Ухвала

від 19.05.2015 по справі 808/4655/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"19" травня 2015 р. справа № 808/4655/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі №808/4655/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Карлсберг Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

В липні 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000143910 від 07 квітня 2014 р. про збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 221 679,50 грн., в тому числі за основним платежем - 160 008 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61 671,50 грн. та №0000153910 від 07 квітня 2014 р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток в сумі 176 714,50 грн. в тому числі за основним платежем - 175 093 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 621,50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року позов задоволено. Постанова мотивована тим, що відповідачем не надано доказів визнання судом недійсним правочинів, укладених між ПАТ "Карлсберг Україна" та контрагентами. Отже, позивач не може нести відповідальність за протиправні дії свого контрагента (які навіть не доведені відповідачем) при відсутності у нього умислу на вчинення таких дій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах

справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період з 20.02.2014 року по 13.03.2014 року проведено позапланову виїзду перевірку позивача ПАТ "Карлсберг Україна" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами по господарських операціях, податок на додану вартість по яких відображено у складі податкового кредиту: ТОВ "Блек Сі Лайн" за період червень 2011 року, ТОВ "Альянс Агротрейд" за період травень-вересень 2012 року, січень, березень 2013 року, ТОВ "Укртехремкомплект" за період квітень-грудень 2011 року, ПП "Ауріс-М" за період листопад 2012 року, ТзОВ "СВ Альтера-Львів" за період лютий 2012 року, ТОВ "Цетан" за період лютий-квітень 2013 року, ТОВ "МКУ" за період березень 2011 року, березень 2012 року та податку на прибуток за періоди, в яких відображено витрати по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами.

В ході перевірки відповідачем, зокрема, зазначено, що не встановлено фінансово-господарські взаємовідносини ПАТ "Карлсберг Україна" з ТОВ "Укртехремкомплект" та ТОВ "Компанія Грифон Консалт".

Висновок податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на отриманих від інших податкових органів актах перевірки контрагентів позивача щодо фіктивності їх діяльності.

За результатами означеної перевірки було складено акт №106/28-04-39-10/00377511 від 20.03.2014 р., відповідно до якого відповідачем встановлено наступні порушення:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 175 093 грн., у тому числі по періодах: за 2 квартал 2011 року на суму 42 168 грн., за 2-3 квартал 2011 року на суму 104 196 грн., за 2-4 квартал 2011 року на суму 171 850 грн., за 2012 рік на суму 1 844 грн., за 2013 рік на суму 1 399 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 160 008 грн., у тому числі по періодах: квітень 2011 року у сумі 12 799 грн., травень 2011 року у сумі 18 346 грн., червень 2011 року у сумі 14 590 грн., липень 2011 року у сумі 23 715 грн., серпень 2011 року у сумі 23 154 грн., вересень 2011 року у сумі 7 435 грн., жовтень 2011 року у сумі 23 376 грн., листопад 2011 року у сумі 13 441 грн., грудень 2011 року у сумі 23 152 грн.

На підставі акту перевірки від 20.03.2014 р. відповідачем 07 квітня 2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000153910 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток в сумі 176 714,50 грн. в тому числі за основним платежем - 175 093 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 621,50 грн. та №0000143910 про збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 221 679,50 грн., в тому числі за основним платежем - 160 008 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61 671,50 грн. (а.с.99,101).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень відповідача №0000143910, №0000143910 від 07 квітня 2014 року, з наступних підстав.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини з ТОВ "Укртехремкомплект" здійснювались на підставі договорів № 01/11-УКР від 01.01.2011 та № 02338-2011-С від 07.06.2011, якими була передбачена поставка товарів. Згідно пунктів 2.1. цих договорів поставка товарів здійснюється па умовах: DDP, Київ, вул. Червонопрапорна, 137, (ІНКОТЕРМС 2000). Тобто поставка товарів здійснюється за рахунок контрагента - постачальника та до складу покупця - ПАТ "Карлсберг Україна".

За наведеними у акті даними отримано від ТОВ "Укртехремкомплект" товарів на суму 960 078 грн. 40 коп. (стор. 65 - 69 акту), сплачено постачальнику - 1 184 108 грн. 04 коп. (стор. 69-71 акту).

Розбіжності між податковим кредитом ПАТ "Карлсберг Україна" та податковими зобов'язаннями ТОВ "Укртехремкомплект" за період, що перевіряється, складають 0 грн. (стор. 71 акту). Постачальником - ТОВ "Укртехремкомплект" задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 478 069 грн. (стор. 83 акту).

Незважаючи на відсутність доказів недекларування постачальником позивача своїх податкових зобов'язань та відсутність розбіжностей між податковим кредитом ПАТ "Карлсберг Україна" та податковими зобов'язаннями постачальника, в акті зазначено, що ПАТ "Карлсберг Україна" було завищено податковий кредит на загальну суму 160 008 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Укртехремкомплект".

Таким чином, витрати, віднесені позивачем до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств за господарськими операціями з ТОВ "Укртехремкомплект" підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року позивачем задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 296 115 227 грн.

З акту перевірки вбачається, що всі контрагенти перебували на час здійснення господарських операцій на податковому обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на висновки акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 02.07.2013 №41/22-50/34183825 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укртехремкомплект" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р.

Колегія суддів вважає, що такі доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, а висновки акту перевірки, що ґрунтуються на наведених доказах, не можуть бути покладені у підставу прийняття податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України не ставить право платника податків на формуванні витрат та віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Отже, у відповідача відсутні підстави для поширення на позивача негативних наслідків у випадку порушення податкового законодавства ТОВ "Укртехремкомплект" по взаємовідносинах з іншими контрагентами. Реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Укртехремкомплект" підтверджуються матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

ТОВ "Укртехремкомплект" на час здійснення господарських операції з позивачем перебували на обліку як платники податку на додану вартість, тому позивач правомірно відніс 29319 грн. до податкового кредиту.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з контрагентом ТОВ "Укртехремкомплект", а тому висновки податкового органу щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 221 679,50 грн., в тому числі за основним платежем - 160 008 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61 671,50 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000143910 від 07.04.2014 року є неправомірними.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 176 714,50 грн. в тому числі за основним платежем - 175 093 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 621,50 грн. повідомленням-рішенням №0000153910 від 07.04.2014 року, оскільки позивачем правомірно віднесені витрати за договорами з ТОВ "Укртехремкомплект" до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі №808/4655/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун