у колегії суддів виникла необхідність витребувати від сторін додаткові пояснення і докази.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 08.06.2015р., сторін зобов'язано провести звірку взаєморозрахунків по договору на послуги водопостачання та водовідведення №02973/4-09 від 22.08.2003р. за період з 01.12.2011р. по 30.06.2014р., про що скласти і підписати відповідний Акт.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Тищенко А.І.

08.06.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли:

- від позивача: клопотання про залучення до матеріалів справи судової практики з аналогічної категорії спорів;

- від відповідача: клопотання про залучення до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, складеного на вимогу суду.

Вказані клопотання сторін були задоволені судом.

В судовому засіданні 08.06.2015р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/29805/14-г від 17.03.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 08.06.2015р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 08.06.2015р. представник третьої особи надав пояснення, в яких залишив вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.

В судовому засіданні 08.06.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 11.06.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

В судовому засіданні 11.06.2015р. представник відповідача підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 11.06.2015р. представник позивача також підтримав раніше надані пояснення, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання 11.06.2015р. представник третьої особи не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 11.06.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, надані в попередніх судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

22.08.2003р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як абонентом, було укладено договір №02973/4-09 (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 12-15).

За умовами Договору (п.1.1) постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994р. (далі - Правила).

Зобов'язання сторін за Договором визначені в розділі 2, згідно з п.п.2.1-2.3 якого постачальник: забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна»; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин. Абонент, зокрема, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору. При зміні банківських та казначейських реквізитів повідомляє про це постачальника у семиденний термін. Абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком №1 до даного Договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

Облік води та порядок розрахунків погоджені сторонами в розділі 3 Договору, згідно з п.п.3.1, 3.3-3.5 якого кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п.21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України. Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальнику інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

За безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми. За несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (п.п.4.1, 4.2 Договору).

В п.7.1 Договору передбачено, що останній є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

02.03.2004р. між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору (том справи - 1, аркуш справи - 160), в якій сторони дійшли згоди внести зміни до розділів 3, 4 Договору, доповнивши розділ 3 пунктами 3.9, 3.10, а розділ 4 - пунктом 4.7.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошував на тому, що на виконання умов Договору у період з 01.12.2011р. по 30.06.2014р. надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 162 415,98 грн., тоді як відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, здійснивши лише частковий розрахунок з позивачем, внаслідок чого за вказаний період у відповідача виникла заборгованість у розмірі 30 102,06 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім вимог про стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути також 270,63 грн. пені, 1 505,10 грн. штрафу, 3 602,18 грн. інфляційних втрат та 1 048,30 грн. - 3% річних.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалося вище, позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору за період з 01.12.2011р. по 30.06.2014р. позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 162 415,98 грн. Натомість відповідач перерахував на користь позивача лише 129 107,05 грн. Окрім того, було здійснено частковий перерахунок на загальну суму 3 206,87 грн. Сума заборгованості відповідача за розрахунками позивача становить 30 102,06 грн.

При цьому вищевказана заборгованість включає в себе борг за послуги як з холодного водопостачання та водовідведення у сумі 6 599,24 грн. (код №9-195), так і з постачання води, яку використано на підігрів у сумі 23 502,82 грн. з них: питна вода - 13 571,83 грн., стоки - 9 930,99 грн. (код №9-50195).

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначають Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р.

Вказані Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п.п.3.7, 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору. Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З наведеного вище випливає, що вартість спожитої води, яка йде на підігрів, підлягає оплаті саме балансоутримувачем відповідного теплового пункту.

Однак у відповідача не перебувають в повному господарському віданні (оперативному управлінні, користуванні, концесії, тощо) бойлери, теплові пункти чи котельні.

Тобто, безпосередньо на балансі відповідача відсутні теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води.

Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності на балансі відповідача у спірному періоді теплових пунктів (бойлерів) ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

В ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

В матеріалах справи наявна копія договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №031-0455-3 від 25.04.1999р., укладеного між відповідачем, як абонентом, та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», як енергопостачальною організацією (том справи - 2, аркуші справи - 27-30), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Натомість, позивач не є особою, яка надає послуги з гарячого водопостачання, як самостійного різновиду енергії (продукції), а тому у нього відсутні правові підстави для нарахування відповідачу заборгованості за послуги з надання води, поставленої для підігріву на теплові пункти іншого (енергопостачального) підприємства.

Однак, наведені обставини були залишені поза увагою місцевого господарського суду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 13 571,83 грн. заборгованості за гаряче водопостачання (постачання води, яка йде на підігрів по коду №9-50195) є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Відносно вимог про стягнення з відповідача вартості послуг з холодного водопостачання і водовідведення (стоків), необхідно зазначити наступне.

Відповідно до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" із змінами і доповненнями (далі - Порядок), Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999р. №465, згідно з Будівельними нормами і правилами "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" (БНіП 2.04.03-85, окрім пункту 6.2) було розроблено Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду України №37 від 19.02.2002р.

Відповідно до п.п.1.2, 1.4 названих Правил останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Згідно з наведеними в Правилах приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, стічними водами є усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємств (з урахуванням субабонентів).

Права та обов'язки водоканалів і підприємств, які користуються послугами міської каналізації наведені в розділі 2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, згідно з п.п.2.2, 2.4 якого водоканали зобов'язані забезпечити приймання, відведення і очистку стічних вод у межах розрахункових проектних показників очисних споруд даного населеного пункту згідно з вимогами Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами у разі відповідності якості і режиму скиду стічних вод підприємства умовам укладеного договору та місцевим Правилам приймання та за умови відсутності заборгованості за послуги водовідведення.

