Ухвала

від 16.06.2015 по справі 826/711/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/711/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Норк» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Норк» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2015 року у задоволені позовних вимог приватного підприємства «Норк» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та закрити провадження у справі за примиренням сторін. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Арт-Дека», а тому позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит. Крім того, позивач вважає, що ним досягнуто податковий компроміс, а тому просить закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 24 липня 2014 року по 30 липня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено виїзну документальну позапланову перевірку ПП «Норк» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Арт-Дека» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 06 серпня 2014 року №350/1-22-01-24820897, в якому встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет по проведеним взаємовідносинам з ТОВ «Арт-Дека» на суму 72322,00 грн., в тому числі по періодах: березень 2012 року - 16938,33 грн., у квітні 2012 року - 10376,67 грн., у травні 2012 року - 11301,67 грн., у червні 2012 року - 10751,67 грн., у липні 2012 року - 11643,00 грн., у серпні 2012 року - 11310,00 грн.; п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток по проведеним взаємовідносинам з ТОВ «Арт-Дека» на суму 75938,00 грн., в тому числі за І квартал 2012 року - 17786,00 грн., за 2 квартал 2012 року - 34053,00 грн., за 3 квартал 2012 року - 24101,00 грн.

На підставі акту перевірки від 06 серпня 2014 року №350/1-22-01-24820897 ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2014 року №0008862201, згідно якого за порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198. п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 108483,00 грн., у тому числі 72322,00 грн. за основним платежем та 36161,00 грн. штрафних фінансових санкцій; №0008852201, згідно якого за порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 113907,75 грн., у тому числі 75938,00 грн. за основним платежем та 37969,00 грн. штрафних фінансових санкцій.

Позивачем на вищевказані податкові повідомлення-рішення до ГУ Міністерства доходів і зборів у м.Києві та Державної фіскальної служби України було подано скарги, за результатом розгляду яких, рішеннями ГУ Міністерства доходів і зборів у м.Києві №11419/10/26-15-10-06-15 від 06 листопада 2014 року та Державної фіскальної служби України №9354/6/99-99-10-01-04-25 від 23 грудня 2014 року податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2014 року №0008862201, №0008852201 залишено без змін, а скарги без задоволення.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Арт-Дека» (виконавець) укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг №49 від 29 лютого 2012 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності до умов даного договору, спеціальну інформацію (кваліфіковану консультацію), а замовник зобов'язується прийняти послуги та оплатити їх.

На підтвердження реальності виконання умов вищевказаного договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з додатками №ОУ-0000056 від 16 березня 2012 року, №ОУ-0000079 від 29 березня 2012 року, №ОУ-0000127 від 27 квітня 2012 року, №ОУ-0000232 від 30 травня 2012 року, №ОУ-0000347 від 25 червня 2012 року, №ОУ-0000469 від 30 липня 2012 року, №ОУ-0000600 від 30 серпня 2012 року; рахунки-фактури №СФ-67 від 16 березня 2012 року, №СФ-101 від 29 березня 2012 року, №СФ-178 від 27 квітня 2012 року, №СФ-277 від 30 травня 2012 року, №СФ-403 від 25 червня 2012 року, №СФ-569 від 30 липня 2012 року, №СФ-629 від 30 серпня 2012 року; податкові накладні: №32 від 16 березня 2012 року, №56 від 29 березня 2012 року, №37 від 27 квітня 2012 року, №76 від 30 травня 2012 року, №77 від 25 червня 2012 року, №78 від 30 липня 2012 року, №100 від 30 серпня 2012 року; на підтвердження оплати позивачем отриманих послуг надано банківські виписки.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Арт-Дека» (виконавець) укладено договір про рекламу товарів (робіт, послуг) №В-47 від 01 березня 2012 року, відповідно до умов якого замовник дає завдання, а виконавець зобов'язується надати замовнику рекламні послуги з охорони в обсягу і на умовах, передбачених цим договором. Обов'язки виконавця: розповсюджує рекламну продукцію на всій території України; здійснює макетування, художнє оформлення, коректуру, повну підготовку матеріалу до друку; знайомить «замовника», по його вимозі, з ходом робіт по виготовленню рекламної продукції; претензії по якості приймають виконавцем протягом 3 днів після виконання замовлення (п.2.3)

