Постанова

від 28.05.2015 по справі 818/1393/15

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 р. Справа №818/1393/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1393/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп"

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мотордеталь-Конотоп» (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 року №0000232202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 56367грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 28183грн.50коп.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом на підставі висновків документальної позапланової виїзної перевірки, оформлених актом №45/22-02/30573983 від 31.03.2015 року про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту підприємства по операціях з придбання змащувально-охолоджуючої речовини у ТОВ «Альтерпром» по декларації з ПДВ за жовтень 2014 року на 51233грн. та запасних частин у ТОВ «Завод Гідропрогрес» по декларації з ПДВ за листопад 2014 року на 5134грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» по декларації з ПДВ за листопад 2014 року в сумі 51233грн. та за грудень 204 року в сумі 5134грн. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірними контрагентами - ТОВ «Альтерпром» та ТОВ «Завод Гідропрогрес» позивач вказує, що твердження контролюючого органу про фіктивність та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Альтерпром» та ТОВ «Завод Гідропрогрес» з придбання змащувально-охолоджуючої речовини та запасних частин. Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних в розділах «відправник» та «одержувач» відсутня повна адреса місцезнаходження пункту навантаження та пункту розвантаження, розділ «опис вантажу» заповнено в загальній формі, без розрізу за номенклатурою, що суперечить вимогам Правил оформлення перевізних документів. Крім того, до перевірки не надано сертифікатів якості на отриманий товар, що унеможливлює встановити виробника даного товару (факт його походження). А тому, контролюючим органом, правомірно констатовано завищення податкового кредиту та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (а.с.182-185).

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В період з 18.03.2015 року до 24.03.2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ «Альтерпром» (код 37099401) за жовтень 2014 року та ТОВ «Завод Гідропрогрес» (код 37659050) за листопад 2014 року.

За результатами перевірки складено акт №45/22-02/30573983 від 31.03.2015 року, відповідно до якого зафіксовано порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту підприємства по операціях з придбання змащувально-охолоджуючої речовини у ТОВ «Альтерпром» по декларації з ПДВ за жовтень 2014 року на 51233грн. та запасних частин у ТОВ «Завод Гідропрогрес» по декларації з ПДВ за листопад 2014 року на 5134грн., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» по декларації з ПДВ за листопад 2014 року в сумі 51233грн. та за грудень 204 року в сумі 5134грн. (а.с.12-42).

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Сумах винесено податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 року №0000232202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 56367грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 28183грн.50коп. (а.с.49).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходив з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст.185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Альтерпром» (постачальник) укладено договір постачання №276 від 18.09.2013 року, за якими постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити змащувально-охолоджуючи та консерваційні речовини (а.с.67-70).

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування (асортимент), кількість, ціна товару, що підлягає постачанню, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Ціна товару зазначається у специфікаціях та визначається з урахуванням умов постачання, вказаних у специфікаціях або додаткових угодах до даного Договору. Постачання товару здійснюється постачальником на умовах, зазначених у специфікаціях до даного договору. Датою постачання товару та переходу права власності від постачальника до покупця вважається дата накладної (п.2.1, 3.1, 3.4, 3.6 договору).

При здійсненні постачання постачальник разом з товаром надає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру,накладну,податкову накладну,сертифікат якості на партію товару,товарно-транспортну накладу (п.3.5 договору).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту у жовтні 2014 року стали податкові накладні, видані ТОВ «Альтерпром» №1 від 02.10.2014 року, №7 від 09.10.2014 року, №34 від 27.10.2014 року та №40 від 30.10.2014 року на загальну суму ПДВ 51232грн.60 коп. (а.с.102-105).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних, прибуткових ордерів, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, товарно-транспортної накладної (вантажна декларація), рахунків на оплату (а.с.86-101, 106-110).