При цьому підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

За умовами укладеного між сторонами Договору (п.п.3.1, 3.5) кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п.21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Доказів на підтвердження внесення змін в розділ 3 спірного Договору, яким визначений порядок обліку води та здійснення розрахунків, суду не надано, що свідчить про погодження сторонами умов Договору.

Таким чином, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі гарячого водопостачання) врегульовано умовами укладеного між сторонами Договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті відповідачем на користь позивача.

Наявними в матеріалах справи документами, зокрема, Актами про зняття показань з приладів обліку за спірний період, розшифровками рахунків абонента, підтверджується надання позивачем у спірному періоді відповідачу послуг з холодного водопостачання та водовідведення (стоків).

Колегією суддів враховано доводи відповідача про те, що позивач не направляв платіжних вимог до банківської установи, в якій обслуговується відповідач, а тому відповідач не володів інформацією про ті суми, які на думку позивача мав сплатити відповідач і відповідно висловити свої заперечення щодо кількості і вартості наданих позивачем послуг.

Однак вказані доводи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи довідкою Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» вих.№11/15 від 21.01.2015р. та реєстром дебетових повідомлень, які надсилалися позивачем на адресу відповідача (том справи - 1, аркуші справи - 205-210).

Посилання відповідача на те, що частина наданих позивачем Актів про зняття показань з приладів обліку підписані не представником відповідача, а двірником в будинку, який обслуговує відповідач, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки на вказаних Актах відсутні відомості про посаду та прізвище особи, яка їх підписала від імені відповідача (абонента).

Згідно з п.3.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Жодних зауважень щодо кількості чи вартості отриманих послуг від відповідача не надходило.

Окрім того, відповідно до п.2.3 Договору абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком №1 до даного Договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. Натомість вказані умови Договору відповідачем не виконані.

В процесі судового розгляду було встановлено наявність заборгованості відповідача за період з 01.12.2011р. по 30.06.2014р. з оплати за надані позивачем послуги холодного водопостачання та водовідведення по коду №9-195 у загальній сумі 6 599,24 грн. та за водовідведення (стоки) по коду №9-50195 у сумі 9 930,99 грн., що разом складає 16 530,23 грн.

Нормами ч.2 ст. 22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" та пп.5 п.3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов'язок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

В порядку та строки, визначені Договором, відповідач не здійснив повну оплату вартості наданих послуг, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 16 530,23 грн.

Наведене вище свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем.

Таким чином, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання встановленого сторонами у Договорі порядку і строків здійснення розрахунків за надані позивачем послуги (холодного водопостачання та водовідведення по коду №9-195 у загальній сумі 6 599,24 грн. та за водовідведення (стоки) за кодом №9-50195 у сумі 9 930,99 грн.) відповідач не надав, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 16 530,23 грн. є документально підтвердженими, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 13 571,83 грн. основного боргу за постачання води, яка йде на підігрів, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В ст. 549 названого Кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми. За несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором, нарахування інфляційних втрат, 3% річних, штрафу та пені на встановлену судом суму боргу є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011).

Позивач просив суд стягнути з відповідача 270,63 грн. пені, 1 505,10 грн. штрафу, 3 602,18 грн. інфляційних втрат та 1 048,30 грн. - 3% річних.

Однак, як уже зазначалося вище, при здійсненні розрахунку суми боргу позивачем було враховано вартість води, що була використана для підігріву (абонентський код №9-50195).

За розрахунком апеляційного господарського суду, за прострочення оплати вартості наданих позивачем послуг відповідач повинен сплатити 175,59 грн. пені, 826,51 грн. штрафу, 2 261,05 грн. інфляційних втрат та 730,68 грн. - 3% річних. В іншій частині вказані вимоги задоволенню не підлягають.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Доводи апеляційної скарги частково підтвердилися під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015р. у справі №910/29805/14-г підлягає скасуванню в частині задоволення позовної вимоги відносно стягнення з відповідача 13 571,83 грн. заборгованості за гаряче водопостачання (постачання води, яка йде на підігрів по коду №9-50195), а також пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу, нарахованих на вказану суму боргу. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015р. у справі №910/29805/14-г має бути залишене без змін.

У зв'язку з частковим задоволенням як позову, так і апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом до суду та подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: на позивача у сумі 1 200,70 грн. (з них: за звернення з позовом до суду - 800,41 грн., за подання апеляційної скарги - 400,29 грн.), на відповідача у сумі 1 539,80 грн. (з них: за звернення з позовом до суду - 1 026,59 грн., за подання апеляційної скарги - 513,21 грн.).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-70" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2015р. у справі №910/29805/14-г частково скасувати, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-70" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 16 530 (шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять) гривень 23 коп. - основного боргу, 730 (сімсот тридцять) гривень 68 коп. - 3% річних, 2 261 (дві тисячі двісті шістдесят одну) гривню 05 коп. - інфляційних втрат, 175 (сто сімдесят п'ять) гривень 59 коп. - пені, 826 (вісімсот двадцять шість) гривень 51 коп. - штрафу та 1 026 (одну тисячу двадцять шість) гривень 59 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-70" 400 (чотириста) гривень 20 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

5. Матеріали справи №910/29805/14-г повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков