Рішення

від 23.06.2015 по справі 904/3780/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.15р. Справа № 904/3780/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРЕЙД ПРОДУКТ", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРИСТОКРАТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 137 643,72 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Селюк М.Я., представник за довіреністю №1 від 22.06.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТРЕЙД ПРОДУКТ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРИСТОКРАТ" (далі - відповідач) про стягнення 137 643,72 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № ПКП-01/1403-15 від 15.03.13р., в частині розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 05.05.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 09.06.15р.

Ухвалою господарського суду від 09.06.15р. відкладено розгляд справи на 23.06.15р.

09.06.15р. у судове засідання повноважний представник позивача не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.38). Крім того 18.06.15р. до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист про долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судовому засіданні відзив до господарського суду не надав, але усно зазначив, що сума основного боргу у розмірі 120 000,00грн. була сплачена.

У судовому засіданні 23.06.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.13р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № ПКП-01/1403-15 від 15.03.13р. (далі - Договір поставки), відповідно до умов п. 1.1 якого, позивач зобов'язується передати у встановлений Договором термін товар у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Як зазначено у п. 3.1. Договору поставки, позивач зобов'язується поставити товар в термін до 30.05.14р.

Загальна вартість товару, що поставляється за Договором складає 222 400,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 37 066,67 грн. (п. 4.1. Договору поставки).

Відповідно до п. 4.2. Договору поставки оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати.

Пунктом 4.2.1. Договору поставки передбачено, що 100% загальної вартості товару, що складає 222 400,00 грн. з ПДВ, сплачується відповідачем протягом семи банківських днів з дати підписання даного Договору, але не пізніше 30.06.14р.

За приписами п. 5.1.2. Договору поставки, відповідач зобов'язується своєчасно та в порядку, встановленому цим Договором, сплатити вартість товару.

У разі прострочення здійснення оплати товару відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення (п. 6.2.1. Договору поставки).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.14р., а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов'язань за Договором - до моменту їх повного виконання (п. 9.1. Договору поставки).

На виконання умов вищезазначеного Договору поставки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 222 400,00 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.9-14). Зауважень та претензій по якості та кількості товару від відповідача не надходило, а отже позивач свій обов'язок за Договором поставки виконав у повному обсязі.

Як зазначає позивач, відповідачем було здійснено лише часткову оплату товару у розмірі 102400,00 грн. (а.с.15-16), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 120 000,00 грн.

За неналежне виконання відповідачем свого обов'язку по Договору поставки в частині розрахунку, позивачем на підставі п. 6.2.1. Договору поставки була нарахована пеня у розмірі 17643,72 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товару у розмірі 120 000,00 грн., пеню у розмірі 17643,72 грн., а всього 137 643,72 грн.

Але, 19.05.15р. до суду від позивача надійшла заява відповідно до умов якої позивач просить стягнути з відповідача лише суму пені у розмірі 17 643,72 грн., оскільки 05.05.15р. відповідачем було перераховано на рахунок позивача суму основного боргу у розмірі 120 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши належним чином завірені документи надані позивачем до господарського суду у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором поставки.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 120 000,00 грн. підлягає припиненню, оскільки 05.05.15р. відповідачем було перераховано на рахунок позивача вищевказану суму.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2.1. Договору поставки передбачено, що у разі прострочення здійснення оплати товару відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

На підставі 6.2.1. Договору поставки позивачем була нарахована пеня у розмірі 17 643,72 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки пеня нараховується лише за 182 дня.

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства України та п. 6.2.1. Договору поставки, пеня складає 17 431,29 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 17 431,29 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРИСТОКРАТ" (49098, м.Дніпропетровськ. вул. Білостоцького, буд. 86, код ЄДРПОУ 37805496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРЕЙД ПРОДУКТ" (61052, м. Харків, вул. Дмитрівська. буд. 31/35, код ЄДРПОУ 34331634) пеню у розмірі 17 431,29 грн. (сімнадцять тисяч чотириста тридцять одну грн. 29 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 748,62 грн. (дві тисячі сімсот сорок вісім грн. 62 коп.).

Провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 120000,00 грн. - припинити.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.06.15р.

Суддя Н.Е. Петренко