Постанова

від 17.09.2015 по справі 911/1482/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2015 р. Справа№ 911/1482/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

розглянув апеляційну скаргу ТОВ "Експансія" на рішення господарського суду Київської області від 08.06.2015року № 911/1482/15 (суддя О.В.Щоткін.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райтон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія"

про стягнення 836 477,75 грн.

за участю представників сторін:

позивача-Бойчун Н.Д. за довіреністю

відповідача-Горбатенко А.В. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 08.06.2015року № 911/1482/15 задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Райтон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" про стягнення 836 477,75 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, вважає рішення місцевого суду таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду-без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.04. 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райтон" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експансія" (Покупець), був укладений Договір поставки № 85-Е, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору, у відповідності до Замовлення, супровідної документації і прийнятих Сторонами змін і доповнень до Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Датою приймання партії товару вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженим представником Покупця, оплата за товар проводиться протягом 45 календарних днів з дати поставки товару.

На виконання умов Договору поставки в період з 09.04.2014 р. по 29.07.2014 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 575 689.76 грн., згідно з видатковими накладними. Поставлений товар був прийнятий відповідачем, про що свідчить печатка складу на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що відповідач не виконав умов договору щодо оплати товару, в зв'язку з чим на суму боргу нараховано інфляційні втрати, 3% річних та неустойка. Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути 637 162,56грн. боргу, 57 240грн. неустойки, 129 904,37грн. інфляції, 12 180,82грн. річних.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що сума боргу є не спростованою, а здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій арифметично є вірним.

Заперечуючи проти рішення суду, відповідач вказує на те, що позивач в односторонньому порядку відмовився від виконання умов, укладеного договору, але судом даний факт не був взятий до уваги. Оскільки з боку позивача має місце одностороння відмова від виконання обов'язків, внаслідок чого сталася зміна умов оплати товару, отже нарахування інфляції, річних та неустойки є безпідставним.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків.

Відповідно до видаткових накладних, товарно-транспортних та податкових накладних, що підписані представниками сторін у справі, відповідач отримав товар, але протягом 45-ти днів з моменту отримання товару, оплату не провів, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої відповідачем не оспорюється.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, про що правильно зазначив господарський суд.

За змістом ст.ст.549 ЦК України, 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, сторонами передбачено у п. 5.2 укладеного договору.

Вищий господарський суд України в постанові пленуму від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначав: передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Ці процесуальні права можна реалізувати лише до прийняття рішення, тобто в суді першої інстанції.

Так, позивач скористався правами, наданими ст. 22 ГПК України, зменшивши розмір основного боргу на перераховані відповідачем 230грн.

Посилання відповідача на те, що відмова позивача, пов'язана з неможливістю подальшого виконання зобов'язань за договором в зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, змінює умови оплати товару не приймається апеляційним судом до уваги, оскільки відмова щодо подальшої поставки продукції, не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за вже отриманий товар, за умовами укладеного договору.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що рішенням господарського суду м. Києва № 910/11546/15 Товариству з обмеженою відповідальністю "Експансія" відмовлено у задоволенні позову про визнання договору поставки № 85-Е від 01.04.2014 недійсним.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 08.06.2015року у справі № 911/1482/15 - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

повний текст постанови підписаний 22.09.2015

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала