Постанова

від 09.06.2015 по справі 910/29808/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 910/29808/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

за участю представників cторін:

позивача: Кабанцев Я.І., довіреність № 326 від 31.03.2015 р.,

відповідача: Трамбовецький А.В., довіреність б/н від 01.02.2015 р.,

третьої особи: Калашнікова І.В., довіреність № 91/2014/09/24-2 від 24.09.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення господарського суду м. Києва від 20.03.2015 р.

у справі № 910/29808/14 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-11"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про стягнення 83 453 грн. 27 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-11" про стягнення 83 453 грн. 27 коп. заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 9513/4-14 від 22.06.2001, з яких: 58 003 грн. 80 коп. основного боргу, 13 737 грн. 79 коп. інфляційних втрат, 5 650 грн. 46 коп. 3 % річних, 260 грн. 83 коп. пені та 5 800 грн. 38 коп. штрафу.

В подальшому, ухвалою господарського суду м. Києва від 23.02.2015 р. залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.03.2015 р. у справі №910/29808/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-11" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 18-А, ідентифікаційний код 22933643) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 14 574 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 04 коп., пеню у розмірі 103 (сто три) грн. 95 коп., 3 % річних у розмірі 3 865 (три тисячі вісімсот шістдесят п'ять) грн. 65 коп., інфляційних втрат у розмірі 9 366 (дев'ять тисяч триста шістдесят шість) грн. 12 коп., штраф у розмірі 2 534 (дві тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 902 (дев'ятсот дві) грн. 32 коп.

Припинено провадження у справі в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-11" заборгованості за спожиті послуги з постачання холодної води та прийняття стоків холодної води, нарахування за які обліковуються позивачем за кодом № 2-847 у розмірі 10 771 грн. 59 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 20.03.2015 р. у справі №910/29808/14 в частині відмови у стягненні з Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-11" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 32658,17 грн. основного боргу та нарахованих на цю суму боргу 156,88 грн. пені, 1784,81 грн. 3% річних, 4371,67 грн. інфляційних втрат, а також 3265,82 грн. штрафу та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення господарського суду м. Києва від 20.03.2015 р. у справі №910/29808/14 залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - без задоволення.

09.06.2015 р. в судовому засіданні представники позивача та третьої особи усно підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити.

09.06.2015 р. в судовому засіданні представник відповідача не визнав апеляційну скаргу і просив її відхилити.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, встановив наступне.

22.06.2001 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник за договором) та Житлово-будівельним кооперативом "Будівельник-11" (абонент за договором) було укладено договір № 9513/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався сплатити за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 № 65.

У відповідності до положень статуту Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (нова редакція), затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (протокол від 28.04.2011), визначено, що Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (ідентифікаційний код 03327664) є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Відповідно до пункту 5.1. договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно пункту 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

У відповідності до пункту 3.4. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

Пунктом 3.6. договору сторони передбачили, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до пункту 3.7. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4. Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно пункту 1.2. Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4. Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4. Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Таким чином, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в даному випадку оплаті підлягають послуги з водовідведення стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що підігрівається тепловими пунктами відповідача.

Згідно пункту 3.7. Правил № 37 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

З пояснень позивача вбачається, що розрахунковим департаментом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", що є відокремленим структурним підрозділом Товариства для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг, складання актів звірки, було відкрито особові рахунки на кожен об'єкт (групу об'єктів) по якому здійснюється водокористування. За кодом № 2-847 фіксуються нараховані/сплачені кошти за послуги питного водопостачання (для потреб холодного водопостачання) та відповідний об'єм стоків, а також за стоки питної води, яка була для потреб гарячого водопостачання, а за кодом № 2-50847 фіксуються нараховані/сплачені кошти за послуги питного водопостачання, що використовується для приготування гарячої води, з березня 2012 року за кодом № 2-847 фіксуються нараховані/сплачені кошти за послуги питного водопостачання (для потреб холодного водопостачання) та відповідний об'єм стоків, за кодом № 2-50847 фіксуються нараховані/сплачені кошти за послуги питного водопостачання, що використовується для приготування гарячої води та відповідний об'єм стоків.

Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу послуги з постачання холодної води та прийняття стічних вод на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на послуги водопостачання та водовідведення № 9513/4-14 від 22.06.2001 за період з 01.11.2011 по 30.06.2014. Факт, обсяги та вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної актами про зняття показань з приладу обліку (підписаних відповідачем), розшифровками рахунків абонента та зведеними відомостями розщеплення сплат (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи).

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що абонент в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті спожитих послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2011 по 30.06.2014, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиті послуги з постачання холодної води та прийняття стоків холодної води, нарахування за які обліковуються позивачем за кодом № 2-847 у розмірі 10 771 грн. 59 коп. та за спожиті послуги з прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів, нарахування за які обліковуються позивачем за кодом № 2-50847, у розмірі 14 574 грн. 04 коп.

Як встановлено судом, відповідно до наданого платіжного доручення № 11 від 22.01.2015 (призначення платежу: "погашення заборгованості за холодну питну воду, абон. 2-847, згідно позовної заяви на суму 83453 грн. 27 коп.") відповідачем проведено оплату у розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Розглянувши надані відповідачем докази сплати заборгованості за спожиті послуги з постачання холодної води та прийняття стоків холодної води, нарахування за які обліковуються позивачем за кодом № 2-847 у розмірі 50 000 грн. 00 коп. після порушення провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиті послуги з постачання холодної води та прийняття стоків холодної води, нарахування за які обліковуються позивачем за кодом № 2-847 у розмірі 10 771 грн. 59 коп., у зв'язку з тим, що суду не надано доказів наявності заборгованості у відповідача за спожиті послуги з постачання холодної води та прийняття стоків холодної води, нарахування за які обліковуються позивачем за кодом № 2-847 в іншому розмірі.

Крім того, відповідно до положень нормативно-правових актів у галузі ведення бухгалтерського обліку реквізит "призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Відповідальність за правильність платежу покладається на платника.

Таким чином, самовільне зарахування коштів, сплачених відповідачем за конкретний період споживання послуг чи погашення заборгованості, в погашення боргу та штрафних санкцій за інший період, тобто змінення призначення платежу коштів, призведе до порушення норм чинного законодавства України в галузі ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, суд позбавлений можливості виходу за межі позовних вимог в частині зарахування суми сплаченої на погашення заборгованості за спожиті послуги які обліковуються позивачем за кодом № 2-847 в рахунок погашення штрафних санкцій та заборгованості за послуги які обліковуються за іншими кодами, за відсутності про це клопотання заінтересованої сторони (пункт 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України).

Також, як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивачем нараховано заборгованість у розмірі 32 658 грн. 17 коп. за послуги постачання води, що використовується для приготування гарячої води, нарахування за які обліковуються за кодом № 2-50847.

Відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Крім того, у пункті 6.1 Правил зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них, які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

При цьому суд зазначає, що постачання гарячої води регулюється Законом України "Про теплопостачання", за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до норм статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

У відповідності до положень пунктів 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Як встановлено судом, договір на послуги водопостачання та водовідведення № 9513/4-14 від 22.06.2001 р. не регулює відносини сторін з приводу постачання холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідно договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

З урахуванням пояснень відповідача щодо балансової належності теплових пунктів, розміщених в будинках, що віднесені до дислокації Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-11", судом встановлено, що у період з 01.11.2011 по 30.06.2014 на балансі відповідача не перебували та у його господарському віданні не знаходились теплові пункти (котельні), до яких подаються обсяги холодної води, для виготовлення гарячої води, що йде на потреби обслуговування будинків згідно дислокації до договору на послуги водопостачання та водовідведення № 9513/4-14 від 22.06.2001 р.

Крім того, згідно акту розмежування балансової належності теплових мереж-систем та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 1 до договору від 20.01.2015 № 0220009, укладеного між дислокації Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-11" та Публічним акціонерним товариством "Київенерго") тепловий пункт, що розташований за адресою вул. Ревуцького, 18-б перебуває на балансі Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Таким чином, з огляду на вищевикладене та враховуючи те, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу надані послуги з постачання холодної води для її підігріву, суд визнає недоведеним факт наявності у відповідача боргу у розмірі 32 658 грн. 17 коп., що обліковується за кодом № 2-50847 (постачання питної води, що використовується для підігріву), а вимоги позивача в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за надані послуги з прийняття стічних вод за період з 01.11.2011 по 30.06.2014 з урахуванням актів зняття показів з приладу обліку (підписаних відповідачем), розшифровок рахунків абонента та зведених відомостей розщеплення сплат, суд вважає його обґрунтованими, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.11.2011 по 30.06.2014 підлягають частковому задоволенню, а саме лише в частині заборгованості за прийняття стічних вод після використання холодної води, що йде на підігрів, нарахування за які обліковуються позивачем за кодом № 2-50847, у розмірі 14 574 грн. 04 коп.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 260 грн. 83 коп., 3 % річних у розмірі 5 650 грн. 46 коп., інфляційних втрат у розмірі 13 737 грн. 79 коп. та штраф у розмірі 5 800 грн. 38 коп.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

У відповідності до п. 4.1. договору сторонами встановлено, що за відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штрафні санкції у розмірі 10 % від несплаченої суми.

За несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 4.2 договору).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", стосовно того, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пунктів 4.1. та 4.2. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано пеню, штраф, інфляційні втрати та 3 % річних.

Проте, оскільки судом встановлено, що сума основного боргу менша, ніж заявлено позивачем, тому штрафні санкції підлягають перерахунку.

На підставі викладеного та враховуючи доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про нарахування відповідачу пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води та води, що йде на підігрів за перерахунком суду підлягають задоволенню у розмірі 103 грн. 95 коп. (2 грн. 09 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, 101 грн. 83 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, що йде на підігрів), 3 % річних - у розмірі 3 865 грн. 65 коп. (3 299 грн. 65 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, 566 грн. 00 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, що йде на підігрів), інфляційних втрат у розмірі 9 366 грн. 12 коп. (7 456 грн. 40 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з постачання холодної води та прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, 1 909 грн. 72 коп. - за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг з прийняття стічних вод, що утворились після використання холодної води, що йде на підігрів) нараховані за період заборгованості з листопада 2011 р. по червень 2014 р. та 10% штрафу - у розмірі 2 534 грн. 56 коп.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 20.03.2015 р. у справі №910/29808/14 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 20.03.2015 р. у справі №910/29808/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - без задоволення.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов