Ухвала

від 16.06.2015 по справі 816/547/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 р.Справа № 816/547/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молода Україна" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2015р. по справі № 816/547/15-а

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молода Україна"

до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Молода Україна" (надалі - позивач, СВК "Молода Україна") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцької об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Гадяцька ОДПІ) про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19 вересня 2014 року №0001542200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 50 683,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12 670,83 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року у задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молода Україна" - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що Сільськогосподарський виробничий кооператив "Молода Україна" (ідентифікаційний код 37097708) у встановленому законодавством порядку зареєстрований як юридична особа 02.06.2010, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 560 102 0000 000628.

Позивач перебуває на податковому обліку в Гадяцькій ОДПІ з 04.06.2010 на загальній системі оподаткування, з 06.03.2012 зареєстрований платником податку на додану вартість.

У період з 21.08.2014 по 28.08.2014 працівниками Гадяцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку СВК "Молода Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2014.

За результатами перевірки складено акт від 04.09.2014 № 638/16-07-22.14/37097708, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 2, п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на суму 50 683,31 грн., у т.ч. в січні 2012 року у сумі 64,00 грн., у лютому 2012 року у сумі 50 619,31 грн. (а.с. 31-50).

19.09.2014 на підставі акту перевірки Гадяцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001542200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 50 683,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12 670,83 грн. (а.с. 19).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги рішенням Державної фіскальної служби України від 14.01.2015 № 392/6/99-99-10-01-25 зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з- даним позовом до суду про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не дотримався обов'язку визначеного пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України щодо реєстрації як платника податку на додану вартість, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання на суму 50 683,31 грн. Зазначеного висновку податковий орган дійшов у звязку з тим, що дохід від реалізації товарів/послуг СВК "Молода Україна" за 12 попередніх календарних місяців (з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року) склав 312 055,00 грн., з огляду на що позивач, на думку податкового органу, повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість у відповідності до п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України не пізніше 10.01.2012 року, натомість реєстраційна заява платника податку на додану вартість форми №1-ПДВ була подана лише 01.03.2012 року (вхід. від 02.03.2012 року).

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених суб'єктом владних повноважень в актах перевірки суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Положеннями пункту 181.1 статті 181 ПК України закріплено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України - датою виникнення податкових зобов'язань постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 183.1, 183.2 статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

При цьому у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

У разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (пункт 183.6 статті 183 ПК України).

Пунктом 183.7 статті 183 ПК України встановлено, що заява про реєстрацію особи як платника податку за формою № 1-ПДВ подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу (пункт 183.8 статті 183 ПК України).

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість встановлений Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1394 (далі - Положення №1394).

Відповідно до п. 3.5 розділу 3 Положення №1394 будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до податкового органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою N 1-ПДВ (додаток 1).

У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку (пп. 3.5.1 п. 3.5 розділу 3 Положення №1394).

Згідно пп. 3.5.3 п. 3.5 розділу 3 Положення №1394 реєстраційна заява обов'язково має бути підписана заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усі розділи реєстраційної заяви підлягають заповненню.

З метою підтвердження достовірності відомостей про здійснення особою постачання товарів/послуг або відповідність особи вимогам, визначеним ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 182.1 ст. 182 та п. 183.7 ст. 183 ПК України, така особа відповідно до пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.73.3 ст. 73 ПК України подає до податкового органу документа, що підтверджують такі відомості.

Відповідно до п. 3.9 розділу 3 Положення №1394 якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 10 робочих днів від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Податковий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним ст.. 180, п. 181.1 ст.181, п. 182.1 ст. 182 та п. 183.7 ст. 183 ПК України (п. 1.5 розділу I, п.п. 3.3, 3.4, пп. 3.5.1 п. 3.5 розділу III цього Положення), або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із ст. 184 ПК України (п. 3.10 розділу З Положення №1394).

Пункт 183.10 статті 183 ПК України встановлює, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової службиреєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Розділу V ПК України.

Аналіз наведених вище положень податкового законодавства дає підстави дійти висновку, що особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації може бути притягнута до відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість тільки у разі неподання до органу державної податкової служби реєстраційної заяви. Натомість, навіть за відсутності факту проведення реєстрації платником податку на додану вартість, відповідно до положень статті 180 ПК України особа є платником податку на додану вартість з визначеного у Податковому кодексі України моменту.

Під час судового розгляду справи встановлено, що СВК "Молода Україна" у перевіряємий період перебувало на загальній системі оподаткування, однак не було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно даних декларації з податку на прибуток за 2011 рік, позивачем у рядку 02 задекларовано дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 312 055,00 грн., а тому на кінець грудня 2011 року підприємством досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, що підлягають оподаткуванню у розмірі 300000 грн. протягом останніх 12 календарних місяців.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.02.2012 року СВК "Молода Україна" було подано реєстраційну заяву форми №1-ПДВ щодо реєстрації платником податку на додану вартість, однак, контролюючим органом відмовлено у реєстрації платником податку на додану вартість, у зв'язку із порушенням пункту 3.8 розділу 3 "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1394 (лист від 13.02.2012 року № 556/10/29-018).

21.02.2012 року СВК "Молода Україна" було повторно подано реєстраційну заяву форми №1-ПДВ щодо реєстрації платником податку на додану вартість, однак, контролюючим органом відмовлено у реєстрації платником податку на додану вартість, у зв'язку із порушенням пунктів 3.5, 3.8 розділу 3 "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1394 (лист від 01.03.2012 року № 45/10/18-019).

Доказів оскарження позивачем в судовому порядку вказаних рішень податкового органу матеріали справи не містять та колегією суддів не встановлено.

01.03.2012 позивачем було подано реєстраційну заяву форми №1-ПДВ щодо реєстрації платником податку на додану вартість та 06.03.2012 Гадяцькою ОДПІ видано свідоцтво №200033859 про реєстрацію СВК "Молода Україна" платником податку на додану вартість.

За період січень-лютий 2012 року позивач податкового зобов'язання з податку на додану вартість не нараховував та не сплачував.

Так, з матеріалів справи вбачається, що СВК "Молода Україна" не задекларовано податкові зобов'язання із сум, що надходили на розрахунковий рахунок платника згідно видаткових накладних: № Пр-17012-01 від 17.01.2012 року - 320 грн. без ПДВ; №Пр-08022-01 від 08.02.2012 року - 59,55 грн. без ПДВ; №2 від 08.02.2012 року - 122,40 грн. без ПДВ; №Пр-21022-01 від 21.02.2012 року - 229570,50 грн. без ПДВ; №Пр-28022-01 від 28.02.2012 року - 20000 грн. без ПДВ; № Пр-29022-02 від 29.02.2012 року - 1263,60 грн. без ПДВ; №Пр-29022-01 від 29.02.2012 - 2080,50 грн. без ПДВ.

При цьому, позивачем не надано жодних письмових доказів, які спростовують дані викладені в акті перевірки щодо обсягів отриманих коштів внаслідок постачання товарів/послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком податкового орану, що позивач в порушення вимог п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень-лютий 2012 року на загальну суму 50683,31 грн.

Згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та (або) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу передбачено накладення на платника податків штрафу розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про його скасування є не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірено надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молода Україна" - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2015р. по справі № 816/547/15-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 22.06.2015 р.