Рішення

від 23.06.2015 по справі 175/786/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3155/15 Справа № 175/786/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Борисов С. А. Доповідач - Ремез В.А.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

Головуючого судді - Ремеза В.А.,

Суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

За участі секретаря - Видюкової Ю.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2,

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2015р. та додаткове рішення суду від 1 квітня 2015р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Авто-гаражний кооператив «Сокіл-2», житлово-будівельний кооператив НОМЕР_8 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-ті особи: Авто-гаражний кооператив «Сокіл-2», житлово-будівельний кооператив НОМЕР_8 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що він перебував у шлюбі з відповідачем з 01.04.1977р. по 03.10.2011р. За час шлюбу ними було придбано наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_3; земельна ділянка АДРЕСА_3; земельна ділянка площею 0,1га за адресою АДРЕСА_4; двокімнатна квартира АДРЕСА_1; трикімнатна квартира АДРЕСА_2; гараж НОМЕР_6 в авто-гаражному кооперативі «Сокіл 2», який знаходиться за адресою АДРЕСА_5; автомобіль Тойота - Камрі 2006р.в. реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль «Hyundai-i10» 2011р.в. реєстраційний номер НОМЕР_2, автомобіль Шкода-Фабія 2008р.в. реєстраційний номер НОМЕР_3, а тому позивач просив поділити вказане майно з відступом від начала рівності часток, і визнати за ним право власності на АДРЕСА_1, вартістю 495 752грн., земельну ділянку площею 0,1га за адресою АДРЕСА_4 вартістю 215 200грн., автомобіль Тойота-Камрі 2006р.в. вартістю 120 000грн., і визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 вартістю 1 749 612грн.; земельну ділянку площею 0,1га, яка знаходиться за адресою по АДРЕСА_6 вартістю 226 450грн., гараж 220 у авто-гаражному кооперативі «Сокіл 2» м. Дніпропетровська вартістю 46 977грн., автомобіль «Hyundai-i10» 2011р.в. реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 100 000грн.; автомобіль Шкода-Фабія 2008р.в. реєстраційний номер НОМЕР_3 вартістю 82 000грн.; трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 вартістю 278 561грн.

ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ майна і просила суд виділити їй наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_3; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_6; земельну ділянку площею 0,1 га за адресою: вул. Дніпровська у с. Південне Дніпропетровською району; квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 виділити наступне майно: грошові кошти, розміщені на депозитних рахунках у ПАТ АКБ «Новий», ПАТ КБ «ПриватБанк»; акції, облігації та цінні папери придбані за кошти спільного сімейного бюджету; доходи у вигляді дивідендів від діяльності підприємств заснованих ОСОБА_3; плавзасіб «Ладога 5» та інше нерухоме майно та земельні ділянки придбані ОСОБА_3; автомобіль «Тойота - Камрі» 2006 р.в.; автомобіль «Вольво-940» 1992р.в. реєстраційний номер НОМЕР_7; автомобіль «ВАЗ-21063» 1989р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4; автомобіль УАЗ 469 1984р.в.; автомобіль ОПЕЛЬ ОМЕГА 1996р.в.; вантажний автомобіль (самоскид) ІФА 850 1987р.в.; вантажний автомобіль (фургон) ІФА 50 1969р.в.; вантажний автомобіль (сідловий тягач) МАЗ 54328 1992р.в.; причіп ОДАЗ 9385 1985р.в.; легковий автомобіль: МІТСУБІС1 ПАДЖЕРО 2000р.в.; автомобілі МЕРСЕДЕС-БЕНС 1І0СДІ 2000р.в.; автобус КАВЗ 3270 1980р.в.; та визнати за нею право особистої власності на автомобіль «Hyundai-i10» 2011р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.01.2015р. позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Здійснено поділ майна подружжя з відступом від рівності часток подружжя.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в цілому на: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_4; автомобіль «Тойота - Камрі» 2006р.в. реєстраційний номер НОМЕР_1; автомобіль «Вольво-940» 1992р.в. реєстраційний номер НОМЕР_7; автомобіль «ВАЗ-21063» 1989р.в., реєстраційний номер НОМЕР_4.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в цілому на: на житловий будинок літ. «А» загальною площею 352,9кв.м., житловою площею 133,4кв.м., з господарськими будівлями та спорудами; за адресою: АДРЕСА_6; земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_3, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку; АДРЕСА_2; гараж НОМЕР_6 з підвалом загальною площею 68,4 кв.м. у Авто-гаражному кооперативі «Сокіл -2» м. Дніпропетровську за адресою: АДРЕСА_5; транспортний засіб «Hyundai-i10» 2011р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2; автомобіль Шкода-Фабія 2008р.в., реєстраційний номер НОМЕР_3. У задоволенні іншої частини зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01.04.2015р. доповнено рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.04.2015р. та викладено резолютивну частину рішення Дніпропетровського районного суду від 27.01.2015р. у наступній реакції: «Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Авто-гаражний кооператив «Сокіл-2», житлово-будівельний кооператив НОМЕР_8 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити у повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Авто-гаражний кооператив «Сокіл-2», житлово-будівельний кооператив НОМЕР_8 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити частково. Здійснено поділ майна подружжя з відступом від рівності часток подружжя наступним чином. Визнано за ОСОБА_3 право власності в цілому на: квартиру АДРЕСА_1 ринковою вартістю 495 752грн.; земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_4, ринковою вартістю 215 200грн.; транспортний засіб «Тойота - Камрі» 2006р.в. державний номерний знак НОМЕР_1, ринковою вартістю 224 000грн.; транспортний засіб «Вольво-940» 1992р.в. державний номерний знак НОМЕР_5 (ринкова вартість не відома); транспортний засіб «ВАЗ-21063» 1989р.в., державний номер НОМЕР_4 (ринкова вартість не відома) всього на суму 934 952грн. Визнано за ОСОБА_2 право власності в цілому на: на житловий будинок літ. «А» загальною площею 352,9кв.м., житловою площею 133,4кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: по АДРЕСА_6, ринковою вартістю 1 749 612грн.; земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_6, ринковою вартістю 226 450грн.; квартиру АДРЕСА_2, ринковою вартістю 278 561грн.; гараж НОМЕР_6 з підвалом загальною площею 68,4кв.м. у Авто-гаражному кооперативі «Сокіл -2» м. Дніпропетровську ринковою вартістю 46 977грн.; транспортний засіб «Hyundai-i10» 2011р.в. державний номер НОМЕР_2, ринковою вартістю 100 000грн.; транспортний засіб Skoda Fabia 2008р.в., державний номер НОМЕР_9, ринковою вартістю 82 000грн. всього на суму 2 483 600грн.

У задоволенні іншої частини зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Розподіллено судові витрати між сторонами, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого ним при подачі позову судового збору у розмірі 3 654грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений нею при подачі позову судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам та вартості виділеного їй майна у сумі 3 654грн.».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі її позовні вимоги, та відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є несправедливим незаконним та необґрунтованим.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить додаткове рішення суду скасувати і ухвалити по справі нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що додаткове рішення суду незаконне, необґрунтоване, винесено судом при неповному з'ясуванні обставин по справі, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у період з 01.04.1977р. до 20.09.2011р. перебували у шлюбі.

За час знаходження у шлюбі сторонами було придбано майно, а саме: АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,1га по вул. АДРЕСА_4; автомобіль «Тойота - Камрі» 2006р.в. державний номер НОМЕР_1.; автомобіль «Вольво-940» 1992р.в. державний номер НОМЕР_5; автомобіль «ВАЗ-21063» 1989р.в., державний номер НОМЕР_4; житловий будинок літ. «А» загальною площею 352,9 кв.м., житловою площею 133,4 кв.м. по АДРЕСА_6; земельну ділянку площею 0,1га по АДРЕСА_3; АДРЕСА_2; гараж НОМЕР_6 з підвалом загальною площею 68,4кв.м. у Авто-гаражному кооперативі «Сокіл -2» м. Дніпропетровську за адресою: АДРЕСА_5; автомобіль Skoda Fabia 2008р.в., державний номер НОМЕР_9.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання автомобіля «Hyundai-i10» 2011р.в. державний номер НОМЕР_2 сумісно нажитим майном, та відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про визнання вказаного автомобіля особистою її власністю, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надала доказів про те, що вказаний автомобіль було придбано за особисті кошти.

Проте колегія суддів вважає, що зазначений висновок не відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 3 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як вбачається з рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20.09.2011р., розглядаючи спір про розірвання шлюбу суд встановив, що сторони припинили шлюбні відносини з травня 2010р.

Відповідно до положень ч.3, ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що вказаний автомобіль ОСОБА_2 придбала в липні 2010р., тобто після фактичного припинення сторонами шлюбних відносин, і представник позивача ОСОБА_3 надав пояснення про те, що сторона позивача не заперечує проти того, що зазначений автомобіль ОСОБА_2 придбала за власні кошти і автомобіль є її особистою власністю.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_2 про визнання автомобіля «Hyundai-i10» 2011р.в. державний номер НОМЕР_2 особистою власністю підлягають задоволенню, а тому вказаний автомобіль підлягає виключенню з переліку майна, яке було придбано сторонами в період шлюбних відносин, і вказаний автомобіль слід визнати особистою власністю ОСОБА_2

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до вимог ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч.1, ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно роз'яснень п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина 4 статті 65 СК України).

Таким чином, майно, яке було придбано сторонами у період шлюбу, і відповідно до ст. 60 ч.1 ст. 70 СК України є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції з урахуванням заявлених ОСОБА_3 вимог про поділ майна подружжя з відступом від рівності часток на користь ОСОБА_2 визначив, що частка майна, що підлягає виділу на користь ОСОБА_3 і складається з АДРЕСА_1 ринковою вартістю 495 752грн.; земельної ділянки площею 0,1 га по вул. АДРЕСА_4, ринковою вартістю 215 200грн.; автомобіля «Тойота - Камрі» 2006р.в. державний номер НОМЕР_1, ринковою вартістю 224 000грн.; автомобіль «Вольво-940» 1992р.в. державний номер НОМЕР_5 (ринкова вартість не відома); автомобіль «ВАЗ-21063» 1989р.в., державний номер НОМЕР_4 (ринкова вартість не відома) складає 934 952грн.

Колегія суддів вважає, що частка майна, що підлягає виділу на користь ОСОБА_2, та складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 352,9кв.м., житловою площею 133,4кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: по АДРЕСА_6, ринковою вартістю 1 749 612грн.; земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_6, ринковою вартістю 226 450грн.; АДРЕСА_2, ринковою вартістю 278 561грн.; гараж 220 з підвалом загальною площею 68,4кв.м. у Авто-гаражному кооперативі «Сокіл-2» м. Дніпропетровську ринковою вартістю 46 977грн.; автомобіля Skoda Fabia 2008р.в., державний номер НОМЕР_9, ринковою вартістю 82 000грн., за мінусом оціненої сторонами вартості придбаного ОСОБА_2 за особисті кошти автомобіля «Hyundai-i10» 2011р.в. державний номер НОМЕР_2 вартістю 100 000грн., складає 2 383 600грн., замість визначеної судом суми 2 483 600грн.

Розглядаючи справу за вимогами ОСОБА_2 про виділення ОСОБА_3 майна у вигляді грошових коштів розміщених на депозитних рахунках у ПАТ АКБ «Новий», ПАТ КБ «ПриватБанк», акцій, облігацій та цінних паперів придбаних за кошти спільного сімейного бюджету, доходів у вигляді дивідендів від діяльності підприємств заснованих ОСОБА_3, плавзасобу «Ладога 5» та іншого нерухомого майна, яке вона зазначила в своїй позовній заяві, суд першої інстанції встановив, що заявлені в цій частині позовні вимоги не знайшли свого підтвердження про наявність у ОСОБА_3 іншого майна подружжя яке підлягає розподілу в порядку положень Сімейного кодексу України, а тому встановивши вказані обставини, суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 в цій частині.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі те, що рішення суду є несправедливим незаконним та необґрунтованим, з посиланням на те, що суд під час розгляду справи відступив від засади рівності часток подружжя у спільному майні, проте не зазначив, частка кого з подружжя саме збільшена або зменшена і на якій підставі, не свідчить про незаконність судового рішення, оскільки суд вирішив спір про поділ майна подружжя в межах заявлених ОСОБА_3 вимог про відступ від засади рівності часток подружжя у спільному майні на користь ОСОБА_2, і такий відступ не порушує права ОСОБА_2

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі те, що рішення суду є несправедливим незаконним та необґрунтованим, з посиланням на те, що вирішуючи питання про поділ спільно нажитого майна подружжя необхідно було виділити ОСОБА_3 у власність АДРЕСА_2, ринковою вартістю 278 561грн., а їй виділити в порядку поділу спільного майна АДРЕСА_1 ринковою вартістю 495 752грн. необґрунтовані, оскільки як зазначив представник позивача ОСОБА_3, в АДРЕСА_1, до моменту звернення позивача до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя ніхто не проживав, і лише на час розгляду справи в зазначену квартиру поселилась дочка сторін ОСОБА_4, яка постійно проживала з відповідачкою в домоволодінні по АДРЕСА_6, тоді як в АДРЕСА_2 постійно проживає син сторін по справі зі своєю сім'єю ОСОБА_5, і при такому поділі майна ОСОБА_3 залишиться без місця проживання, а тому враховуючи вказані обставини суд правильно прийшов до висновку про саме такий розподіл квартир що є у власності подружжя, і такий розподіл відповідає інтересам сторін, і не порушує права ОСОБА_2

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі те, що додаткове рішення суду незаконне, необґрунтоване, винесено судом при неповному з'ясуванні обставин по справі, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи з посиланням на те, що судом не проводилась товарознавча експертиза, а звіти про оцінку майна, що містяться в матеріалах справи містять розбіжності щодо площі об'єктів оцінки, та самої оцінки не свідчать про незаконність судового рішення, оскільки відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Однак на порушення вказаної статті ОСОБА_2 як сторона спору на спростування наданих звітів не надала відповідних допустимих доказів, а тому суд оцінивши докази по справі у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, вирішив спір за наявності наданих сторонами доказів, і підстав для скасування судового рішення апеляційні скарги не містять.

Оскільки суд першої інстанції в частині вирішення питання про визнання автомобіля «Hyundai-i10» 2011р.в. державний номер НОМЕР_2 особистою власністю не прийняв до уваги обставини справи щодо його придбання, та безпідставно включив автомобіль до переліку майна, яке було придбано в період шлюбу, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_3 у поділі автомобіля «Hyundai-i10» 2011р., та визнання автомобіля «Hyundai-i10» 2011р.в. державний номер НОМЕР_2 особистою власністю ОСОБА_2, та зміни рішення суду та додаткового рішення суду в частині визнання автомобіля «Hyundai-i10» 2011р.в. державний номер НОМЕР_2 спільним майном подружжя та виділу автомобіля в порядку розподілу майна подружжя ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2015р. та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 квітня 2015р. в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про визнання автомобіля «Hyundai-i10» 2011р.в. державний номер НОМЕР_2 вартістю 100 000грн. особистою власністю, та в частині визнання за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя автомобіля «Hyundai-i10» 2011р.в. державний номер НОМЕР_2 вартістю 100 000грн. скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про поділ автомобіля «Hyundai-i10» 2011р.в. державний номер НОМЕР_2.

Визнати автомобіль «Hyundai-i10» 2011р.в. державний номер НОМЕР_2 особистою власністю ОСОБА_2.

В іншій частині рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2015р. та додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 1 квітня 2015р. залишити без змін.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів, з моменту проголошення.

Судді: