Ухвала

від 29.07.2015 по справі 823/1188/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1188/15 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Система Дієз» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року позов ПП «Система Дієз» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 05.12.2014 №0004132301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8780,00 грн., в тому числі за основним платежем 5853,00 грн., за штрафними санкціями 2927,00 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено окументальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Система Дієз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з приватним підприємством «Черкасибудресурси» (код ЄДРПОУ 35158627) за липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 24.11.2014 №490/23-01-22-01/32414734 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.7, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 5853,00 грн.

На підставі акта перевірки, державна податкова інспекція у м. Черкасах прийняла податкове повідомлення-рішення від 05.12.2014 №0004132301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8780,00 грн., в тому числі за основним платежем 5853,00 грн., за штрафними санкціями 2927,00 грн.

Позивач, вважаючи дане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 18 листопада 2013 року між позивачем (Замовник) та приватним підприємством «Черкасибудресурси» (Постачальник) укладено договір поставки №27/11 (далі - Договір №27/11), відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Замовник зобов'язується оплатити та прийняти товар згідно накладної на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору №27/11).

Судом встановлено, що за Договором №27/11 позивач придбав: комплект з'єднувальних кабелів (2 шт.), вузол монтажний (комплект) (4 шт.), закладки під датчик (2 шт.), фальшдатчик (4 шт.), еластомір (4 шт.), вузол металізації (4 шт.), таксометр «Екселліо ТА-55» (1 шт.).

На підтвердження виконання Договору №27/11 у липні 2014 року, позивачем до суду надано: податкову накладну від 16.07.2014 №51 на поставку товару на загальну суму 35120,00 грн., в т.ч. ПДВ 5853,33 грн.; видаткову накладну №51 від 16.07.2014; платіжне доручення №112 від 16.07.2014 на суму 35120,00 грн.

В якості доказів оприбуткування товару на складі та його руху на складі, позивачем до суду надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 за липень - вересень 2014 року, акти списання матеріалів від 15.09.2014, від 26.09.2015.

Крім того встановлено, що товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності. На підтвердження вказаних обставин позивачем до суду надано:

- договір №08/07/14 від 08.07.2014, укладений між позивачем (Виконавець) та ТОВ «ПКЗ-Агро» (Замовник), за яким Замовник доручає, а Виконавець приймає такі зобов'язання, далі іменовані як «Роботи»: по поставці вагового обладнання згідно Специфікації №1 для проведення реконструкції ваг автомобільних марки РС-30Ц13А (30 тонн, 12 метрів) в ваги електронні СДВА-80 (80 тонн, 18 метрів); по монтажу всіх комплектуючих, та налагодженню ваг СДВА-80 (80 тонн, 18 метрів); по введенню ваг в експлуатацію.

- договір №24/09/14 від 24.09.2014, укладений між позивачем (Виконавець) та ТОВ «Агро-шанс» (Замовник), за яким Замовник доручає, а Виконавець приймає такі зобов'язання, далі іменовані як «Роботи»: по поставці вагового обладнання згідно Специфікації №1 для проведення реконструкції ваг автомобільних марки РС-30Ц13А (30 тонн, 12 метрів) в ваги електронні СДВА-40 (40 тонн, 12 метрів); по монтажу всіх комплектуючих, та налагодженню ваг СДВА-40 (40т, 12м); по введенню ваг в експлуатацію.

До вказаних договорів надано специфікації, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти списання матеріалів (по причині - реконструкції ваг для Замовників).

Відносно доводів податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то судова колегія зазначає, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару сама по собі не може свідчити про безтоварність спірних операцій при наявності інших первинних документів, які підтверджують факт поставки товару від ПП «Черкасибудресурси» та подальше його використання у господарській діяльності позивача.

Крім того, товарно-транспортні накладні не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої Податковим кодексом України.

Щодо відсутності розшифровки підпису особи відповідальної за відпуск товару у видатковій накладній, то судова колегія вважає вірним твердження суду першої інстанції про те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано. Податковим органом також не досліджувалось питання щодо зв'язку здійснених позивачем витрат на користь вказаного контрагенту з його господарською діяльністю.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи та на підставі наявних в ній доказах було досліджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеним договором та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.