З копій специфікацій №24 від 01.10.2014 року, №25 від 08.10.2014 року, №26 від 24.10.2014 року та №27 від 27.10.2014 року до договору №276 від 18.09.2014 року вбачається (а.с.71-74), що в них визначено найменування товару (3OP Alter-0046, 3OPAlter-0030B, 3OP AlterHon-004, 3OPAlter-0500С, мастило антикорозійне COREC FO-B), його кількість та ціна, а також умови поставки товару - автомобільним транспортом покупця, строк поставки - до 07.10.2014 року, до 12.10.2014 року, до 29.10.2014 року та до 03.11.2014 року.

Згідно з витягом з журналу реєстрації довіреностей за 2014-2015 роки (а.с.170-176) товар від постачальника отримувався менеджером ОСОБА_3

Вказані операції не заперечуються ДПІ у м. Сумах та підтверджено долученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами.

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

Також, протягом періоду, що перевірявся, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні, видані ТОВ «Завод Гідропрогрес» №30 від 11.11.2014 року, №22 від 12.11.2014 року, №29 від 14.11.2014 року на загальну суму ПДВ 5134грн. (а.с.149-151).

На підтвердження постачання товару (плівки самоклейної, гідророзпилювачів, гідронасосів, клапанів звортніх, пневморозпилювачів, реле тиску, перемикачів манометрів, насосів, гідроштовхачів, фільтрів, регуляторів потоку) згідно з договором №283 від 20.09.2013 року (а.с.75-76) позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: специфікації №15 від 03.11.2014 року (а.с.77), в якій визначено найменування товару, його тип, кількість, ціна та строк поставка - до 30.11.2014 року, що відповідає умовам, викладеним у п. 1.2, 2.1 та 3.1 договору №283 від 20.09.2013 року; видаткових накладних, товарно-транспортних-накладних, прибуткових ордерів та платіжних доручень, рахунків на оплату (а.с.136-148).

Згідно з витягом з журналу реєстрації довіреностей за 2014-2015 роки (а.с.170-176) товар від постачальника отримувався ОСОБА_4

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевірений період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Крім того, під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, а саме у механічному виробництві та для капітального ремонту верстатів (а.с.20,29).

При цьому, суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на відсутність сертифікатів якості на отриману продукцію, як на підставу для висновку про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Альтерпром» та ТОВ «Завод Гідропрогрес», оскільки зберігання даних документів, як первинних, не передбачено Законом України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже вони не містять інформації про господарські операції та не підтверджують їх здійснення, і їх наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві. Зазначені документи можуть свідчити лише про відповідність якість товару, що постачається згідно з договором, діючим стандартам.

Згідно з ч.2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, надання документів, підтверджуючих якісні характеристик товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим дотримання ним умов договору про предмет поставки.

Крім того, суд не погоджується з доводами контролюючого органу про не підтвердження реальності господарських операцій з постачання товару від ТОВ «Завод Гідропрогрес» внаслідок відсутності в розділах товарно-транспортних накладних «відправник» та «одержувач» повної адреси місцезнаходження пункту навантаження та пункту розвантаження, заповнення розділу «опис вантажу» в загальній формі, без розрізу за номенклатурою та від ТОВ «Альтерпром» у зв'язку із не зазначенням в розділі товарно-транспортних накладних «супровідні документи на вантаж», крім видаткових накладних, інших документів.

Зокрема, суд звертає увагу, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.4, 11.6 вказаних Правил (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку для платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних можуть свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Таким чином, сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів зі спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагентів наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договорів, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

В ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у його подальшій господарській діяльності.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем неправильно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

До позовної заяви додано документ про сплату судового збору, а саме платіжне доручення №852 від 21.04.2015 року (а.с.3), відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182грн.70коп. (а.с.3).

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України сплачену позивачем суму судового збору під час звернення із позовом до суду у розмірі 182грн.70коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 року №0000232202 про зменшення суми бюджетного відшкдування з податку на додану вартість на 56367грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 28183грн.50коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Вирівська,64, код ЄДРПОУ 30573983) судовий збір в сумі 182грн.70коп. (сто вісімдесят дві грн. сімдесят коп.)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2015 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова