Постанова

від 15.06.2015 по справі 912/4315/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2015 року Справа № 912/4315/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чохи Л.В. (доповідача),

суддів : Чимбар Л.О, Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання Мудрак О.М.

Представники сторін не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу фермерського господарства "Родючість" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.02.2015 року по справі № 912/4315/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство", с. Кам'яний міст, Первомайський район, Миколаївська область

до відповідача: фермерського господарства "Родючість", с. Розкішне, Голованівський район, Кіровоградська область

про стягнення 150 716,82 грн, -

ВСТАНОВИВ :

24.11.2014 року публічне акціонерне товариство "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" звернулося в господарський суд Кіровоградської області до фермерського господарства "Родючість" з позовом про стягнення 150 716,82 грн. та витрат на сплату судового збору у сумі 3 012,34 грн. Заявлена позовна вимога обґрунтовувалась невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції № 112 від 23.09.2011 року щодо оплати наданих послуг по зберіганню та доробці 531,680 тон кукурудзи 3 класу з 23.09.2011 року по 27.09.2011 року на суму 138 143,39 грн. та зберіганню кукурудзи 3 класу урожаю 2011 року з 01.10.2011 року по 20.08.2014 року у кількості 13,220 тон на суму 12573,43 грн, а всього надано послуг на суму 150 716,82 грн. (а.с. 2-5, т.1)

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 09.02.2015 року (суддя Тимошевська В.В.) позов задоволено: стягнуто з фермерського господарства "Родючість" на користь публічного акціонерного товариства "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" заборгованість у сумі 150 716,82 грн. та витрати на сплату судового збору у сумі 3 014,34 грн. (а.с. 112- 115,т.2)

В апеляційні скарзі фермерське господарство "Родючість" ставить питання про скасування рішення господарського суду Кіровоградської області з підстав порушення норм процесуального та матеріального права, зокрема:

- додатковою угодою № 1 до договору від 23.09.2011 року передбачено "приймання починаючи з 301 тони безкоштовно", тому при наявності правовідносин відповідач повинен сплатити за надані послуги лише 75 759 грн, а послуги за зберігання залишку зерна на суму 12 537,43 грн. оплаті не підлягають;

- статтею 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажедавця про закінчення строку зберігання. Якщо поклажедавець не забрав зерно в запропонований складом строк, то останній має право продати його, а кошти передати поклажедавцю за винятком витрат складу;

- відповідач не звертався з заявою про надання додаткових послуг, передбачених пунктом 6.8 договору № 112;

- голова господарства Яніцький О.С. не підписував договір складського зберігання № 112, що підтверджується його вільними підписами в паспорті та на інших документах, печатка господарства також могла бути підроблена;

- позивач не надав сертифіката відповідності, а, отже, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 року № 540 не має права надавати послуги із зберігання зерна;

- згідно наявного у справі статуту публічного акціонерного товариства "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" товариство було зареєстроване 03.12.2013 року, а тому не могло укладати договір № 112 від 23.09.2011 року з використанням печатки, виготовленої в грудні 2013 року.

Судовою колегією Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України замінено позивача його правонаступником: публічним акціонерним товариством "Компанією "Райз".( а.с. 221-230, т.2)

Сторони в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про час і місце слухання справи.

Приймаючи до уваги вказані обставини та те, що матеріали справи достатні для розгляду справи по суті, судова колегія вважає можливим справу розглянути у відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23.09.2011 року між публічним акціонерним товариством "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" (зерновий склад) та фермерським господарством "Родючість" (поклажодавець) укладено договір складського зберігання сільськогосподарської продукції № 112, за умовами якого поклажедавець зобов'язався передати зерно, а зерновий склад зобов'язався прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2 договору сторони домовились, що при прийманні зерновий склад виконує очищення, сушку з метою зберігання від псування і втрати якості (включаючи очищення в період зберігання до кондицій, які складаються по середній якості партії зерна на підприємстві). Кінцевий вміст смітної і зернової домішки та вологості визначається лабораторією зернового складу по сформованій партії в складі. Зерновий склад доводить якість продукції по вологості і сміттєвим домішкам до норм, які гарантують довгострокове зберігання на підставі інструкції по зберіганню зерна № 9-7-88.

Пунктом 3.2.2 договору сторони передбачили, що поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані йому послуги з приймання, сушіння, очищення, зберігання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов'язаних із зберіганням продукції, відшкодувати вартість складських документів. Поклажодавець на протязі 1-го календарного дня з часу отримання акту виконаних робіт зобов'язаний підписати його (оформити належним чином) та направити зерновому складу. В разі наявності вмотивованих зауважень до акту виконаних робіт поклажодавець зобов'язаний повідомити зерновий склад про це в письмовій формі протягом 1-го календарного дня з моменту отримання акту виконаних робіт. В разі неотримання оформленого (підписаного) акту виконаних робіт, або письмових зауважень до нього - акт виконаних робіт вважається прийнятим (погодженим) поклажодавцем і підлягає оплаті.

Згідно до пункту 4.2 договору зерновий склад надає поклажодавцеві комплекс послуг, які включають приймання (відвантаження, зважування, визначення якості), доробку (переміщення, освіження), зберігання, відпуск (відвантаження, зважування, переоформлення) продукції та інші додаткові послуги згідно діючої нормативно-технічної документації, необхідні для уникнення псування і втрати якості продукції протягом усього знаходження її на зберіганні з метою доведення якості продукції до рівня, що забезпечує оптимальний режим тривалого зберігання, за рахунок поклажодавця.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що при терміні зберігання більше ніж 1 місяць, або виявленні шкідників в продукції, зерновий склад, без погодження з поклажодавцем, здійснює комплекс заходів направлених на забезпечення збереження продукції.

Згідно пункту 4.4 договору надання послуг зерновим складом починається у день, коли поклажодавець доставив продукцію на територію зернового складу.

Пунктом 6.2 договору сторони домовились, що послуги зернового складу з приймання, очищення, сушіння та зберігання за цим договором повинні бути оплачені поклажодавцем до 10 числа місяця, наступного за звітним згідно встановленого зерновим складом рахунку.

Згідно з пунктом 6.5 договору факт виконання послуг за цим договором підтверджується наданими актами здачі-приймання виконаних робіт (складаються кожного місяця), які поклажодавець або його уповноважена особа повинні підписувати та отримувати під розпис на зерновому складі кожний місяць на протязі всього терміну зберігання. Для підписання та отримання акту здачі-приймання виконаних робіт поклажодавець або уповноважений представник зобов'язаний з'явитись на зерновий склад кожний місяць не пізніше першого робочого дня місяця наступного за місяцем, в якому відбулося зберігання, підписати та отримати акт. В разі неотримання зазначеного акту здачі-приймання виконаних робіт у зазначений термін та/або його не підписання без зауважень, акт здачі-приймання виконаних робіт вважається погодженим поклажодавцем, а роботи прийняті без зауважень. В разі неповернення акту здачі-приймання виконаних робіт у зазначений термін, акт здачі-приймання виконаних робіт вважається погодженим поклажодавцем, а роботи прийняті без зауважень.

Тарифи на послуги зернового складу наводяться у пункті 6.8 договору.

Пунктом 8.1 договору передбачений строк зберігання продукції - до 01 травня 2012 року.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога публічного акціонерного товариства "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" про стягнення з фермерського господарства "Родючість" боргу зі сплати вартості наданих позивачем послуг у сумі 150 716, 82 грн.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна регулюються також Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 936 Цивільного кодексу України унормовано, що змістом договору зберігання є обов'язок зберігача зберігати річ, яка передана на зберігання поклажодавцем і повернути її у схоронності.

Згідно зі статтею 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

За приписами статті 955 Цивільного кодексу України положення параграфа 1 глави 66 Цивільного кодексу України застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Відповідно до статті 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Згідно з пунктом 10 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна.

Відповідно до статті 24 вказаного Закону зерно підлягає зберіганню у зернових складах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна укладається у письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Статтею 28 цього ж Закону унормовано, що плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

За приписами статті 30 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору складського зберігання зерна, відшкодовуються понад плату, яка належить зерновому складу, якщо інше не передбачено договором складського зберігання зерна. При безоплатному зберіганні власник зерна зобов'язаний відшкодувати зерновому складу здійснені ним витрати на зберігання зерна, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказаним положенням кореспондують правила статті 193 Господарського кодексу України щодо загальних умов виконання господарських зобов'язань.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем на виконання умов договору складського зберігання кукурудзи № 112 передано позивачеві на зберігання кукурудзу в зерні 3 класу фізичною вагою 531680 кг та заліковою вагою 463 577 кг, що підтверджується: складською квитанцією № 727 від 25.09.2011 року на 188 940 кг; складською квитанцією № 742 від 26.09.2011 року на 163 120 кг; складською квитанцією № 752 від 26.09.2011 року на 166 400 кг; складською квитанцією № 774 від 27.09.2011 року на 13 220 кг.( а.с. 14-17, т.1)

Вказані складські квитанції містять посилання на договір складського зберігання № 112 від 23.09.2011 року.

Згідно листа державного підприємства "Держреєстри України" № 359 від 23.12.2014 року вказані складські квитанції були внесені в основний реєстр в день їх виписки. (а.с. 121,т.1)

Таким чином, твердження відповідача про фіктивність договору складського зберігання та складських квитанцій є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складено та підписано акт надання послуг № 354 від 30.09.2011 року на загальну суму 138 143,39 грн. Вказаний акт надіслано відповідачеві поштою 18.10.2011 року разом з рахунком на оплату. Відповідно до вказаного акта позивачем було надано наступні послуги (виконано роботи): аналіз на ГМО, аналіз на токсичність, видача складських квитанцій (4 шт.), зберігання, очистка, переоформлення, приймання, сушіння. (а.с. 29,42, т.1)

Крім того, в своїй апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що він не звертався до позивача з заявою про надання додаткових послуг, а, отже, останній не повинен був їх надавати.

Однак, за умовами договору складського зберігання зерновий склад надає поклажодавцю комплекс послуг, які згідно діючої нормативно-технічної документації необхідні для уникнення псування і втрати якості продукції. Надання послуг починається у день коли поклажодавець доставив продукцію на територію зернового складу. Договором було визначено тривале зберігання зерна - до 01.05.2012 року. Умовами договору не передбачено укладення додаткових угод на виконання технологічних заходів по зберіганню зерна.

На думку скаржника, за умовами додаткової угоди № 1 до договору від 23.09.2011 року починаючи з 301 тони приймання здійснюється безкоштовно, тому підлягають сплаті тільки послуги на суму 75 759 грн. Однак, такий його висновок є помилковим виходячи зі слідуючого.

Як вбачається із додаткової угоди № 1 від 23.09.2011 року до договору складського зберігання від 23.09.2011 року передбачено безкоштовне приймання 301 тони, безкоштовне надання інших послуг договором не передбачено.

При обрахуванні вартості наданих послуг в акті № 354 від 30.09.2011 року позивач нарахував за приймання 300 тон кукурудзи 2 715 грн, за приймання зерна кукурудзи зверх 300 тон плата не нараховувалася. (а.с. 29,т.1)

Неправильний висновок зробив скаржник відносно того, що публічне акціонерне товариство "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" було зареєстровано лише 03.12.2013 року, а, отже, не могло укласти з ним договір складського зберігання 23.09.2011 року. Як вбачається із матеріалів справи статут публічного акціонерного товариства "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" у новій редакції був зареєстрований 22.03.2011 року, тобто ще до укладення спірного договору. (а.с. 231,т.2)

Відповідач відмовився від призначення та проведення у справі почеркознавчої та технічної експертизи на предмет дослідження печатки та підпису голови господарства Яніцького О.С. (а.с. 106,т.2)

Позивач залучив до матеріалів справи сертифікати відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки № 4604 із терміном дії з 12.08.2011 року по 13.08.2012 року, № 5206 з 09.07.2012 року по 08.07.2013 року та № 6062 з 11.07.2013 року. (а.с. 236-238,т.2)

Із матеріалів справи вбачається, що 26.08.2011 року до позивача звернувся голова управління фермерського господарства "Родючість" Яніцький О.С. з заявою, в якій просив переоформити зерно кукурудзи у кількості 451 000 кг на дочірнє підприємство "Сантрейд". (а.с. 30, т.1)

Наказом № 533 від 26.09.2011 року зерно у кількості 451 000 кг було переоформлено на дочірнє підприємство "Сантрейд", і в цей же день на останнього була оформлена складська квитанція № 731 від 26.09.2011 року на зерно кукурудзи 3 класу заліковою вагою 451 000 кг. (а.с. 35,224,т.1)

Оскільки вказаний факт відповідач не визнавав, суд першої інстанції витребував документи у дочірнього підприємства "Сантрейд", із яких вбачається слідуюче:

26.09.2011 року між фермерським господарством "Родючість" та дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" був укладений договір поставки № 4500592090 на поставку зерна кукурудзи. (а.с. 30-33,т.2)

Згідно накладної № 42 від 26.09.2011 року та вищевказаного договору фермерське господарство "Родючість" передало дочірньому підприємству "Сантрейд" 451 тону кукурудзи на суму 676 500 грн, для оплати якої керівник фермерського господарства "Родючість" Яніцький О.С. та головний бухгалтер Яніцька Н.В. видали дочірньому підприємству "Сантрейд" рахунок-фактуру № 42 від 26.09.2011 року для оплати готівкою. (а.с. 34-38, т.2)

До даного часу на складі залишається на зберіганні 13 220 кг кукурудзи, що підтверджується складською квитанцією на зерно № 1225 від 12.06.2013 року, зареєстрованою в реєстрі складських квитанцій, в якому дані про погашення квитанції відсутні.

Згідно частини 3 статті 946 Цивільного кодексу України якщо поклажодавець після закінчення строку договору не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Відповідно до частини 3 статті 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна", якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

Таким чином, судом першої інстанції на законних підставах з відповідача стягнуто 12 573,43 грн. за зберігання вказаного зерна.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу фермерського господарства "Родючість" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.02.2015 року по справі № 912/4315/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.06.2015 року.

Головуючий Л.В. Чоха

Судді: С.Г. Антонік

Л.О. Чимбар