Постанова

від 16.06.2015 по справі 823/1188/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року справа № 823/1188/15

м. Черкаси

16 год. 25 хв .

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Орленко В.І.,

при секретарі - Дудці Г.О.,

за участю представника позивача приватного підприємства В«Система ДієзВ» ОСОБА_1 - за посадою,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області ОСОБА_2 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства В«Система ДієзВ» до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось приватне підприємство В«Система ДієзВ» , в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 05.12.2014 №0004132301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8780,00 грн., в тому числі за основним платежем 5853,00 грн., за штрафними санкціями 2927,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 24.11.2014 №490/23-01-22-01/32414734, яким встановлено заниження податку на додану вартість внаслідок безпідставного відображення у податковому обліку господарських операцій за договором поставки з ПП «Черкасибудресурси».

Представник позивача зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами та даними господарської діяльності ПП В«Система ДієзВ» , з огляду на те, що згідно вимог Податкового кодексу України нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право.

Факт отримання позивачем товару від ПП «Черкасибудресурси» в повній мірі підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку: податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням; документами, що підтверджують подальше використання придбаних у ПП «Черкасибудресурси» товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що під час перевірки позивача використано акт ДПІ у м. Черкасах від 19.11.2014 №472/23-01-22-04/35158627 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Черкасибудресурси» (код ЄДРПОУ 35158627) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.07.2014 по 30.09.2014», в якому встановлено, що суми задекларованого податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 не підтверджуються та підлягають змешенню до В« 0В» . Станом на дату реєстрацію акту перевірки посадовими особами підприємства не надано матеріалів щодо господарської діяльності підприємства за період з 01.07.2014 по 30.09.2014.

Крім того, представник відповідача зазначає, що під час перевірки позивача було встановлено, що видаткова накладна від 16.07.2014 №51 не містить повної інформації про особу, яка брала участь у здійсенні операції, а саме: в реквізитах В«відвантажив (ла)В» знаходиться лише підпис невідомої особи, що не дає змогу ідентифікувати особу. ПП «Система Дієз» до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, що підтверджують транспортування (переміщення) товару від ПП «Черкасибудресурси» до ПП «Система Дієз».

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Система Дієз» зареєстроване як суб'єкт господарювання 14.04.2003, код ЄДРПОУ 32414734, взято на податковий облік 17.04.2003 за №294, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.04.2003 №32142844, індивідуальний податковий номер 324147323018; основний вид економічної діяльності: оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього (46.52).

З 20.11.2014 по 21.11.2014 посадовою особою державної податкової інспекції у м.Черкасах проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Система Дієз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з приватним підприємством «Черкасибудресурси» (код ЄДРПОУ 35158627) за липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 24.11.2014 №490/23-01-22-01/32414734 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 5853,00 грн.

На підставі акта перевірки, державна податкова інспекція у м. Черкасах прийняла податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 №0004132301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8780,00 грн., в тому числі за основним платежем 5853,00 грн., за штрафними санкціями 2927,00 грн.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» № 996-XIV від 16.07.1999 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що 18 листопада 2013 року між позивачем (Замовник) та приватним підприємством «Черкасибудресурси» (Постачальник) укладено договір поставки №27/11 (далі - Договір №27/11), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Замовник зобов'язується оплатити та прийняти товар згідно накладної на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору №27/11).

Кількість товару обумовлюється накладними та податковими накладними (п. 1.2 Договору №27/11).

Відповідно до розділу 2 Договору №27/11 товар повинен бути переданий Замовнику протягом 2-х днів з дня оплати. Постачання товару проводиться згідно заявок Замовника, що узгоджуються Постачальником.

Оплата здійснюється згідно рахунків-фактур. Порядок оплати: шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.п. 3.1, 3.2 Договору №27/11).

Судом встановлено, що за Договором №27/11 позивач придбав: комплект з'єднувальних кабелів (2 шт.), вузол монтажний (комплект) (4 шт.), закладки під датчик (2 шт.), фальшдатчик (4 шт.), еластомір (4 шт.), вузол металізації (4 шт.), таксометр «Екселліо ТА-55» (1 шт.).

На підтвердження виконання Договору №27/11 у липні 2014 року, позивачем до суду надано: податкову накладну від 16.07.2014 №51 на поставку товару на загальну суму 35120,00 грн., в т.ч. ПДВ 5853,33 грн.; видаткову накладну №51 від 16.07.2014; платіжне доручення №112 від 16.07.2014 на суму 35120,00 грн.

В якості доказів оприбуткування товару на складі та його руху на складі, позивачем до суду надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 за липень - вересень 2014 року, акти списання матеріалів від 15.09.2014, від 26.09.2015.

Під час судового розгляду справи встановлено, що товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності. На підтвердження вказаних обставин позивачем до суду надано:

- договір №08/07/14 від 08.07.2014, укладений між позивачем (Виконавець) та ТОВ «ПКЗ-Агро» (Замовник), за яким Замовник доручає, а Виконавець приймає такі зобов'язання, далі іменовані як «Роботи»: по поставці вагового обладнання згідно Специфікації №1 для проведення реконструкції ваг автомобільних марки РС-30Ц13А (30 тонн, 12 метрів) в ваги електронні СДВА-80 (80 тонн, 18 метрів); по монтажу всіх комплектуючих, та налагодженню ваг СДВА-80 (80 тонн, 18 метрів); по введенню ваг в експлуатацію.

- договір №24/09/14 від 24.09.2014, укладений між позивачем (Виконавець) та ТОВ «Агро-шанс» (Замовник), за яким Замовник доручає, а Виконавець приймає такі зобов'язання, далі іменовані як «Роботи»: по поставці вагового обладнання згідно Специфікації №1 для проведення реконструкції ваг автомобільних марки РС-30Ц13А (30 тонн, 12 метрів) в ваги електронні СДВА-40 (40 тонн, 12 метрів); по монтажу всіх комплектуючих, та налагодженню ваг СДВА-40 (40т, 12м); по введенню ваг в експлуатацію.

До вказаних договорів надано специфікації, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти списання матеріалів (по причині - реконструкції ваг для Замовників).

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

В акті перевірки встановлено, що приватне підприємство «Система Дієз» до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, що підтверджують транспортування (переміщення) товару від ПП «Черкасибудресурси» до ПП «Система Дієз».

Згідно п. 5.1 Договору №27/11 вид транспорту: самовивіз покупцем.

Під час судового розгляду справи представник позивача пояснював, що за Договором №27/11 позивач придбав 5 датчиків, розмір і вага яких є незначними; керівник підприємства перевозила вказані датчики зі складу ПП «Черкасибудресурси» власним транспортом. Розміри вказаного товару зафіксовані на фотокопії, яка міститься в матеріалах адміністративної справи (а.с. 31).

Враховуючи те, що габарити та вага товару є незначними, суд вважає, що переміщення вказаного товару не обов'язково повинно супроводжуватись оформленням товарно-транспортної накладної.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 N 363 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткуванню складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Тому для отримання транспортних послуг, оприбуткування товарів та підтвердження їх отримання обов'язково необхідно використовувати ТТН.

Правила розроблені на виконання ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил, зокрема вимоги про наявність товарно-транспортних накладних під час перевезення вантажів, є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Таким чином, розроблені Міністерством транспорту України Правила стосуються винятково порядку здійснення перевезень і не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами, не можуть встановлювати правила ведення зазначених видів обліку.

Крім того, товарно-транспортні накладні не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої Податковим кодексом України.

Отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару сама по собі не може свідчити про безтоварність спірних операцій при наявності інших первинних документів, які підтверджують факт поставки товару від ПП «Черкасибудресурси» та подальше його використання у господарській діяльності позивача.

Щодо відсутності розшифровки підпису особи відповідальної за відпуск товару у видатковій накладній.

Під час дослідження матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що у видатковій накладній підпис особи, яка відпустила ТМЦ на адресу ПП «Система Дієз» є дуже подібним підпису у податковій накладній №51 від 16.07.2014 та договорі поставки №27/11 від 18.11.2013.

У листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року N 742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

Відповідно до акту ДПІ у м. Черкасах від 19.11.2014 №472/23-01-22-04/35158627 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Черкасибудресурси» (код ЄДРПОУ 35158627) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.07.2014 по 30.09.2014», приватне підприємство «Черкасибудресурси» зареєстровано як суб'єкт господарювання 07.06.2007 виконавчим комітетом Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 35158627, взято на податковий облік 08.06.2007 за №1614, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100099878 від 20.02.2008.

Враховуючи те, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеним договором та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, суд вважає встановленим факт здійснення господарської операції, а відтак доходить висновку про відсутність підстав у контролюючого органу для винесення податкового повідомлення-рішення від 05.12.2014 №0004132301.

Щодо посилань відповідача на висновки акту про результати проведення перевірки контрагента позивача, суд зазначає наступне.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку відповідно до п. 36.5 статті 36 Податкового кодексу України несе платник податків. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Надання ж податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлена судом.

Державною податковою інспекцією у м. Черкасах жодних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема, відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, ні під час складання акту перевірки, покладеного в основу оскаржуваних в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, ні під час розгляду справи по суті не надано.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03), у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не надані докази, які б підтверджували узгодженість дій позивача та його контрагента щодо незаконного отримання позивачем податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями, тому вказана обставина є недоведеною. Натомість позивачем доведено факт придбання товару, його оплату.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Встановленими у судовому засіданні обставинами підтверджується, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 05.12.2014 №0004132301 є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 05.12.2014 №0004132301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8780,00 грн., в тому числі за основним платежем 5853,00 грн., за штрафними санкціями 2927,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь приватного підприємства В«Система ДієзВ» 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко

Повний текст постанови виготовлений 19.06.2015.