Рішення

від 08.06.2015 по справі 908/2448/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 32/67/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015 Справа № 908/2448/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Вітус", (93400, Луганська область, с. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 11; адвокат- Лиска П.О.: 61002, м. Харків, вул. Гаршина, буд. 9, офіс 1)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, тел. (06226) 48-55-71)

про стягнення 64112,76 грн.

Суддя Колодій Н.А.

Представники:

Від позивача Лиска П.О., довіреність б/н від 24.03.2015 р.

Від відповідача не з'явився

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ підсудних господарському суду Донецької області здійснюються господарським судом Запорізької області.

09.04.2015 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "НВК "Вітус" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення 52070,96 грн., які складаються з 33457,54 грн. основного боргу за договором поставки № 15/1310 від 05.11.2013 р., 1152,23 грн. - 3 % річних, 11808,23 коп. втрат від інфляції та 5652,96 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.04.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2448/15-г, присвоєно справі номер провадження 32/67/15, з призначенням судового засідання на 20.05.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

14.05.2015 р. від позивача до господарського суду Запорізької області надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути 64112,76 грн., які складаються з 33457,54 грн. основного боргу, 1284,21 грн. - 3% річних, 23718,05 грн. втрат від інфляції та 5652,96 грн. пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Ухвалою суду від 20.05.2015 р. заява прийнята судом та розглядаються позовні вимоги у розмірі 64112,76 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 08.06.2015 р. в судове засідання не з'явився. До господарського суду Запорізької області від представника ТОВ "НВК "Вітус" надійшла заява (вих. б/н від 20.05.2015 р.) про розгляд справи без участі представника позивача.

Розглянувши подану позивачем заяву про вирішення спору по суті без участі уповноваженого представника позивача, суд вважає, що вона подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, не суперечить правам та охоронюваним законом інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Також, в заяві представник позивача зазначив, що підтримує збільшені позовні вимоги. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 6, 11, 5009, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 627, 629, 638, 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 217, 230, 231, 297, 301 Господарського кодексу України та умовами договору поставки № 15/1310 від 05.11.2013 р.

Відповідач в судове засідання 08.06.2015 р. повторно не з'явився. Про причини неявки свого представника в судове засідання відповідач не повідомив, без поважних причин не виконав вимоги суду, витребувані судом матеріали не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду від 14.04.2015 р. про порушення провадження по даній справі, яка направлялася на адресу відповідача, не повернута органом зв'язку, тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 08.06.2015 року за відсутності представників відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

В судовому засіданні 08.06.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05листопада 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВК "Вітус" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" (покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 15/1310 (далі за текстом договір).

За умовами п. 1.1. Договору, у порядку та на умовах визначених договором, позивач передає у власність відповідача, а відповідач приймає та оплачує товар (продукцію), загальну кількість, одиницю вимірювання, ціна за одиницю вимірювання та загальну вартість, виробник якого визначена сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна продукції зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (2.1. договору).

Пунктом 5.1 договору, строки та умови поставки товару зазначаються у специфікаціях.

Датою поставки товару вважається дата його передачі відповідачу в установленому у специфікації місці (5.2. договору).

Сторонами до договору укладалась (підписувалася) специфікації № 1 від 04.11.2013 р., якою узгоджено найменування продукції, її кількість, вартість за одиницю, загальна сума, строк поставки та умови оплати.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем за умовами договору № 15/1310 від 04.11.2013 р. та умов специфікації до договору було поставлено відповідачеві пружину тарільчатої ІІ - 2-2-90х50х5х2,1 в кількості 864 штук, вартістю за одиницю - 32,27 грн., в загальній вартості 33457,54 грн.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 33457,54 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1 від 03.01.2014 р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 3191 від 25.12.2013 р., копії яких міститься в матеріалах справи.

У пункті 2 специфікації визначено умови оплати: оплата по факту поставки протягом 35 календарних днів.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару не виконав, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 33457,54 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідача надсилав неодноразово претензії (вих. № 138 від 27.02.2014 р. та № 172 від 21.03.2014 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Відповідач листом вих. № 15/488 від 24.04.2014 р. визнав заборгованість.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Приймаючи до уваги, що, на момент розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість за отриманий товар в сумі 33457,54 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 33457,54 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 1284,21 грн. - 3% річних та 23718,05 грн. втрат від інфляції.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення 1284,21 грн. - 3% річних та 23718,05 грн. втрат від інфляції є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 5652,96 грн. пені за неналежне виконання умов договору за період з 01.10.2014 р. по 02.04.2015 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2. договору передбачено, при несвоєчасній оплаті поставленої продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,4% суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Судом розрахунок пені в сумі 5652,96 грн. перевірено та встановлено, що вимога позивача про стягнення 5652,96 грн. пені за неналежне виконання умов договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином позов слід задовольнити в повному об'ємі.

Розглянувши вимогу позивача щодо покладення на відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1000 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 44 господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

В пункті 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач надав суду Договір про надання правових послуг № г24 від 24.03.2015 р. укладений між адвокатом Лиска П.О. (адвокат) та ТОВ "НВК "Вітус" (клієнт), за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати йому правові послуги у вигляді представництва інтересів клієнта в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні, а також надати інші види правової допомоги (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, Оплата гонорару здійснюється у національній валюті України готівкою або безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвоката. Підтвердження оплати послуг може бути квитанція до прибуткового касового ордеру, банківська квитанція, банківська виписка та інший розрахунковий документ.

ТОВ "НВК "Вітус" було сплачено за вартість послуг адвоката в загальній сумі 1000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру № 1-0204 від 02.04.2015 р.

На виконання умов договору про надання правової допомоги між клієнтом та адвокатом підписаний Акт від 02.04.2015 р. здачі - приймання № 1 до договору про надання правових послуг № г24 від 24.03.2015 р.

Суд вважає заявлені вимоги про стягнення витрат на адвокатські послуги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Вітус" до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення 64112,76 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Вітус", (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 11; адвокат- Лиска П.О.: 61002, м. Харків, вул. Гаршина, буд. 9, офіс 1; код ЄДРПОУ 35937067) 33457 (тридцять три тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн. 54 коп. основного боргу , 5652 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 96 коп. пені, 1284 (одна тисяча двісті вісімдесят чотири) грн. 21 коп. - 3% річних, 23718 (двадцять три тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 05 коп. втрат від інфляції, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору та 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "17" червня 2015 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.