На підтвердження реальності виконання умов вищевказаного договору позивачем надано зразки рекламної продукції; акти виконаних робіт №66 від 26 березня 2012 року, №118 від 23 квітня 2012 року, №199 від 23 травня 2012 року, №343 від 22 червня 2012 року, №466 від 27 липня 2012 року, №568 від 22 серпня 2012 року; рахунки-фактури №СФ-91 від 26 березня 2012 року, №СФ-168 від 23 квітня 2012 року, №СФ-242 від 23 травня 2012 року, №СФ-397 від 22 червня 2012 року, №СФ-566 від 27 липня 2012 року, №СФ-616 від 22 серпня 2012 року; податкові накладні №43 від 26 березня 2012 року, №28 від 23 квітня 2012 року, №43 від 23 травня 2012 року, №73 від 22 червня 2012 року, №75 від 27 липня 2012 року, №68 від 22 серпня 2012 року; на підтвердження оплати позивачем отриманих послуг надано банківські виписки.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 07 серпня 2013 року №179/26-51-22-01/33147917 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Арт-Дека» з питань дотримання вимог податкового законодавства із контрагентами за період лютий-серпень 2012 року», в якому встановлено, що операції ТОВ «Арт-Дека» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на вищевказаний акт податкового органу, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи не є належними доказами надання ТОВ «Арт-Дека» послуг, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт (надання послуг) до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг у ТОВ «Арт-Дека», оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуг (інформаційно-консультаційні послуги, послуги по виготовленню та розповсюдженню рекламної продукції) та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, а також наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивачем не надано доказів щодо реальності здійснення операцій на підставі укладених з контрагентом договорів, в матеріалах справи відсутні заявки на отримання передбачених договором послуг, докази отримання таких послуг, докази доцільності замовлення таких послуг у контрагента та подальшого застосування їх у власній господарській діяльності тощо, матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання отриманих ПП «Норк» послуг саме його контрагентом ТОВ «АРТ-ДЕКА», надані позивачем зразки рекламної продукції не можуть свідчити розробку таких зразків саме ТОВ «Арт-Дека», а факт розповсюження рекламної продукції не підтверджений жодними доказами, в договорі не визначено, на якій території, в який період та яка кількість рекламної продукції має бути розповсюжена, зазначені обставини не визначені і в актах виконаних робіт.

Доводи апелянта щодо неможливості прийняття податкових повідомлень-рішень з огляду на призначення перевірки у відповідності до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України судом не приймаються, оскільки у відповідності до п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Разом з тим, у відповідності до постанови про призначення документальної перевірки від 11 червня 2014 року перевірка позивача призначена в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32012110090000029 від 24 листопада 2012 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.27, п.5, ч.2 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, що свідчить про те, що в даному кримінальному провадженні не розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) позивача та предметом цього примінального провадження не є податки та/або збори, а тому прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта, що провадження в даній справі підлягає закриттю з огляду на подачу ним заяви №3 від 01 квітня 2015 року до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві про застосування податкового компромісу та з огляду на сплату позивачем суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток у розмірі 5 відсотків від суми грошового зобов'язання, оскільки податковим органом прийнято рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 10 квітня 2015 року №6199/10/26-50-2203, дане рішення ПП «Норк» оскаржено не було, на час розгляду справи в суді таке рішення не скасовано, не змінено, дія його не зупинена, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі за примиренням сторін.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2014 року №0008862201, №0008852201, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань за договорами з ТОВ «Арт-Дека», реальність надання послуг позивачу, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Норк» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 22 червня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.