Рішення

від 08.06.2015 по справі 911/1482/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" червня 2015 р. Справа № 911/1482/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райтон», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н

про стягнення 836 477,75 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Бойчун Н.Д. предст. дов. №11/04 від 10.04.2015;

відповідач - Горбатенко А.В. предст. дов. №12/01 від 12.08.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райтон» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» (відповідач) про стягнення 836 967,75 грн., які складаються з 637 642,56 грн. боргу за договором № 85-Е від 01.04.2014, 57 240,00 грн. пені, 12 180,82 грн. 3% річних та 129 904,37 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2015 було порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 18.05.2015 року

18.05.2015 року через канцелярію суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог № 16/05 від 15.05.2015, в якій зменшив заявлену до стягнення суму основного боргу, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем отриманого товару.

З огляду на вказані обставини, просив суд стягнути з відповідача 637 412,56 грн. основного боргу, іншу частину позовних вимог позивач залишив без змін. Дана заява була прийнята судом до розгляду.

18.05.2015 року через канцелярію суду відповідачем подано відзив, в якому ТОВ «Експансія» проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення мотивовані тим, що оскільки позивач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язань за Договором поставки № 85-Е від 01.04.2014, а отже як наслідок частково змінились умови договору щодо оплати товару.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем необґрунтовано нараховані пеня, 3% річних та інфляційні, а також неналежним чином розрахована сума заборгованості за відповідні періоди, оскільки за період з 29.07.2014 по 24.01.2015 року сума заборгованості не була незмінною.

Зазначений відзив, прийнятий судом до розгляду.

Також, 18.05.2015 року відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі № 911/1482/15, яке обґрунтоване тим, що господарським судом м. Києва порушено провадження у справі № 910/11546/15 за позовом ТОВ «Експансія» до ТОВ «Райтон» про визнання недійсним договору поставки № 85-Е від 01.04.2014.

На думку відповідача, вирішення спору про визнання недійсним Договору на виконання якого позивач поставив відповідачу товар може суттєво вплинути на вирішення справи про стягнення заборгованості за даним договором.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечив.

Розглянувши подане клопотання, заслухавши думку представника позивача, який проти задоволення клопотання заперечив, суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами перших інстанцій».

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Одне лише заявлення іншого позову про визнання недійсним договору поставки, не є підставою для зупинення провадження у справі.

З огляду на вищевикладене та те, що розгляд справи № 910/11546/15 не робить неможливим вирішення по суті спору по справі № 911/1482/15, що є обов'язковою передумовою для вчинення процесуальної дії згідно ч.1 ст.79 ГПК України, а також враховуючи те, що у разі визнання недійсним договору поставки № 85-Е від 01.04.2014, з посиланням на який позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, ТОВ «Експансія» не позбавлено права звернутись із заявою про перегляд рішення по справі № 911/1482/15 за нововиявленими обставинами, суд вирішив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі 911/1482/15.

05.06.2015 року через канцелярію суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог № 07/06 від 05.06.2015, в якій зменшив заявлену до стягнення суму основного боргу, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем отриманого товару.

З огляду на вказані обставини, просив суд стягнути з відповідача 637 162,56 грн. основного боргу, іншу частину позовних вимог позивач залишив без змін. Дана заява була прийнята судом до розгляду.

08.06.2015 року через канцелярію суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зменшив заявлену до стягнення суму основного боргу, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем отриманого товару.

З огляду на вказані обставини, просив суд стягнути з відповідача 637 152,56 грн. основного боргу, іншу частину позовних вимог позивач залишив без змін. Дана заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову - 836 477,75 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяв про зменшення та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позові.

Відповідно до ч. 1 статі 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 08.06.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

01 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райтон» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експансія» (Покупець), був укладений Договір поставки № 85-Е.

Згідно з п. 1.1. Договору поставки, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар відповідно до умов Договору, у відповідності до Замовлення, супровідної документації і прийнятих Сторонами змін і доповнень до Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до абз. другого п.3.3. Договору поставки, датою приймання партії товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником Покупця.

Відповідно до п. 3.5. Договору поставки, оплата за товар проводиться протягом 45 календарних днів з дати поставки Товару, за умови, що Постачальник належним чином виконав вимоги п.3.4. Договору.

На виконання умов Договору поставки в період з 09.04.2014 р. по 29.07.2014 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 575 689.76 грн., згідно з видатковими накладними. Поставлений товар був прийнятий відповідачем, про що свідчить печатка складу на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, копії яких додані до позовної заяви.

Як стверджує позивач, станом на день подання позовної заяви, отриманий товар оплачений частково, у зв'язку з чим за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 637 642,56 грн., яку і просив стягнути позивач.

Після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем частково було сплачено грошові кошти за поставлений товар.

Таким чином, судом встановлено, що сума основного боргу за поставлений товар на даний час становить 637 152,56 грн.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів оплати до суду не надав, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 637 152,56 грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою.

Втім, відповідач проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що позивач в односторонньому порядку, шляхом надсилання листа відмовився від виконання свого зобов'язання з поставки товару, у зв'язку з чим, на підставі ст. 615 ЦК України, відповідач частково змінив умови щодо оплати отриманого товару.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Дослідивши умови договору поставки № 85-Е від 01.04.2014, судом встановлено, що пунктом 10.1 встановлено, що умови цього договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, яка повинна бути викладена в письмовій формі . Зміни умов даного Договору, або доповнення до нього, відображаються сторонами в Додаткових угодах, оформлених належним чином , які є невід'ємною частиною цього договору. Додаткові угоди складаються у двох екземплярах, що мають однакову юридичну силу, по одному екземпляру для кожної із сторін.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що заперечення відповідача є безпідставними, оскільки між ним та позивачем не було укладено Додаткові угоди про зміну умов договору поставки №85-Е від 01.04.2014, а отже зобов'язання за даним договором не є зміненими та у відповідача існує обов'язок оплатити вже отриманий товар на умовах, встановлених договором поставки № 85-Е від 01.04.2014.

Разом з тим, варто зазначити, що відповідач не позбавлений права вимагати від позивача сплати штрафних санкцій за невиконання своїх зобов'язань з поставки товару.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає дані заперечення відповідача та приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача 637 152,56 грн. основного боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 57 240,00 грн. пені, з яких 21 510,00 грн. пені нарахованої за несвоєчасну оплату товару поставленого за видатковою накладною № РН-0000061 від 12.06.2014 за період з 29.07.2014 року по 24.01.2015 року та 35 730,00 грн. пені нарахованої за несвоєчасну оплату товару поставленого за видатковою накладною № РН-0000104 від 05.07.2014 за період з 22.08.2014 року по 17.02.2015 року.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у випадку порушення термінів оплати товарів, передбачених договором, Покупець оплачує на користь Постачальника виключну неустойку у розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність нарахування пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з врахуванням норм чинного законодавства та умов договору, суд встановив, що заявлена позивачем пеня в розмірі 57 240,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 12 180,82 грн. 3% річних (з яких 4871,67 грн. 3% річних нарахованих за несвоєчасну оплату товару поставленого за видатковою накладною № РН-0000061 від 12.06.2014 року та 7309,15 грн. 3% річних нарахованих за несвоєчасну оплату товару поставленого за видатковою накладною №РН-0000104 від 05.07.2014) та 129 904,37 грн. інфляційних (з яких 50249,23 грн. інфляційних нарахованих за несвоєчасну оплату товару поставленого за видатковою накладною № РН-0000061 від 12.06.2014 року та 79 655,14 грн. інфляційних нарахованих за несвоєчасну оплату товару поставленого за видатковою накладною №РН-0000104 від 05.07.2014) за періоди з 29.07.2014 року по 02.04.2015 та з 22.08.2014 року по 02.04.2015 року відповідно.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 12 180,82 грн. 3% річних та 129 904,37 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заперечень відповідача, що позивач необґрунтовано вимагає сплату пені, 3% річних та інфляційних, при цьому не надаючи методики розрахунку та відомостей щодо індексів інфляції за розрахунковий період та того, що позивачем неналежним чином розрахована сума заборгованості за відповідні періоди, оскільки за період з 29.07.2014 по 24.01.2015 року сума заборгованості не була незмінною, суд зазначає наступне.

На думку суду, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних наданий позивачем є обґрунтованим, а сума основного боргу, на який позивачем було здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних, зменшено, тобто за бажанням позивача нараховано на меншу суму ніж сума боргу, яка наявна у відповідача на момент винесення рішення по справі.

Разом з тим, відповідач не був позбавлений права надати обґрунтований контррозрахунок заявлених до стягнення позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 637 152,56 грн. боргу, 57 240,00 грн. пені, 12 180,82 грн. 3% річних та 129 904,37 грн. інфляційних.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було зменшено розмір заявлених до стягнення позовних вимог в частині основного боргу, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем отриманого товару, у зв'язку з чим ціна позову, з якої виходив суд вирішуючи спір становила 836 477,75 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Тобто, за розгляд позовної вимоги про стягнення 836 477,75 грн. судовий збір становить 16729,56 грн.

Згідно із статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України , судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 16 729,56 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 5; код ЄДРПОУ 32294905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райтон» (03039, м. Київ, вул. Байкова, 7, код ЄДРПОУ 38889027) - 637 152 (шістсот тридцять сім тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 56 коп. боргу, 57 240 (п'ятдесят сім тисяч двісті сорок) грн. 00 коп. пені, 12 180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 82 коп. 3% річних, 129 904 (сто двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот чотири) грн. 37 коп. інфляційних втрат та 16 729 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 56 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 22.06.2015р.

Суддя О.В. Щоткін