Ухвала

від 16.06.2015 по справі 814/104/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/104/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південьбуд Миколаїв ЛТД» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14.01.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Південьбуд Миколаїв ЛТД» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.12.2014 року № 0003072201 і № 0003082201.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Південьбуд Миколаїв ЛТД» задоволено.

Скасовано податкові повідомлення рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 09.12.2014 року № 0003072201 і № 0003082201.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Південьбуд Миколаїв ЛТД".

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20.11.2014 року по 26.11.2014 року державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Південьбуд Миколаїв ЛТД» з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Профінструмент України» за листопад 2011 року, лютий, квітень, травень 2012 року, ТОВ «Маріком», ТОВ «Бареллі-Н» за серпень 2012 року, ПП «Нико-Автотранс-Юг», ТОВ «Спецпідряд Сервіс» за вересень 2012 року, ПП «Олимп-Строй» за жовтень 2012 року, ТОВ «Алькона-Плюс» за липень 2013 року, ТОВ «Рудос-Строй» за жовтень 2013 року, ТОВ «Інвестторгресурс» за лютий 2014 року, ТОВ «Трейд-Маркет БМ» за березень, квітень 2014 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ «Профінструмент України» у листопаді 2011 року, лютому, квітні, травні 2012 року, ТОВ «Маріком», ТОВ «Бареллі-Н» у серпні 2012 року, ПП «Нико-Автотранс-Юг», ТОВ «Спецпідряд Сервіс» у вересні 2012 року, ПП «Олимп-Строй» у жовтні 2012 року, ТОВ «Алькона-Плюс» у липні 2013 року, ТОВ «Рудос-Строй» у жовтні 2013 року, ТОВ «Інвестторгресурс» у лютому 2014 року, ТОВ «Трейд-Маркет БМ» у березні, квітні 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.11.2014 року № 5947/14-02-22-01/34511098, на підставі якого ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 року № 0003072201, згідно якого ТОВ «Південьбуд Миколаїв ЛТД» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 147 202 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 73561 грн., та податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 року № 0003082201, згідно якого позивачу визначено податкове збов'язання з податку на додану вартість в сумі 247 550 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 123 775 грн.

В ході проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 147202 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 247550 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що господарські операцій між ТОВ «Південьбуд Миколаїв ЛТД» та контрагентами: ТОВ «Профінструмент України», ТОВ «Маріком», ТОВ «Бареллі-Н», ПП «Нико-Автотранс-Юг», ТОВ «Спецпідряд Сервіс», ПП «Олимп-Строй», ТОВ «Алькона-Плюс», ТОВ «Рудос-Строй», ТОВ «Інвестторгресурс», ТОВ «Трейд-Маркет БМ» не мають ознак реальності. Податковий орган дійшов висновку про проведення позивачем та вказаними контрагентами транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального характеру.

Зазначених висновків податковий орган дійшов на підставі:

- акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 19.02.2014 року № 571/14-02-22-01/34319308 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Профінструмент України»…»;

- - акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 23.06.2014 року № 95/14-04-22-02/34772479 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бареллі-Н» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Кірс» за серпень 2012 року»;

- акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 11.07.2014 року № 298/14-03-22-08/34234502 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Маріком» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків контрагентом-постачальником ПП «Кірс» за серпень 2012 року та контрагентами-покупцями»;

- акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.08.2014 року № 476753-22-3/37634001 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецпідряд Сервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за період вересень 2011 року-липень 2013 року»;

- акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 20.12.2012 року № 401/22-200/34949050 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Нико-Автотранс-Юг» з питань взаємовідносин з ПП «Корн-С» за травень 2010 року, ТОВ «Автомаг Плюс» за листопад 2010 року, червень, вересень 2011 року, ТОВ «ПО Енергоремонт» за березень, липень, серпень 2011 року, ПП «Реа-Рент Миколаїв» за вересень-листопад 2011 року, ТОВ «Автоєвро Діагностика» за вересень 2012 року;

- акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 30.01.2014 року № 184/14-02-22-01/35563896 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Олимп-Строй» з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами…»;

- акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 23.09.2013 року № 41325/26-55-22-01/38149463 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Алькона-Плюс» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2013 року по 31.07.2013 року»;

- акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.02.2014 року № 572/38463682/26-59-22-05 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ «Рудос-Строй» за період: липень-листопад 2013 року»;

- акту ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 01.09.2014 року № 3784/20-31-22-03-07/38495520 «Про результати проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Інвестторгресурс» з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2014 року по 31.05.2014 року»;

- акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 02.07.2014 року № 99/14-04-22-02/38950892 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трейд-Маркет БМ» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за лютий-травень 2014 року».

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Південьбуд Миколаїв ЛТД», зважаючи на наступне:

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

П. 135.2 Податкового кодексу України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу, п.138.2 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, а також податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ «Південьбуд Миколаїв ЛТД» мало взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «Профінструмент України», ТОВ «Маріком», ТОВ «Бареллі-Н», ПП «Нико-Автотранс-Юг», ТОВ «Спецпідряд Сервіс», ПП «Олимп-Строй», ТОВ «Алькона-Плюс», ТОВ «Рудос-Строй», ТОВ «Інвестторгресурс», ТОВ «Трейд-Маркет БМ».

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області щодо заниження ТОВ «Південьбуд Миколаїв ЛТД» податку на прибуток та податку на додану вартість, зважаючи на наступне:

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму валових витрат, та у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та відноситись до складу валових витрат.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, у перевіряємий період ТОВ «Південьбуд Миколаїв ЛТД» було укладено з ТОВ «Бареллі-Н» договір поставки будівельних матеріалів № 21 від 06.06.2012 року, з ТОВ «Профінструмент України» договір поставки від 15.11.2011 року, з ТОВ «Спецпідряд Сервіс» договір підряду № 35 від 03.09.2012 року, № 37 від 03.09.2012 року, № 38 від 03.09.2012 року, з ПП «Нико-Автотранс-Юг» договір поставки будівельних матеріалів № 31 від 30.08.2012 року, з ТОВ «Маріком» договір поставки будівельних матеріалів від 16.07.2012 року № 27, з ПП «Олимп-Строй» договір поставки товару № 32 від 05.10.2012 року, з ТОВ «Трейд-Маркет БМ» договір підряду № 17 від 20.01.2014 року, № 18 від 01.04.2014 року.

Також у перевіряємий період ТОВ «Південьбуд Миколаїв ЛТД» здійснювало придбання будівельних матеріалів у ТОВ «Маріком», ТОВ «Алькона-Плюс», ТОВ «Рудос-Строй», ТОВ «Інвестторгресурс».

У підтвердження виконання вказаних господарських операцій позивач надав первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури (т. 1 а.с. 93-94, 96-99, 101-102, 104-105, 109-137, 138 (зворот)-144, 151, 154-155, 157, 164,168, 172, 176, 180, 184, 188, 192, 196, 200, 204, 211, 215, 219, 223-225, 228-229, 233-236, 240-241, 243-244, 252, 256, 260, 267, 271), а у підтвердження оплати вказаних операцій - виписки з рахунку (т. 1 а.с. 92, 95, 100,103, 107-108, 138, 227, 231-232, 237, 242, 248).

У підтвердження виконання ТОВ «Спецпідряд Сервіс» та ТОВ «Трейд-Маркет БМ» договорів підряду, позивачем були надані довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 148-150, 152-153, 156, 161-163, 165-167, 169-171, 173-175, 177-179, 181-183, 185-187, 189-191, 193-195, 197-199, 201-203, 208-210, 212-214, 216-218, 220-222, 249-251, 253-255, 257-259, 264-266, 268-270).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що фактичне придбання позивачем матеріалів (послуг) у контрагентів, зазначених в акті перевірки, підтверджується наданими підприємством первинними документами, складеними належним чином, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Подальше використання придбаних товарів також належним чином підтверджено первинними документами.

Слід зазначити, що відмовляючи особі у праві на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

В даному випадку, ДПІ не було надано доказів того, що по спірним операціям між ТОВ «Південьбуд Миколаїв ЛТД» та розглядуваними вище контрагентами у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та вказані підприємства діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В свою чергу, як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку щодо завищення підприємством валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з дослідженням актів про неможливість проведення зустрічних звірок та актів про результати планових та позапланових виїзних перевірок, складених іншими податковими органами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені акти, без дослідження та оцінки первинних документів, якими фіксуються факти здійснення господарських операцій, не можуть бути покладені в основу висновку про безтоварність операцій між позивачем та вказаними контрагентами, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом саме при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В даному випадку, жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування факту виконання контрагентами господарських операцій відповідач ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надав.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може вважатися належним доказом допущення позивачем порушень, так як зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. Такі звірки взагалі не є перевірками, а викладені в них висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Колегія суддів також зазначає, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум постачальникам товару.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області дійшла безпідставного та необґрунтованого висновку щодо нереальності здійснюваних між ТОВ «Південьбуд Миколаїв ЛТД» та зазначеними в акті контрагентами господарських операцій, та, відповідно, про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з цими контрагентами.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 09.12.2014 р. № 0003072201 і № 0003082201.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв