Ухвала

від 16.06.2015 по справі 826/20320/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року м. Київ К/800/40664/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: представника позивача - Лазоренка Ю. О.,

представника відповідача - Головного управління Держземагентства у м. Києві - Шекери В. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держземагентства у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Будівельні технології" до Головного управління Держземагентства у м. Києві, Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у м. Києві Берус Тетяни Миколаївни, Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у м. Києві Бевзюка Володимира Олександровича, Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у м. Києві Рудика Богдана Ігоровича, Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у м. Києві Олійника Богдана Івановича про скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Будівельні технології" звернулось до суду з позовом до Головного управління Держземагенства у м. Києві, Державного кадастрового реєстратора Головного управління Дерземагенства у м. Києві Берус Т. М., Державного кадастрового реєстратора Головного управління Дерземагенства у м. Києві Бевзюк В. О., Державного кадастрового реєстратора Головного управління Дерземагенства у м. Києві Рудика Б. І., Державного кадастрового реєстратора Головного управління Дерземагенства у м. Києві Олійника Б. І. про визнання дій Головного управління Дерземагенства у м. Києві, Державних кадастрових реєстраторів Головного управління Дерземагенства у м. Києві Берус Т. М., Бевзюка В. О., Рудика Б. І., Олійника Б. І. щодо відмови у внесенні до Державного земельного кадастру технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 в натурі (на місцевості) на заяву Приватного акціонерного товариства «Будівельні технології» протиправними; скасувати рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру № РВ-8000002442013 від 05 серпня 2013 року, № РВ-8000003112013 від 02 вересня 2013 року, № РВ-8000005062013 від 07 жовтня 2013 року, № РВ-8000006422013 від 29 жовтня 2013 року, № РВ-8000007482013 від 19 листопада 2013 року, № РВ-8000008262013 від 10 грудня 2013 року; зобов'язати Головне управління Дерземагенства у м. Києві внести до Державного земельного кадастру технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Приватному акціонерному товариству «Будівельні технології» для реконструкції нежитлового будинку під культурно-розважальний центр та подальшої його експлуатації на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі м. Києва, код земельної ділянки № НОМЕР_1 та видати відповідний витяг з Державного земельного кадастру.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову частково: визнано дії Головного управління Держземагенства у м. Києві, Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у м. Києві Олійника Б. І. щодо відмови у внесенні до Державного земельного кадастру технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 в натурі (на місцевості) на заяву Приватного акціонерного товариства «Будівельні технології» протиправними; скасовано рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру № РВ-8000008262013 від 10 грудня 2013 року; зобов'язано Головне управління Держземагенства у м. Києві внести до Державного земельного кадастру технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Приватному акціонерному товариству «Будівельні технології» для реконструкції нежитлового будинку під культурно-розважальний центр та подальшої його експлуатації на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі м. Києва, код земельної ділянки № 8 000 000 000:82:005:0014 та видати відповідний витяг з Державного земельного кадастру; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Держземагентства у м. Києві звернулося з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача і відповідача - Головного управління Держземагентства у м. Києві перевіривши доводи касаційної скарги в межах ч. 2 ст. 220 КАС України, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що відповідно до п. 24 рішення Київської міської ради від 21 грудня 2000 року № 123/1100 "Про надання і вилучення земельних ділянок» позивачу надана в оренду строком на 10 років земельна ділянка для реконструкції нежитлового будинку під культурно-розважальний центр та подальшої його експлуатації на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі м. Києва.

На виконання вищезазначеного рішення між позивачем (Орендар) та Київською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки від 04 травня 2001 року.

Договір зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів 05 жовтня 2001 року за № 82-6-00027 у книзі записів державної реєстрації договорів. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

Приватне акціонерне товариство «Будівельні технології» неодноразово зверталось до Головного управління Дерземагенства у м. Києві із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, однак зазначеними вище державними кадастровими реєстраторами приймались рішення № РВ-8000002442013 від 05 серпня 2013 року, № РВ-8000003112013 від 02 вересня 2013 року, № РВ-8000005062013 від 07 жовтня 2013 року, № РВ-8000006422013 від 29 жовтня 2013 року, № РВ-8000007482013 від 19 листопада 2013 року та № 8000008262013 від 10 грудня 2013 року про відмову у внесенні таких відомостей.

Так на останнє звернення від 26 листопада 2013 року про внесення відомостей до Державного земельного кадастру подано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 в натурі (на місцевості). Державним кадастровим реєстратором Головного управління Дерземагенства у м. Києві Олійником Б. І.10 грудня 2013 року було прийнято рішення № РВ-8000008262013 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) Приватному акціонерному товариству «Будівельні технології».

Підставою для прийняття рішення про відмову зазначено невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: згідно з додатком 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376, долучити список межових знаків, переданих на зберігання; невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: відомості електронного документа привести у відповідність до підпункту 5 пункту 65 вимог до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач заявив цей позов.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру прийняті у відповідності до законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання неправомірними дій Головного управління Держземагенства у м. Києві, Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у м. Києві Олійника Б. І. щодо відмови у внесенні до Державного земельного кадастру технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 в натурі (на місцевості) та скасування рішення № РВ-8000008262013 від 10 грудня 2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року № 3613-VI (надалі по тексту Закон № 3613-VI) відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів. Зміна вимог державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів щодо показників точності або способів її визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного земельного кадастру (у тому числі систем координат), що використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону № 3613-VI до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відповідно до п. 2.8 Інструкції № 376 технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт; технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 1); копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).

Згідно із додатком 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376, передбачено список межових знаків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що, оскільки межові знаки встановлювались при виготовленні технічної документації 2001 року, а у 2013 році такі знаки відновлювались шляхом їх пред'явлення для огляду, опису про наявність, про що зазначено у акті прийомки-передачі межових знаків в технічній документації, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачу безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, згідно з рішенням № РВ-8000008262013 від 10 грудня 2013 року.

Що стосується доводів особи, яка подала касаційну скаргу, про втручання суду до її дискреційних повноважень, то суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Враховуючи обставини справи, коли орган владних повноважень неодноразово з різних підстав (кожний раз із посиланням на інші порушення) відмовляв позивачу у внесенні до Державного земельного кадастру відповідних відомостей і після прийняття рішення судом апеляційної інстанції виконав свої безпосередні функції, для яких він був створений, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд цілком правильно дійшов висновку про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Оскільки висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, то скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Головного управління Держземагентства у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: