Ухвала

від 16.06.2015 по справі 804/17833/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2015 рокусправа № 804/17833/14

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року у справі № 804/17833/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалф Інвест» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ТОВ «Реалф Інвест» (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.09.2014 року № 0004322205 в частині нарахування пені з 25.03.2014 року по 27.03.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до виявленого порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та регулюючих постанов Національного банку України, пеню нараховано згідно термінів ввезення товару до України за зовнішньоекономічним контрактом. Апелянт вказував, що постановою Національного банку України встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів, постанова набрала чинності 20.05.2013 року та діяла під час проведення позивачем розрахунків по зовнішньоекономічному контракту. Перерахування коштів на користь постачальника було здійснено 15.11.2013 року, передбачено, що товари повинні надійти за 90 днів після перерахунку коштів, тобто до 13.02.2014 року, однак на митну територію України товар надійшов 27.03.2014 року, що є простороченням на 42 дні, за які передбачене нарахування пені. Апелянт вказував, що у період з 20.11.2013 року по 17.05.2014 року діяла постанова Національного банку України, якаю аналогічно з попередньою постановою визначено 90 днів для постановки товару після здійснення розрахунку у іноземній валюті, у цей період позивачем було перераховано кошти у іноземній валюті 02.12.2013 року та 20.12.2013 року з граничним строком 02.03.2014 року та відповідно 20.03.2014 року. Апелянт вказував, що час поставки товару на митну територію України слід визначати з моменту закінчення митного оформлення а не заявлення товару до такого митного оформлення. Тільки після закінчення митного оформлення та випуск товару у вільний обіг товар вважається ввезеним, у випадку з позивачем митне оформлення купленого ним товару закінчилось 27.03.2014 року. Нарахування пені слід здійснювати за термін після сплину 90 днів після розрахунку у іноземній валюті за товар, тобто з 91 дні і до дати ввезення товару на територію України.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач погодився з нарахованою пенею у частині порушення ним термінів розрахунку у іноземній валюті, однак спірним є питання до якого терміну слід нараховувати належну до сплати пеню. Суд першої інстанції вказував, що товар перетнув митний кордон України 25.03.2014 року і саме до цього періоду потрібно нараховувати пеню. Суд першої інстанції зазначав, що факт виконання обов'язків по постачанню товарів ототожнюється із фактом перетину митного кордону України і не може бути поставлений у залежність від тривалості процедур митного контролю.

Матеріалами справи встановлено, що 15.06.2013 року між ТОВ «Реалф Інвест» та компанією «MARCO GROUP INC» було укладено імпортний контракт №MRI/1/15.062913 на постачання комплектуючих та запасних частин до екскаваторів, передбачено, що строки поставки товарів уточнювалися шляхом внесення змін до договору і в його остаточній редакції сторони зазначили, що строк поставки визначається виходячи із особливостей виготовлення та перевезення товарів і не може перевищувати 180 днів. ТОВ «Реалф Інвест» повідомило постачальника про відповідні законодавчі зміни і скорочення максимально допустимих строків постачання товарів, а також було запропоновано у передбачений законом та договором спосіб внести зміни до діючого договору в частині визначення граничних строків постачання та здійснити постачання товарів у строк, що не повинен перевищувати 90 днів від дати здійснення авансового платежу. Постачальник відмовив внести зміни в договір щодо скорочення строків постачання товарів та здійснити дії щодо поставки товарів в 90-денний строк.

Імпортна продукція по контракту №MRI/1/15/06/13 від 15.06.2013 року у сумі 69890,64 дол.США була поставлена з порушення строків. Кошти у розмірі 3056,88 дол. США були перераховані постачальнику 15.11.2013 року, 02.12.2013 року та 20.12.2013 року, натомість товар доставлено до розмитнення 25.03.2014 року. Імпортна продукція була постановлена до України з порушенням 90 днів з моменту внесення авансового платежу у іноземній валюті.

Відповідно до наявної митної декларації, товар за контрактом було заявлено до митного оформлення 25.03.2014 року.

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Реалф Інвест» з питань виконання імпортного контракту №MRI/1/15/06/13 від 15.06.2013 року, за період з 01.07.2013 року по 08.04.2014 року. За результатами перевірки 08.09.2014 року складено акт № 2391/04-61-22-5/37211315. Згідно висновків перевірки викладених у акті, визначено, що імпортна продукція контракту №MRI/1/15/06/13 від 15.06.2013р. у сумі 69890,64 дол.США надійшла з порушення строків, передбачених ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням п.3 Постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012р. №475 та п.1 Постанови Правління НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу находжень в іноземній валюті» від 14.05.2013 №163.

На підставі акту перевірки ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 22.09.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0004322205, яким ТОВ «Реалф Інвест» нараховано пеню у розмірі 29318,61 грн.

Проти порушення строків постановки товару після проведення платежу у іноземній валюті ТОВ «Реалф Інвест» не заперечує, заперечення виникає лише щодо кінцевого терміну нарахування пені, що впливає на її розмір.

Відповідно до ст. 2, ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Згідно п. 1, п. 9 постанови Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.05.2013 року № 163, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 14.05.2013 року за № 718/23250, установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова діє до 19 листопада 2013 року.

Таким чином, при здійсненні першого платежу 15.11.2013 року діяла норма, згідно якої резиденти зобов'язані здійснити поставку товару за 90 днів після перерахування валютних коштів.

Згідно п. 1, п. 8 постанови Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14.11.2013 року № 453, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15.11.2013 року за № 1951/24483, установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Постанова набирає чинності з 20 листопада 2013 року та діє до 17 травня 2014 року.

При здійсненні платежів 02.12.2013 року та 20.12.2013 року також діяла обов'язкова норма поставити товари за 90 днів після здійснення платежу у іноземній валюті.

Колегія суддів зазначає, що органи фіскальної служби уповноважені після проведення відповідної перевірки термінів здійснення розрахунків у іноземній валюті, на суму виявлених порушень нараховувати пеню. З огляду на порушення терміну 90 днів, який визначений постановами Національного банку України від 14.05.2013 року № 163 та від 14.11.2013 року № 453, позивачем порушено термін імпортної операції, яка здійснюється на умовах відстрочення поставки, з моменту здійснення авансового платежу.

Спірним є момент закінчення імпортної операції, яка закінчується моментом постановки імпортованого товару до України.

Відповідно до абз. 38 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 248, ч. 2 ст. 321 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Колегія суддів вказує, що товар вважається ввезеним на митну територію України у разі перетину ним митного кордону України та подання органу доходів і зборів митної декларації для початку митного оформлення товару.

Зважаючи на те, що товар, придбаний ТОВ «Реалф Інвест» за контрактом від 15.06.2013 року №MRI/1/15.062913, перетнув митний кордон України 25.03.2014 року та 25.03.2014 року був заявлений до митного оформлення шляхом подання митної декларації, саме 25.03.2014 року слід вважати датою, коли імпортна операція є завершеною. Нарахування пені ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області по контракту від 15.06.2013 року №MRI/1/15.062913 для ТОВ «Реалф Інвест» слід здійснювати до 25.03.2014 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року у справі № 804/17833/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук