Постанова

від 27.05.2015 по справі 804/5589/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 р. Справа № 804/5589/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі Жижиній К.П.

за участю:

представника позивача Мазепи Н.В.

представника відповідача Гагарського А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітал Україна» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітал Україна» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0004012203 від 31.10.2014 року, яким ТОВ «Сітал Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 484 550 грн. та штрафні санкції в сумі 121 137,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Сітал Україна». Дії відповідача, висновки акту №2894/04-65-22-03/34883645 від 21.10.2014 року, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 31.10.2014 року за №0004012203 вважає необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітал Україна» знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 07.10.2014 року №850 податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Сітал Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків по декларації з ПДВ за липень 2014 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт №2894/04-65-22-03/34883645 від 21.10.2014 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «Сітал Україна»: п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 484 550,00 грн., а саме в липні 2014 року на суму ПДВ - 484 550,00 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004012203 від 31.10.2014 року, яким ТОВ «Сітал Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 605 687,50 грн., в тому числі 484 550 грн. за основним зобов'язанням та 121 137,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення №256 від 10.11.2014 року, в яких просив переглянути висновки, викладені в акті перевірки.

У своїй відповіді на заперечення №1509/10/04-36-10-08-09 від 29.12.2014 року податковий орган відмовив позивачу у задоволенні вимоги щодо перегляду висновків акту №2894/04-65-22-03/34883645 від 21.10.2014 року та залишив оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська без змін.

26.01.2015 року позивач надіслав скаргу на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 31.10.2014 року №0004012203 та на рішення, прийняте за розглядом первинної скарги.

У своєму рішенні про результати розгляду скарги №5524/6/99-99-10-01-01-25 від 17.03.2015 року податковий орган залишив без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 31.10.2014 року №0004012203 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги - без змін, а скаргу - без задоволення.

Правомірність податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, податковий орган зокрема визначив непідтвердженість факту придбання продукції у ТОВ «Тревелко-Груп», ТОВ «Старекс Холдинг», ТОВ «УПМТ», ТОВ «Маджеро інвест сервіс» та ТОВ «НВК «Ромсат» з огляду на відсутність в них основних засобів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини та матеріалів для виконання умов договору, а також належним чином оформлених паперових носіїв, та як наслідок непідтвердженість факту здійснення господарських операцій стосовно її подальшої реалізації покупцям та правомірність визначення суми податкового зобов'язання від такої реалізації.

Отже, податковий орган дійшов висновку, що оскільки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій ТОВ «Тревелко-Груп», ТОВ «Старекс Холдинг», ТОВ «УПМТ», ТОВ «Маджеро інвест сервіс» та ТОВ «НВК «Ромсат» з позивачем, у останнього не виникає податкових зобов'язань та відсутнє право на податковий кредит.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 07.07.2014 року позивачем ТОВ «Сітал Україна» (Покупець) було укладено договір з ТОВ «Тревелко-Груп» (Постачальник) за №07/1.

Відповідно зазначеного договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені Сторонами строки у власність Покупця - обладнання та матеріали системи охоронного відеоспостереження, відповідно до умов Договору та Специфікації, що є Додатком №1 до Договору та його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Специфікацією від 09.07.2014 року до Договору Поставки №07/1 від 07.07.2014 року визначено асортимент, кількість та вартість товару, що передається Покупцю.

На виконання умов договору №07/1 від 07.07.2014 року між ТОВ «Сітал Україна» та ТОВ «Тревелко-Груп» підписано акт приймання-передачі товару від 09.07.2014 року, видаткова накладна №0709/01 від 09.07.2014 року, рахунок-фактура 0709/01 від 09.07.2014 року, товарно-транспортна накладна №1/09 від 09.07.2014 року та податкова накладна №142 від 09.07.2014 року на загальну суму 68 649,48 грн., в тому числі ПДВ 11 441,58 грн.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 17.07.2014 року позивачем ТОВ «Сітал Україна» (Покупець) було укладено договір з ТОВ «Тревелко-Груп» (Постачальник) за №17072014.

Відповідно зазначеного договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені Сторонами строки у власність Покупця - обладнання та матеріали системи охоронного відеоспостереження, а саме сервера, відповідно до умов Договору та Специфікації, що є Додатком №1 до Договору та його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Специфікацією від 18.07.2014 року до Договору Поставки №17072014 від 17.07.2014 року визначено асортимент, кількість та вартість товару, що передається Покупцю.

На виконання умов договору №17072014 від 17.07.2014 року між ТОВ «Сітал Україна» та ТОВ «Тревелко-Груп» підписано акт приймання-передачі товару від 21.07.2014 року, видаткова накладна №21/07 від 21.07.2014 року, рахунок-фактура №21/07 від 21 липня 2014 року, товарно-транспортна накладна №1 від 21.07.2014 року та податкова накладна №57 від 21.07.2014 року на загальну суму 1 740 970,88 грн., в тому числі ПДВ 290 161,68 грн.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 18.07.2014 року позивачем ТОВ «Сітал Україна» (Покупець) було укладено договір з ТОВ «Старекс Холдинг» (Постачальник) за №18072014.

Відповідно зазначеного договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені Сторонами строки у власність Покупця - обладнання та матеріали системи охоронного відеоспостереження, а саме сервера, відповідно до умов Договору та Специфікації, що є Додатком №1 до Договору та його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Специфікацією від 21.07.2014 року до Договору Поставки №18072014 від 18.07.2014 року визначено асортимент, кількість та вартість товару, що передається Покупцю.

На виконання умов договору №18072014 від 18.07.2014 року між ТОВ «Сітал Україна» та ТОВ «Старекс Холдинг» підписано акт приймання-передачі товару від 22.07.2014 року, видаткова накладна №22/07 від 22.07.2014 року, рахунок-фактура №22/07 від 22 липня 2014 року, товарно-транспортна накладна №01 від 22.07.2014 року та податкова накладна №20 від 22.07.2014 року на загальну суму 1 027 445,26 грн., в тому числі ПДВ 171 240,88 грн.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 02.07.2014 року позивачем ТОВ «Сітал Україна» (Покупець) було укладено договір з ТОВ «Маджеро Інвест Сервіс» (Постачальник) за №07.

Відповідно зазначеного договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені Сторонами строки у власність Покупця - обладнання та матеріали системи охоронного відеоспостереження, відповідно до умов Договору та Специфікації, що є Додатком №1 до Договору та його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

Специфікацією від 03.07.2014 року до Договору №07 від 02.07.2014 року визначено асортимент, кількість та вартість товару, що передається Покупцю.

На виконання умов договору №07 від 02.07.2014 року між ТОВ «Сітал Україна» та ТОВ «Маджеро Інвест Сервіс» підписано акт приймання-передачі товару від 03.07.2014 року, видаткова накладна №0703/03 від 03.07.2014 року, рахунок-фактура №0703/03 від 03 липня 2014 року, товарно-транспортна накладна №02.07/1 від 03.07.2014 року та податкова накладна №5 від 03.07.2014 року на загальну суму 813,84 грн., в тому числі ПДВ 135,64 грн.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 21.07.2014 року позивачем ТОВ «Сітал Україна» (Покупець) було укладено договір з ТОВ «Українські провідні медичні технології» (Постачальник) за №07/02.

Специфікацією від 23.07.2014 року до Договору №07/02 від 21.07.2014 року визначено асортимент, кількість та вартість товару, що передається Покупцю.

Відповідно зазначеного договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені Сторонами строки у власність Покупця - обладнання та матеріали системи охоронного відеоспостереження, відповідно до умов Договору та Специфікації, що є Додатком №1 до Договору та його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

На виконання умов договору №07/02 від 23.07.2014 року між ТОВ «Сітал Україна» та ТОВ «Українські провідні медичні технології» підписано акт приймання-передачі товару від 23.07.2014 року, видаткова накладна №0723/03 від 23.07.2014 року, рахунок-фактура №0722/03 від 22 липня 2014 року, товарно-транспортна накладна №23.07/1 від 23.07.2014 року та податкова накладна №8 від 23.07.2014 року на загальну суму 28 035,26 грн., в тому числі ПДВ 4 672,54 грн.

Окрім того, судом встановлено, що згідно деталізованої інформації АІС «Податковий блок» за липень 2014 року по платнику ТОВ «Сітал Україна» податковим органом встановлено розбіжність по підприємству ТОВ «УПМП»: у показниках ТОВ «Сітал Україна» сума податкового кредиту 4 672,54 грн., а ТОВ «УПМП» сума податкового зобов'язання « 0» грн.

При цьому, в судовому засіданні було досліджено копію податкової декларації з додатками ТОВ «УПМП» за липень 2014 року від 19.08.2014 року, з додатках до якої вбачається декларування ТОВ «УПМП» податкового зобов'язання по позивачу у розмірі 4 672,54 грн.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 14.07.2014 року позивачем ТОВ «Сітал Україна» (Покупець) було укладено договір з ТОВ «НВК «Ромсат» (Постачальник) за №КМ-071403.

Специфікацією від 14.07.2014 року до Договору №КМ-071403 від 14.07.2014 року визначено асортимент, кількість та вартість товару, що передається Покупцю.

Відповідно зазначеного договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, здійснити поставку телекомунаційного обладнання та матеріалів, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На виконання умов договору №КМ-071403 від 14.07.2014 року між ТОВ «Сітал Україна» та ТОВ «НВК «Ромсат» підписано видаткову накладну №КМ-0716012 від 16.07.2014 року, рахунок-фактура №КМ-0714031 від 14 липня 2014 року, товарно-транспортна накладна №10006494473 від 15.07.2014 року та податкова накладна №476 від 15.07.2014 року на загальну суму 41 387,28 грн., в тому числі ПДВ 6 897,88 грн.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаних договорів, укладених позивачем з вищезазначеними контрагентами. Факт укладення цих договорів та їх виконання сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Сума податку на додану вартість у розмірі 484 550,2 грн. за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларацій з ПДВ за липень 2014 року.

Розрахунки відбувались в безготівковій формі та підтверджуються наданими до суду банківськими виписками від 15.07.2014 року, 21.07.2014 року, 22.07.2014 року, 07.08.2014 року та 09.09.2014 року.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Окрім того, в процесі розгляду справи позивачем було надано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Тревелко-Груп», ТОВ «Старекс Холдинг», ТОВ «УПМТ», ТОВ «Маджеро інвест сервіс» та ТОВ «НВК «Ромсат», у якому відсутні записи щодо відсутності зазначених контрагентів позивача за місцезнаходженням, враховуючи період здійснення господарських операцій. Наявна також інформація, що вищезазначені контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ та мали право видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагентів, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Посилання Відповідача в акті перевірки як на підставу відсутності господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Тревелко-груп», ТОВ «Старекс Холдинг» на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №2109/26-59-22-08/37728527 від 12.09.2014 року та №2108/26-59-22-08/38464251 від 12.09.2014 року не можуть вважатися безперечними доказами підтвердження нереальності спірних господарських операцій, оскільки факт здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентами під час здійснення зазначених перевірок взагалі не перевірявся.

Крім того, суд зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є належними та допустимими доказами безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Підставою для висновку податкового органу про те, що операції між позивачем та його контрагентами не мають реального характеру стала відсутність інформації про складські приміщення та виробничі потужності контрагентів, що не може бути достатнім свідченням неможливості виконання договорів, оскільки наявність тільки цієї інформації не є достатнім доказом відсутності чи наявності будь-яких видів майна у суб'єктів господарювання.

Отримані товарно-матеріальні цінності було використано позивачем у власній господарській діяльності, на виконання договорів між ТОВ «Сітал Україна» та замовниками ПАТ «Євраз - ДМЗ ім. Петровського», ТОВ «Аптека Низьких Цін», ТОВ «ТА», ТОВ «Агро-Овен», ПАТ «ЦКБ «Шхуна», ТОВ «Охоронні системи», ТОВ «Айтікс», ТОВ «Система аптек «Лінда-Фарм» актами приймання-передачі матеріально-технічних цінностей, видатковими накладними, актами списання, актами здачі-приймання виконаних робіт.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ТОВ «Сітал Україна» та контрагентами та як наслідок завищення податкового кредиту в сумі 484 550 грн.

Що стосується податкової накладної виписаної ТОВ «Травелко -Груп» за №142 від 09.07.2014 року на загальну суму 68 649,48 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 11 441,58 грн., яка не була останнім включена до Єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначає наступне.

Абзацом 10 пункту 201.10 статті 201 податкового кодексу України, передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника , яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову декларацію або порушено порядок її заповнення та/або порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем було подано до ДПІ до податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (додаток №8) на постачальника ТОВ «Травелко-Груп».

Отже, позивачем було дотримано вимоги пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що надає йому правові підстави для віднесення суми ПДВ за зазначеною податковою накладною у розмірі 11 441,58 грн. до складу податкового кредиту.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції ТОВ «Сітал Україна» та ТОВ «Тревелко-Груп», ТОВ «Старекс Холдинг», ТОВ «УПМТ», ТОВ «Маджеро інвест сервіс» та ТОВ «НВК «Ромсат» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «Сітал Україна» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Сітал Україна». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «Сітал Україна» підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітал Україна" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0004012203 від 31.10.2014 року, яким ТОВ «Сітал Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 484 550 грн. та штрафні санкції в сумі 121 137,50 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 01 червня 2015 року.

Суддя С.І. Озерянська