Рішення

від 23.12.2014 по справі 910/23320/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 910/23320/14 23.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська овочева компанія" (вул. Декабристів, 7, м. Київ, 02121)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ - Україна" (бульв. Лесі Українки, 34, офіс 516, м. Київ, 01133)

про стягнення 26197,22 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача: Нечитайло Т.В. - представник, довіреність б/н від 18.10.14 р.

від відповідача: Гаро Г.О. - представник, довіреність б/н від 10.11 14 р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська овочева компанія" звернулось до Господарського суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ - Україна" про стягнення 187772,18 грн. заборгованості за поставлений товар, а також про стягнення 3755,45,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 3/П від 20.10.14 р. позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі - продажу № 82 від 01.08.14 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого та введеного в експлуатацію товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 187 772,18 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/23320/14, розгляд справи призначено на 11.11.14 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.14 р. розгляд справи відкладено на 02.12.2015.

У судовому засіданні з 02.12.14 до 23.12.14 на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву.

В судові засідання 11.11.14 р., 02.12.14 р. та 23.12.14 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

До початку судового засідання 11.11.14 р. через канцелярію суду представником відповідача подане письмове клопотання (без вихідних реквізитів) про повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та письмове клопотання б/н від 11.11.14 р. про витребування у позивача доказів згідно ст. 38 ГПК України.

Вищезазначені клопотання представника відповідача долучені судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 11.11.14 р. через канцелярію суду представником відповідача подані письмові пояснення б/н від 10.11.4 р., в яких відповідач зазначає про відсутність на даний час між сторонами інших, крім зазначених у позовній заяві, правовідносин, а також відсутність додатків чи додаткових угод до спірного договору купівлі - продажу № 82 від 01.08.14 р..

При цьому, представник відповідача повідомив про проведення переговорів відносно купівлі/постачання відповідачем зрошувальної системи, яка раніше перебувала у використані, та підходила б і ефективно взаємодіяла зі стаціонарною зрошувальною системою відповідача. Так, згідно отриманої 21.07.14 р. від позивача електронною поштою інформації про наявні для поставки шлангові дощувальні машини працівник відповідача Гаро І.М. 01.08.14 р. в телефонному режимі узгодив з представником позивача Прилукою Д. можливість придбання зрошувальної машини, яка раніше перебувала у використанні, на підтвердження чого відповідачем було отримано електронною поштою рахунок - фактуру № 2271 від 01.08.14 р. на загальну суму 99000,00 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

В подальшому 19.08.14 р. менеджер позивача Прилука Д. телефоном повідомив відповідача про неможливість здійснення поставки бувшої у використанні зрошувальної машини згідно раніше виставленого рахунку - фактури № 2271 від 01.08.14 р. на суму 99000,00 грн. та поставку нової зрошувальної машини такої самої моделі, на підтвердження чого електронною поштою 19.08.14 р. відповідачеві було надіслано рахунок - фактуру № 2271 від 01.08.14 р. на суму 261972,18 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

Як зазначив представник відповідача в письмових поясненнях, після фактичного невведення доставленого 20.08.14 р. обладнання в експлуатацію на подальші усні пропозиції відповідача щодо врегулювання проблеми та повернення доставленої машини представники ТОВ "Українська овочева компанія" не погоджувались, вимагаючи сплати вартості поставленого товару.

Крім того, представником відповідача до початку судового засідання 11.11.14 р. через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву б/н від 10.11.14 р., в якому відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, вважаючи заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, зазначаючи про відсутність підписаного уповноваженою особою відповідача спірного договору, зокрема, додатку № 1 до нього. При цьому відповідач стверджує про підписання спірного договору та акту введення обладнання в експлуатацію № 45 від 20.08.14 р. не директором товариства Голуб В.С., а працівником Гаро І.М. за відсутності належних повноважень на здійснення вказаних дій від імені ТОВ "ДСВ - Україна".

Як зауважив відповідач, довіреність представника Гаро І.М. № 45 від 19.08.14 р. є довіреністю на отримання товарно - матеріальних цінностей та не містить повноважень на підписання акту введення обладнання в експлуатацію, оскільки дане право є тільки у керівника товариства.

Як зазначив відповідач, передплата в розмірі 79200,00 грн. платіжним дорученням № 889 від 01.08.14 р. була здійснена згідно рахунку - фактури № 2271 від 01.08.14 р. на бувшу у використанні зрошувальну машину. Тобто, за твердженнями відповідача, ним була здійснена передплата за товар, що не відповідає зміненому рахунку - фактурі № 2271 від 01.08.14 р., в якому зазначено три найменування товару замість двох.

З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що зобов'язання зі сплати остаточної вартості товару згідно п.5.1.2 Договору від 01.08.14 р. не настали, між сторонами не досягнуто згоди щодо істотної умови - предмету спірного договору № 82 від 01.08.14 р.- товару, а саме обладнання, яке має спеціальні технічні властивості для поєднання та працювало б разом зі стаціонарною зрошувальною системою відповідача, отже спірний договір є неукладеним та не набрав чинності, а грошові кошти в сумі 235774,96 грн. сплачені відповідачем без достатніх правових підстав, як і здійснена позивачем поставка товару.

Вищезазначений відзив разом з доданими до нього документами долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.11.14 р. представник позивача подав письмове клопотання (без вихідних реквізитів) про долучення документів до матеріалів справи, саме:

- письмових пояснень № 08/П від 10.11.14 р. із доданими до них документами, в яких зазначає, що договором, на підставі якого ТОВ "Українська овочева компанія" звернулось до суду з позовом про стягнення боргу, є Договір купівлі - продажу № 82 від 19 серпня 2014 р., а не 01 серпня 2014 р.. При цьому в податковій накладній № 34 від 19.08.14 р. операція з поставки товару була відображена саме на підставі вказаного Договору від 19.08.14 р..

Щодо підстав відсутності на замовленні покупця № 2271 від 01.08.14 р. та коригуванні замовлення підпису та печатки замовника позивач зазначив про здійснення замовлення в телефонному режимі і зазначення вартості товару в Договорі № 82 від 19.08.14 р. вже з урахуванням коригування вартості замовлення.

- клопотання № 09/П від 11.11.14 р. про уточнення позовних вимог, в якому представник позивача повідомляє, що станом на 11.10.14 р. в зв'язку зі здійсненням відповідачем передплати в сумі 79200,00 грн. платіжним дорученням № 889 від 01.08.14 р. та здійсненням після порушення провадження у справі оплати в сумі 156574,96 грн. згідно платіжного доручення № 1225 від 20.10.14 р. сума боргу становить 26197,22 грн..

Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 26197,22 грн. боргу, в решті позовних вимог в частині стягнення 156574,96 грн. провадження у справі припинити, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Клопотання щодо долучення до матеріалів справи документів судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Як зазначено в п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Пунктом 11 Постанови № 18 зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

При цьому суд звертає увагу позивача, що згідно п. 4.4 Постанови № 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Суд зазначає, що позовна заява - це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Під позовною вимогою розуміється матеріально правова вимога, тобто предмет позову.

Як свідчать матеріали справи, самостійною позовною вимогою у даній справі є стягнення 187772,18 грн. заборгованості за поставлений товар. Водночас, із клопотання про уточнення позовних вимог з доданими до нього документами вбачається, що позивач зменшив позовні вимоги за рахунок оплаченої частини в сумі 156574,96 грн., та просить стягнути з відповідача тільки 26197,22 грн. боргу.

Під зменшенням розміру позовних вимог закон розуміє зміну кількісних показників, в яких виражається певна вимога, тому зменшення позовної вимоги щодо стягнення частини боргу могло б бути виражене виключно у зменшенні розміру цієї вимоги, що не є тотожним не підтриманню її взагалі, оскільки такі дії свідчать про повну відмову від заявленої позовної вимоги.

Отже, виходячи зі змісту вказаного клопотання про уточнення позовних вимог та поданої позовної заяви, зважаючи на той факт, що частина позовних вимог (основного боргу) залишається і щодо неї здійснюється подальший судовий розгляд, суд розцінює вказане клопотання як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу на 156574,96 грн..

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимоги є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказане клопотання позивача про уточнення позовних вимог (про зменшення розміру позовних вимог) до розгляду і спір вирішується з його урахуванням.

До початку судового засідання 02.12.14 р. через канцелярію суду представником відповідача подано додаткові письмові пояснення по справі б/н від 28.11.2014, в яких відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки, на думку відповідача, позивачем не надано належного доказу вчиненого відповідачем замовлення та досягнутих домовленостей (істотних умов) на поставку зрошувальної машини згідно договору.

Також через канцелярію суду до початку судового засідання 02.12.14 р. представником позивача подано заперечення на відзив відповідача вих. №11/П від 20.11.2014, в якому позивачем надано пояснення стосовно посилання відповідача на те, що договір підписано не уповноваженою особою, стосовно оплати іншого товару ніж той, що був замовлений покупцем, стосовно прийняття товару та введення його в експлуатацію.

Також через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

До початку судового засідання 23.12.14 р. через канцелярію суду представником відповідача подано додаткові письмові пояснення б/н від 23.12.14 р., в яких відповідач зазначає, що при огляді закритої зрошувальної системи відповідача з метою визначення чи підійде бувша у використанні зрошувальна машина, що має бути поставлена, було досягнуто усної домовленості про те, що якщо все-таки вона не підійде (коли зрошувальна машина продавця та наявна стаціонарна зрошувальна система покупця не будуть сумісні для експлуатації), позивач забере її назад з метою подальшої реалізації.

Документи, витребувані ухвалами суду від 27.10.2014, 11.11.2014, 02.12.2014 та 23.12.2014 р. сторонами надані суду не у повному обсязі.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Перед початком розгляду справи представників позивача і відповідача ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача і відповідача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача і відповідача не заявлено.

В судовому засіданні 23.12.14 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог).

Представник відповідача в судовому засіданні 23.12.14 р. заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача і відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19 серпня 2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська овочева компанія" (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСВ - Україна" (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу № 82 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити на умовах і в порядку, визначених у договорі, обладнання та комплектуючі за найменуваннями, цінами, в кількості та терміни, вказані в додатку №1 до договору.

Розділами 2 - 7 Договору сторони узгодили кількість, строк, умови продажу та вартість товару, умови сплати та взаєморозрахунків, умови відвантаження товару та відповідальність сторін тощо.

Згідно п.13.1 Договору він діє з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та припиняє дію з моменту його належного та реального виконання сторонами

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України, з елементами договору надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно п.2.1 Договору одиниця вимірювання та кількість товару, який поставляється продавцем - зрошувальна машина модель VR4, d.100,350м (RV 100RV4350), синього кольору (VERN5015), інструкції з експлуатації машини моделі VR4 (MUVR4), з'єднувальний шланг з кінцем під'єднання (99022282), візок (CAR110R) (6045000Z1), брандспойт з розпилювачами (RANGER100) - 1 шт.. Кардан В1 8*6 труба 610 (800) - 1 шт..

Відповідно до п. 3.1. Договору продавець доставляє товар покупцеві за адресою Черкаська область Черкаський район с. Руська поляна до 21.08.2014 року.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що загальна індикативна гривнева вартість договору складає 218310,15 грн., крім того ПДВ 20% 43662,03 грн., а всього: 261972,18 грн., що в еквіваленті становить 14759,00 євро, в т.ч. ПДВ, згідно комерційного курсу євро на дату укладення договору, із розрахунку гривневого еквівалента вартості євро, в т.ч. ПДВ, визначеної згідно з умовами пунктів 4.2. та 5.2 на дату укладення Договору.

Загальна гривнева вартість договору підлягає перегляду сторонами в порядку, передбаченому ст. 5 договору, в залежності від комерційного курсу гривні до євро. Сторони дійшли згоди вважати, що комерційним курсом гривні до євро, для цілей договору, є обмінний курс продажу євро Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" юридичним особам на день покупки євро продавцем під поставку товару по замовленню покупця. (п.4.2 Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору отримання покупцем товару за кількістю та якістю здійснюється безпосередньо при отриманні товару покупцем у відповідності до відпускних документів шляхом підписання Акту приймання-передачі товару.

У відповідності до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Сторони п. 6.2 Договору погодили, що продавець зобов'язується одноразово, безкоштовно провести налагодження та введення в експлуатацію товару, консультації на навчання персоналу покупця, що буд задіяний в роботі із товаром, що здійснюється не пізніше 14 календарних днів з моменту отримання повідомлення від покупця про початок здійснення пусконалагоджувальних робіт. Про здійснення пусконалагоджувальних робіт сторони складають Акт введення обладнання в експлуатацію.

Відповідно до п. 6.3. Договору факт введення товару в експлуатацію та навчання персоналу покупця підтверджується Актом введення в експлуатацію, що підписується обома сторонами. Немотивована відмова від підписання акту покупцем не допускається. Покупець зобов'язаний або підписати екземпляр Акту, або подати письмову мотивовану відмову.

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 6.4. Договору приймання товару за кількістю і якістю здійснюється відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7 та "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженої Постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15 червня 1966 року №П-6. Претензії Покупця щодо кількості і якості (включаючи приховані недоліки) направляються ним та розглядаються продавцем згідно із зазначеними Інструкціями.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що якщо вартість виробу не відповідає технічним характеристикам та вимогам, які наведені в інструкції заводу-виробника, продавець безоплатно усуває недоліки в 14-денний строк з моменту отримання обґрунтованої претензії від покупця.

Судом встановлено за матеріалами справи, підтверджено представниками позивача та відповідача в судовому засіданні, що на виконання умов вищевказаного Договору позивачем було здійснено поставку покупцю товару на суму 261972,18 грн. з ПДВ за видатковою накладною № 1672 від 19.08.14 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується засвідченим печаткою товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ - Україна» підписом на вищевказаній видатковій накладній уповноваженого представника товариства Гаро І.М., який діяв на підставі довіреності № 53 від 19.08.14 р. строком дії до 29.08.14 р., виданої для отримання згідно рахунку № 2271 від 01.08.14 р. зрошувальної машини модель VR4 в кількості 1 шт. та кардан В1 в кількості 1 шт..

Додатково на підтвердження факту поставки товару (зрошувальної машини) позивачем надана копія податкової накладної № 34 від 19.08.14 р. на вказану суму та акту № 35 прийому - передачі устаткування від 20.08.14 р., а саме зрошувальної машини модель VR4, d.100,350м (RV 100RV4350),синього кольору (VERN5015), інструкції з експлуатації машини моделі VR4 (MUVR4), з'єднувальний шланг з кінцем під'єднання (99022282), візок (CAR110R) (6045000Z1), брандспойт з розпилювачами (RANGER100) - 1 шт.. Кардан В1 8*6 труба 610 (800) - 1 шт. заводський серійний номер Е 331093, підписаного представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств. Як зазначено у вказаному акті, «товар передано в робочому стані, в строк та повній комплектації. Інструкцію отримав. З правилами техніки безпеки роботи на даній техніці ознайомлений. Сторони претензій одна до одної не мають».

Крім того, відповідно до умов п.6.2 Договору 20 серпня 2014 року після введення в експлуатацію устаткування та навчання спеціалістів відповідача між сторонами було підписано Акт № 45 введення в експлуатацію вказаного устаткування, відповідно до якого сторони претензій одна до одної не мають.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості та кількості поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій щодо поставленого за вказаними актами приймання-передачі товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська овочева компанія" умов Договору з боку відповідача на час здійснення поставки та прийняття товару (зрошувальної машини), а також введення його в експлуатацію відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з передачі товару Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСВ-Україна", а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Строк виконання зобов'язання з оплати товару настав 26 серпня 2014 року, тобто через 3 банківські дні з моменту підписання акту введення устаткування в експлуатацію у відповідності до умов п.5.1.2 Договору.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Сторони умовами п.5.1 Договору погодили, що покупець проводить попередню оплату товару, відповідно до виставленого рахунку з урахуванням п.п.5.2 договору до 1 серпня 2014 року.

Так, згідно п. 5.1.1. Договору першочерговий платіж в розмірі 4461,97 євро, що на момент укладення договору складає 79200,00 грн., в тому числі ПДВ, покупець проводить передоплатою перед доставкою товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, однак не пізніше 1 серпня 2014 року.

На підставі п.5.1.2. Договору другу частину платежу в розмірі 10297,03 євро, що на момент укладення договору складає 182772,18 грн., в т.ч. ПДВ покупець проводить шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, на протязі 3 банківських днів з моменту введення товару в експлуатацію.

Відповідно до п.5.2. Договору в разі зменшення комерційного курсу гривні до євро на момент платежу, ціна товару по договору підлягає коригуванню. Остаточна ціна визначається за формулою: (курс євро, згідно комерційного курсу євро по дату покупки, визначений за правилами п. 4.2. договору/курс євро, згідно комерційного курсу євро на дату укладання даного договору, що становить 17,75 грн. за 1 євро)*ціна товару в гривнях на день укладання договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом згідно матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, у відповідності до п.5.1.1. Договору відповідач здійснив передплату за поставку товару на загальну суму 79200, 00 грн., що підтверджено оригіналом платіжного доручення № 889 від 01.08.2014 із зазначенням призначення платежу «передоплата за зрошувальну машину зг. рах. № 2271 від 01.08.14 р., у т.ч. ПДВ 20% - 13200 грн.», який наявний в матеріалах справи.

Оскільки остаточний розрахунок за Договором проведено не було, позивачем було направлено ТОВ «ДСВ - Україна» вимогу № 839 від 01.10.14 р. про сплату заборгованості в сумі 187772,00 грн. за поставлену згідно Договору купівлі - продажу № 82 від 19.08.14 р. зрошувальну машину. Вказана вимога отримання менеджером з адмін. діяльності ТОВ «ДСВ - Україна» Худолій Я.М. 09.10.14 р., про що свідчить відповідний напис на екземплярі вимоги, копія якого надана позивачем.

Крім того в матеріалах справи наявний оригінал платіжного доручення відповідача № 1225 від 20.10.14 р. на суму 156 574,96 грн. із зазначенням призначення платежу «оплата за зрошувальну машину зг.дог. № 82 від 01.08.14 р. у т.ч. ПДВ 20% - 26095,83 грн.».

Отже, залишок несплаченої заборгованості за поставлений товар становить 26197,22 грн..

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська овочева компанія" грошових коштів у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у ТОВ "ДСВ - Україна" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором в сумі 26197,22 грн., яку позивач просить стягнути в позовній заяві та клопотанні про уточнення позовних вимог (зменшенні розміру позовних вимог).

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору купівлі-продажу № 82 від 19.08.14 р. або його окремих положень суду не надано.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; відповідно до частин 1, 2 статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За змістом пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які для надання юридичної сили і доказовості первинного документа наводять перелік обов'язкових реквізитів первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Саме таким вимогам і відповідає накладна № 1672 від 19.08.14 р., що засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Згідно п.п. 3, 4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (далі - Інструкція № 99), бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

Відповідно до п.8 Інструкції № 99 довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Судом встановлено, що наявна в матеріалах справи підписана керівником ТОВ «ДСВ - Україна» довіреність № 53 від 19.08.14 р. строком дії до 29.08.14 р., видана керівнику відділу селекції та сортовипробувань Гаро Ігореві Миколайовичу для отримання згідно рахунку № 2271 від 01.08.14 р. зрошувальної машини модель VR4 в кількості 1 шт. та кардана В1 в кількості 1 шт..

Тобто саме того переліку товару, який зазначений в рахунку - фактурі № 2271 від 01.08.14 р., відповідність змісту якого домовленостям між сторонами заперечується відповідачем.

При цьому суд зазначає, що навіть за умови відсутності у Гаро І.М. відповідних повноважень (довіреності) на здійснення підписання Договору та актів від імені ТОВ «ДСВ - Україна», відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Посилання відповідача на неукладеність між сторонами Договору купівлі - продажу № 82 від 19.08.14 р. з підстав відсутності домовленостей між сторонами щодо поставки зрошувальної машини та відсутності повноважень Гаро І.М. на підписання вказаного договору від імені ТОВ «ДСВ - Україна» не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону.

Згідно ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до п.3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Отже, навіть за відсутності повноважень Гаро І.М. на вчинення відповідних дій від імені товариства, враховуючи, що відповідач здійснив фактичні дії на виконання Договору, а саме на підставі виставленого позивачем рахунку перерахував на рахунок позивача 156574,96 грн. за Договором купівлі - продажу № 82 від 19.08.14 р., на підтвердження чого позивачем надано відповідне платіжне доручення, з посиланням на договір № 82 при здійсненні оплати, суд доходить висновку, що договір купівлі - продажу № 82 від 19.08.14 р. є укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська овочева компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВС-Україна".

Відповідно до ч. 2 ст. 527 Цивільного кодексу України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Суд звертає увагу, що відповідач, не скористався передбаченим ч. 2 ст. 527 Цивільного кодексу України правом та залишив без уваги факт вчинення Гаро І.М. дій щодо виконання умов Договору, зокрема, підписання актів від 20.08.14 р.. При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення часткової оплати поставленого позивачем товару за відсутності схвалення зазначених дій з боку ТОВ «ДСВ - Україна», а також заявлення вимог про повернення грошових коштів за неправомірно здійсненими платежами.

Отже, враховуючи те, що відповідач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором з оплати поставленого товару та наданих послуг у встановлений термін, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача залишку основного боргу в сумі 26197,22 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підлягають задоволенню.

Також суд доводить до відома, що 01 листопада 2011 року правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення такого збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" у 2014 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн., тобто за подання даного позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог враховуючи розмір заявленої до стягнення суми позивачу необхідно було сплатити 1827,00 грн. судового збору.

Судом встановлено, що позивачем при подачі позову до суду платіжним дорученням № 23945 від 20.10.14 р. сплачено 3755,45 грн. судового збору, отже переплата складає 1928,45 грн..

Згідно приписів ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1 ч.1 ст. 7). У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Повернення надлишково сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається: - в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або - в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або - в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

За вказаних обставин суд вважає за необхідне повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Українська овочева компанія" надлишково сплачену суму судового збору в розмірі 1928,45 грн..

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ-Україна" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, оф.516; код 37100542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська овочева компанія" (02121, м. Київ, вул. Декабристів, 7; код 22921048) 26197 (двадцять шість тисяч сто дев'яносто сім) грн. 22 коп. основного боргу та 1827 (тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська овочева компанія" (02121, м. Київ, вул. Декабристів, 7; код 22921048) з Державного бюджету України суму 1928,45 грн. надлишково сплаченого судового збору, перерахованого згідно платіжного доручення № 23945 від 20.10.14 р., яке знаходиться в матеріалах справи № 910/23320/14, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір.

Дане рішення є підставою для повернення надлишково сплаченого судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору позивач має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Повний текст рішення складений та підписаний 29 травня 2015 року.

Суддя А.М.Селівон