Ухвала

від 19.05.2014 по справі 2-10502/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3133/14 Справа № 2-10502/11 Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Городничої В.С.

суддів - Лаченкової О.В., Варенко О.П.

при секретарі - Гасановій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, управління Держкомзему в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання рішення Дніпропетровської міської ради частково недійсним та скасування його, визнання Державних актів про право власності на земельну ділянку недійсними, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

19 вересня 2011 р. позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що її матері, ОСОБА_6, на праві власності належав будинок АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 737 м 2 .

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла і ОСОБА_2 успадкувала вказане домоволодіння. В 2004 році сусідка ОСОБА_3 продала свій будинок АДРЕСА_2 відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приватизованою на підставі рішення міськради земельною ділянкою.

Вважає, що відповідачі, самовільно зайнявши частину її земельної ділянки, порушують її права та позбавляють можливості приватизувати земельну ділянку в повному обсязі

Вважає, що при приватизації вказаної земельної ділянки ОСОБА_3 були підроблені документи, позивачка і її мати не підписували узгодження меж землекористування, міськрада це не перевірила і винесла частково незаконне рішення. Просила визнати частково недійсним рішення міськради, яким земельна ділянка по АДРЕСА_2 була передана в приватну власність відповідачу ОСОБА_3, визнати недійсними Державні акти про право власності на землю, видані відповідачам, визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки та зобов'язати управління Держкомзему в м. Дніпропетровську внести відповідні зміни в земельно-облікові документи стосовно інформації щодо вказаної спірної земельної ділянки, задовольнивши всі її позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13лютого 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволенні її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, оскільки воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення судузалишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від 26.10.2004 року, договору купівлі-продажу від 24.08.1995 року і рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2003 року матері позивачки, ОСОБА_6, на праві власності належав в цілому будинок НОМЕР_1 з господарськими і побутовими спорудами по АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 737 м 2 .

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, за життя ОСОБА_6 склала і нотаріально посвідчила заповіт від 26.05.2009 року, на підставі якого її дочка ОСОБА_2 успадкувала вказане домоволодіння.

На підставі договору купівлі-продажу від 13.07.2000 року ОСОБА_3 є власницею сусіднього з позивачкою будинку НОМЕР_2 з господарськими і побутовими спорудами по АДРЕСА_2.

Рішенням № 1485 виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 01.06.2004 року ОСОБА_3 дозволено проектування і проведення реконструкції індивідуального житлового будинку з надбудовою другого поверху і будівництвом прибудови, що і було нею зроблено.

Судом встановлено, що дійсно в 2004 році ОСОБА_3 на підставі рішення № 73/20 Дніпропетровської міської ради від 22.09.2004 року приватизувала зайняту земельну ділянку, отримала Державний акт про право власності на землю від 13.10.2004 року, згідно договору купівлі-продажу від 23.10.2004 року ОСОБА_3 продала свій будинок НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 з приватизованою на підставі рішення міськради земельною ділянкою відповідачам ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які в подальшому отримали свої Державні акти про право власності на земельну ділянку від 04.11.2004 року.

Стосовно незаконності дій відповідачів (міськради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5.) позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів і органів місцевого самоврядування зі скаргами на незаконність оформлення документів, рішень, приватизації, землекористування та ін., але всі перевірки з цього питання будь-яких порушень законодавства не виявили, підстав для реагування не виявлено, в задоволенні скарг відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 90, 120, 212 ЗК України та з того, що позовні вимоги позивача не грунтуються на вимогах закону, оскільки питання передачі земельних ділянок у власність, виділення в натурі земельної ділянки та визначення її меж вирішується органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку. Однак позивач з цього приводу до органів місцевого самоврядування не зверталася, належних документів на право користування спірною земельною ділянкою до суду не надала, а тому порушення прав позивача з боку відповідачів не знайшли свого підтвердження.

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи апелянта стосовно того, що державний Акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 було видано ОСОБА_3 згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 73/20 від 22.09.2004 року прийнятого на підставі завідомо підробленого Акту встановлення меж земельної ділянки в натурі від 23.07.2002 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки нічим об'єктивно не підтверджені і є лише припущенням позивача та спростовуються наявними у справі матеріалами перевірок, які проводилися за неодноразовими скаргами ОСОБА_2 до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування на незаконність оформлення документів, рішення міської ради, приватизацію. При цьому також перевірялась законність вищевказаного Акту встановлення меж, будь-якого порушення законодавства перевіряючими органами не виявлено, в задоволення скарг відмовлено.

Окрім цього позивачем до суду не надано належних документів на підтвердження її права користування спірною земельною ділянкою: виділення земельної ділянки в користування, під забудову, в оренду право власності чи ін. Доказів щодо звернення до органів місцевого самоврядування у встановленому законом порядку з питання приватизації земельної ділянки АДРЕСА_1 позивачем також не надано.

Неспроможними є доводи апелянта стосовно незаконності рішення суду у зв'язку з тим, що воно ухвалене без проведення судової земельно-технічної експертизи, оскільки це спростовується матеріалами справи. Тук, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2012 року зазначена експертиза була призначена, проведення якої було доручено Дніпропетровському НДІСЕ, проте дана експертиза проведена не була у зв'язку з тим, що експертам не надані додаткові матеріали для вирішення поставлених питань.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2014 року - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13лютого 2014 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищогоспеціалізованого суду України з розглядуцивільних і кримінальних справ протягомдвадцятиднів.

Судді:

Однак,такіпорушеннявиявленіпри перевірцікористування земельною ділянкою АДРЕСА_1 самою позивачкою, яка використовуєвказануземельнуділянку по фактичному розташуванню приватного домоволодіння без державноїреєстрації права власності, право постійногокористуваннячиоренди та документів, щопосвідчують право на зазначенуземельнуділянку, що є порушеннямвимог, передбачених ст. ст. 125, 126 ЗК України.Зазначенепідтверджується актами перевіркидотриманнявимог земельного законодавствавід 03.09. 2010 року, від 06.10.2011 року, листом головного управлінняДержкомзему в Дніпропетровськійобластівід 31.08.2010 року та приписом № 230 від 06.09.2010 року щодоОСОБА_2 про усуненняпорушеннявимог земельного законодавства.

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їмправовуоцінку, суд постановив рішення, щовідповідаєвимогам закону.Висновки суду достатньообґрунтовані і підтвердженінаявними в матеріалахсправиписьмовимидоказами.

Таким чином, доводи апелянта, приведені в його апеляційній скарзі, є безпідставними, до того ж вони зводяться до переоцінкидоказів і незгоди з висновками суду по їхоцінці та особистоготлумаченняапелянтом норм матеріального та процесуального права.

Порушеньматеріальногочипроцесуального закону, які могли б призвести до скасуваннярішення суду судом апеляційноїінстанції не встановлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки учасників спору, обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13лютого 2014 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищогоспеціалізованого суду України з розглядуцивільних і кримінальних справ протягомдвадцятиднів.

Судді: